Рішення № 108828874, 07.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2023 року справа №320/3651/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася Баришівська селищна рада Броварського району Київської області з позовом до Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису від 21.10.2021 №10-16.1.17-11/48.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним приписом відповідач зобов`язав позивача у строк до 21.11.2021 усунути такі порушення: відсутність огорожі території худобомогильника суцільним парканом заввишки не менше 2 метрів; відсутність попереджувальних табличок з 4 сторін худобомогильника з написом «Худобомогильник».

Позивач стверджує, що відповідач не мав права проводити перевірку Баришівської селищної ради Броварського району Київської області на предмет дотримання нею Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затверджених Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 N 232, оскільки дія цих Правил поширюється на місцеві органи виконавчої влади, до яких позивач не відноситься.

Також позивач зазначає, що дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яким керувався відповідач під час проведення перевірки, поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, у той час як згідно з частиною першою статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Крім того, позивач стверджує, що всі зауваження, які були зазначені відповідачем у спірному приписі, не передбачені частиною першою статті 65 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», що свідчить про відсутність у відповідача підстав для складання припису.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади, а згідно з частиною першою статті 51 цього ж Закону виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

З урахуванням цього, відповідач вважає непереконливими твердження позивача про непоширення на нього Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затверджених Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 N 232.

Також відповідач зазначає, що відповідно до підпункту 6 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин, що також свідчить про поширення на позивача вимог вищевказаних Правил.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

20.10.2021 Баришівським відділом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області в присутності заступника Баришівського селищного голови, було складено акт епізоотичного обстеження худобомогильника (біотермічної ями) села Поділля Броварського району Київської області.

Вказаним актом, зокрема, зафіксовано, що територія худобомогильника не огороджена парканом не менше двох метрів; в`їзд на територію об`єкта не обладнаний воротами; відсутні попереджувальні таблички з 4 сторін худобомогильника з написом «Худобомогильник. Вхід заборонено. Сибірка».

21.10.2021 Баришівським відділом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області було складено припис №10-16.1.17-11/48 про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин відносно Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.

У вказаному приписі зазначено про проведення перевірки худобомогильника с. Поділля Подільського старостинського округу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області на предмет відповідності Правилам облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затвердженим Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 №232, за результатом якого складено акт від 20.10.2021 про виявлені порушення вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини.

Приписом було зобов`язано позивача у строк до 21.11.2021 усунути такі порушення:

- територія худобомогильника не огороджена суцільним парканом заввишки не менше 2 метрів (п.4 п.п.4.4 Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України);

- відсутні попереджувальні таблички з 4 сторін худобомогильника з написом «худобомогильник» (ст.3 абз.2 Закону України «Про ветеринарну медицину»).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього припису, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Основного Закону закріплено, що держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров`я, цього Закону, законів України "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про протидію захворюванню на туберкульоз", "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення", інших нормативно-правових актів та санітарних норм".

Статтею 22 цього ж Закону визначено, що органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог санітарних норм.

У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов`язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (далі Закон №1645-III) органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб:

- забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт;

- здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків;

- забезпечують участь у боротьбі з інфекційними хворобами закладів та установ охорони здоров`я усіх форм власності, а також вдосконалення мережі спеціалізованих закладів та установ охорони здоров`я, діяльність яких пов`язана із захистом населення від інфекційних хвороб;

- забезпечують доступність і безоплатність надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби у державних і комунальних закладах охорони здоров`я;

- забезпечують відповідно до законодавства громадян пільгових категорій лікарськими засобами та виробами медичного призначення для лікування і профілактики інфекційних хвороб;

- вирішують інші питання у межах повноважень, визначених законом.

Статтею 16 цього Закону визначено, що захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій), забезпечується проведенням ветеринарно-санітарних, протиепізоотичних, профілактичних і протиепідемічних заходів під час догляду за тваринами, виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, дотриманням усіма господарюючими суб`єктами вимог ветеринарних, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також контролем місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за їх дотриманням.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Положеннями статті 11 цього Закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (ч.3 ст.12 Закону №280/97-ВР).

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

Згідно з часинам першою та п`ятою статті 51 Закону №280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради.

Згідно з підпунктом 6 пункту «а» частини першої статті 30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, вирішення питань поводження з побутовими відходами, знешкодження та захоронення трупів тварин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» видалення побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною, - здійснення операцій (спалення, захоронення або інші методи, дозволені законодавством), що не призводять до утилізації побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною.

Положеннями статті 9 цього ж Закону визначено, що органи місцевого самоврядування у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження забезпечують, серед іншого, належне облаштування місць захоронення побічних продуктів тваринного походження.

