Рішення № 108777115, 25.01.2023, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2023 року Чернігів Справа № 620/6142/22

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

судді Баргаміної Н.М.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

за участю представників позивача Пахомова Ю.О., Чернікової О.С., представника відповідача Паншиної І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0466/25010700 від 14.01.2022, № 0467/25010700 від 14.01.2022, виданих Головним управлінням ДПС у Чернігівській області повністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення прийняті незаконно. Вважає, що висновки податкового органу про те, що ТОВ «Вектор» не постачав мазут, а тому підприємство завищило витрати на суму 2254 тис. грн., безпідставними та неправомірними, оскільки до перевірки були надані всі первинні документи по операції з постачання мазуту паливного 100-зольного малосірчистого високопарафіністого, а також на підтвердження транспортування залізничним транспортом, обліку нафтопродуктів в резервуарному парку. Вказує, що позивач відобразив в бухгалтерському обліку маркетингові послуги, які повною мірою пов`язані з діяльністю підприємства, бухгалтерськими проводками, а зауважень щодо складання первинних документів по взаємовідносинах позивача з ФОП ОСОБА_1 в акті перевірки, не зазначено. Також вказує, що рівень цін реалізації нафти на підприємстві у березні 2020 року відповідає рівню ринкових цін, а тому висновки щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ в лютому 2020 року в сумі 470769 грн. є необґрунтованими.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначив, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки встановлено, що між ТОВ «Прилуцький нафтоналив» та ТОВ «Вектор» відбулося лише документальне оформлення первинних документів (які містять недоліки) без фактичного здійснення господарської операції по постачанню сировини вуглеводневої. Вказує, що в ході перевірки не встановлено реалізацію ТОВ «Прилуцький нафтоналив» протягом перевіряємого періоду мазуту 100-зольного малосірчистого високопарафіністого, придбання якого документально оформлено у ТОВ «Вектор», даний мазут на залишках товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Прилуцький нафтоналив» відсутній. Також вказує на неправомірне відображення у складі витрат на збут послуг по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 «Маркетингові дослідження ринку». Зазначає, що ТОВ «Прилуцький Нафтоналив» у березні 2020 реалізовував придбану нафту нижче ціни придбання.

Позивачем було надано відповідь на відзив, в якій вказав, що твердження відповідача про фактичне нездійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Вектор» є хибним. Вказує, що придбаний у ТОВ «Вектор» мазут паливний 100-зольний малосірчистий парафіністий було змішано з нафтою у відсотковому відношенні 79% нафти та 21% мазуту. Вказує, що товарна продукція (нафта), що зберігається, отримується та змішується в резервуарному парку позивача та реалізується підприємством, за своїми якісними показниками є відмінною від придбаної нафти, тому, згідно статті 188 Податкового Кодексу України, база оподаткування податком на додану вартість операцій з її постачання не може бути нижче рівня звичайних цін.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 20.10.2022 було продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів.

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» зареєстроване в якості юридичної особи та взято на податковий облік, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 4 а.с. 103).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» має ліцензію на право зберігання пального № 25250414201900024 від 01.07.2019, дозвіл виконувати роботи підвищеної небезпеки, а саме зберігання горючих рідин № 206.18.74, дозвіл експлуатувати устаткування, пов`язане із зберіганням небезпечних речовин (нафта) №131.17.74-46.71 (т. 2 а.с. 48-49, 51, 56-58).

Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт від 08.12.2021 №8990/07/31758032 (т. 1 а.с. 49-98).

Згідно висновків, викладених в акті, під час перевірки було встановлено порушення, зокрема:

- пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 470769,00 грн, в т.ч.: за березень 2020 на суму 470769,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пунктів 4-7, 10, 19 П(С)БО 16 «Витрати», пунктів 5, 9 П(С)БО 9 «Запаси» внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 584287,00 грн, в т.ч. за І кв. 2019 року на суму 16200,00 грн., за І півр. 2019 року на суму 32400,00 грн, за 9 міс. 2019 року на суму 48600,00 грн, за 2019 рік на суму 58500 грн, за І півр. 2020 року на суму 128675,00 грн, за 9 міс. 2020 року на суму 449377,00 грн, за 2020 рік на суму 466027,00 грн, за І кв. 2021 на суму 24750,00 грн., за І півр. 2021 на суму 59760,00 грн.

