Ухвала суду № 108828932, 06.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення заяви без розгляду

06 лютого 2023 року № 320/9587/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., отримавши заяву адвоката Щиглова Є.О. про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пристоличної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач), з позовом до Пристоличної сільської ради(далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №1063-7-VІІІ від 07.09.2021р. Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,13 га в с. Щасливе;

- зобов`язати Пристоличну сільську раду Бориспільського району Київської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,13 га в с. Щасливе Бориспільського району Київської області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2023р. (справа №320/9587/22) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, тим самим ухвалено:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пристоличної сільської ради від 07.09.2021р. №1063-7-VІІІ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у межах села Щасливого, Бориспільського району, Київської області;

- зобов`язати Пристоличну сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.07.2021р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,13 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) у межах села Щасливого, Бориспільського району, Київської області та у місячний строк, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, прийняти мотивоване рішення за наслідками розгляду;

- відстрочити виконання рішення суду в частині зобов`язання до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Разом з тим, вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Пристоличної сільської ради судові витрати в розмірі 992,40 грн.

На адресу суду 03.02.2023р. надійшла заява представника позивача - адвоката Щиглова Є.О. про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить суд поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування поновлення строку звернення до суду з заявою про винесення додаткового рішення у справі заявник зазначає, що рішення суду надійшло на його офіційну електронну адресу 16.01.2023р.

Дослідивши доводи заяви та надані до неї докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяву про поновлення залишення заяви без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами першою та третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із частинами другої-п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Аналіз частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що вирішити питання про судові витрати після прийняття рішення можливо лише за умови заявлення або подання особою заяви про неможливість подання таких доказів до закінчення судових дебатів, тобто, до прийняття судового рішення, у випадку якщо судові дебати не проводяться під час розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. При цьому, причини, з яких сторона не може надати докази про понесені витрати до ухвалення рішення суду, мають бути поважними.

Суд звертає увагу, що позивачем до ухвалення рішення по справі не подавалась відповідна заява про подання доказів на відшкодування витрат на правничу допомогу після вирішення справи.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, рішення суду по справі №320/9587/22 було винесено 10.01.2023р., а представник позивача лише 21.01.2023р. подав заяву про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Представник позивача зазначає, що строк звернення до суду з заявою про винесення додаткового рішення пропущений з поважних причин, а саме, стороною позивача вживались вичерпні заходи щодо відслідковування ходу даної справи. Копію рішення суду було отримано 16.01.2023р.

В статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України чітко зазначено, що докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а не отримання, а тому в даному випадку позивач повинен слідкувати за ходом розгляду справи, та цікавитись саме такою подією, як винесення судового рішення, оскільки зацікавлений в подачі заяви на відшкодування судових витрат.

За правилами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність до закінчення судових дебатів відповідної заяви про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, є наслідком залишення відповідної заяви без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Аналізуючи причину пропуску строку подання доказів та статус представника позивача, суд зазначає, що представник позивача Щиглов Є.О. є адвокатом, та йому, як фахівцю у галузі права, достеменно відомо про порядок постановлення судового рішення у справах, що розглядались у за правилами спрощеного позовного провадження, строк подання доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката та порядок надіслання судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначена представником позивача причина пропуску строку подання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є поважною.

Таким чином, з урахуванням наведеного, а також того факту, що позивачем (його представником) до ухвалення рішення по справі №320/9587/22 не подавалась до суду заява про надання протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення доказів понесення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, суд вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави для поновлення такого строку та розгляду заяви представника Кольчика В.І. про ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та залишити без розгляду заяву представника позивача про відшкодування на користь позивача витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 121, 132, 134, 139, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви адвоката Щиглова Є.О. про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

2. Заяву адвоката Щиглова Є.О. про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Пристоличної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, залишити без розгляду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Марич Є.В.