Рішення № 108795, 28.08.2006, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2006 р. Справа № 05/145-06

вх. № 9740/5-05

Суддя господарського суду Ольшанченко В.І.

при секретарі судового засідання Єрьоміна О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Колісника І.І. (довіреність від 19.08.06 р.), Золотих П.В. (довіреність від 19.08.06 р.), відповідача - Абаєвої В.І. (довіреність від 01.10.05 р.),

розглянувши справу за позовом Малого приватного підприємства „АТОС” (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківбетон” (м. Харків)

про стягнення 74026,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 74026,19 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем мирової угоди сторін від 17.01.06 р., затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.06 р. по справі № 21/446-05.

Позивач надав уточнення позовних вимог, в якому просить вважати вірними позовні вимоги в наступній редакції: „стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 74026,19 грн. за мировою угодою від 17.01.06 р., затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.06 р. по справі № 21/446-05, що виникла за період лютий – липень 2006 р.”

Розглянувши надане уточнення, суд вважає за можливе прийняти його.

Відповідач в відзиві на позов просить припинити провадження у справі по п.2 ст.80 ГПК України, посилаючись на те, що мирова угода знаходиться у стадії виконання і строк погашення заборгованості ще не сплинув. В відзиві на позов відповідач також підтвердив, що ним було перераховано позивачу за мировою угодою всього 28375,19 грн.

Сторони надали заяву про розгляд справи без звукозапису судового процесу.

Розглянувши надану заяву, суд вважає за можливе задовольнити її.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.06 р. по справі № 21/446-05 була затверджена мирова угода сторін від 17.01.06 р., за якою відповідач зобов’язався погасити позивачу заборгованість в сумі 132128,00 грн., судові витрати в сумі 1439,28 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2% у місяць від суми заборгованості з урахуванням поточних платежів згідно узгодженого графіку, шляхом перерахування на рахунок позивача сум, вказаних в графі „до сплати”, щомісячно з лютого по вересень 2006 р.

Відповідач частково виконав свої зобов’язання за мировою угодою від 17.01.06 р., сплативши всього 28375,19 грн.

Заборгованість за період лютий – липень 2006 р. становить 74026,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ч.3 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки сторонами в мировій угоді строк сплати заборгованості визначений помісячно, то строк виконання зобов’язання по сплаті визначених сторонами в мировій угоді сум спливає у відповідне останнє число кожного місяця.

Таким чином, строк виконання зобов’язання по сплаті заборгованості в сумі 74026,19 грн. за період лютий – липень 2006 р. закінчився 31.07.06 р.

Посилання відповідача на те, що мирова угода знаходиться у стадії виконання і строк погашення заборгованості ще не сплинув, суд вважає безпідставними, оскільки, як убачається із змісту мирової угоди, відповідач повинен здійснювати платежі щомісячно у визначених сумах.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на те, що спір підлягає припиненню по п.2 ст.80 ГПК України оскільки є рішення господарського суду, який вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, суд вважає безпідставними з наступних підстав.

Із змісту п.2 ст.80 ГПК України слідує, що провадження у справи не підлягає припиненню у разі, якщо хоча б одна із ознак (сторони, предмет або підстави позову) не співпадає.

В п.2 ст.80 ГПК України йде річ про предмет і підстави позову. Предмет позову на відміну від предмету спору – є не сума коштів, не річ чи таке інше, а то, по поводу чого пред’явлений позов. Предмет позову містить в собі матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Так, зокрема, в позовах про присудження предметом позову є вимоги про стягнення боргу, поверненні речі і таке інше.

В даній справі предметом позову є стягнення заборгованості.

Як убачається з наданої позивачем ухвали господарського суду Харківської області від 18.01.06 р. по справі № 21/446-05, якою була затверджена мирова угода, предметом того позову було стягнення заборгованості за передану по накладним продукцію та збитків за надання юридичних послуг.

Таким чином, предмет позову в даній справі відрізняється від предмету позову в справі № 21/446-05.

Підставою позову є ті джерела, з яких витікають позовні вимоги, це та сукупність юридичних фактів, передбачених гіпотезою матеріальної норми права, що регулює спірні відношення, з якої позивач виводить свої вимоги до відповідача.

Як убачається із змісту ухвали господарського суду Харківської області від 18.01.06 р. по справі № 21/446-05 підставою позову є усний договір купівлі-продажу, накладні, за якими був переданий товар, та спричинення відповідачем позивачу збитків внаслідок не виконання зобов’язань, які витікають зовсім з інших норм матеріального права (статей ЦК і ГК).

В даній справі підставою позову є мирова угода.

Отже, підстави позову за цими справами є також різними.

Таким чином, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі за п.2 ст.80 ГПК України.

Відповідач не надав суду, відповідно до ст.33 ГПК України, докази оплати заборгованості.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.252, 254, 525, 526, 530, 610, 612, 629 ЦК України, ст.ст.193, 188 ГК України, ст.ст.33-35, 43, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву сторін про розгляд справи без звукозапису судового процесу.

2. Прийняти уточнення позовних вимог.

3. Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Харківбетон” (61099 м. Харків, вул. Єнакіївська, 14. Код ЄДРПОУ № 31062863. П/р № 26009013733980 в ХФ КБ „Фінанси та кредит” м. Харкова, МФО 350697) на користь Малого приватного підприємства „АТОС” (61112 м. Харків, пр-т. 50-річчя ВЛКСМ, 90, кв.57. Код ЄДРПОУ № 22622601. П/р № 26004002300000 в ХФ АКІБ „Укрсіббанк” „ХРУ” м. Харкова, МФО 351641) заборгованість за мировою угодою від 17.01.06 р., затвердженою ухвалою господарського суду Харківської області від 18.01.06 р. по справі № 21/446-05, за період лютий – липень 2006 р. в сумі 74026,19 грн., державне мито в сумі 740,26 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ольшанченко В.І.

Повний текст рішення підписаний 30.08.06 р.