Постанова № 1088073, 30.10.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

30.10.07 Справа№ 12/267А

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Джус Р.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

до відповідача-1: Приватного підприємства „Будпостачоб’єкт”, м.Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Десятка”, м.Львів,

про: визнання недійсним господарського зобов’язання

З участю представників сторін:

Від позивача: Демидюк В.В.(довіреність у справі)

Від відповідача-1: не з’явився

Від відповідача-2: Біла О.В., Хороз І.І. , Івасько С.М.- предст.(довіреність у справі),

Сторонам роз”яснено права та обов”язки передбачені ст..ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України. Від фіксації судового засідання технічними засобами сторони відмовились.

Суть спору:

Позов заявлено ДПІ у Галицькому районі м.Львова до ПП „Будпостачоб’єкт” та до ТзОВ „ТМ „Десятка” про визнання недійсним господарського зобов’язання на суму 473805,89 грн. та про застосування юридичних наслідків передбачених ст..208 Господарського кодексу України, у вигляді стягнення всього одержаного за зобов’язанням в дохід державного бюджету.

Ухвалою від 06. 09.2007 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 27.09.2007р. В попереднє судове засідання 27.09.2007 р. зявився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив визнати недійсним господарське зобов’язання укладене між ПП “Будпостачоб’єкт” та ТзОВ ТМ “Десятка” на суму 473805,89 грн. в порядку ст.ст. 207, 208 ГК Україна.

Представники відповідачів в попереднє засідання не зявилися, причин неявки не повідомили.

Враховуючи, що стороною подано достатньо доказів необхідних для розгляду справи по суті, суд ухвалою від 27.09.2007 р. закінчив розгляд справи в попередньому засіданні та призначив судове засідання на 16.10.2007 р.

В судовому засіданні 16.10.2007 р. розгляд справи відкладався до 30.10.2007 р. у зв’язку з неявкою відповідача 1.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив визнати недійсним господарське зобов’язання між ПП „Будпостачоб’єкт” та ТзОВ „ТМ „Десятка” на суму 473805,89 грн., застосувати юридичні наслідки передбачені ст..208 Господарського кодексу України, а саме стягнути все одержане за зобов’язанням в дохід державного бюджету. В обґрунтування свого позову, позивач покликається на те, що між ПП „Будпостачоб’єкт” та ТзОВ „ТМ „Десятка” було укладено договір від 01.10.2005 року №1/10-5 про виконання робіт, за яким ПП „Будпостачоб’єкт” зобов’язується виконувати роботи для ТзОВ „ТМ „Десятка” щодо складання палет для зберігання та транспортування гіпсокартонних плит з використанням власних гіпсокартонних засобів. Згідно податкових накладних доданих до позовної заяви вартість наданих послуг склала 473805,89 грн.

При проведенні аналізу СВ ПМ ДПА у Львівській обл. було встановлено, що роботи по складанню палет для зберігання та транспортування гіпсокартонних плит для ТзОВ „ТМ „Десятка” виконувало не ПП „Будпостачоб’єкт”, а ПП „Корал і К”, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, доданими до позовної заяви.

На думку Позивача ніяких робіт по складанню палет для зберігання та транспортування гіпсокартонних плит ПП „Корал і К „ не виконувало, оскільки невідомими особами використовувалась підроблена печатка ПП „Корал і К” та підроблений підпис керівника підприємства”, про що повідомила директор ПП „Корал і К”.

Відповідач-1 вимог ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті позову не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідач-2 та його представник в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зокрема Відповідач-1 зазначає, що позивачем у позові не доведено конкретний зміст мети договору, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства. Висновок податкового органу щодо недійсності оспорюваного договору суперечить закладеному в ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки ТзОВ „ТМ „Десятка” не може нести відповідальність за будь-яку діяльність третіх осіб (ТзОВ „Корал і К”. Також Відповідач-1 зазначив, що станом на сьогоднішній день ПП „Будпостачоб’єкт” (Відповідач-2) ліквідоване за рішенням суду, а державна реєстрація останнього припинена.

Суд розглядає справу на підставі ст. 71 КАС України на підставі наявних доказів у справі.

Повний текст постанови виготовлено, підписано та оголошено 30.10.2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.10.2005 року між ПП „Будпостачоб’єкт” та ТзОВ „ТМ „Десятка” було укладено договір №1/10-5 про виконання робіт. За умовами вказаного договору ПП „Будпостачоб’єкт” зобов’язувалося виконувати роботи для ТзОВ „ТМ „Десятка” щодо складання палет для зберігання та транспортування гіпсокартонних плит з використанням власних гіпсокартонних засобів.

Згідно податкових накладних, доданих Позивачем до позовної заяви, вартість наданих послуг по складанню палетів для зберігання та транспортування гіпсокартонних плит з використанням власних гіпсокартонних засобів склала 473805,89 грн.

Як зазначено позивачем, при проведенні аналізу СВ ПМ ДПА у Львівській обл. було встановлено, що роботи по складанню палет для зберігання та транспортування гіпсокартонних плит для ТзОВ „ТМ „Десятка” виконувало не ПП „Будпостачоб’єкт”, а ПП „Корал і К”, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, доданими до позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.11.2006 р. по справі №6/88-29/136 про банкрутство ПП „Будпостачоб’єкт” було ухвалено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ПП „Будпостачоб’єкт” затвердити, а ПП „Будпостачоб’єкт” ліквідувати.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 28.11.2006 р. проведено державну реєстрацію припинення ПП „Будпостачоб’єкт” за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом.

Відповідно до ст.33 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” юридична особа є такою, що припинилася з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи дана норма кореспондується зі змістом ст.111 ЦК України.

Тому суд на підставі п.5 ч.1 ст. 157 КАС України закриває провадження у справі в частині участі ПП „Будпостачоб’єкт” (відповідач-1).

Статтею 97 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Абзацом 1 п.6 Постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.04.1978 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, абз.1 п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року № 1056 “Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки” та абз.2 п.11 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, визначено, що метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства визнається приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.

Таким чином, наведені вище норма та судові акти, як підстави визнання недійсним господарського зобов’язання передбачають обов’язковість встановлення наступних фактів:

1) невідповідність господарського зобов’язання вимогам закону;

2) укладення господарського зобов’язання учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності);

3) умислу хоча б однієї із сторін на здійснення такого господарського зобов’язання з метою завдання шкоди інтересам держави та суспільства, який може полягати, у приховування об’єктів оподаткування сторонами такого господарського зобов’язання шляхом відсутності підприємства за юридичною адресою, визнання установчих документів якоїсь із сторін такого господарського зобов’язання недійсними, неподання суб’єктами господарювання податкової звітності, скасування державної реєстрації;

4) наявність шкоди завданої державі та суспільству в результаті виконання відповідного господарського зобов’язання.

Задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати у чому конкретно полягала за відомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Згідно з ст.71. КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яих ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Натомість, із позову та тих доводів, які наведені позивачем не вбачається правового обґрунтування наявності жодної із підстав визнання недійсними господарських зобов’язань між ТзОВ „ТМ „Десятка” та ПП „Будпостачоб’єкт”. Позивачем не доведено наявності будь-якої шкоди завданої державі та суспільству в результаті виконання господарських зобов’язань ТзОВ „ТМ „Десятка” та ПП „Будпостачоб’єкт”. Позивачем не наведено жодних доказів умислу ТзОВ „ТМ „Десятка” чи ПП „Будпостачоб’єкт” на здійснення оспорюваних господарських зобов’язань з метою завдання шкоди інтересам держави та суспільства.

Як вбачається із змісту Акту №159/23-024/32894529від 25.04.2006 року „Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП „Будпостачоб’єкт” за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року, за листопад 2005 року (податковий період в якому ПП „Будпостачоб’єкт” виписано для ТзОВ ТМ „Десятка” податкові накладні) ПП „Будпостачоб’єкт” подало до ДПІ у Галицькому районі м.Львова податкову декларацію по ПДВ та задекларувало в ній податкове зобов’язання по ПДВ в сумі 5 111 734 грн (стор.13 акту перевірки).

Таким чином, в період вчинення спірного господарського зобов’язання ПП „Будпостачоб’єкт” звітувалося до ДПІ і декларувало податкові зобов’язання по ПДВ у значно більшому розмірі, ніж сума ПДВ , зазначена у виписаних ним ТзОВ ТМ „Десятка” податкових накладних. Податковим органом не подано суду доказів , які вказували б на те, що суму ПДВ на яку були виписані податкові накладні не була включена ПП „Будпостачоб’єкт” до складу загальної задекларованої ним суми ПДВ в листопаді 2005 року.

Отже, матеріали справи не вказують на наявність в діях ПП „Будпостаобєкт” наміру (умислу) на приховування від оподаткування доходів при вчиненні спірного податкового зобов’язання.

Щодо іншої сторони спірного господарського зобов’язання –ТзОВ ТМ „Десятка” , то матеріалами справи недоведено наявність в діях останнього наміру (умислу) на приховування від оподаткування при вчиненні спірного господарського зобов’язання.

Слід також відзначити, що ТзОВ ТМ „Десятка” не перебувало в жодних правовідносинах із ТзОВ „Корал і К”, і виходячи із принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленого в ст.61 Конституції України ТзОВ ТМ „Десятка” не несе відповідальності за дії ТзОВ „Корал і К” в господарському зобов’язанні між ПП „Будпостачоб’єкт” та ТзОВ „Корал і К”, стороною якого ТзОВ ТМ „Десятка” не являлося. Суду не представлено доказів, що угода яка укладалась між ТзОВ „Корал і К” та ПП „Будпостачоб’єкт” в судовому порядку визнавалась недійсною.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не встановлено наміру на приховування від оподаткування доходів відповідачами при вчиненні спірного господарського зобов’язання. Позивачем не доведено що спірне господарське зобов’язання було вчинене відповідачами з метою саме заздалегідь суперечною інтересам держави і суспільства, а не з будь-якою іншою метою.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.207,208 Господарського кодексу України п. 6.7 Прикінцевих та перехідних положень, статтями 17, 48, 69, 71, 86, 94, 157, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині участі Відповідача-2 (ПП „Будпостачоб’єкт”).

2. В задоволені позову Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова до Приватного підприємства „Будпостачоб’єкт”, та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна мережа „Десятка” про визнання недійсним господарського зобов’язання відмовити

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Главою І “Апеляційне провадження” Розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя Запотічняк О.Д.