Вирок № 108812045, 06.02.2023, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/974/23

Провадження № 1-кп/727/179/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді: ОСОБА_1

За участю секретаря: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

представника потерпілої особи: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022262020003939 від 24.11.2022 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , неодруженого, з повною середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисний корисливий злочин при наступних обставинах:

Так, у період часу з 05 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. 21.12.2022 року ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою м.Чернівці вул.Ентузіастів, 5Б, з балконного приміщення громадської організації «ЯНГ ЛАЙФ Україна», в умовах воєнного стану, введеного згідно указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті особисте збагачення, протиправно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, тобто вважаючи, що діє непомітно, шляхом вільного доступу,таємно викрав бензиновий генератор фірми «AKSA» модель ФФЗ 8000 Е, вартістю 41658 грн. 33 коп.

У подальшому, ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим своїми умисними діями заподіяв громадській організації «ЯНГ ЛАЙФ Україна» майнової шкоди на зазначену вище суму.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю і суду пояснив, що дійсно при вказаних в обвинуваченні обставинах вчинив крадіжку. Він переїхав до м.Чернівці у зв`язку з військовою агресією російської федерації. Його мати за станом здоров`я, після перенесеної операції, не могла поїхати з ним та залишилась у м.Харків. Вчинив крадіжку, тому що потрібні були кошти на лікування матері. У вчиненому щиро кається. Викрадений генератор повернув.

Представник потерпілої особи у судовому засіданні зазначив, що викрадений генератор йому повернуто. Будь-яких претензій до обвинуваченого він не має. Просив обвинуваченого суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз`яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення те, що даний злочин відноситься до категорії тяжких, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, його молодий вік, ріс без батька, який помер.

Також суд приймає до уваги ту обставину, що ОСОБА_6 є переселенцем та вимушений був залишити постійне місце свого проживання у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Суд враховує, що ОСОБА_6 у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Наведені обставини суд, на підставі ст.66 КК України, визнає такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Обставини, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлені.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинене кримінальне правопорушення, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог статей50,65 Кримінального кодексу Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

На підставівикладеного,враховуючи ступіньтяжкості таконкретні обставинивчиненого кримінальногоправопорушення,обставини,що пом`якшуютьта обтяжуютьпокарання,та особувинного,керуючись принципомсправедливостіта індивідуалізаціїпризначення покарання,судприходить довисновку пронеобхідністьпризначенняпокарання обвинуваченомуу межах санкції статті обвинувачення.

При цьомусуд враховує положення п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом».

У справі «Гарькавий проти України» (рішення від 18.02.2010) Європейський суд з прав людини зазначив, «що, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Це право є найважливішим у демократичному суспільстві у розумінні Конвенції. Суд нагадує, що коли йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Отже, неодмінна вимога полягає в тому, що умови, за яких має здійснюватися позбавлення свободи, мають бути чітко сформульовані в національному законі і що застосування самого цього закону має бути передбачуваним і відповідати в цьому відношенні нормі «законності», яку встановлює Конвенція».

Враховуючи те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому та повністю визнав свою вину, раніше не судимий, сирота, враховуючи його молодий вік, а також те, що потерпілий не наполягав на суворій мірі покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбуття призначеного йому покарання, однак в умовах здійснення контролю за їх поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбаченихст. 76 КК України.

Суд вважає, що вищезазначені обставини дійсно можуть бути підставою для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, оскільки ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, що також підтверджується його поведінкою після вчинення злочину та критичним ставленням до вчиненого, усвідомлення своєї провини і засудженням своєї протиправної поведінки, яка свідчить про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Крім того, на думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ними протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.

Саме таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Тому, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції його від суспільства, застосувавши відносно нього ст.ст. 75, 76 КК України та звільнивши від призначеного покарання з випробуванням.

Таку мірусуд вважаєдостатньою нетільки дляпокарання ОСОБА_6 за вчинене протиправне діяння, а й для його виправлення.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 484 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України засудженого ОСОБА_6 звільнитивід призначеногойому покаранняз випробуваннямз іспитовимстроком на1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину, зобов`язавши його протягом іспитового строку не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Речові докази: волосся, що упаковано до паперового конверту «Національна поліція», який зберігається у матеріалах кримінального провадження залишити у матеріалах кримінального провадження.

Речовий доказ: бензиновий генератор фірми «AKSA» модель ФФЗ 8000 Е, який переданий на зберігання представнику потерпілого ОСОБА_4 залишити у власності громадської організації «ЯНГ ЛАЙФ Україна».

Речовий доказ: мобільний телефон марки «Iphone 7 plus», модель MN5C2LL/A, серійний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, який упаковано до сейф пакету FPS 5003933 та передано на зберігання до камери схову речових доказів ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області повернути ОСОБА_6 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1