Рішення № 108779439, 03.02.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4651/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

від позивача: Рикова І.М.;

Фурсов Р.М.;

від відповідача: Гордиченко І.В.;

Гарлик М.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (м. Павлоград Дніпропетровської області)

до Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання у розмірі 558 799 грн. 51 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі - відповідач) заборгованість за послуги централізованого водопостачання у розмірі 558 799 грн. 51 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- протягом 2020-2021 років КП "Павлоградводоканал" здійснювало поставку води Державному підприємству "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" на підставі укладеного сторонами договору з індивідуальним споживачем у будівлі, приміщення якої є самостійними об`єктами нерухомого майна, про надання послуг з централізованого водопостачання № 1228-528720 від 01.06.2020, строк дії якого сплинув 31.12.2021;

- у подальшому, відповідач договір на постачання питної води на 2022 рік не уклав, відбір води у 2022 році не припинив, своїм правом на передачу спору щодо врегулювання умов договору (переддоговірного спору) до суду не скористався, чим порушив положення частини 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що стало підставою для звернення до суду із позовом;

- так, за період з 01.01.2022 по 01.05.2022 згідно з даними вузла комерційного обліку води MWN-200 NKOP, DN200 заводський номер 11610390, який розміщений безпосередньо біля межі балансової належності мереж водопостачання сторін на стороні позивача, відповідач здійснив фактичний відбір води з мереж централізованого водопостачання в обсязі: 8 430 м3;

- за період з 01.05.2022 по 20.06.2022 у зв`язку з перебуванням лічильника MWN-200 NKOP, DN200 заводський номер 11610390 на ремонті, КП "Павлоградводоканал" було прийнято рішення про нарахування показань за середніми обсягами споживання за попередні 12 місяців; сума нарахування склала 120 633 грн. 08 коп.;

- за період з 21.06.2022 по 01.10.2022 згідно з даними вузла комерційного обліку води MWN-200 NKOP, DN200 заводський номер 221316523, який розміщений безпосередньо біля межі балансової належності мереж водопостачання сторін на стороні позивача, відповідач здійснив фактичний відбір питної води з мереж централізованого водопостачання в обсязі: 7 424,24 м3 (зокрема: з 21.06.2022 по 30.06.2022 - 1 064,24 м3, в липні - 2 140 м3, в серпні - 2 240 м3, в вересні - 1 980 м3);

- відповідачем частково визнаний факт споживання (відбору) води за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 в обсязі: 13 866 м3 (зокрема: в січні - 1 458 м3, в лютому - 1 306 м3, в березні 1 245 м3, в квітні - 1 354 м3, у травні - 1 483 м3, у червні - 1 450 м3, в липні - 1 968 м3, у серпні - 1 794 м3, у вересні - 1 808 м3). Зазначений обсяг визначений за показаннями дублюючого вузла комерційного обліку ІРКА № 4371, розміщеного на території відповідача, та який згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2016 у справі № 23/5005/9560/2012 має нижчу точність вимірювання (що відображається у різниці показників) ніж прилад MWN-200 NKOP, DN200;

- ціна послуг водопостачання позивача визначається за тарифами, затвердженими згідно з постановою НКРЕП № 2856 від 22.12.2021 "Про встановлення тарифів централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Комунальному підприємству "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради" та становить: 39,42 грн. з ПДВ (без ПДВ - 32,85 грн.);

- визнаний відповідачем обсяг спожитої питної води на суму 186 963 грн. 95 коп. сплачений позивачу в порядку статті 601 Цивільного кодексу України;

- позивач зазначає, що за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 відповідачем фактично спожито питної води на суму 745 763 грн. 46 коп., з яких відповідачем сплачено 186 963 грн. 95 коп. відповідно до наступного розрахунку: (18 914,44 куб х 39,42 + 156,24 = 745 763 грн. 46 коп.) - 186 963 грн. 95 коп. = 558 799 грн. 51 коп.

Також позивач просить суд судові витрати у справі покласти на відповідача.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2021 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду № 44274/22 від 15.12.2022), в якій він вказує про таке:

- з приводу підтвердження фактичної оплати за надані послуги з централізованого водопостачання на суму 186 963 грн. 95 коп., позивач зазначає, що у КП "Павлоградводоканал" відсутня об`єктивна можливість підтвердити фактичну сплату ДП НВО "Павлоградський хімічний завод" за отримані послуги, оскільки останнім здійснено оплату за отримані послуги з централізованого водопостачання однією сумою по декількох об`єктах, з яких спірним є лише один. КП "Павлоградводоканал" направило на адресу ДП НВО "Павлоградський хімічний завод" лист № 2916 від 08.11.2022 в якому просило контрагента зазначити, яка сума із загальної суми була сплачена за послуги централізованого водопостачання за лічильником ІРКА № 4317. Станом на 15.12.2022 КП "Павлоградводоканал" відповіді від ДП НВО "Павлоградський хімічний завод" не отримало;

- щодо зарахування судового збору на суму 8 381 грн. 99 коп. до спеціального фонду державного бюджету, позивач надає оригінал платіжної інструкції № 4945 від 23.11.2022 про сплату судового збору.

