Рішення № 108821701, 06.02.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2127/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021); до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (вул. Промислова, 1, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська обл., 62495). про стягнення коштів у розмірі 626 269, 05 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз", м. Київ, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" смт. Васищеве, про стягнення заборгованості за договором про закупівля товарів № 2112000046 від 09.12.2021, в розмірі 626 269,05 грн, з яких: 398 534, 85 грн. - пеня; 227 734, 20 грн - штраф. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати. Підставою для звернення до суду стало порушення відповідачем умов укладеного договору в частині вчасної та в повному обсязі поставки товару позивачеві.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2127/22. Розгляд справи № 922/2127/22 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

12.01.2023 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 728), в якому заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказує на неможливість вчасного виконання свого зобов`язання з поставки товару, враховуючи форс-мажорні обставини, які підтверджує листом ТППУ № 2024/02.0-7.1. Відповідач вказує, що склади відповідача, на яких зберігався товар, були багаторазово обстріляні, будівлі частково зруйновні, товар, що знаходився на складах, знищений. Крім того, в березні 2022 року був знищений товар, який раніше передавався відповідачем до експедитора згідно з договором №011322-20 від 30.07.2020: від обстрілів на окупованій території м. Ізюм була знищена машина, що перевозила товар. Зазначені обставини підтверджує Витягом з досудових розслідувань, номер кримінального провадження №12022250380000070, дата реєстрації 25.03.2022. Всі ці обставини призвели до того, що відповідач зазнав значних збитків від обстрілів, багато товару виявилося знищеним, багато будівель також зруйновані та потребують дуже багато коштів для їх відновлення. Відповідач наголошує, що розмір пені та штрафу, які просить стягнути позивач, складає 27,5 відсотків від невиконаного відповідачем зобов`язання, що є надмірним тягарем для відповідача, враховуючи зазначені вище обставини, які склалися у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації. Враховуючи викладене, відповідач просить суд зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення сум пені та штрафу на 90%.

12.01.2023 позивачем надано до суду відповідь на відзив (вх. № 857), в якій зазначив про безпідставність та недоведеність позиції відповідача в частині наявності випадку, за якого сторона звільняється від відповідальності за неналежне (невчасне) виконання взятих на себе зобов`язань. Також вказує, що відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру пені та штрафу не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. Вважає, що посилання на ту обставину, що 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 на території України було введено воєнний стан не може бути беззаперечною підставою для зменшення пені та штрафу. Отже, заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90 %, вказує, що дане клопотання є повністю безпідставним, а також суперечить вимогам законодавства оскільки нівелює мету існування неустойки, як цивільної відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

Заперечень на відповідь на відзив, в порядку ст. 167 ГПК України, відповідачем суду надано не було.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без виклику учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, всебічно та повно перевіривши матеріали справи, суд встановив таке.

Між AT «Укртрансгаз» в особі філії «Будівельно - монтажна фірма «Укргазпромбуд» (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Омега-Автопоставка» (далі - відповідач, постачальник) 09 грудня 2021 було укладено договір № 2112000046 (надалі - договір) про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів).

За вказаним договором, згідно з п. 1.1. постачальник (відповідач) зобов`язується у визначений договором строк передати у власність покупця «Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (шини та камери для автотранспорту та спецтехніки)», (далі - товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (надалі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна сума договору становить 3 660 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 610 000, 00 грн.

П. 5.1. договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

Відповідно до п. 5.8 договору передбачено, що датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наступних документів - видаткової накладної; оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника товарів на кожну одиницю (або партію) товару; документу про підтвердження строків придатності товарів; інструкції про застосування товарів; рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної.

Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

П. 7.4 договору встановлена відповідальність за порушення господарського зобов`язання, зокрема, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 13.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 31.05.2021, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Таким чином, відповідно до умов укладеного договору та специфікації передбачено, що строк поставки товарів по договору становить 120 календарних днів з дати укладення договору. Тобто, поставка товару по договору повинна була бути здійснена до 08.04.2022.

Відповідач свої зобов`язання щодо поставки товарів виконав частково на суму 1 382 658, 00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами договору:

- видатковою накладною № ХВ-4149 від 22.12.2021 на суму 1 382 658,00 грн та актом приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 06.01.2022.

Як вказує позивач, інша частина договору на суму 2 277 342, 00 грн залишається не виконаною, що свідчить про недотримання відповідачем умов договору та про порушення договірного зобов`язання його невиконанням у встановлений строк.

Звертаючись до господарського суду за захистом свого порушеного права, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 398 534,85 грн та суму штрафу, що дорівнює 10 % вартості товарів, поставку яких прострочено на строк понад 30 днів, у розмірі 227 734, 20 грн.

Таким чином, загальна сума штрафних санкцій, зокрема пені та штрафу, що нарахована відповідачу складає 626 269, 05 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 20.07.2022 про сплату штрафних санкцій за порушення умов договору, яка залишилась без відповідного реагування з боку відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, в порушення умов укладеного між сторонами даного спору договору від 09 грудня 2021 року № 2112000046, відповідач не поставив у встановлені договором терміни товар позивачу на загальну суму 2 277 342, 00 грн.

Порушення свого зобов`язання щодо вчасної поставки зумовленого договором товару, не заперечується відповідачем.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару за договором від 09.12.2021.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

П. 7.4 договору встановлена відповідальність за порушення господарського зобов`язання, зокрема, за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки щодо не здійснення поставки товарів по договору в повному обсязі у визначені договором строки, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 398 534, 85 грн та суму штрафу, що дорівнює 10 % вартості товарів, поставку яких прострочено на строк понад 30 днів, у розмірі 227 734, 20 грн.