Такі висновки відповідача ґрунтуються на тому, що платником неправомірно занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток внаслідок безпідставного завищення витрат, сформованих за рахунок документального оформлення взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Вектор». Також відповідач зазначає, що за результатами проведеного аналізу наданих до перевірки документів не підтверджено реальність виконання послуг ФОП ОСОБА_1 та факт їх використання у господарській діяльності. Крім того, вказує, що платником неправомірно занижено податок на додану вартість внаслідок безпідставного заниження податкових зобов`язань з ПДВ при реалізації нафти нижче ціни придбання.

На вказаний акт позивачем було подано заперечення № 209 від 21.12.2021 (т. 1 а.с.143-149), за результатами розгляду яких контролюючим органом надано відповідь від 10.01.2022 №61/ж-12/25-01-07-01-06 (т. 1 а.с. 154-170), згідно якої аргументи позивача не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень.

На підставі акту перевірки та відповіді на заперечення відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0467/25010700 від 14.01.2022, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 588461,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 470769,00 грн; за штрафними санкціями 117692,00 грн. (т.1 а.с. 42-44);

- № 0466/25010700 від 14.01.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 598912,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 584287,00 грн; за штрафними санкціями 14625,00 грн. (т. 1 а.с.45-47).

Державною податковою службою України за результатами розгляду скарги позивача було прийнято рішення від 03.08.2022 № 8522/6/99-00-06-01-01-06, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга без задоволення (т. 1 а.с. 172-190).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з абзацом тринадцятим статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1. статті 44 Податкового кодексу України).

В силу підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленоюпунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а)враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що формування платником податку об`єкту оподаткування здійснюється шляхом врахування витрат підприємства за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором товарів/послуг у власній господарській діяльності.

У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатися не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції, платник податку має право на віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вектор» (постачальник) та ТОВ «Прилуцький нафтоналив» (покупець) були укладено договір поставки нафтопродуктів №НП-74/20 від 18.05.2020, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити мазут паливний 100-зольний малосірчистий високопарафіністий орієнтовно до 5000 т ціною 5800,00 грн/т (з ПДВ) (т. 2 а.с.63-64).

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаного договору було надано суду видаткову накладну, рахунок фактуру, залізничні накладні, паспорта якості, акти приймання нафтопродуктів (т. 2 а.с. 65-77, 86-91).

На підтвердження використання придбаного нафтопродукту у господарській діяльності було надано акти від 19.05.2020, від 20.05.2020 та від 21.05.2020 про змішування мазуту з сирою нафтою, картку рахунку 281 за травень 2020, картку рахунку 631 за травень 2020, відомість про списання нафтопродуктів за травень 2020 (т. 2 а.с. 80-85).

Також позивачем надано договори № Ден/ПНН про надання послуг від 02.01.2019, №Ден/ПНН про надання послуг від 02.01.2020, № 1-Ден/ПНН про надання послуг від 04.01.2021, укладені між ТОВ «Прилуцький нафтоналив» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець), за умовами якого виконавець надає замовнику інформаційні та маркетингові послуги (т. 2 а.с. 157-158, т. 3 а.с. 61-62, 240-241).

Позивачем на підтвердження виконання умов вказаних договорів було надано суду акти виконання робіт, звіти за результатами проведення маркетингових досліджень ринку цін на нафту і нафтопродукти (т. 2 а.с. 159-240, т. 3 а.с. 1-60, 63-239, т. 4 а.с. 1-88, т. 5 а.с. 4-13).

