Рішення № 1088388, 22.10.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 39/41

22.10.07

За позовом Закритого акціонерного товариства "НВО Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КПБ Укрбудекспо"

про розірвання додаткової угоди

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Райтузов С.О. (довіреність № б/н від 25.06.2007р.)

Від відповідача: Бортник К.П. (довіреність № б/н від 14.06.2007р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про розірвання додаткової угоди № 1 від 03.05.2006р. до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2006р., укладеної між ЗАТ “НВО Україна” та ТОВ “КПБ Укрбудекспо”. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови додаткової угоди № 1, а саме –не виконав умови додаткової угоди № 1, чим істотно порушив умови даного договору, та позбавляє позивача можливості досягнення мети, обумовленої при підписанні даної додаткової угоди, що є підставою для розірвання даної додаткової угоди.

Ухвалою суду від 13.09.2007р. порушено провадження у справі № 39/41.

Ухвалою суду від 01.10.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 15.10.2007 року.

15.10.2007р. відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 3 ст. 81 ГПК України, оскільки позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК, і можливість такого врегулювання не втрачена. В задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду судом відмовлено, так як позивачем надано докази вжиття заходів досудового врегулювання спору, зокрема, направлення відповідачу претензії за вих. № б/н від 20.07.2007р., що підтверджується фіскальним чеком № 5476 від 24.07.2007р. та описом вкладення у цінний лист від 24.07.2007 року.

В судовому засіданні 15.10.2007р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яким просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що укладена 03.05.2006р. між сторонами додаткова угода № 1 до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2006р., за якою позивач зобов’язався передати відповідачу право на отримання у майбутньому (після закінчення будівництва об‘єкту) права власності на об‘єкти та/або приміщення, загальною площею 1267,33 кв.м, у житловому будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Науки, 208, а відповідач зобов’язався згідно п. 3.1. додаткової угоди № 1 сплатити позивачу договірну ціну прав, виходячи з вартості будівництва будинку, що становить 4040,00 грн. за один кв.м загальної площі будинку, що загалом складає 5120013,00 грн., на підставі ст. 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, та оскільки вказана додаткова угода № 1 від 03.05.2006р. нотаріально не посвідчена, вона відповідно до п. 1 ст. 220 ЦК України є нікчемною та на підставі п. 2 ст. 215 ЦК України є недійсною з моменту її укладення.

Ухвалою суду від 15.10.2007р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 22.10.2007 року.

В судовому засіданні, призначеному на 22.10.2007р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2005 року між Закритим акціонерним товариством “НВО Україна” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КПБ Укрбудекспо” (відповідачем) укладено договір № 04/05/1 про будівництво житлового будинку, відповідно до п. 1.1. якого сторона-2 (позивач) зобов’язалася організувати будівництво житлового 18-24-поверхового будинку № 208 (будівельний номер) на 303 квартири із загальною площею житла 20147,1 кв.м, з підземним гаражем на 96 машиномісць із загальною площею 4117,3 кв.м та вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями по проспекту Науки в Голосіївському районі м. Києва, а сторона-1 (відповідач) в свою чергу зобов’язалася повністю збудувати будинок згідно з проектною документацією за власні або самостійно залучені кошти. Сторона-2 спільно з замовником після здачі будинку в експлуатацію зобов’язалася передати стороні-1 або зазначеним ним третім особам у власність погоджену частину будинку.

03.05.2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005р., відповідно до п. 1 якої сторони виклали договір № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005р. у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. додаткової угоди № 1 від 03.05.2006р. за даним договором сторона-2 зобов‘язалася передати стороні-1 право на отримання у майбутньому (після закінчення будівництва об‘єкту) права власності на об‘єкти та/або приміщення, загальною площею 1267,33 кв.м, у будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, б. № 208 (друга черга комплексу будівництва житлових будинків 210-208), на які сторона-2 отримала такі майнові права в рахунок компенсації за виконані стороною-2 підготовчі роботи з будівництва об‘єкту, за ціною та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 03.05.2006р. було встановлено, що з моменту набрання чинності цією угодою зобов’язання сторін, що виникли з попередньої редакції договору, припиняються і сторони мають тільки ті права та обов’язки, що виникають із редакції договору, яка викладена в даній додатковій угоді.