Оскільки подана позовна заява відповідала вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України; підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження були відсутні, ухвалою суду від 20.12.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 45518/22 від 26.12.2022), в якому він просив суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на таке:

- спірна ситуація, яка виникла між сторонами ще в грудні 2021 року, що підтверджується постійною перепискою між сторонами (копії листів долучались до позовної завяви позивачем) потребує виклику та допиту позивача та відповідача;

- відповідач вказує на необхідність допиту свідків, працівників відповідача, які безпосередньо є відповідальними за водопостачання на підприємстві відповідача;

- під час розгляду справи може виникнути необхідність у проведенні судової експертизи та інше;

- на думку відповідача, при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, відповідач не матиме можливості реалізувати свої права належним чином;

- ціна позову (558 799 грн. 51 коп.) перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481 грн. 00 коп. х 100 = 248 100 грн. 00 коп.).

Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження. В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 27.12.2022 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; судове засідання було призначено на 24.01.2023.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 412/23 від 04.01.2023), в якому він просить суд позовні вимоги задовольнити частково в сумі 326 129 грн. 62 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовити, посилаючись на таке:

- відповідач позов визнає частково в сумі 326 129 грн. 62 коп. за спожиту воду згідно з показаннями комерційного засобу обліку ІРКА заводський номер № 4371, посилаючись на те, що, починаючи з жовтня 2021 року, після зміни керівництва в КП "Павлоградводоканал", позивач почав наполягати на тому, щоб нарахування за послуги з централізованого водопостачання проводилися за показами лічильника холодної води типу MWN-200NKOP, DN 200, який розташований за межами підприємства, замість комерційного вузла обліку питної води, типу ІРКА заводський номер № 4371, встановленого згідно з договором №1228-528720 від 01.06.2020 на водопостачання, з посиланням на розбіжності між показами вузла обліку (лист № 2188 від 22.10.2021). Однак, за період з 01.06.2020 по 30.09.2021 ніяких питань та нарікань з питань розбіжності між вузлами обліку КП "Павлоградводоканал" та "ДП "НВО "ПХЗ" зі сторони КП "Павлоградводоканал" не було, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були узгоджені та підписані обома сторонами. У листі позивача за вих. №2188 від 22.10.2021 не було зазначено: які саме, за який період, між показів яких лічильників і де були виявлені розбіжності показів вузла обліку. Також в листі були відсутні посилання на нормативні акти, на підставі яких позивач наполягав на тому, щоб нарахування за послуги проводилися за показами лічильника вузла обліку холодної води MWN-200NKOP, DN 200. Тобто, до 22.10.2021 у позивача ніяких претензій до вузла обліку типу ІРКА заводський номер № 4371 по якому проводився облік водопостачання не було;

- 02.11.2021 позивач за вих. № 2325 направив на адресу відповідача додаткову угоду до договору водопостачання №1228-528720 від 01.06.2020 з вимогою про внесення до договору змін в частині нарахування за послуги з централізованого водопостачання за показниками лічильника холодної води MWN-200NKOP, DN 200, заводський № 11610390, який належить позивачу та розташований за межами підприємства відповідача, на що відповідач направив за вих. № 23/438-549 від 05.11.2021 обґрунтовану відмову від узгодження вищевказаної додаткової угоди;

- 02.12.2021 за вих. № 2677 позивач направив адресу відповідача лист, в якому зазначив, що має намір розірвання договору в останній строк його дії, а саме 31.12.2021, на що відповідач листом за вих. № 23/438-606М від 09.12.2022 надав відповідь, що він не згоден з цим та направив на адресу позивача додаткову угоду про продовження строку дії договору;

- 14.12.2021 за вих. № 618 позивач надіслав на адресу відповідача проект нового договору на 2022 рік, в якому вказано, що облік води буде проводитись за лічильником позивача. Відповідач проект договору погодив, але за умови з одночасним підписання сторонами додаткової угоди № 1 до договору, в якій вказано, що облік води буде проводитись за лічильником відповідача, але позивач з такими умовамивідповідача не погодився. Переписка між сторонами триває і по сьогоднішній день, але консенсусу сторони так і не знайшли;

- за період з січня по вересень 2022 року включно, позивач продовжував надання послуг з централізованого водопостачання, а відповідач їх приймав та оплачував, що підтверджується підписанням Актів зняття показів, рахунками та оплатою послуг із посиланням на договір № 1228-528720 від 01.06.2020. Таким чином, зобов`язання між сторонами не припинено та на даний час продовжують існувати;

- позивач також не скористався своїм правом на передачу спору щодо врегулювання умов договору до суду;