Так, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

До того ж, придбаний у контрагента ТОВ «Вектор» товар було використано позивачем у межах власної господарської діяльності.

Також, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарської операції позивача, яка мала місце у перевіряємому періоді.

При цьому, наявність помилок в оформленні окремих документів не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

Також суду було надано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2022 у справі № 640/16226/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор» доГоловного управління ДПС у м.Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, яким зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 18.05.2020 на загальну суму 2704248,13грн., в т.ч. ПДВ 450 708,02 грн., складену Товариством з обмеженою відповідальністю Вектор датою її фактичного подання 09.06.2020 (т. 2 а.с. 92-96, т. 4 а.с. 220-221).

Тобто, вказаним рішенням було визнано право ТОВ «Вектор» на реєстрацію податкової накладної за поставлений позивачу мазут паливний 100-зольний малосірчистий високопарафіністий згідно договору поставки нафтопродуктів № НП-74/20 від 18.05.2020.

Крім того, постановою Верховного Суду від 29.04.2021 у справі 825/3385/15-а було встановлено, що для здійснення відповідного виду господарської діяльності позивачем побудована промислова зона загальною площею 3350 кв.м, яка розташована за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Дружби народів, 16. Для виконання господарської діяльності використовуються власні залізничні колії, залізничні цистерни, наливна естакада, вузол обліку, трубопровід наливу нафти, ємкості/резервуари для зберігання товарів підземні та наземні, два наземні проміжні технологічні вертикальні резервуари, три сталеві наземні вертикальні резервуари для зберігання товарної нафти, пожежна водойма з огорожею, переобладнання вузла обліку нафти, змішування нафти, будівництво складу засувок, улаштування мобільної будівлі (вагончика) перебування операторів, навісів та покриття під`їзної дороги й має у власності інші основні засоби, які знаходяться на балансі підприємства.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, факти, встановлені вищенаведеними судовими рішеннями, не потребують доказуванню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що придбаний мазут використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом змішування з сирою нафтою та реалізований третім особам, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками фактурами, залізничними накладними, паспортами якості, актами приймання нафтопродуктів, актами про змішування мазуту з сирою нафтою, відомостями про списання нафтопродуктів.

Крім того, суд зазначає, що висновки про відсутність у контрагента, ТОВ «Вектор», трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС та податкової інформації, наданої іншим контролюючим органом, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі №440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі №804/625/16, від 25.02.2021 у справі № 810/256/18, від 16.04.2021 у справі № 640/19745/18.

Крім того, щодо господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_1 то суд вважає, що на підтвердження здійснення господарської операції згідно договорів №Ден/ПНН про надання послуг від 02.01.2019, №Ден/ПНН про надання послуг від 02.01.2020, № 1-Ден/ПНН про надання послуг від 04.01.2021, позивачем надано копії необхідних документів, що підтверджують факт реального здійснення такої господарської операції, та які досліджені у судовому засіданні, а результат їх досліджень зумовлює висновок про те, що надані документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: не мають суттєвих дефектів їх змісту, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак підтверджують здійснення господарської операції.

Судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б давало підстави для висновку щодо завищення витрат позивача, та, як наслідку, заниження суми податку на прибуток.

Крім того. суд зазначає, що дослідження зміни цін на нафту та нафтопродукти на ринку, послуги щодо чого надавалися ФОП ОСОБА_1 , в повній мірі відповідає економічній та статутній діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив».

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 зазначила, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Щодо заниження податку на додану вартість внаслідок безпідставного заниження податкових зобов`язань з ПДВ при реалізації нафти нижче ціни придбання, то суд зазначає наступне.

