Рішення № 108775995, 23.11.2022, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/17495/18 2/760/3382/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2022 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді - Усатової І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Омелько Г.Т.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Київської міської Ради, треті особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості отримання спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості отримання спадщини та визнання права власності на спадкове майно та просить суд:

- встановити факт його проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 по день смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- змінити черговість щодо отримання спадщини, а саме визнати за ним право на одержання спадщини з спадкоєицем другої черги ОСОБА_3 ;

- визнати за ним право власності на 1/2 частини спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 , а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У позовній заяві посилається на те, що з весни 2002 року проживав разом однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня її смерті - до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирi АДРЕСА_2 , де й продовжує постійно проживати по сьогоднішній день.

У сімейних відносинах з ОСОБА_4 вони перебували майже 17 років. Проте за весь період фактичного сімейного життя не було офіційно зареєстровано шлюб.

Під час фактичного подружнього життя велось спільне господарство, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, мали постійний спільний бюджет, піклувалися один про одного, та, найголовніше, дуже кохали одне одного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Вказує, що після її смерті відкрилась спадщина на квартиру, в якій вони разом з ОСОБА_4 постійно проживали до дня її смерті, та, відповідно, яка належала ОСОБА_4 на праві приватної власності, а саме квартиру АДРЕСА_2 .

Зазначає, що 27.01.2017 він звернувся із письмовою заявою до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , з якою проживав у цивільному шлюбі більше п`яти років до часу відкриття спадщини, в наслідок чого була заведена спадкова справа після померлої ОСОБА_4 за номером у спадковому реєстрі № 60162784, що підтверджується наданим Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 27.01.2017.

Постановою Державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Бочкової Н.Г. від 15.02.2017 позивачу було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_4 , оскільки необхідно підтвердити факт проживання з померлою однією сім`єю протягом п`яти років.

На підтвердження постійного проживання разом із ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2002 року до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_3 , до позовної заяви додає Акт про проживання громадян від 14.02.2017, складений та підписаний мешканцями (сусідами) квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , Акт про фактичне проживання особи від 14.02.2017, затверджений начальником Житлово-експлуатаційної дільниці № 901.

Вказує, що опікувався, матеріально забезпечував та надавав іншу допомогу та підтримку ОСОБА_4 , зважаючи на той факт що в неi було хронiчне захворювання, загострення інших захворювань, бронхіальна астма, тощо та вона не мала можливості самостійно піклуватися та забезпечувати себе, що підтверджується медичною документацією. Також тривалий час боровся за життя ОСОБА_4 та намагався зробити все необхідне щоб стан дружини покращився, до останнього дня її життя.

Позивач вважає, що за таких обставин він має право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка спадкує майно після смерті ОСОБА_4 .

Вказує, що встановити факт проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_4 більше п`яти років по день її смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно для оформлення спадщини за законом відповідно до ст. 1264 Цивільного кодексу України, яка залишилася після її смерті.

Крім того, звертає увагу, що окрім нього також є інший спадкоємець - ОСОБА_3 , яка звернулася до Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, як спадкоємець другої черги. Але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, яку наразі оскаржує у судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, просить задовольнити позов.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2018 справу передано у провадження судді Усатовій І.А.

Ухвалою судді від 11.07.2018 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.

На виконання зазначеної ухвали про залишення позовної заяви без руху, 28.08.2018 та 12.11.2018 до суду надійшли заяви позивача про усунення недоліків.

