Рішення № 108828871, 06.02.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року № 320/3879/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області, в якому позивач просить суд:

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області розглянути на сесії клопотання позивача від 12.07.2018 № 11-16-2/4862 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою;

- зобов`язати Броварську міську раду Київської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , орієнтованою площею 0,00025 га для ведення особистого селянського господарства в районі вул. Франка Івана, відповідно до графічного матеріалу доданого до клопотання від 12.07.2018 № 11-16-2/4862.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, не зважаючи на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 320/357/19 визнано протиправним та скасовано пункт 1.2 рішення Броварської міської ради Київської області за від 27.09.2018 № 1082-45-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою», повторно не розглянув його до клопотання від 12.07.2018 № 11-16-2/4862.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

12.06.2020 від відповідача надійшов відзив у якому зазначено, що на ім`я міського голови 20.03.2020. надійшла заява ОСОБА_1 зареєстрована за № 9-5-Н-705, у якій заявник просив повторно винести на розгляд сесії Броварської міської ради Київської області заяву № 11-2-2/1270 від 15.02.2018 з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 320/357/19. Проте вказане рішення суду жодним чином не стосується заяви від 15.02.2018 № 11-16-2/1270, оскільки предметом розгляду справи № 320/357/19 був пункт 1.2 рішення Броварської міської ради Київської області від 27.09.2018 № 1082-45-07 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,00025 га для ведення особистого селянського господарства в районі АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічному матеріалі, доданому до клопотання від 12.07.2018 № 11-16-2/4862, знаходиться в межах території наданої для розміщення дитячого ігрового майданчика, і жодним чином не стосується заяви № 11-2-2/1270 від 15.02.2018.

Також відповідач зазначає, що оскільки земельна ділянка, яка зазначалась позивачем на графічному матеріалі, доданому до клопотання від 12.07.2018 № 11-16-2/4862, знаходиться на території загального користування та враховуючи пряму заборону про передачу у приватну власність земель загального користування, позовна вимога про зобов`язання міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки орієнтовним розміром 0,00025 га для ведення особистого селянського господарства в районі АДРЕСА_1 є протиправною та такою що суперечить нормам чинного законодавства.

Позивач направив до суду відповідь на відзив у якій стверджує, що відповідач, ігноруючи висновки суду у справі № 320/357/19, протиправно посилається на рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 24.04.2018 № 276.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 320/357/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення. Визнано протиправним та скасовано пункт 1.2 рішення Броварської міської ради Київської області від 27.09.2018 № 1082-45-07 від «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою».

Судом у вказаній справі встановлено, що 12.07.2018 до центру надання адміністративних послуг та роботи із зверненнями громадян надійшла заява громадянина ОСОБА_1 , зареєстрована за № 11-16-2/4862, з проханням надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,00025 га по АДРЕСА_1 , цільове призначення - для особистого селянського господарства.

При розгляді вказаної заяви позивача було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області прийнято рішення від 24.04.2018 № 276 «Про надання дозволу на розміщення дитячого майданчика», яким наданий дозвіл ОСОБА_2 на розміщення дитячого ігрового майданчику по АДРЕСА_1 (орієнтовною площею дитячого майданчика 150 кв. м). Враховуючи дане рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області на сесії Броварської міської ради Київської області було прийнято рішення від 27.09.2018 № 1082-45-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою», яким ОСОБА_1 , було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,00025 га для ведення особистого селянського господарства в районі АДРЕСА_1 .

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач послався на те, що земельна ділянка знаходиться в межах території наданої для розміщення дитячого ігрового майданчика.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 24.04.2018 № 276 надано дозвіл на розміщення дитячого майданчика.

Проте, суд зазначає, що таке рішення виконавчого комітету не має під собою правових підстав, тому що виконавчий комітет не наділений повноваженням щодо виділення земельних ділянок та погодження розташування об`єктів благоустрою, також неможливо облаштувати дитячий майданчик в межах червоних ліній міської вулиці та всупереч рішенню Броварської міської ради від 21.06.2018 № 949-41-07 «Про затвердження загальноміської цільової програми з будівництва, реконструкції, встановлення та облаштування дитячих, ігрових, спортивних майданчиків у м. Бровари на 2018-2022 роки».