Згідно пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно допідпунктів 213.1.9і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчезвичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності облікунеоборотних активів- виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Так, перевіркою було встановлено (т. 1 а.с.77-79), що згідно бухгалтерського обліку за лютий-березень 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» мало наступні обороти: лютий 2020 року: залишок на початок періоду 2102,539 т нафти, надійшло 3214,000 т, вибуло 2977,251 т, залишок на кінець періоду 2335,261 т; березень 2020 року: залишок на початок періоду 2335,261 т, надійшло 5320,348 т, вибуло 3984,839 т, залишок на кінець періоду 3666,746 т.

Також податковим органом було встановлено, що у лютому 2020 року нафту (в кількості 3214 т) було придбано по ціні 9741,69 грн без ПДВ, а протягом березня 2020 року позивач реалізував нафту: 1392,704 т по ціні 10083,33 грн. без ПДВ; 239,921 т по ціні 10425,00 грн без ПДВ, 1003,198 т по ціні 6391,67 грн без ПДВ та 1349,016 т по ціні 5833,33 грн без ПДВ.

На підставі встановленого, контролюючий орган прийшов до висновку, що частина нафти в кількості 702,636 т (2335,261 (залишок на 01.03.2020) 362,707 т (реалізовано 02.03.2020) 239,921 т (реалізовано 04.03.2020) 343,494 т (реалізовано 08.03.2020) 352,692 (реалізовано 10.03.2020) 333,811 т (реалізовано 12.03.2020)) була реалізована по ціні 6391,67 грн без ПДВ. 17.03.2020.

Вказує, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» реалізовує придбану нафту, то для нього база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання.

Отже, внаслідок реалізації нафти нижче ціни придбання було занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки контролюючим органом під час визначення ціни нафти, яка, на його думку, була реалізована нижче ціни придбання, в розрахунок було взято лише ціну придбаної в лютому 2020 році нафти, однак ціну нафти, яка станом на 01.02.2020 в кількості 2102,539 була в залишку в резервуарах ТОВ «Прилуцький нафтоналив» враховано не було.

Також відповідачем не було досліджено, за якою ціною позивачем було придбано нафту в березні 2020 року, в тому числі до 17.03.2020, коли була здійснена реалізація партії нафти за ціною 6391,67 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки відповідачем було відображено реалізацію позивачем в березні 2020 року 1003,198 т нафти по ціні 6391,67 грн без ПДВ та 1349,016 т по ціні 5833,33 грн без ПДВ, однак відповідачем зроблено висновок про реалізацію нафти нижче ціни придбання (яка на думку податкової становить 9741,69 грн без ПДВ), а саме по ціні 6391,67 грн. лише щодо нафти в кількості 702,636 т, при цьому в акті перевірки відсутня інформація щодо неврахування Головним Управлінням ДПС у Чернігівській області реалізації інших партій нафти в березні 2020 року в об`ємі 1649,578 т (1349,016 т + 1003,198 т - 702,636 т) по ціні нижче 9741,69 грн без ПДВ.

Суд вважає беззаперечним вплив вищевказаних показників, які не були досліджені контролюючим орагном, на визначення ціни придбання нафти, оскільки по технології зберігання нафта з різних поставок, яка має різні характеристики та різну ціну, змішується в резервуарах товариства, що не заперечувалось контролюючим органом.

Суд зазначає, що доведення порушення в таких справах особливо важливе значення має факт доведення реалізації товарів/послуг нижче ціни придбання за цінами. Цей факт має доводити контролюючий орган, який вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ціні придбання.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем невірно визначено ні ціну придбання нафти, ні обсяг реалізованої нижче ціни придбання нафти, а також вибірково здійснено перевірку без урахування всього об`єму придбаної та реалізованої нафти у перевіряємий період.

Стосовно інших посилань учасників справи, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищезазначене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0466/25010700 від 14.01.2022, № 0467/25010700 від 14.01.2022 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 17810,59 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» (вул.Вокзальна, 5, кв. 24, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 31758032) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0466/25010700 від 14.01.2022, № 0467/25010700 від 14.01.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прилуцький нафтоналив» судовий збір в розмірі 17810,59 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.02.2023.

Суддя Н.М. Баргаміна