- за період з січня по травень 2022 року відповідач проводив оплату за наданні послуги за своїми рахунками та на підставі своїх лічильників води. Однак, у зв`язку з відмовою позивача від узгодження нового договору, та після вичерпання суми договору № 1228-528720 від 01.06.2020, яка була встановлена сторонами в договорі, тендерним комітетом підприємства відповідача було заборонено проводити оплати без укладання додаткової угоди до договору про збільшення суми договору. Для врегулювання питання з оплатою відповідачем на адресу позивача був направлений лист вих. № 23/438-521 від 17.11.2022 разом із додатковою угодою, але позивач дану додаткову угоду не підписав та обґрунтовану відповідь на нього не надав, а лише направив на адресу підприємства відповідача акти звірки. Тому, у зв`язку із відмовою позивача від підписання додаткової угоди про збільшення суми договору оплата в подальшому по договору № 1228-528720 від 01.06.2020 зі сторони відповідача припинилася внаслідок обставин, які створив сам позивач (не підписавши додаткову угоду про збільшення суми договору);

- відповідачем за період з 01.01.2022 по 31.05.2022 згідно з показами комерційного пункту обліку питної води типу ІРКА були проведені наступні оплати:

- за січень 2022 року - спожито 1458 м3 - сплачено 57 491 грн. 72 коп. (платіжне доручення № 25584 від 17.02.2022 на суму 75 112 грн. 46 коп.);

- за березень 2022 року - спожито 1300 м3 - сплачено 51 263 грн. 36 коп. (платіжне доручення № 26580 від 18.04.2022 на суму 60 290 грн. 54 коп.);

- за квітень 2022 року - спожито 1 354 м3 - сплачено 53 392 грн. 04 коп. (платіжне доручення № 28582 від 08.07.2022 суму 68 923 грн. 52 коп.);

- за травень 2022 року - спожито 1 483 м3- сплачено 58 477 грн. 22 коп. (платіжне доручення № 28584 від 08.07.2022 на суму 69 869 грн. 60 коп.).

- всього сплачено відповідачем за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 - 220 624 грн. 34 коп. Отже відповідачем було спожито згідно з показами комерційного пункту обліку ІРКА 13 866 м3 на суму 546 597 грн. 72 коп., а сплачено 220 624 грн. 34 коп. На підставі викладеного відповідач визнає борг перед позивачем за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 згідно з показами комерційного пункту обліку питної води типу ІРКА в сумі 326 129 грн. 62 коп.;

- так як лічильник позивача не є комерційним, не узгоджений договірними відносинами, не відповідає вимогам комерційного обліку, крім того був несправним і його покази не відповідають дійсності, відповідач розрахував об`єми споживання на підставі свого вищевказаного звіту (акту), тобто відповідач при проведенні розрахунку суми сплати за спожиту воду, врахував покази по всім своїм комерційним лічильникам, як і робив це раніше до січня 2022 року.

- відповідач не погоджується із нарахуванням за послуги водопостачання за період з 01.01.2022 по 30.09.2022 показів лічильника холодної води MWN-200NKOP, DN 200, заводський № 11610390, так як за період з січня по вересень 2022 року включно, позивач продовжував надання відповідачу послуг з централізованого водопостачання, а відповідач їх приймав та оплачував, що підтверджується підписанням актів зняття показів, рахунками та оплатою послуг із посиланням на договір № 1228-528720 від 01.06.2020. Таким чином, зобов`язання між сторонами не припинено та продовжують існувати;

- позивач безпідставно почав з 01.01.2022 проводити нарахування за послуги водопостачання за своїм лічильником холодної води MWN-200NKOP, DN 200, заводський №11610390. Умовами договору № 1228-528720 від 01.06.2020 узгоджено, що облік водопостачання проводиться за приладом обліку ІРКА заводський номер № 4371, тому відповідач і здійснював свої розрахунки з позивачем за послуги з водопостачання по приладу обліку ІРКА. Крім того, по договору на постачання питної води № 1228-512613 від 24.12.2012, який діяв до 01.06.2020, також облік водопостачання проводиться за приладом обліку ІРКА, заводський номер № 4371, тобто, відповідно до умов попередніх договорів на постачання питної води, які були укладені між сторонами, лічильник позивача взагалі не був зазначений;

- відповідач не приймає покази лічильника холодної води MWN-200NKOP, DN 200, заводський № 11610390 на підставі наступного: вузол обліку позивача не вводився в експлуатацію, як комерційний прилад; відсутні технічний проект, узгоджений ДП "НВО "ПХЗ", керівництво з експлуатації тощо; встановлення вузла обліку, його пломбування, зняття показів проводилося позивачем без представників відповідача; прилад обліку встановлений за територією підприємства. Доступ сторонніх осіб до нього не обмежений, тому встановлення прибору обліку не на території підприємства, який встановлений з порушенням вимог нормативних актів України відповідач вважає не прийнятним;

- посилання позивача на те, що територія підприємства є режимним об`єктом з обмеженим доступом є некоректною. Жодного разу доступ представникам позивача обмежений не був;