З аналізу наведених норм вбачається, що вирішення питань, пов`язаних зі знешкодженням та захороненням трупів тварин, та належне облаштування таких місць захоронення віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Основні ветеринарно-санітарні вимоги щодо утримання і ветеринарно-санітарного упорядкування діючих худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України встановлені Правилами облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затвердженими Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 №232 (далі Правила №232).

Стверджуючи про порушення позивачем вказаних Правил, відповідач в акті обстеження та спірному приписі зазначив про порушення позивачем п.п.4.4 п.4 Правил, яким закріплено, що територію худобомогильника, біотермічної ями огороджують

суцільним парканом з цегли, блоків, дерева заввишки не менше двох метрів, із внутрішнього боку паркану по всьому периметру викопують рів глибиною 0,8-1,4 м і шириною не менше 1,5 м з насипом валу з вийнятого ґрунту.

В`їзд на територію худобомогильника, біотермічної ями обладнують воротами, а біотермічні ями закривають кришками із замком.

Через рів облаштовують міст для заїзду.

Однак, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно з п.1.1 Правил №232 ці Правила поширюються на місцеві органи виконавчої влади, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що займаються утриманням, розведенням, обігом тварин та переробкою сировини тваринного походження.

Водночас, органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи не є місцевими органами виконавчої влади.

Так, відповідно до статті 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до статті 120 Основного Закону організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Отже, Баришівська селищна рада Броварського району Київської області не є місцевим органом виконавчої влади.

Не є позивач і суб`єктом господарювання, оскільки відповідно до частини першої статті 8 Господарського кодексу України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Таким чином, судом встановлено, що Правила №232, про порушення норм яких стверджує відповідач, не поширюються на позивача як орган місцевого самоврядування.

Крім того, суд зазначає, що стверджуючи про допущення позивачем іншого порушення відсутність попереджувальних табличок з 4 сторін худобомогильника з написом «худобомогильник», відповідач посилається на абзац 2 статті 3 Закону України «Про ветеринарну медицину».

Однак, суд зауважує, що статтею 3 зазначеного Закону закріплено, що основними завданнями держави в галузі ветеринарної медицини є:

зменшення або усунення ризиків виникнення зоонозів та захворювання населення;

охорона території України від проникнення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон;

захист тварин та населення від збудників та хвороб тварин шляхом здійснення профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів;

здійснення заходів унеможливлення перенесення хвороб тварин через товари, засоби догляду за тваринами і супутні об`єкти;

встановлення ефективних та дієвих засобів виявлення, локалізації, контролю і за можливості - ліквідації ендемічних хвороб тварин та ліквідації екзотичних хвороб тварин, занесених на територію України;

забезпечення надійних та ефективних заходів ліквідації спалахів хвороб тварин з метою зменшення втрат тварин, а в разі зоонозів - зменшення ризику для людей;

моніторинг кормів та води для забезпечення їх придатності для вживання та неможливості перенесення хвороб тварин;

забезпечення правильного, належного, ефективного та безпечного застосування ветеринарних препаратів;

захист навколишнього природного середовища від негативних наслідків, що пов`язані з вирощуванням та обігом тварин;

захист благополуччя тварин шляхом забезпечення гуманного ставлення до них протягом усього їхнього життя;

здійснення передзабійного клінічного огляду тварин та проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного походження, у тому числі тварин, забитих на полюванні, включаючи бактеріологічні, радіологічні, паразитологічні та токсикологічні лабораторні дослідження;

здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду в процесі виробництва і обігу продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, штамів мікроорганізмів, репродуктивного і патологічного матеріалу та здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду під час обігу засобів ветеринарної медицини та засобів догляду за тваринами;

здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та інших забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах;

здійснення стандартного прикордонного ветеринарно-санітарного контролю та/або розширеного ветеринарно-санітарного контролю за об`єктами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

контроль за переміщенням об`єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду в межах України;

сприяння впровадженню системи ідентифікації тварин;

сприяння постійному навчанню та підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;

сприяння впровадженню у практику та широкому застосуванню досягнень наукової і практичної ветеринарної медицини;

розроблення, впровадження та застосування ветеринарно-санітарних заходів.

Отже, вказана норма не містить вимог про обов`язок органів місцевого самоврядування встановлювати попереджувальні таблички з 4 сторін худобомогильника з написом «худобомогильник».

Відсутній такий обов`язок і в Правилах №232.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів як поширення на позивача Правил №232, так і допущення ним порушень вимог чинного законодавства у вигляді невчинення тих дій, які вказані в спірному приписі та, на думку відповідача, віднесено до обов`язків органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, спірний припис Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 21.10.2021 №10-16.1.17-11/48 зазначеним вимогам не відповідає, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову Баришівської селищної ради Броварського району Київської області та необхідність його задоволення повністю.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 21.10.2021 №10-16.1.17-11/48.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.