22.03.2019 від представника відповідача Київської міської ради до суду надійшов відзив, в якому просить на підставі поданих стороною доказів прийняти рішення згідно чинного законодавства. Звертає увагу на те, що згідно копії паспорта ОСОБА_1 , місцем його реєстрації є АДРЕСА_7 . Доказів того, що позивач брав участь у витратах по утриманню квартири не надано, інформація щодо нарахування плати за комунальні послуги на позивача у зазначеній квартирі відсутня. Вказує, що відповідно до судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення Верховного Суду України від 01.01.2012 для встановлення факту проживання однією сім`єю позивачу необхідно було довести наявність між ним та померлою ОСОБА_4 взаємних прав і обов`язків, ведення спільного бюджету, облаштування та ведення сімейного побуту, що передбачає поняття «сім`я». Однак, як зазначається у відзиві, з наданих матеріалів справи не вбачається належних доказів, що позивач постійно проживав в зазначеній вище квартирі, вів спільне господарство, мав взаємні права та обов`язки зі спадкодавцем. Позивачем у позовній заяві зазначено, що він опікувався, матеріально забезпечував та надавав померлій іншу допомогу, однак не було надано жодних належних, документально підтверджених доказів стосовно таких обставин. Окрім того, просив врахувати, що існує спір між спадкодавцями, а Київська міська рада не є належним відповідачем у справі.

25.02.2019 на адресу суду надійшли пояснення представника третьої особи - Головного територіального управління юстиції у м.Києві, в яких просив розглянути справу за наявними документами, врахувати фактичні обставини справи та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

09.07.2019 на адресу суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на те, що згідно довідки №134 від 16.01.2017, виданої КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" ЖЕД №901, спадкодавець ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_3 , з 10.07.1970 по день смерті. При цьому, відповідно до довідки №133 від 16.01.2017, виданої КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" ЖЕД №901 інші особи, місце проживання яких зареєстровано у встановленому порядку за даною адресою - відсутні. Просить звернути увагу на те, що позивачем надано акти про проживання датовані 14.02.2017, тобто вже після смерті спадкодавця. Інших доказів, які б підтверджували спільне проживання, наявність спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, а також матеріальної підтримки не надано. Позивачем також не було надано і доказів безпорадного стану спадкодавця. Навпаки, спадкодавець була працевлаштована та не лише виконувала свої трудові обов`язки, а й мала дохід, що свідчить про відсутність потреби у сторонньому забезпеченні.

16.04.2019 до суду надійшла заява представника позивача про витребування доказів та заява про об`єднання справ.

18.04.2019 до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_3 про об`єднання справ в одне провадження.

05.10.2020 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів.

07.11.2019 до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_3 про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.10.2020 заяву представника відповідача про витребування доказів задоволено. Витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві відомості про суми/джерела доходів ОСОБА_4 у період з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2016 року. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відомості про дату взяття на облік, період перебування на обліку ОСОБА_4 , та розміру здійснених виплат ОСОБА_4 у період перебування на обліку.

04.02.2021 на адресу суду надійшов лист Головного управління ДПС у м.Києві, відповідно до якого РНОКПП померлої особи в подальшому використанню не підлягає, у зв`язку з чим, надати відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела отриманих доходів, сум нарахованих та/або отриманих доходів, сум нарахованих та/або сплачених податків на ОСОБА_4 , неможливо.

15.02.2021 до суду надійшла заява представника позивача про поновлення строку для подачі та розгляду клопотань, а також заява про приєднання доказів.

15.02.2021 до суду надійшла заява представника позивача про виклик свідків.

16.02.2021 до суду надійшла заява представника позивача про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання права власності.

Ухвалою суду від 22.12.2021 усправі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17.02.2022 на адресу суду надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, яким повідомлено, що гр. ОСОБА_4 перебувала на обліку в Солом`янському районному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 12.11.2008, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по 03.01.2017 (знята з обліку у зв`язку зі смертю). Розмір здійснених виплат у період перебування на обліку гр. ОСОБА_4 (суми зазначені за рік) становить:

- 2008 рік - 1617,15 грн.;

- 2009рік - 7484,48 гpн.;

- 2010 рік - 9408,44 гpн.;

- 2011 рік - 10024,44 гpн.;

- 2012 рік - 11007,72 грн.;

- 2013 рік -11983,00 грн.;

- 2014 рік -13249,64 гpн.;

- 2015 рік -14451,92 гpн.;

- 2016 рік - 16016,92 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, посилаючись на необгрутованість позовних вимог, а також на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 , оскільки рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 30.06.2020 у справі №760/30547/18 за нею визнано право власності на спірну квартиру.

