Рішення № 108792028, 06.02.2023, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/89/23

2-а/0187/2/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2023 р.

Петриківський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Соловйова І.М.,

за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П.,

учасників судового провадження позивача Кошля Я.О.,

розглянувши в смт Петриківка за правилами, передбаченими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

ОСОБА_1

до Головного управління Національної Поліції у Дніпропетровській області,

інспектора РСПП ВП № 10 старшого сержанта поліції Опацького М.М.,

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження,-

ВСТАНОВИВ:

23.10.2023 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУ НП у Дніпропетровській області, інспектора РСПП ВП № 10 старшого сержанта поліції Опацького М.М., в якій позивач просить суд:

- поновити ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк для оскарження постанови поліцейського СРПП ВП 3 10 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Опацького Михайла Михайловича, серії БАВ № 058897 від 08.01.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

- скасувати постанову серії БАВ № 058897 від 08.01.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн..

- справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.

Також просить судові витрати покласти на відповідачів, які складаються з судового збору в розмірі 536.80 грн.

Позов подано адвокатом Шаровським С.А., який діє в інтересах позивача на підставі ордеру від 20.01.2023 серії АЕ 1153711.

Позов мотивовано тим, що оскаржувана постанова оформлена неналежним чином, тобто відсутні реквізити для оплати. Окрім цього, того дня він автомобілем не керував, а просто хотів знайти причину поломки та йшов до автозаправної станції, коли був зупинений працівниками поліції.

Ухвалою суду від 26.01.2023 поновлено позивачу строк звернення до суду з адміністративним позовом, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні та повідомлено учасників про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст. 268 КАС України.

03.02.2023 Головне управлінняНаціональної Поліціїу Дніпропетровськійобласті надало відзив, в якому просило відмовити в задоволенні позову, так як працівниками поліції було дотримано всіх вимог законодавства.

03.02.2023 інспектор РСПП ВП № 10 старший сержант поліції Опацький М.М. надав заяву про долучення відеозапису зроблено з нагрудної камери поліцейського під час оформлення матеріалів щодо ОСОБА_1 від 08.01.2023.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та доводи зазначені в ній. Вказав, що всі вимоги правил дорожнього руху ним виконано. Дійсно не пред`являв посвідчення водія, оскільки був відсутній інтернет в додатку «Дія».

Відповідачі не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

08.01.2023 поліцейським СРПП ВП №10 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення було встановлено, що 08.01.2023 о 18:45 годині на дорожній ділянці Н-51, 42 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 реєстраційний номер НОМЕР_1 не увімкнув показчик правого повороту після маневру та не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії «В», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 КУпАП; та прийнято постанову серії БАВ № 058897 від 08.01.20232 про застосування адміністративного стягнення на Позивача у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.

Позивач, вважаючи, що поліцейські безпідставно склали стосовно нього постанову, яка оформлена неналежним чином, він йшов, а не керував транспортним засобом, покажчики «аварійної зупинки» увімкнені, порушень перетину перехрестя він не здійснював, а тому звернувся з даним позовом.

Відповідно до ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Статтею 249 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці.

За змістом ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. В такому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Суд зазначає, що статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, (далі за текстом ПДР) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством (пункт 1.9).

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема, передбачено, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами п.2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Згідно з пп. «а» п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух», а саме водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Стаття 126 частина 1 КУпАП (Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами) передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

З аналізу наведених норм слідує, що відповідно до законодавства України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки зокрема реєстраційний документ на транспортний засіб, та у разі порушення вказаних вимог, за наявності складу адміністративного правопорушення, особу може бути притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Імперативні приписи абзацу другого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки, зокрема, реєстраційний документ на транспортний засіб.

З указаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв корелюються встановлені пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія реєстраційного документа на транспортний засіб.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема і з оглянутого відеозапису, позивач вказаний документ не пред`явив. В судовому засіданні ці обставини він також підтвердив.

При цьому доводи позивача, що він не міг його пред`явити так як не працював додаток «Дія», суд оцінює критично та які спростовуються матеріалами справи. Так, судом переглянуто відеозапис зроблений під час оформлення матеріалів щодо позивача. На відео будь-яких пояснень з цього приводу позивачем не назначалося. Так само, про це не зазначено і в позові.

Доводи позивача, що цей відеозапис не може бути прийнятий судом також не може бути взятий до уваги, оскільки вказаний запис зроблений під час оформлення матеріалів щодо позивача за ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП, а не тільки щодо матеріалів, які стосувалися провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Як зазначив позивач, у правопорушенні передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП він вину визнав, судом прийнято рішення про накладення стягнення.

Щодо правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: не увімкнення покажчику повороту.

Відповідно п.п. 9.2. та 9.4. ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом; подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

Судом оглянуто відеозапис, з якого вбачається, як працівниками поліції після зупинки з транспортного засобу ВАЗ вийшов позивач та пішов геть, після чого його наздогнали поліцейські. З відеозапису не вбачається, що у транспортного засобу горіли покажчики повороту. При цьому в судовому засіданні позивач вказав, що один з покажчиків у нього не працював взагалі.

Враховуючи, що підставами звернення до суду, позивачем зазначено, що він взагалі не керував автомобілем, однак у сукупності досліджених доказів та наданих пояснень позивача, які різняться з викладеним у позові та оглянутим судом відеозапису та поясненнями щодо притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, матеріали яких також складені в той же час (08.01.2023), суд не вбачає підстав для закриття провадження за ч.2 ст. 122 КУпАП, диспозиція якої визначає відповідальність зокрема за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Обставина, що позивачем не було увімкнено покажчик повороту узгоджується з даними зазначеними в оскаржуваній постанові та дослідженим відеозаписом, з огляду на спотворені позивачем пояснення, які різняться з даними, які містяться на відеозаписі.

Як зазначено вище, доводи позивача, що цей відеозапис не може бути прийнятий судом також не може бути взятий до уваги, оскільки вказаний запис зроблений під час оформлення матеріалів щодо позивача за ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП, а не тільки щодо матеріалів, які стосувалися провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позивачем не доведено обґрунтованість своїх вимог та відповідно не спростовано законність постанови про накладення адміністративного стягнення, а отже в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Інші доводи зазначені позивачем висновків суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 547,54 грн.

Оскільки в позові відмовлено, розподіл судових витрат на користь позивача не здійснюється. Інших витрат учасниками судового провадження не заявлялися.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної Поліції у Дніпропетровській області, інспектора РСПП ВП № 10 старшого сержанта поліції Опацького М.М., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06.02.2023.

Суддя І. М. Соловйов