Контррозрахунку суми пені та штрафу відповідачем суду надано не було.

Розрахунок штрафних санкцій, заявлений позивачем до стягнення перевірено судом.

Отже, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по поставці товару у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені та штрафу в сумі 626 269, 05 грн.

Щодо посилання відповідача на лист ТППУ від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким відповідач підтверджує факт настання форм-мажорних обставин, суд зазначає про таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннямист. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час, як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

В даному випадку відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення в повному обсязі виконання конкретних зобов`язань за договором.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, у зв`язку із чим,позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені та штрафу у розмірі 626 269,05 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши матеріали справи та заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 90 %, суд виходить з наступного.

В обґрунтування означеної заяви, відповідач посилається на те, що Указом Президента №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан. За наслідками обстрілу було знищено велику кількість об`єктів та товару відповідача. Означені обставини у сукупності, на думку відповідача, є достатніми для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Розглянувши заяву відповідача, суд дійшов висновку щодо можливості її часткового задоволення, з урахуванням такого.

Відповідно дост. 233 ГК Україниу разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі, як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України(справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, суд вирішуєвідповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК Українитаст. 233 ГК України неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбаченихст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора; відповідно до положень статті611, частини третьої статті 692, статті625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК Українищодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19.

Слід зауважити, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбаченіст. 551 ЦК Українита 233ГК Українищодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми штрафу на 90% від суми, яка підлягає стягненню, суд, виходячи із загальних засад, встановлених уст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке:

24.02.2022, в зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України,Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженогоЗаконом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022 та№ 341/2022 від 17.05.2022, 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Ч. 3 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Як зазначає відповідач, його підприємство знаходиться у Харківській області - прифронтовій зоні. З 24.02.2022 територія м. Харкова та Харківської області знаходились під постійними обстрілами артилерії, систем Град, Ураган. Перший місяць війни робітники не мали змоги виходити на роботу.

13 березня 2022 року, внаслідок бойових дій і ракетного обстрілу виникла пожежа в будівлі складу. Товар, що зберігався на складі, було знищено вогнем. Крім того, обвалилося бетонне перекриття. Будівля складу повністю зруйнована. У зв`язку із небезпекою для життя і здоров`я людей (бойові дії, замінування тощо) складення акту в безпосередній день або момент після пожежі було неможливим. Саме тому його було складено одразу по тому, як це стало відносно безпечно і можливо. На місці пожежі було зафіксовано залишки від запасних частин і шин: металевий корд шин, обпалені глушники, металеві частини складської техніки, інші залишки запасних частин тощо. Через падіння бетонного перекриття частина решток товару залишилася під ним і недоступна для огляду. Вцілілого товару на складі немає. Залишки товару зафіксовано приблизно у тих місцях і в такому порядку, як він зберігався. Слідів протиправного переміщення товару до пожежі не встановлено. Підйом бетонного перекриття, яке обвалилося, є неможливим без розбирання решти завалів. Через це неможливо дослідити рештки товару, які залишилися під перекриттям. Кількісна ідентифікація залишків товару неможлива через їх велику фрагментацію і перемішування з залишками зруйнованої будівлі складу. Загальна вартість знищеного в будівлі складу товару і обладнання, що належали ТОВ «Омега» на праві власності, становить 1228 723 (один мільйон двісті двадцять вісім тисяч сімсот двадцять три) гривні 92 коп.

Крім того, ще в березні 2022 року був знищений товар, який раніше передавався відповідачем до експедитора ОСОБА_1 згідно з договором №011322-20 від 30.07.2020: від обстрілів на окупованій території м.Ізюм була знищена його машина, що перевозила товар, в результаті чого вказаний експедитор звернувся до правоохоронних органів, про що було відкрито кримінальне провадження, що підтверджується Витягом з досудових розслідувань , номер кримінального провадження №12022250380000070, дата реєстрації 25.03.2022.

Всі ці обставини призвели до того, що відповідач зазнав значних збитків від обстрілів, багато товару виявилося знищеним, багато будівель також зруйновані та потребують дуже багато коштів для їх відновлення.

Судом встановлено, що пеня та штраф, які просить стягнути з відповідача позивач, складає 27,5 відсотків від невиконаного відповідачем зобов`язання.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду за справою № 907/532/18 від 19.09.2019 встановлює, що неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.

У постанові від 24.02.2021 у справі №924/633/20 Верховний Суд зазначає, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18).

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки, відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, а також те, що відповідач сумлінно виконав частину зобов`язання з поставки товару за договором, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру нарахованого у даній справі штрафних санкцій на 30 %.

Судом враховано, що порушення відповідачем зобов`язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації проти України, однак наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на час розгляду спору зменшити розмір неустойки.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю без урахування зменшення штрафних санкцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (вул. Промислова, 1, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська обл., 62495, код ЄДРПОУ 33010822) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) суму пені та штрафу у загальному розмірі 438 388, 34 грн, судовий збір у розмірі 9394, 04 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (вул. Промислова, 1, смт. Васищеве, Харківський район, Харківська обл., 62495, код ЄДРПОУ 33010822).

Повне рішення складено 06.02.2023.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/2127/22