Рішення № 108793514, 24.01.2023, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/185/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого- судді Лівочки Л.І.,

при секретарі- Степанук С.А.,

за участю: представника позивача - адвоката Нестеренка М.М.,

представника відповідача - адвоката Штундюка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Брусилів Житомирської області цивільну справу №275/185/22 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання частково недійсними правочинів, скасування державної реєстрації правочинів та визнання права власності на частку в житловому будинку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 09.05.2022 року звернулась до суду з позовом до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання частково недійсними правочинів, скасування державної реєстрації правочинів та визнання права власності на частку в житловому будинку.

Позовні вимоги обгрунтувала тим, що відповідно до ордеру на житлове приміщення №27 від 07 серпня 1990 року вона разом зі своєю сім`єю була переселена із смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони обов`язкового (безумовного) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, в житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .

До складу сім`ї, крім неї, входили: батько - ОСОБА_4 , мати- ОСОБА_5 та брат- ОСОБА_6 .

У вказаному будинку вона проживала з батьками до 2000 року, і потім знову проживала з 2001 року. В період 2000-2001 року в зв`язку з відрядженням чоловіка, вона тимчасово була відсутня та проживала в м. Бердичів Житомирської області. В липні 2000 року її батько звернувся до органу приватизації Брусилівської районної державної адміністрації із заявою, щодо приватизації займаного житлового будинку.

На підставі розпорядження органу приватизації від 13 липня 2000 року №1137 її батьку, матері та брату будинок АДРЕСА_1 було передано в приватну власність.

Даним розпорядженням та видачою правовстановлюючого документу на займане житло, порушено її права як тимчасово відсутнього наймача житла на приватизацію займаного житла, оскільки за вищевказаних обставин всі особи, які були вселені в житловий будинок мали право на отримання у власність лише по 1/4 частці житлового будинку.

Позивачка вважає, що розпорядження органу приватизації від 13 липня 2000 року №1137 є незаконним та підлягає скасуванню, а свідоцтво про право власності на житло в 1/12 частки кожного являється недійсним.

Позивачка письмової згоди на приватизацію, як це передбачено Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" не давала, житловий будинок було приватизовано без її участі.

У зв`язку з порушенням процедури приватизації, свідоцтво про право власності від 13 липня 2000 року, видане ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , порушує її право на приватизацію державного житла, тому в 1/12 частині кожного є недійсним, та зменшує таким чином їхню частку в будинку з 1/3 частки до 1/4 частки кожного. З врахуванням вказаного її частка також становитиме 1/4 частки будинку .

Проведення приватизації житлового будинку з порушенням прав позивачки є підставою для визнання подальших правочинів із приватизованим житлом в 1/12 частині кожного із осіб, які здійснили приватизацію, протиправними та недійсними.

У зв`язку з проведеною державною реєстрацією права власності на житловий будинок в 1/3 частці також підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на 1/12 частки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_4 .

Спадщину після його смерті прийняла мати ОСОБА_5 , однак не оформила своїх спадкових прав на належне майно, і її частка в будинку таким чином фактично подвоїлася та становила 2/3 частки, хоча повинна становити 1/2 загальної частки, однак документально була оформлена та становила 1/3 частки.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_5 .

Після смерті матері спадщину прийняла позивачка та її брат ОСОБА_6 .

Спадщина, яка повинна була складатися їй і брату по 1/4 частки (з врахуванням неоформленої частки 1/2) будинку, повинна була складатися із 1/2 частки спадкового майна, що в кінцевому результаті складає по 1/4 частки загальної частки будинку що належала матері в результаті приватизації і спадкування за законом, а з врахуванням лише оформленої материної частки по 1/8 загальної частки житлового будинку.

Про те, нотаріус видав брату ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна, а їй видав свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку спадкового майна.

Реєстрація права власності її брата ОСОБА_6 на будинок була проведена вже на 1/2 частки житлового будинку і розмір його частки з врахуванням набутої 1/4 частки під час приватизації таким чином становить 3/4 частки житлового будинку.

Таким чином, також підлягає скасуванню державна реєстрація права власності на брата ОСОБА_6 на 3/8 частки житлового будинку, оскільки він мав отримати в результаті спадкування лише 1/8 частки майна після смерті матері (1/2 -1/8 = 3/8).

Реєстрація її права власності проведена лише на 1/6 частки будинку, і таким чином позбавляє її права власності на 1/3 частки зазначеного будинку (1/2-1/6=1/3), і тому також підлягає скасуванню.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат ОСОБА_6 .

Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 -відповідачі по даній справі.

