Рішення № 10884741, 10.08.2010, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 2-92

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року

Свердловський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Маркової Т.Г.,

При секретарі Дмитрієвій О.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Керуюча компанія «Коменерго Свердловськ» про зміну формулювання наказу про звільнення, стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, та вихідної допомоги в розмірі 3-х місячного середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого вказує, що вона працювала у відповідача в якості майстра дільниці з 01.07.2008 року. У звязку з систематичним порушенням відповідачем умов колективного договору між власником та колективом ТОВ « Управляюча компанія «Коменерго-Свердловськ» та норм чинного законодавства, вона 14.05.2009 року подала заяву про звільнення на підставі ч. 3 ст. 38 КЗПП України.

Відповідач, в порушення вимог ч. 3 ст. 38 КЗПП України звільнив її не в зазначений нею строк, а лише 27.05.2009 року наказом № 29 на підставі ст. 38 КЗПП України, не вніс записи про дійсні причини розірвання трудового договору, визначеного її заявою до трудової книжки та наказу про звільнення, та до часу подачі позову до суду не здійснив з нею остаточного розрахунку, чим також позбавив її права на отримання вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 ЗКПП України. Зазначені дії відповідача порушують її право на працю та вільне розпорядження власними грошима.

Середньоденна її заробітна плата, розрахована з заробітку за квітень 2009 року, становить 59 гр. 80 коп. За 20 робочих днів у травні 2009 року відповідач зобовязаний їй сплатити 1197 гр. 80 коп., а також компенсацію за невикористану відпустку приблизно в розмірі 1300 гр. та вихідну допомогу в розмірі 3-х місячного заробітку на підставі ст. 44 КЗПП України в розмірі 3593 гр. 40 коп. Крім того, відповідач зобовязаний сплатити середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, який на час подання позову становить 1018 гр. 13 коп.

Позивачка в судове засідання не зявилась, надавши заяву про розгляд справи у присутності її представника, який підтримав заявлені позовні вимоги, дав аналогічні пояснення, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачка дійсно працювала на підприємстві на посаді майстра дільниці та 14.05.2009 року подала заяву про звільнення її за власним бажанням на підставі с. 3 ст. 38 КЗПП України в звязку з порушенням адміністрацією вимог діючого законодавства, не зазначивши при цьому які саме порушення вона має на увазі. Від дачі усних пояснень з цього приводу вона також відмовилась, про що було складено відповідний акт, в звязку з чим адміністрація не могла дати обєктивну оцінку її заяві. Вона була звільнена на загальних підставах з 27.05.2009 року. При цьому остаточний розрахунок з нею було проведено лише червні-липні 2009 року, що також було встановлено в вересні 2009 року під час перевірки територіальною державною інспекцією праці в Луганській області, на підставі припису якої адміністрацією в листопаді 2009 року було виплачено позивачці середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені в сумі 1127.78 гр. Таким чином, адміністрація з позивачкою розрахувалася остаточно. В задоволенні позову просить відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно положень ст.ст.3,11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Як зазначено у ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються КЗпП України та Законом України «Про оплату праці», іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до загальних положень ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності і умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу; з додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, премії, повязані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями.

Відповідно до ст.97 КЗпП України форми і системи оплати праці... умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами... с амостійно у колективному договорі з дотриманням норм, гарантій, передбачених законодавством.... При цьому власник або уповноважений ним орган... не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка з 01.07.2008 року знаходилась в трудових відносинах з відповідачем, у якого працювала в якості майстра дільниці № 2 по благоустрою. 14.05.2009 року подала заяву про звільнення її з порушенням діючого законодавства за ч. 3 ст. 38 КЗПП України, та наказом по підприємству № 240 від 27.05.2009 року була звільнена з 27.05.2009 року на підставі ст. 38 КЗПП України ( розірвання договору укладеного на невизначений строк за ініціативою робітника) ( а.с. 7, 8).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 38 КЗПП України, працівник має право розірвати трудовий договори, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Працівник маж право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. При розірванні трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗПП України, власник або уповноважений ним орган, відповідно до ст. 44 КЗПП України, зобовязаний виплатити працівникові вихідну допомогу в розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Як убачається з самої заяви про звільнення, так і з позовної заяви до суду, позивачка не зазначає внаслідок якого саме порушення діючого законодавства вона подала заяву про звільнення, як не зазначає і час звільнення. Не визначила вона їх і на виконання ухвали суду, зазначивши, що надала суду докази, які на її думку, є достатніми для доведення тих обставин, зазначених в позові, та які вважає за потрібне вказати в ньому.