- щодо неправомірного місця розташування лічильника позивача, то вказаний прилад обліку встановлений у камері; камера розташована між дорогою на село В`язівок та дамбою, на відстані від 30-50 м до бетонної огорожі підприємства, дорога до камери відсутня. Весною, зимою у місці встановлення камери часто бувають підтоплення, літом горить суха трава; камера не утеплена, покрита металевою кришкою, закрита на звичайний замок; через отвори в люк попадають опади. Таким чином, вузол обліку позивача встановлений поза територією споживача та не у приміщенні, доказом чого є фотографії лічильника позивача. Вузол обліку позивача не має захисту від несанкціонованого доступу; доступ до камери будь-кому не обмежений;

- відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем длязабезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 206 від 09.08.2018 (далі - Порядок). Місце розташування лічильника позивача не відповідає вимогам пункту 13 Порядку, в якому вказано, що вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання. Вузол комерційного обліку встановлюється в окремому приміщенні, що відповідає вимогам, установленим пунктом 15 Порядку, державним будівельним нормам і правилам, вимогам експлуатації засобу вимірювальної техніки, визначеним у супровідній документації до нього (за наявності), а вузол комерційного обліку теплової енергії в приміщенні індивідуального теплового пункту. Крім того, місце розташування лічильника позивача не відповідає й вимогам пункту 14 Порядку, в якому зазначені вимоги до приміщення, у якому встановлюється вузол комерційного обліку;

- як зазначає позивач в своїй позовній заяві "його лічильник в квітні-травні показував однакові показання, тому 31.05.2022 його було знято на ремонт. У зв`язку з тим, що лічильник MWN-200NKOP, DN 200, заводський № 11610390 не підлягає ремонту, то позивачем 21.06.2022 було встановлено аналогічний лічильник MWN-200NKOP, DN 200, заводський № 21316523". На підставі викладеного, у зв`язку із тим, що прилад обліку був несправний, то відповідач вважає, що він із січня 2022 року показував недостовірні покази спожитої відповідачем води;

- згідно показів позивача споживання води у лютому місяці 2022 року складало удвічі більше ніж споживання згідно показів лічильника ДП "НВО "ПХЗ", а у травні місяці складало 0 м куб., тобто лічильник не працював зовсім, однак позивач незважаючи на те, що лічильник, який не відповідає ні одному з пунктів порядку, який показує некоректні данні, а то і зовсім не працює, вих. від 29.05.2022 (без номеру), без будь-яких пояснень направляє на нашу адресу акт здачі-приймання робіт за травень місяць 2022 року, де розрахунок постачання води проведений по середнім показникам споживання;

- як зазначає позивач в своїй позовній заяві з 01.05.2022 по 20.06.2022 позивачем проводилось нарахування за середніми обсягами споживання води за попередні 12 місяців, але на підставі яких правових норм не зазначено. Відповідач не приймає такий розрахунок " по середнім обсягам" тому, що у відповідача встановлений свій лічильник і відповідач сплачував за спожиту воду по ньому. Після того як позивачем був замінений лічильник розбіжності є, але значно менші. Це підтверджує той факт, що лічильник працював не правильно і нарахування позивачем були некоректні. ДП "НВО "ПХЗ" є виробничим підприємством, кожен місяць згідно з виробничих планів виконує плановий розрахунок витрат на енергоресурси. На кінець місяця формується фактичний кошторис витрат. Для підприємства не припустимо коли фактичні витрати залежать від лічильників енергоресурсів, які видають некоректні дані. Одночасно, відповідач звертає увагу суду, що протягом часу роботи комерційного лічильника води відповідача, збоїв у його роботі не було, чого не можна сказати про лічильник позивача;

- позивач в своїх листах вказував, що прилад обліку відповідача знаходиться на відстані 860 метрів від межі майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що не відповідає дійсності. Обладнання для дистанційного передання результатів вимірювання, а саме перетворювач ультразвуковий та блок первісної обробки комплексу витрат мірного типа ІРКА, зав. № 4371, згідно з технічними умовами, виданими позивачем, встановленими у спеціальній камері, розташованій біля першого розподільчого колодязя відповідача, а цей колодязь знаходиться на відстані не більше 30 - 50 метрів від бетонної огорожі підприємства (межі майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін). Камера утеплена, захищена від підтоплення, прохід до камери через будівлю фільтрувальної станції. Сам блок вимірювання встановлений на щиту керування фільтрувальної станції, будівля 173 "НВО "ПХЗ";

- позивач посилається в своїй позовній заяві на відповідь Міністерства розвитку громад та територій України (далі Мінрегіон) за № 7/11/1074-22 від 26.01.2022 щодо роз`яснення місця встановлення вузла комерційного обліку питної води, однак, як вбачається із зазначеного листа Мінрегіон посилається на пункт 13 "Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку", який затверджений наказом № 206 від 09.08.2018, в якому вказано, що вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання. Однак, відповідач вважає, що у цьому пункті ключовим є не близькість до межі майнової належності, а територія, на якій розташовується вузол обліку. У цьому пункті чітко зафіксовано, що вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача. Крім того, позивач у своєму зверненні помилково посилався на те що, прилад обліку відповідача знаходиться на відстані 860 метрів від майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, це не відповідає дійсності;