Позивачка просила визнати незаконним та скасувати:

- розпорядження органу приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 13 липня 2000 року №1137 в частині передачі безкоштовно в особисту власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 13.07.2000 року органом приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_4 на 1/12 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 13.07.2000 року органом приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської областії ОСОБА_5 на 1/12 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 13.07.2000року органом приватизації Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_6 на 1/12 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- скасувати державну реєстрацію 1/12 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_4 , здійсненої Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 04.08.2000 року за №2286;

- скасувати державну реєстрацію 1/12 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_5 , здійснену Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 04.08.2000 року за №2286;

- скасувати державну реєстрацію 1/12 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 на ОСОБА_6 , здійснену Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 04.08.2000 року за №2286;

- скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом на 3/8 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , видане 13.10.2020 року ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_6 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснену приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Отрищенко О.І. 13.10.2020 року за реєстраційним номером 2192594218209;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/8 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку приватизації;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 1/8 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Штундюком О.А. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та вказав, що частинами 1 та 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", чинними станом на 2000 рік, передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Відповідно до п. 20,21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15.09.1992 року № 56, чинним на час виникнення спірних відносин (із змінами та доповненнями).

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5).

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"

Згідно частин 1 та 2 статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Враховуючи те, що до позовної заяви, крім тверджень самого позивача в позовній заяві, не додано жодного доказу того, що на час прийняття органом приватизації розпорядження про передачу будинку АДРЕСА_1 в спільну власність, ОСОБА_1 мала статус тимчасово відсутньої особи, за якою зберігалося право на житло, відповідно до вимог законодавства, то вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Разом з тим, вважає, що долучена позивачкою до позовної заяви копія архівної довідки від 19.01.2022 року № 20, що видана КУ "Трудовий архів Брусилівської селищної ради" та копія довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири ( одноквартирного будинку) та займані ними приміщення, видана при приватизації спірного будинку", підтверджують те, що ОСОБА_1 вибула з будинку та не була мешканцем житлового будинку або мала статус тимчасово відсутньої особи, а тому приватизацію спірного житлового будинку було проведене відповідно до вимог Закону.

Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Нестеренком М.М. до суду подано відповідь на відзив, в якій вказав, що вважає зазначені доводи відповідача необгрунтованими та такими що не можуть бути взяті до уваги в силу наступного.

Відповідно до ордеру на житлове приміщення №27 від 07 серпня 1990 року позивачка разом зі своєю сім`єю була переселена із смт. Народичі, яке відноситься до зони обов`язкового (безумовного) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, в житловий будинок по АДРЕСА_1 . До складу її сім`ї входили: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 , та брат ОСОБА_6 . У вказаному будинку позивачка проживала з батьками до 2000 року і потім знову проживала з 2001 року. В період з 2000-2001 року у зв`язку з відрядженням чоловіка, позивачка тимчасово була відсутня та проживала в м. Бердичів Житомирської області. ЇЇ чоловік ОСОБА_9 , працюючи у Брусилівському районі електромереж. у спірний період був відряджений на роботу до Бердичівського району електромереж, де працював з червня 2000 року по травень 2001 року. Зазначенні обставини підтверджуються даними трудової книжки ОСОБА_9 та даними військового квитка. Позивачка в цей час знаходилася в декретній відпустці по догляду за дитиною, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та тимчасово вибула з дитиною і чоловіком до м. Бердичів, де перебувала до закінчення відрядження чоловіка, і по приїзду знову зареєструвалася в спірному житловому будинку. Будь-якого спору щодо тимчасової відсутності позивачки не було, і по закінченню відрядження чоловіка вона знову зареєструвалася в спірному будинку.

Відсутність позивачки понад шість місяців у займаному будинку не викликала жодної спірної ситуації між нею та іншими наймачами будинку і наймодавцем, адже саме поважність причин відсутності наймача дало право знову здійснити реєстрацію позивачки у будинку по поверненню з м. Бердичів. Вважає доводи відповідачів неприйнятними та просив позов задовольнити.

В суді представник позивача -адвокат Нестеренко М.М. позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просив позов задовольнити.

В суді представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Штундюк О.А. позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позову .

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій вказав, що позов не визнає, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Брусилівської селищної ради Житомирської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та вказав, що при винесені рішення покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка разом із своєю сім`єю ( батьком ОСОБА_4 , матір"ю ОСОБА_5 та братом ОСОБА_6 в 1990 році була переселена із смт. Народичі Житомирської області, яке відноситься до зони обов`язкового (безумовного) відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, в житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером № 27 від 27 серпня 1990 року ( а.с.9).

У вказаному будинку позивачка проживала та була зареєстрована до 2000 року, а потім знову проживала та була зареєстрована з 2001 року.

Факт родинних відносин підтверджується наданими позивачкою копією свідоцтв про народження та про одруження (а.с.7).

В липні 2000 року ОСОБА_4 ( голова домогосподарства) звернувся з заявою до керівника органу приватизації про передачу у власність житлового будинку АДРЕСА_1 та надав довідку про зареєстрованих та проживаючих членів сім"ї , а саме дружину ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 , що підтверджується наданими позивачем копіями з приватизаційної справи ( а.с. 12-13).

