Ухвала суду № 108829505, 06.02.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1450/23

УХВАЛА

06 лютого 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Василяка Д.К., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» , за участю третьої особи Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за участю третьої особи Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» стосовно не виконання своїх обов`язків щодо виплати при звільненні всіх сум, що належать позивачу від установи на вимогу частини 1 ст. 47 та частини 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України.

зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» невідкладно провести повний розрахунок з ОСОБА_1 , а саме здійснити виплати, які не були здійснені при звільнені на вимогу частини 1 ст. 47 та частини 1 ст. 116 КЗпП України та нараховані на підставі Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженого Наказом Міністерством юстиції України № 925/5 від 28.03.2018 року: одноразову грошову допомогу за відпрацьованих два роки 8960 гривень; компенсацію за невикористанні відпустки за 2021 рік та за 2022 рік 14 577,15 гривень; нараховану премію за квітень 2022 рік - 4645,80 гривень;

зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та провести виплати ОСОБА_1 , а саме здійснити виплати які не були здійснені при звільнені на вимогу частини 1 ст. 47 та частини 1 ст. 116 КЗпП України що гарантує Постанова КМУ від 30.08.2017 року №704 та «Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженого Наказом Міністерством юстиції України №925/5 від 28.03.2018 року: матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік;

зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та провести виплати ОСОБА_1 виплати в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22 березня 2022 року Постановою КМУ №350;

зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України;

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» стосовно виконання своїх обов`язків щодо не перевірки та виправлення довідки про грошове утримання за останні двадцять чотири місяця ОСОБА_1 в частині надбавки за особливості проходження служби виданої ДУ «Північною виправною установою (№90)» від 12.05.2022, згідно вимог та норм Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженого Наказом Міністерством юстиції України №925/5 від 28.03.2018 року для нарахування пенсії за вислугою років;

зобов`язати ДУ «Північна виправна колонія (№90)» виправити довідку про грошове утримання за двадцять чотири місяця виданої на ім`я ОСОБА_1 від 12.05.2022 в частині надбавки за особливості проходження служби та встановити відсотки: за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2021 рік - 50% на підставі Наказу від 14.01.2021 № 90/c, листопад, грудень 2021 рік - 10% на підставі Наказу від 05.10.2021 №132o/c, лютий, березень, квітень 2022 рік - 50% на підставі Наказу від 13.01.2022 №4o/c. В середньому значені за 24 місяця - 30 відсотків;

визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України стосовно відмови виконання своїх обов`язків відповідно до підпункту 32 пункту 3 Положення «Про Департамент з питань виконання покарань» затвердженим Наказом Міністерством юстиції України - від 1.04.2022 № 1418/5, щодо перевірки довідки виданої ДУ «Північною виправною установою (№90)» про грошове забезпечення, згідно вимог та норм Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 для нарахування пенсії за вислугою років;

зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань України на підставі оновленої i виправленої довідки про грошове утримання наданої ДУ «Північна виправна колонія (№90)» встановити в середньому розмірі 30 (тридцять) відсотків надбавку за особливості проходження служби ОСОБА_1 , гарантовані абзацом 3 підпункту 1 пункта 5 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704, яка складає до 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років;

зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань України надати ОСОБА_1 оновлену довідку про грошове забезпечення, згідно вимог та норм Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, для подальшого направлення до Головного управлення Пенсійного фонду України в Херсонській області;

зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань України сприяти у наданні коштів Державній установі «Північна виправна колонія (№90)» для проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Разом з тим, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, оскільки суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.

Тобто, обов`язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено на позивача.

В позовній заяві позивач вказує відповідачем Державної установи «Північна виправна колонія (№90)». Однак в прохальній частині позовної заяви позивачем пред`явлені позовні вимоги до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України .

Однак, процесуальний статус Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України в позовній заяві позивачем визначено у якості третьої особи.

Також із частиною першою ст.172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зауважує, що зазначені правові норми стосовно можливості заявлення позивачем пов`язаних між собою вимог в одному позові направлені на гарантування процесуальної економії в межах судового розгляду, а також на забезпечення єдності судової практики, з огляду на те, що спірні правовідносини, задля вирішення яких позивач звертається до суду, пов`язані між собою єдиними підставами їх виникнення або поданими доказами, внаслідок чого окремий розгляд цих вимог в межах різних проваджень є недоцільним та не сприяє унифікованості національної судової практики.

При цьому, обов`язковою умовою такого об`єднання є спільність підстав виникнення спірних правовідносин або спільність поданих доказів.