- згідно з висновком експерта Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція Судових експертиз" обидва прилади обліку: лічильник MWN 200 та Комплекс витратомірний ІРКА № 4371 є технічно справними. Найбільш достовірним слід вважати показання лічильника MWN 200, однак, відповідач, проаналізувавши висновки експерта має зазначити про те, що Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз виконав лише комплексну судову економічну та трасологічну експертизи, найбільш досвідчені експертні установи України не змогли провести дану експертизу;

- основним доказом у висновку товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція судів експертизи" того, що найбільш достовірнім слід вважати показання лічильника MWN 200 є дані, надані організацією ПНПП "Ергомера", яка є приватною організацією та була залучена позивачем в односторонньому порядку, є конкуруючою фірмою з виробником комплексів витратомірних ІРКА, а саме ТОВ НВП "Водомер". ПНПП "Ергомера" проводили експертизу на підставі спочатку невірних даних, наданих представником позивача. Так, наприклад, за основу розрахунків, виконаних ПНПП "Ергомера" були взяті дані з технічних умов, що видаються для установки в житловому фонді, а саме вказані межі навантаження на побутові та технічні потреби в межах від 0,003м3/год до 3,00 м3/ч. Розрахунки проводилися виходячи з того, що споживання води проводиться постійно рівномірно протягом доби. У розрахунках не була врахована специфіка виробництва ДП "НВО "ПХЗ". Не було взято до уваги, що на підприємстві є ємність, звідки здійснюється розгойдування питної води по підприємству. Забір води в ємність проводиться періодично один раз в тиждень і в середньому 45 - 60 м3 в годину, в решту днів засувка на підприємство перекрита. У розрахунках вироблено обчислення витрати води шляхом ділення річного споживання на загальну кількість годин на рік, у розрахунках вироблено обчислення годинної витрати води шляхом ділення річного споживання на загальну кількість годин на рік, що є нонсенсом для такого підприємства як ДП "НВО "ПХЗ". Не проводилося жодних інструментальних і візуальних обстежень систем водопостачання ДП "НВО "ПХЗ", не запитувався і не оглядався прилад обліку;

- для підтвердження та роз`яснення всього вищезазначеного відповідач просить викликати в судове засідання та допитати в якості свідка начальника енергобюро Енергоуправління ДП "НВО "ПХЗ" Гарлик Марину Олексіївну, явку свідка відповідач забезпечить.

У судове засідання 24.01.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 24.01.2023 протокольно було оголошено перерву до 01.02.2023.

У судове засідання 01.02.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 01.02.2023 протокольно було оголошено перерву до 03.02.2023.

У судове засідання 03.02.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засідання 03.02.2023 представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судовому засідання 03.02.2023 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 03.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (далі КП "Павлоградводоканал", позивач) є комунальним підприємством, засновником та власником якого є територіальна громада міста Павлограда в особі Павлоградської міської ради.

КП "Павлоградводоканал" є суб`єктом природної монополії у сфері надання послуг водопостачання та водовідведення міста Павлограда Дніпропетровської області для усіх категорій споживачів, діяльність якого регулюється Національною комісією що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VIII від 09.11.2017 (далі Закон № 2189-VIII) регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Надання комунальних послуг з централізованого водопостачання передбачено частиною 2 статті 5 Закону № 2189-VIII.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2020-2021 років КП "Павлоградводоканал" здійснювало поставку води Державному підприємству "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (далі - відповідач) на підставі укладеного сторонами договору № 1228-528720 від 01.06.2020 про надання послуг з централізованого водопостачання, який діяв до 31.12.2021.

Листами від 22.10.2021 за вих. № 2188, від 29.10.2021 за вих. № 2299, від 09.12.2021 за вих. № 2723, від 14.12.2021 за вих. № 2775, від 20.12.2021 за вих. № 2812, від 30.12.2021 за вих. № 2846, від 01.02.2022 вих. № 358, позивач направляв відповідачу для підписання проекти договорів на поставку питної води на 2022 рік. Однак, через те, що до проекту договору позивачем була включена умова про визначення обсягу спожитої питної води за показниками вузла комерційного обліку води MWN-200 NKOP, DN200 заводський №11610390, відповідач заперечував проти укладення договору у запропонованій позивачем редакції.

Так, відповідач у своїх листах за вих. № 23/438-606 від 09.12.2021, вих. № 23/438-618 від 14.12.2021, вих. № 23/438-639 від 29.12.2021, вих. № 23/438-4 від 05.01.2022, вих. №23/438-94 від 15.02.2022 наполягав на тому, щоб облік обсягу водопостачання здійснювався за показаннями лічильника ІРКА заводський № 4371.

Позивач в свою чергу не погоджувався із запропонованими відповідачем умовами та наполягає на використанні вузла комерційного обліку води MWN-200 NKOP, DN200 заводський № 11610390. Відмова від укладення договорів на запропонованих відповідачем умовах викладена позивачем у листах від 29.10.2021 за вих. № 2299, від 02.11.2021 за вих. №2325, від 02.11.2021 за вих. № 2677, від 02.12.2021, 01.08.2022 за вих. № 2205.