В судовому засіданні представник позивача пояснив що порушення трудового законодавства відповідачем відносно позивачки містилося в тому, що в зимовий час вона працювала з 8 до 17 години, оплату за цей час не отримувала, вимушена була працювати на вимогу адміністрації у вихідні дні, за які також не проводилася оплата в підвищеному розмірі та притягувалася до роботи без узгодження з профспілковим комітетом, вона не забезпечувалася спецодягом. Крім того мала конфлікти з адміністрацією підприємства, що і змусило її подати заяву про звільнення. При цьому підтвердив, що позивачка не зверталася з заявами до адміністрації чи профспілкового комітету щодо порушення адміністрацією вимог законодавства про працю чи колективного договору. Наявність конфлікту позивачки з адміністрацією, до речі представник знову-таки не дав пояснень з якого приводу, не є підставою для розірвання договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗПП України.

На заперечення зазначених тверджень представника позивача, представник відповідача пояснив, що відповідно до діючого законодавства та колективного договору, майстер дільниці не забезпечується спеціальним одягом. До роботи у вихідні дні вона притягалися на підставі відповідних наказів, погоджених з профспілковим комітетом, оплата за роботу в цей час проводилася відповідно до діючого законодавства. Залучення до роботи в ці часи була викликана виробничою необхідністю.

Згідно листа відповідача та переліку професій та посад робітників, які безплатно забезпечуються спецодягом, який є додатком до колективного договору, майстер дільниці не забезпечується безплатним спецодягом ( а.с. 48, 34).

Як убачається з листа відповідача, та наданих копій з наказів про доручення працівників до роботи в вихідні та святкові дні, працівники залучалися до роботи за виробничою необхідністю, за погодженням з профспілковим комітетом та оплатою праці відповідно діючого законодавства в розмірі одинарної часової чи денної тарифної ставки поверх окладу, якщо робота в ці дні проводилася в межах місячної норми робочого часу, та в розмірі подвійної часової або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму. Оплата за указані дні проводилася за часи, фактично відпрацьовані в вихідні та святкові дні ( а.с. 34 - 47). Що також підтверджується табелями обліку робочого часу та корінцями нарахування заробітної плати. ( а.с. 26-33).

Більш того, як убачається з акту № 12-13-0278\0048 від 18.09.2009 року перевірки додержання законодавства про працю, загальнообовязкове соціальне державне страхування, проведене відносно відповідача Територіальною державною інспекцією праці у Луганській області щодо звернення ОСОБА_1 в цій частині позову порушень вимог законодавства відповідачем не встановлено, вона залучалася до роботи у вихідні дні, за що оплата проводилася в подвійному розмірі. До роботи в надурочні дні вона не залучалася. Підвищення норм обслуговування ОСОБА_1 також не встановлено. З зазначеного документу також убачається, що позивачка, подавши заяву до адміністрації про звільнення її на підставі ч. 3 ст. 38 КЗПП України, відмовилася дати пояснення у звязку з яким порушеннями діючого законодавства подано нею заяву про звільнення, про що було складено відповідний акт. На час звільнення ОСОБА_1 було нараховано 2489 гр. в тому числі компенсація за невикористану відпустку, а в червні 2009 року донараховано 171 гр. 35 коп. Згідно відомостей № 1 від 25.06.-27.06.2009 року позивачці було виплачено 2025 гр. 40 коп. та № 1 від 07.07.-09.07.2009 року 145.64 гр.

Стаття 71 КЗПП України передбачає, що залучення окремих працівників до роботи у віхи дні допускається лише у виняткових випадках, передбачених ч. 2 зазначеної норми і тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації. Залучення працівників до роботи у віхи дні провадиться за письмовим наказом ( розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Після перевірки державним інспектором праці на адресу відповідача винесено припис щодо приведення у відповідність вимогам ст. 117 КЗПП України розрахунки зі звільненими працівниками, яким було порушено терміни виплати, в т.ч. ОСОБА_1

На виконання зазначеного припису, відповідач на підставі відомості за 10.11-13.11. 2009 року виплатив позивачці середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені в розмірі 1127 гр. 78 коп.

Представник позивачки не спростовує доказів, наданих відповідачем, не надає інших доказів та розрахунків на підтвердження своїх вимог, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України, в звязку з чим суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України з відповідачки на користь Державної судової адміністрації слід стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи в розмірі 120 гр.

На підставі ст. ст. 44, 71, 38, 116, 117 КЗПП України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ « Керуюча компанія «Коменерго Свердловськ» про зміну формулювання наказу про звільнення, стягнення не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та вихідної допомоги в розмірі 3-х місячного середнього заробітку відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 гр. в УДК м. Свердловська, код 24048566, р\р 31212259700072, МФО 804013.

Мотивована частина рішення буде виготовлена 15 серпня 2010 року.

Заява про оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга протягом наступних 20 днів після подачі заяви про оскарження рішення.

Рішення набуває чинності, якщо протягом зазначеного часу не надійде заява про його оскарження або апеляційна скарга.

Суддя Т.Г. Маркова.