На підставі розпорядження органу приватизації від 13 липня 2000 року №1137 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 будинок АДРЕСА_1 було передано в приватну спільну власність та видано свідоцтво про право власності на житло ( а.с. 12 зворот, 14).

З архівної довідки завідувача комунальної установи "Трудовий архів Брусилівської селищної ради" Житомирської області від 19.01.2022 року №20 слідує , що з книги №21 Брусилівської селищної ради на 1996-2000 роки, ст.71, особовий рахунок НОМЕР_1 , адреса домогосподарства: АДРЕСА_1 , відомості про членів господарства: : ОСОБА_4 ,1952 р.н., голова домогосподарства; ОСОБА_5 ,1953 р.н., дружина, ОСОБА_10 , 1976 р.н., дочка, вибула ст.26 книга 5, ОСОБА_6 ,1974 р.н., син (а.с.11).

З архівної довідки завідувача комунальної установи "Трудовий архів Брусилівської селищної ради" Житомирської області від 19.01.2022 року №21 слідує, що з книги №21 Брусилівської селищної ради на 2001-2005 роки, ст.73, особовий рахунок НОМЕР_2 , адреса домогосподарства: АДРЕСА_1 , відомості про членів господарства: : ОСОБА_4 ,1952 р.н., голова домогосподарства; ОСОБА_5 ,1953 р.н., дружина, ОСОБА_10 , 1976 р.н., дочка, ОСОБА_11 , 1995 р.н., внук, ОСОБА_12 , 2000 р.н., внучка, ОСОБА_6 ,1974 р.н., син, вибув книга 266 ст.17 (а.с.11, зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.15, зворот).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.16).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 жовтня 2020 року підтверджується, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її діти: ОСОБА_6 , 1974 р.н., та ОСОБА_1 , 1976 р.н. (а.с.16, зворот).

Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13 жовтня 2020 року підтверджується, що приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Отрищенко О.І. 13 жовтня 2020 року здійснено державну реєстрацію житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , власниками житлового будинку є ОСОБА_1 , розмір частки становить 1/6, та ОСОБА_6 , розмір частки становить 1/2 (а.с.17-18).

З спадкової справи №163/2009, відкритої на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , спадкової справи №134/2020 , відкритої на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , та спадкової справи №4/22, відкритої на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла дружина ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_5 прийняли спадщину дочка - ОСОБА_1 , та син - ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_6 спадщину прийняли його діти: ОСОБА_13 та ОСОБА_2 ( а.с. 105-133).

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, яка діяла на момент здійснення приватизації), приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", передбачено,що до членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі/будинку разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінню яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно проживають у квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 року N 56 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яким передбачено процедуру такої передачі.

Пунктом 22 Положення відомості про займані наймачем приміщення та їх площа наводяться згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються у державному підприємстві по обслуговуванню житла. При відсутності інвентаризаційних матеріалів або невідповідності їх інформації фактичному стану, що викликано проведенням ремонту чи реконструкцією будинку, підприємство по обслуговуванню житла відновлює їх через бюро технічної інвентаризації. Уточнення необхідних для приватизації квартир (будинків) даних шляхом обстеження можуть здійснювати підприємства, на які покладено обов`язки оформлення документів по приватизації державного житлового фонду.

Пунктами 18, 20, 23 вищезазначеного Положення встановлено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення. Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства організації установи, де вони реєструються.

Згідно статті 71 Житлового кодексу України за тимчасово відсутніми громадянами жиле приміщення зберігається при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Аналіз наведених вимог закону свідчить, що єдиною підставою для передачі у власність квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т ін.) державного житлового фонду громадянам України є рішення відповідного органу приватизації, що приймається не пізніше місяця з дня одержання відповідної заяви громадянина, до якої повинна додаватись довідка про склад сім`ї та займані приміщення.

Відповідно до вимог статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачка в позовній заяві та її представник в суді не заперечували, що на момент приватизації спірного будинку позивачка в ньому не проживала та не була зареєстрована, що також підтверджується і довідкою про склад сім"ї, що міститься в справі про приватизацію житла.

За таких обставин, враховуючи , що до позовної заяви, крім тверджень самого позивача в позовній заяві, не додано жодного доказу того, що на час прийняття органом приватизації розпорядження про передачу будинку АДРЕСА_1 в спільну приватну власність, ОСОБА_1 мала статус тимчасово відсутньої особи, за якою зберігалося право на житло, відповідно до вимог законодавства, то суд приходить до висновку , що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, так як встановлено , що при приватизації спірного будинку права позивача не були порушені .

На підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та керуючись ст.ст. 4-5,12-13,76- 81, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним розпорядження, визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання частково недійсними правочинів, скасування державної реєстрації правочинів та визнання права власності на частку в житловому будинку - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення, яке складено 03.02.2023 року .

Суддя Л.І. Лівочка