Як підтверджено позивачем та відповідачем в процесі розгляду справи судом, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних умов договору про надання послуг з централізованого водопостачання, внаслідок чого такий договір на 2022 рік укладено між сторонами не було.

Позивач зазначає, що запропонований ним прилад обліку розміщений безпосередньо біля межі балансової належності мереж водопостачання сторін (на відстані близько 30 метрів від такої межі) на стороні позивача, що підтверджується Актом "Розмежування балансової належності мереж водопостачання та експлуатаційної відповідальності сторін" та Схемою 1 до договору № 1228-528720 від 01.06.2020. Зазначений вузол обліку включений до Державного реєстру, пройшов державну метрологічну атестацію. Заперечуючи проти використання приладу обліку ІРКА заводський № 4371, позивач посилається на те, що підприємство відповідача відповідно до "Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 є стратегічним підприємством авіаційної та ракетно-космічної промисловості, тобто режимним об`єктом з обмеженим доступом, наявним проектом не передбачено розміщення приладу комерційного обліку безпосередньо на межі майнової належності (межа майнової належності знаходиться на території, яка обмежена подвійним парканом, доступ до паркану обмежений та охороняється, допуск на територію можливий на підставі перепусток, які потрібно отримувати від відповідача напередодні візиту, тощо); лічильник відповідача ІРКА заводський № 4371 розміщений на значно більшій відстані від межі балансової належності (понад 30 метрів), ніж лічильник позивача та на охоронюваній території, що позбавляє позивача можливості вільного доступу для контролю показників та режимів роботи такого лічильника.

Позивач також посилається на те, що між позивачем та відповідачем раніше виникали спори з приводу обліку обсягів водопостачання за допомогою лічильників MWN-200 NKOP, DN200 та ІРКА заводський № 4371, зокрема, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 12.05.2016 винесено рішення по справі № 23/5005/9560/2012, в межах якої Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз проводилась комплексна економічна та трасологічна експертиза лічильників MWN-200 NKOP, DN200 та ІРКА заводський № 4371. У вказаному рішенні Господарським судом Дніпропетровської області зазначено таке: "Як встановлено експертом при проведенні експертизи, причиною відмінностей показань приладу обліку позивача та приладу обліку відповідача в частині обсягів води спожитої відповідачем за спірний період є відмінна чутливість приладів обліку, а саме лічильник MWN-200 враховує прохід води через нього при таких обсягах споживання, при яких комплексний витратомірний ІРКА заводський №4371 не має технічної (достатньої чутливості) обліковувати прохід води споживачу. Найбільш достовірним слід вважати показання MWN-200".

Звертаючись із позовом до суду, позивач посилається на те, що:

- за період з 01.01.2022 по 01.05.2022 згідно даних приладу обліку води MWN-200 NKOP, DN200 заводський № 11610390, відповідач здійснив фактичний відбір питної води з мереж централізованого водопостачання в обсязі : 8430 м3 (зокрема: в січні - 2160 м3, в лютому - 2820 м3 , в березні - 2200 м3, в квітні - 1250 м3 );

- за період з 01.05.2022 по 20.06.2022, у зв`язку з перебуванням лічильника MWN-200 NKOP, DN200 заводський № 11610390 на ремонті, КП "Павлоградводоканал" було прийнято рішення про нарахування показань за середніми обсягами споживання за попередні 12 місяці. Відповідач за період з 01.05.2022 по 20.06.2022 здійснив фактичний відбір питної води з мереж централізованого водопостачання в обсязі: 3060,2 м3 (зокрема: травні - 1825,25 м3, з 01.06.2022 - 20.06.2022 - 1234.95 м3);

- за період з 21.06.2022 по 01.10.2022 згідно даних приладу обліку води MWN-200 NKOP, DN200 заводський № 221316523, відповідач здійснив фактичний відбір питної води з мереж централізованого водопостачання в обсязі: 7424,24 м3 (зокрема: з 21.06.2022 - 30.06.2022 1064,24 м3, в липні - 2140 м3, в серпні 2240 м3, в вересні 1980 м3).

При цьому, ціна послуг водопостачання позивача визначається за тарифами, затвердженими згідно з постановою НКРЕКП № 2856 від 22.12.2021 "Про встановлення тарифів централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Комунальному підприємству "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради та становить: 39,42 грн. з ПДВ.

Судом розцінюється критично посилання позивача на показання приладу обліку води MWN-200 NKOP, DN200, а також здійснений на підставі таких даних розрахунок заборгованості за спожиту відповідачем у період з січня по вересень 2022 року воду, з огляду на таке.

Частинами першою, другою статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" встановлено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів.