Представник відповідача Київської міської ради та треті особи в судове засідання не з`явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, просили здійснити розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 05.01.2017, актовий запис № 425 від 05.01.2017 (а.с. 7).

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №46570076 від 27.01.2017 після смерті ОСОБА_4 державним нотаріусом Дев`ятої київської державної нотаріальної контори зареєстровано спадкову справу №60162784.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Дев`ятої київської державної нотаріальної контори Бочкової Н.Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.02.2017 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із тим, що він не підтвердив факт проживання з померлою однією сім`єю протягом п`яти років.

Однак, позивач вважає, що має право на спадкування майна померлої ОСОБА_4 , що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Від встановлення даного юридичного факту має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи.

Частиною 2 ст. 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1264 Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено наступне, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного Кодексу про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20) та від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17 (провадження № 61-7715св21).

Згідно частини 1 статті 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1259 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до п.5.2. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" черговість одержання права на спадкування може бути змінена шляхом договору між спадкоємцями, які прийняли спадщину (ч. 1 ст. 1259 ЦК), або на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 1259 ЦК).

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Звертаючись до суду, позивач у своєму позові просить встановити факт його проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з померлою ОСОБА_4 , в період з 01.01.2004 по день її смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 , та у зв`язку з цим змінити черговість у спадкуванні прав та обов`язків після смерті ОСОБА_4 , шляхом визнання за ОСОБА_1 права на спадкування за законом, як спадкоємця другої черги після смерті ОСОБА_4 , та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом.

Обгрунтовуючи зазначені вимоги, позивач посилається на те, що з весни 2002 року проживав разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , у квартирi АДРЕСА_2 , що є підставою для встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю не менш як п`ять років. Водночас позивач, в обгрунтування вимоги про визнання за ним права на спадкування за законом, як спадкоємця другої черги після смерті ОСОБА_4 , посилається також і на те, що опікувався, матеріально забезпечував та надавав іншу допомогу та підтримку ОСОБА_4 , оскільки в неi були хронiчні захворювання та вона не мала можливості самостійно піклуватися та забезпечувати себе.

На підтвердження проживання позивача однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_4 , у квартирi АДРЕСА_2 надає копію Акту про проживання громадян від 14.02.2017, складений та підписаний мешканцями (сусідами) квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , Акт про фактичне проживання особи від 14.02.2017, підписаний двома особами, мешканцями квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 зазначеного будинку та затверджений начальником Житлово-експлуатаційної дільниці № 901 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва".

Суд оцінює такі докази критично, оскільки з них не вбачається, яким чином на момент звернення до суду було встановлено факт спільного проживання позивача із ОСОБА_4 у даній квартирі з 2002 року і до моменту смерті останньої. При цьому, Акт про проживання громадян від 14.02.2017, складений та підписаний мешканцями (сусідами) квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , належним чином не засвідчений. Окрім того, суд з вертає увагу, що дані акти складені 14.02.2017, тобто, після смерті ОСОБА_4 ..

Водночас, згідно довідки №134 від 16.01.2017, виданої КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" ЖЕД №901, ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_3 , з 10.07.1970 по день смерті. На день смерті в квартирі ніхто не був зареєстрований. Відповідно до довідки №133 від 16.01.2017, виданої КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м.Києва" ЖЕД №901 інші особи, місце проживання яких зареєстровано у встановленому порядку за даною адресою - відсутні.

Таким чином, позивачем не доведено факту його спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 01.01.2004 та до моменту її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надані позивачем письмові докази не доводять факту сумісного проживання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в зазначений період і не свідчать про спільне проживання сторін, ведення спільного господарства та бюджету, наявність між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які б вказували на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю та засвідчували реальність цих відносин.