Відповідно до п. 3.1. умов додаткової угоди № 1 від 03.05.2006р. сторона-1 (відповідач) зобов’язалася сплатити стороні-2 (позивачу) договірну ціну прав, виходячи з вартості будівництва будинку, яка еквівалента 800 доларів США (включаючи ПДВ), що становить 4040,00 грн. за один квадратний метр, загальної площі будинку, що загалом складає 5120013,00 грн., в період з травня 2006 року по серпень 2006 року включно.

03.05.2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005р., відповідно до п. 1 якої сторона-2 (позивач) додатково зобов’язалася передати стороні-1 (відповідачу) право на отримання у майбутньому (після закінчення будівництва об‘єкту) права власності на об‘єкти та/або приміщення, загальною площею 1732,67 кв.м, у будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Науки, б. № 208 (друга черга комплексу будівництва житлових будинків 210-208), на які сторона-2 отримала такі майнові права в рахунок компенсації за виконані стороною-2 підготовчі роботи з будівництва об‘єкту, за ціною та на умовах, передбачених додатковою угодою № 1 до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005р., а сторона-1 (відповідач) додатково зобов’язалася сплатити стороні-2 договірну ціну прав, виходячи з вартості будівництва будинку, яка еквівалентна 800доларів США (включаючи ПДВ), що становить 4040,00 грн. за один квадратний метр, загальної площі будинку, що загалом складає 7000000,00 грн. протягом трьох днів з моменту підписання даної додаткової угоди.

Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Зазначене вище також кореспондується з нормами Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Стаття 651 ЦК України встановлює підстави для зміни або розірвання договору.

За загальним правилом, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651).

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Звертаючись з позовом, позивач зазначив, що сторони додаткової угоди № 1 від 03.05.2006 року до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005 року, тобто позивач і відповідач не вчинили жодних дій направлених на виконання умов додаткової угоди. В ході розгляду справи в суді позивач та відповідач не надали доказів, які б свідчили про виконання умов додаткової угоди № 1 від 03.05.2006 року до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005 року. Наведене свідчить, що внаслідок невиконання сторонами умов додаткової угоди, позивач позбавлений того, на що він розраховував під час укладення цієї угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Зібрані у справі докази свідчать, що 24.07.2007 року позивач направив відповідачу пропозицію про розірвання додаткової угоди № 1 від 03.05.2006 року до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005 року.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3, ст. 188 ГК України).

Відповідач відповіді на пропозицію позивача про розірвання договору не надав.

Частиною 4 ст. 188 ГК України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Не отримавши відповіді від відповідача, позивач скористався наданим йому правом та звернувся до суду з позовом про розірвання договору.

Статті 15 та 16 ЦК України встановлюють, що кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів.

Встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, таким способом може бути припинення правовідношення.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. Позивач вказує на порушення відповідачем його прав і охоронюваних законом інтересів. Звертаючись з позовом, позивач зазначив спосіб захисту порушених прав.

Як зазначалося, пунктом 1 частини 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про розірвання додаткової угоди № 1 від 03.05.2006 року до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005 року, укладеної між Закритим акціонерним товариством “НВО Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “КПБ Укрбудекспо”, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Заперечення відповідача з того приводу, що додаткова угода № 1 від 03.05.2006 року до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005 року є нікчемною судом відхиляються як необґрунтовані.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Розірвати додаткову угоду № 1 від 03.05.2006 року до договору № 04/05/1 про будівництво житлового будинку від 08.04.2005 року, укладену між Закритим акціонерним товариством “НВО Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю “КПБ Укрбудекспо”.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КПБ Укрбудекспо” (04108, м. Київ, пр. Правди, 35, к. 141; код ЄДРПОУ № 39218895; рахунок № 260000002930001 в Шевченківській філії ВАТ “Надра” м. Києва, МФО 320973), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Закритого акціонерного товариства “НВО Україна” (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5/1; код ЄДРПОУ № 13734583; рахунок № 26007100269001 в ЗАТ “Альфа-Банк” м. Києва, МФО 300346) 85 (вісімдесят п’ять) грн. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.10.2007р.