Згідно із частинами 1, 2, 4, 13 статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил. Для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж. Вузли комерційного обліку, встановлені за рахунок власника (співвласників) будівлі, належать на праві власності власнику будівлі або є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників). З дати взяття на абонентський облік оператором зовнішніх інженерних мереж вузла (вузлів) комерційного обліку, наявного (наявних) при введенні в експлуатацію завершених будівництвом нових житлових і нежитлових будівель, реконструйованих, капітально відремонтованих житлових і нежитлових будівель, що приєднані (приєднуються) до зовнішніх інженерних мереж, або вузла (вузлів) комерційного обліку, встановленого (встановлених) власником (співвласниками) будівлі, відповідні власники (співвласники) оплачують вартість відповідної комунальної послуги за тарифом, що не враховує витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку. Органи, уповноважені встановлювати тарифи, при прийнятті рішення про встановлення тарифів на теплову енергію та комунальні послуги повинні забезпечити встановлення одночасно тарифів, що враховують витрати на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку, і тарифів, що не враховують витрат на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку і застосовуються у випадках, зазначених у абзаці першому цієї частини.

Згідно із частинами 2, 5 статті 7 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" виконавець комунальної послуги має право доступу до будівель, приміщень і споруд, у яких встановлено вузли комерційного обліку, для перевірки схоронності таких вузлів обліку та зняття показань їх засобів вимірювальної техніки. Порядок доступу до вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії визначається законом та умовами договору про надання відповідної комунальної послуги.

Відповідно до частини 1, 3 статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. У разі виходу з ладу або втрати вузла комерційного обліку, зазначеного в частині першій цієї статті, до відновлення його роботи або заміни комерційний облік здійснюється розрахунково відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, з урахуванням середнього споживання: теплової енергії - протягом попереднього опалювального періоду; гарячої та питної води - протягом попередніх 12 місяців.

У частинах 1, 3 статті 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено, що зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором. Зняття показань вузлів обліку та приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється не рідше одного разу на місяць.

Порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 206 від 09.08.2018 (далі по тексту Порядок).

Відповідно до умов пункту 13, 14, 15 Порядку Вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.

Для споживача комунальних послуг, якому послуга з постачання теплової енергії та/або гарячої води постачається зовнішніми інженерними мережами для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж. У разі неможливості встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності вузол комерційного обліку встановлюється за домовленістю сторін в іншому місці якомога ближче до межі майнової належності.

Вузол комерційного обліку встановлюється в окремому приміщенні, що відповідає вимогам, установленим пунктом 15 цього Порядку, державним будівельним нормам і правилам, вимогам експлуатації засобу вимірювальної техніки, визначеним у супровідній документації до нього (за наявності), а вузол комерційного обліку теплової енергії - в приміщенні індивідуального теплового пункту.

Вимоги до приміщення, у якому встановлюється вузол комерційного обліку:

- наявність освітлення в приміщенні;

- захищеність від несанкціонованого доступу;

- відповідність державним санітарним нормам (зокрема, відсутність комах, залишків тварин, витоків каналізаційних стоків, сторонніх предметів, які захаращують приміщення, сміття);

- захищеність від підтоплення;

- для лінії електроживлення приміщення - наявність окремого автоматичного вимикача.

Приміщення, в якому встановлюється вузол комерційного обліку, обстежується представниками оператора зовнішніх інженерних мереж та власником (співвласниками) будівлі або їх уповноваженими представниками, виконавцем комунальної послуги (якщо виконавець комунальної послуги не є оператором зовнішніх інженерних мереж).

За підсумками обстеження складається протокол узгодження місця встановлення вузла комерційного обліку у довільній формі.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем в період з січня по вересень 2022 року існували правовідносини з надання послуг центрального водопостачання, факт надання яких зафіксований сторонами в наявних в матеріалах справи Актах зняття контрольних показань, а саме в матеріалах справи наявні:

-Акт на зняття контрольних показань від 31.01.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 11610390) 029372 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 179130 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 88);

-Акт на зняття контрольних показань від 01.03.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 11610390) 029654 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 180436 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 88);

-Акт на зняття контрольних показань від 29.03.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 11610390) 029874 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 181681 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 89);

-Акт на зняття контрольних показань від 29.04.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 11610390) 029999 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 183035 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 89);

-Акт на зняття контрольних показань від 30.05.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 11610390) 029999 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 184518 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 90);

-Акт на зняття контрольних показань від 04.07.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 21316523) 150 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 185971 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 91);

-Акт на зняття контрольних показань від 05.07.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 21316523) 150 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 185971 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 91);

-Акт на зняття контрольних показань від 07.07.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 21316523) 150 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 185971 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 92);

-Акт на зняття контрольних показань від 29.07.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 11610390) 320 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 187936 м3; споживачем Акт не підписаний (а.с. 92);

-Акт на зняття контрольних показань від 16.08.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 21316523) 449 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 188985 м3; споживачем Акт не підписаний (а.с. 93);

-Акт на зняття контрольних показань від 31.08.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 21316523) 544 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 189730 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 93);

-Акт на зняття контрольних показань від 30.09.2022, в якому зафіксовані показання водолічильника типу MNW-200 (заводський № 21316523) 742 м3, а також показання водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) 191538 м3; споживачем зазначено, що даний Акт ним підписано тільки за прилади обліку ІРКА (а.с. 94).