Що стосується посилання позивача на перебування спадкодавця ОСОБА_4 у безпорадному стану, суд зазначає, що надана позивачем медична документація, зокрема, лікарські довідки, направлення, виписки, висновки беззаперечно не підтверджують її безпорадний стан, тобто такий стан, за якого вона не могла самостійно забезпечувати свої потреби. Дійсно, з наявної у матеріалах справи медичної документації вбачається, що наявність у померлої певних захворювань, проходження нею періодичного лікування, однак медична документація не містить жодних даних про те, що ОСОБА_4 потребувала стороннього догляду.

Окрім того, позивачем не доведено і того, що ним тривалий час здійснювалось матеріальне забезпечення та надавалась інша матеріальна допомога ОСОБА_4 .

Згідно листа Київської міської клінічної лікарні №4 виконавчого органу КМР (КМДА) від 02.08.2018 №0608, інформаціює чи відвідував та допомагав позивач ОСОБА_4 адміністрація лікарні не володіє.

Жодного іншого доказу на підтвердження зазначених обставин позивачем надано не було.

Натомість, згідно повідомлення Головного територіального управління Пенсійного фонду України у м.Києві, ОСОБА_4 перебувала на обліку в Солом`янському районному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 12.11.2008, як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» по 03.01.2017 (знята з обліку у зв`язку зі смертю). Розмір здійснених виплат у період перебування на обліку гр. ОСОБА_4 (суми зазначені за рік) становить:

- 2008 рік - 1617,15 грн.;

- 2009 рік - 7484,48 гpн.;

- 2010 рік - 9408,44 гpн.;

- 2011 рік - 10024,44 гpн.;

- 2012 рік - 11007,72 грн.;

- 2013 рік -11983,00 грн.;

- 2014 рік -13249,64 гpн.;

- 2015 рік -14451,92 гpн.;

- 2016 рік - 16016,92 грн.

Тобто, вбачається, що до моменту смерті ОСОБА_4 була працевлаштована, виконувала свої трудові обов`язки, могла самостійно забезпечувати себе, що свідчить про відсутність потреби у сторонньому забезпеченні.

При цьому, здійснення позивачем витрат на поховання жодним чином не підтверджує того факту, що ним здійснювались опіка, матеріальне забезпечення, надавалась будь-яка інша допомоги спадкодавцеві за її життя.

Відтак не знайшли свого підтвердження і обставини, на які посилається позивач в обгрунтування своїх вимог, щодо безпорадного стану ОСОБА_4 та опікування, матеріального забезпечення, надання їй іншої допомоги з боку позивача.

Окрім того, з матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 30.06.2020 у справі №760/30547/18 позов ОСОБА_3 до Київської міської ради, ОСОБА_1 , третя особа: Дев`ята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, задоволено частково. Визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині вимог до Київської міської ради.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.3, 4 ст.12 ЦПК України)

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають і змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог а саме те, що позивач проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 протягом не менш ніж п`яти років до часу відкриття спадщини, опікувалася, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_4 у зв`язку з її безпорадним станом. Водночас, наявні у матеріалах справи докази спростовують зазначені обставин, на які посилається позивач.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності , за наявності яких у позивача могло виникнути право на спадщину як у особи, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відтак позовна вимога про встановлення факту проживання позивача однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 01.01.2004 по 03.01.2017, задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги щодо зміни черговості отримання спадщини та визнання права власності на спадкове майно є похідними, у зв`язку з чим, в їх задоволенні теж необхідно відмовити.

ОСОБА_1 також зазначив відповідачем у справі Київську міську раду.

Разом з тим, Київська міська рада не є належним відповідачем у справі, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верхового суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатись нотаріус чи орган державної реєстрації прав. При вирішенні спорів про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Враховуючи наведене, у задоволенні вимог до Київської міської ради слід відмовити.

Суд, керуючись статтями 3, 21 СК України, статтями 11, 1216-1218, 1222-1226, 1233, 1234, 1241, 1247, 1248, 1258, 1261, 1264 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Київської міської Ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості отримання спадщини та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.А.Усатова