Водночас, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про їх непов`язаність між собою через іх виникнення на підставі різних обставин та на підставі різних доказів.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивачем об`єднано позовні вимоги, які можна розділити на такі окремі блоки:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» стосовно не виконання своїх обов`язків щодо виплати при звільненні всіх сум, що належать позивачу від установи на вимогу частини 1 ст. 47 та частини 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України; зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» невідкладно провести повний розрахунок з ОСОБА_1 , а саме здійснити виплати, які не були здійснені при звільнені на вимогу частини 1 ст. 47 та частини 1 ст. 116 КЗпП України та нараховані на підставі Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженого Наказом Міністерством юстиції України № 925/5 від 28.03.2018 року: одноразову грошову допомогу за відпрацьованих два роки 8960 гривень; компенсацію за невикористанні відпустки за 2021 рік та за 2022 рік 14 577,15 гривень; нараховану премію за квітень 2022 рік - 4645,80 гривень; зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та провести виплати ОСОБА_1 , а саме здійснити виплати які не були здійснені при звільнені на вимогу частини 1 ст. 47 та частини 1 ст. 116 КЗпП України що гарантує Постанова КМУ від 30.08.2017 року №704 та «Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженого Наказом Міністерством юстиції України №925/5 від 28.03.2018 року: матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за 2022 рік;

зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» нарахувати та провести виплати ОСОБА_1 виплати в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з послідуючими змінами та доповненнями від 22 березня 2022 року Постановою КМУ №350;

зобов`язати Державну установу «Північна виправна колонія (№90)» Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України;

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Північна виправна колонія (№90)» стосовно виконання своїх обов`язків щодо не перевірки та виправлення довідки про грошове утримання за останні двадцять чотири місяця ОСОБА_1 в частині надбавки за особливості проходження служби виданої ДУ «Північною виправною установою (№90)» від 12.05.2022, згідно вимог та норм Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 та «Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України» затвердженого Наказом Міністерством юстиції України №925/5 від 28.03.2018 року для нарахування пенсії за вислугою років; зобов`язати ДУ «Північна виправна колонія (№90)» виправити довідку про грошове утримання за двадцять чотири місяця виданої на ім`я ОСОБА_1 від 12.05.2022 в частині надбавки за особливості проходження служби та встановити відсотки: за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2021 рік - 50% на підставі Наказу від 14.01.2021 № 90/c, листопад, грудень 2021 рік - 10% на підставі Наказу від 05.10.2021 №132o/c, лютий, березень, квітень 2022 рік - 50% на підставі Наказу від 13.01.2022 №4o/c. В середньому значені за 24 місяця - 30 відсотків; визнати протиправною бездіяльність Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України стосовно відмови виконання своїх обов`язків відповідно до підпункту 32 пункту 3 Положення «Про Департамент з питань виконання покарань» затвердженим Наказом Міністерством юстиції України - від 1.04.2022 № 1418/5, щодо перевірки довідки виданої ДУ «Північною виправною установою (№90)» про грошове забезпечення, згідно вимог та норм Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 для нарахування пенсії за вислугою років; зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань України на підставі оновленої i виправленої довідки про грошове утримання наданої ДУ «Північна виправна колонія (№90)» встановити в середньому розмірі 30 (тридцять) відсотків надбавку за особливості проходження служби ОСОБА_1 , гарантовані абзацом 3 підпункту 1 пункта 5 Постанови КМУ від 30.08.2017 №704, яка складає до 100% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років; зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань України надати ОСОБА_1 оновлену довідку про грошове забезпечення, згідно вимог та норм Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, для подальшого направлення до Головного управлення Пенсійного фонду України в Херсонській області;

зобов`язати Департамент з питань виконання кримінальних покарань України сприяти у наданні коштів Державній установі «Північна виправна колонія (№90)» для проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що правовідносини між позивачем та Державною установою «Північна виправна колонія (№90)», Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Україн не пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень. При цьому, включення цих двох позовних вимог в один пункт прохальної частини позовної заяви не нівелює той факт, що правове регулювання правовідносин, об`єднаних позивачем в один пункт, є різним та вказані правовідносини виникли за різних обставин.

Вказане свідчить про те, що в основу спірних правовідносин покладено різні підстави їх виникнення, та різні докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно, різним є і правове регулювання спірних правовідносин.

Суд зауважує, що лише виникнення спірних правовідносин між тими самими суб`єктами не є достатньою підставою для об`єднання не пов`язаних між собою вимог в одне провадження.

Фактично, звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати усі наявні у нього спірні правовідносини з відповідачем, незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов`язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об`єднання непов`язаних між собою вимог ускладнить розгляд справи.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

У даному випадку підстави для застосування положень статті 172 КАС України відсутні.

З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

У пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Суд зазначає, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду у належному (встановленому законом) порядку.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052).

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за участю третьої особи Департаменту з питань виконання кримінальних покарань України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи періодичну відсутність електроенергії у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду, тривалість повітряних тривог, знаходження судді на лікарняному, текст ухвали складено та підписано суддею 06.02.2023 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

Суддя Д.К. Василяка