З приводу вказаних доказів суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази, на підтвердження факту споживання відповідачем у період з січня по вересень 2022 року води на загальну суму 546 597 грн. 72 коп. (включаючи вартість абонентського обслуговування 156 грн. 24 коп.), що підтверджується зафіксованими обома сторонами показаннями приладу обліку - водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371), який протягом тривалого часу використовувався сторонами та доказів невідповідності роботи якого у спірний період матеріали справи не містять, є більш вірогідними, ніж докази, на підтвердження факту споживання відповідачем у період з січня по вересень 2022 року води на загальну суму 745 763 грн. 46 коп., оскільки прилад типу MNW-200, за яким позивачем визначена вказана сума не відповідає вимогам законодавства до комерційного засобу обліку, а отже не є таким у правовідносинах з відповідачем.

При цьому, судом розцінюються критично посилання позивача на висновок судової експертизи від 29.09.2014 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 23/5005/9560/2012 від 12.05.2016, оскільки з матеріалів справи вбачається, що до 31.12.2021 позивач та відповідач для обліку води використовували саме прилад обліку типу ІРКА (заводський № 4371), що узгоджували в укладених договорах про надання послуг з центрального водопостачання. Крім того, матеріали справи містять докази відповідності вказаного приладу обліку нормам законодавства (а.с.191-212). Більше того, матеріалами справи підтверджується неналежне функціонування у спірний період саме засобу обліку типу MNW-200, що визнано самим позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розрахунок заборгованості за спожиту відповідачем у період з січня по вересень 2022 року воду слід здійснювати наступним чином:

- за січень 2022 року: 1 458 м3 х 39,42 грн. = 57 474 грн. 36 коп.;

- за лютий 2022 року: 1 251 м3 х 39,42 грн. = 49 314 грн. 42 коп.;

- за березень 2022 року: 1 300 м3 х 39,42 грн. = 51 246 грн. 00 коп.;

- за квітень 2022 року: 1 354м3 х 39,42 грн. = 53 374 грн. 68 коп.;

- за травень 2022 року: 1 483 м3 х 39,42 грн. = 58 459 грн. 86 коп.;

- за червень 2022 року: 1 450 м3 х 39,42 грн. = 57 159 грн. 00 коп.;

- за липень 2022 року: 1 968 м3 х 39,42 грн. = 77 578 грн. 56 коп.;

- за серпень 2022 року: 1 794 м3 х 39,42 грн. = 70 719 грн. 48 коп.;

- за вересень2022 року: 1 808м3 х 39,42 грн. = 71 271 грн. 36 коп., а всього 546 597 грн. 72 коп.

Відповідач зазначає, що за період з 01.01.2022 по 31.05.2022 ним проведені наступні оплати за спожиту воду відповідно до даних водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371):

- за січень 2022 року: спожито 1458 м3; сплачено 57 491 грн. 72 коп. (платіжне доручення № 25584 від 17.02.2022 на суму 75 112 грн. 46 коп.);

- за березень 2022 року: спожито 1300 м3; сплачено 51 263 грн. 36 коп. (платіжне доручення № 26580 від 18.04.2022 на суму 60 290 грн. 54 коп.);

- за квітень 2022 року: спожито 1354 м3; сплачено 53 392 грн. 04 коп. (платіжне доручення № 28582 від 08.07.2022 на суму 68 923 грн. 52 коп.);

- за травень 2022 року: спожито 1483 м3; сплачено 58 477 грн. 22 коп. (платіжне доручення № 28584 від 08.07.2022 на суму 69 869 грн. 60 коп.).

Фактичні суми оплати за спожиту воду визначені відповідачем з урахуванням з існуванням інших точок підключення та обліку, щодо обліку води за яким спір між сторонами відсутній.

Отже, фактично, відповідачем здійснено оплату за спожиту у період з січня по вересень 2022 року відповідно до даних водолічильника типу ІРКА (заводський № 4371) воду в загальній сумі 220 624 грн. 34 коп.

Суд також відзначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнач наявність заборгованості в сумі 546 597 грн. 72 коп. (вартість води за 13866 м3) + 156,24 (абонплата 17,36 х 9 місяців) - 220 624 грн. 34 коп. (часткова оплата) = 326 129, грн. 62 коп.

Отже, зобов`язання щодо оплати наданих позивачем у період з січня по вересень 2022 року послуг відповідачем у повному обсязі не виконано, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В той же час, доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем у період з січня по вересень 2022 року послуг центрального водопостачання відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 326 129 грн. 62 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 4 891 грн. 94 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради до Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання у розмірі 558 799 грн. 51 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (вулиця Заводська, будинок 44, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код 14310112) на користь Комунального підприємства "Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Павлоградської міської ради (вулиця Дніпровська, будинок 41-А, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код 03341345) - 326 129 грн. 62 коп. заборгованості за послуги централізованого водопостачання та 4 891 грн. 94 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 03.02.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко