Рішення № 108802233, 06.02.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року м.ЧернігівСправа № 620/7617/22

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клопота С.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо несвоєчасного розрахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за період з 11 вересня 2021 по 26 червня 2022 року, виходячи з грошового середньомісячного забезпечення на суму 64 414,93 грн. (шістдесят чотири тисячі чотириста чотирнадцять тисяч грн. 93 коп.).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з не щодо несвоєчасним розрахунком при звільненні, не виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, у військової частини НОМЕР_1 виникло зобов`язання виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 11 вересня 2021 по 26 червня 2022 року.

У поданому до суду відзиві відповідач висловив незгоду із заявленими позовними вимогами та просив у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що виплата присуджена рішенням суду була проведена в повному обсязі, однак зазначає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставними, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Також посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.04.2019 у справі № 6-113цс16.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Старший солдат ОСОБА_1 , проходила військову службу у військова частина НОМЕР_1 з листопада 2014 року по 10.09.2021 року.

Станом на день звільнення ОСОБА_1 з військової служби, військовою частиною НОМЕР_1 було не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року з 01 березня відбулося підвищення грошового забезпечення, в зв`язку з чим був змінений базовим місяць для розрахунку розміру індексації, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 №192.

Військовою частиною НОМЕР_1 на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 №620/11488/21 було фактично виплачено індексацію грошового забезпечення 24 червня 2022 року , що підтверджується відповіддю військової частини НОМЕР_1 від 07.09.2022 №22/502 на запит ОСОБА_1 .

Вважаючи, що несвоєчасний розрахунок при звільненні є підставою для застосування до відповідачів відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, що була підтримана у постанові від 13.05.2020 у справі №810/451/17, висловлено правову позицію, відповідно до якої статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Положення частини першої та частини другої статті 117 КЗпП України стосуються відмінних (різних) правових ситуацій, які передбачають різні правові наслідки для роботодавця у разі затримки виплати заробітної плати при звільненні працівника, при цьому істотне значення має наявність спору щодо суми належних працівникові при звільненні сум.

Дійсно, частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає.

Інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, якщо спір буде вирішено на його користь. Розмір заборгованості та відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд.

Отже, у разі якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в такому випадку, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Таким чином, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Зважаючи на наведене, судом встановлено, що вимоги позивача, в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не щодо несвоєчасної розрахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року є обґрунтованими.

Щодо вимоги стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за період з 11 вересня 2021 по 26 червня 2022 року, виходячи з грошового середньомісячного забезпечення на суму 64 414,93 грн., суд зазначає наступне.

У разі не проведення остаточного розрахунку при звільненні, згідно приписів ст. 117 КзПП України, у роботодавці виникає обов`язок виплатити робітнику середне грошове утримання, за весь час такої затримки, однак не більше ніж за шість повних місяців.

Сума виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два повні календарні місяця служби складала - за липень 2021 - 6886,87 грн., за серпень 2021 - 6932,25 грн. Разом за два місяця 13819,12 грн.

Середньоденне грошове забезпечення - 13819,12/62 к.д. = 222,89 грн.

Шість повних місяців дорівнюють 180 дням.

180 * 222.89 = 40120.2

Саме цю суму необхідно стягнути на користь позивача.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо несвоєчасного розрахунку та виплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за період з 11 вересня 2021 по 26 червня 2022 року, виходячи з грошового середньомісячного забезпечення в сумі 40120 грн. 20 коп.

В решті вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дата складення повного рішення суду - 06.02.2023.

Суддя С.Л. Клопот