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що пункт 1.2 рішення Броварської міської ради від 27.09.2018 №1082-45-07 (з огляду на його зміст) є необґрунтованим, а також не відповідає критеріям розсудливості, добросовісності, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 116 Земельного кодексу (далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування встановлені статтею 122 та 123 ЗК України.

Згідно із частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

Таким чином, за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо її відведення відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною першою статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно із статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Отже, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні оформляється рішенням органу місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 320/357/19 визнано протиправним та скасовано пункт 1.2 рішення Броварської міської ради Київської області від 27.09.2018 № 1082-45-07 від «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою».

Отже, після набрання законної сили вказаним судовим рішенням, заява громадянина ОСОБА_1 від 12.07.2018, яка зареєстрована за № 11-16-2/4862, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,00025 га в районі вул. Франка Івана, для особистого селянського господарства, мала бути розглянута Броварською міською радою Київської області повторно.

На момент звернення позивача до суду Броварською міською радою Київської області за результатами розгляду клопотання позивача від 12.07.2018 № 11-16-2/4862 жодного рішення не прийнято.

Відповідачем докази прийняття рішення за наслідками розгляду вказаного клопотання також не надано.

Відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до Броварської міської ради із заявою у якій просив повторно винести на розгляд сесії Броварської міської ради Київської області заяву від № 11-2-2/1270 від 15.02.2018 з урахуванням рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 320/357/19, у той час як предметом розгляду справи № 320/357/19 був пункт 1.2 рішення Броварської міської ради Київської області від 27.09.2018 № 1082-45-07 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки орієнтовним розміром 0,00025 га для ведення особистого селянського господарства в районі АДРЕСА_1 , в зв`язку з тим, що місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічному матеріалі доданому до клопотання від 12.07.2018 № 11-16-2/4862, знаходиться в межах території наданої для розміщення дитячого ігрового майданчика.

Вказані доводи підлягають відхиленню, оскільки у відповідача обов`язок розглянути клопотання позивача від 12.07.2018 № 11-16-2/4862 виник в силу скасуванням у судовому порядку пункту 1.2 рішення Броварської міської ради Київської області від 27.09.2018 № 1082-45-07, а не залежить від подання ОСОБА_1 заяви з проханням про її повторний розгляд.

Відповідно частин 2, 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльності, яка полягала у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання від 12.07.2018, яка зареєстрована за № 11-16-2/4862, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,00025 га в районі вул. Івана Франка для особистого селянського господарства, мала бути розглянута Броварської міської ради Київської області.

Отже, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Броварської міської ради Київської області, що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 12.07.2018 № 11-16-2/4862 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,00025 га в районі вул. Івана Франка для особистого селянського господарства.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Броварську міську раду Київської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , орієнтованою площею 0,00025 га для ведення особистого селянського господарства в районі АДРЕСА_1 , відповідно до графічного матеріалу доданого до клопотання від 12.07.2018 № 11-16-2/4862, суд зазначає наступне.

Зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.

Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 вказала, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим, оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Судом не досліджувалось у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

Застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні.

Разом з тим, у даній справі відповідач після скасування рішення органу місцевого самоврядування належним чином не розглянув клопотання позивача та не прийняв рішення у відповідності до норм чинного законодавства.

При цьому, судовим рішенням у справі № 320/357/19 не встановлено чи дотримано ОСОБА_1 умови для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У матеріалах справи відсутня копія клопотання від 12.07.2018 № 11-16-2/4862 та доданого до нього графічного матеріалу, що унеможливлює перевірку судом дотримання позивачем вимог законодавства при зверненні із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, за необхідне захистити права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 від 12.07.2018 № 11-16-2/4862 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Водночас відповідно до частини шостої статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Суд зазначає, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.08.2022 № 2500-IX, продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 № 2738-IX

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, вказаним законом розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про існування обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, а тому відповідно до частини третьої статті 378 КАС України дають підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 14, 73- 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Броварської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 26376375; місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15), що полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 12.07.2018 №11-16-2/4862 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,00025 га в районі вул. Франка Івана для особистого селянського господарства.

Зобов`язати Броварську міську раду Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.07.2018 №11-16-2/4862 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,00025 га в районі вул. Франка Івана, для особистого селянського господарства, відповідно до графічного матеріалу доданого до клопотання, та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства з урахуванням висновків суду.

Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов`язання до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.