Рішення № 108849684, 08.02.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/977/22

Провадження № 2/513/47/23

Саратський районний суд Одеської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі Челак В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата Одеської області цивільну справу №513/977/22 за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, суд-

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, звернулась до Саратського районного суду Одеської області про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Свої позовні вимоги позивачка обгрунтувала тим, що вона та відповідач ОСОБА_2 , є батьками дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2011 року відповідач не приділяв уваги їх дітям, не навідував їх та самоусунувся від їх виховання, не спілкувався з ними та не брав ніякої участі у їх вихованні, не цікавився їх розвитком та взагалі не приділяв жодної уваги. В передбаченому законом порядку було вирішено питання про стягнення аліментів з відповідача. Але, відповідно до листа Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському району Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 17 березня 2022 року №1098/21.7/5, сума заборгованості по аліментах за відповідачем, станом на 28 лютого 2022 року, становила 184243,33 гривень.Позивачка має позитивні характеристики з місця свого проживання та діти знаходяться на її утриманні, також вона створила для дітей гідні умови проживання, хоча відповідач в цьому їй не допомагав. У звязку з тим, що позивачка піклується за дітей, не хоче щоб відповідач мав можливість в майбутньому пред`явити до них будь-які претензії майнового характеру, тому звернулась до суду з позовом в інтересах дітей.

Ухвалою суду від 26.10.2022 року провадження у даній справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання на 02.11.2022 року о 10:30 годині, яке, в зв`язку з клопотанням представника позивачки - адвоката Давиденка К.В. про заміну третьї особи, що не заявляє самостійних вимог, було відкладене.

Ухвалою суду від 07.12.2022 року справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивачка та її представник не з`явились, були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справ, шляхом напралення SMS повідомлення, яке ними отримано. До суду представником позивачки надіслано заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки, також в заяві зазначено, що позовні вимоги позивачка підтримує та просить їх задовільнити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в судове засідання не з`явився, до суду направлено заяву про розгляд справи за відсутності їх представникіа, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про розгляд справи в суді повідомлений завчасно належним чином, виклик відповідача в судове засідання було здійснено через офіційний веб-портал "Судова влада України", шляхом розміщення оголошення про виклик до суду. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив не надав, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи письмову згоду представника позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положення ст.4 ЦПК України, ст. 15 ЦК Україні, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують кожній особі право на захист її порушених, оспорюваних чи невизнаних прав а також охоронюваних законом інтересів судом.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України. Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 150, ч.2 ст. 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У відповідності до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Білолісся Татарбунарського району Одеської області, де в графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 05.09.2020 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Інша дитина - ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Білолісся Татарбунарського району Одеської області, де в графі батьки зазначено: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26.10.2007 року, Виконавчим комітетом Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 14.03.2012 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , було розірвано.

Згідно, довідок про реєстрацію місця проживання особи №№ 453 та 456 від 01.11.2021 року, виданих відділом з питань реєстрації виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно характеристики виконавчого комітету Татарбунарської міської ради (№27 від 21.02.2022 року), а також довідки виконавчого комітету Татарбунарської міської ради (№28 від 21.02.2022 року), виданих позивачці ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , остання мешкає за вказаною адресою разом з дітьми ( ОСОБА_4 2005 року народження та ОСОБА_3 2007 року народження) та за місцем мешкання характеризується позитивно.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачкою було надано до суду достатньо доказів того, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітніх дітей і подання зазначеного позову є насамперед способом захисту прав та інтересів дітей.

У відповідності з ч. 4 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Враховуючи вищезазначене, органом опіки та піклування Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області було складено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 по відношенню до його дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який був затверджений рішенням цієї міської ради від 31.08.2022 року за №158.

Висновок органу опіки та піклування Татарбунарської міської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України), при цьому суд констатує, що матеріали справи не містять доказів на спростування відомостей зазначених у висновку Органу опіки та піклування.

Отже, суд достовірно встановив, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток синів та їх виховання, не спілкується з дітьми в тому обсязі, який необхідний для їх нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу до дітей, не створює умов для нормальної життєдіяльності, що негативно впливає, у тому числі, й на фізичний розвиток, як складову виховання.

Як наслідок, усі ці фактори, у їх сукупності, свідчать про те, що відповідач свідомо і умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо дітей.

Суд приходить до висновку, що поведінку батька дітей у кращу сторону змінити не можливо, оскільки він сам цього не бажає.

Незважаючи на те, що позбавлення батьківських прав вважається крайнім заходом впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків і способом захисту прав та інтересів дитини, беручи до уваги принципи викладені в Декларації прав дитини, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача перш за все буде відповідати інтересам неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підставі наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, статтею 169 СК України передбачено поновлення батьківських прав, якщо відповідачі підтвердять, що змінилося їх ставлення до обов`язків з виховання дитини.

У відповідності до ст.141 ЦПК України із відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992 (дев`ятьсот дев`яносто дві) гривні, 80 копійок.

На підставі викладеного, в межах заявлених вимог, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 13, 77, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області - задовільнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відносно неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 80 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Якщо повне рішення не були вручене у день його складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду або через Саратський районний суд Одеської області, а матеріали справ випробовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 08.02.2023 року.

Суддя В. С. Миргород