Рішення № 108772885, 03.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року Справа № 160/21042/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому позивач просить суд:

визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3375,17 гривень.

стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області судові витрати на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з листа відповідача від 19.12.2022 № 976/111/22-2022 встановлено, що відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошових доходів позивачу за період його служби з 07.11.2015 по 31.10.2017, що підтверджується довідками про доходи позивача від 16.12.2022 № 161/111/22-2022 та від 16.12.2022 № 162/111/22-2022, довідкою щодо нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу від 16.12.2022 № 166/111/22-2022. Вважаючи таку бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2023 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

16 січня 2023 року через підсистему «Електроний суд» до суду надійшов відзив Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 внесено зміну до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова військовослужбовців словом, «поліцейських». При цьому відповідач зазначає, що Порядок № 1078 в редакції, що діяла до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 782, взагалі не передбачав індексацію грошового забезпечення поліцейських, а тому бюджетні асигнування на ці виплати не надходили, а кошторис на сплату грошового забезпечення такі виплати не передбачав. Таким чином, правові підстави для нарахування та виплати індексації грошових доходів Національної поліції України з листопада 2015 року по жовтень 2017 року відсутні. Крім того, відповідч надав до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на те, що позовну заяву підписано представником, повноваження якого на підписання позовної заяви в договорі про надання юридичних послуг відсутні. Також, на думку відповідача, гонорар адвоката є занадто завищеним, оскільки складають 50% від ціни заявлених позовних вимог.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , з 07.11.2015 по 30.11.2022 проходив службу в Головному управлінні Національній поліції в Луганській області.

Відповідно до наказу Головного управління Національній поліції в Луганській області від 28.11.2022 № 400 о/с Позивача було звільнено з посади старшого оперуповноваженого відділу агентурно-оперативної роботи управління карного розшуку Головного управління Національній поліції в Луганській області за ст. 77 ч.1 п.7 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», з 30.11.2022, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 27 років 03 місяці 17 днів, у пільговому обчисленні: 43 роки 03 місяці 03 дні, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає: 27 років, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 31 доби, встановивши відсоток премії за листопад 2022 року - 64,848 % (а.с. 10).

Відповідно до довідок відповідача від 16.12.2022 № 161/111/22-2022, від 16.12.2022 № 162/111/22-2022, від 16.12.2022 № 166/111/22-2022, індексація грошового забезпечення з листопада 2015 року по жовтень 2017 року не нараховувалася та не виплачувалася.

Вважаючи, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Пунктом 4 частини десятої статті 62 Закону № 580 визначено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Згідно із частинами першою, другою і п`ятою статті 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

У частині п`ятій статті 2 Закону № 1282-ХІІ вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі статті 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Частинами першою та другою статті 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до преамбули та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення постановлено з метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення затвердити Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

З метою реалізації положень Закону № 1282-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно із пунктом 1 Порядок № 1078 встановлено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації.

Так, пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції від 24 листопада 2016 року) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи із служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Суд наголошує, що статтею 94 Закону № 580 безпосередньо визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

У зв`язку з чим за спірний період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року стосовно позивача були визначені законом підстави для індексації грошового забезпечення як поліцейського.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що зміни до Порядку № 1078 в частині розповсюдження його дії і на поліцейських були внесені шляхом доповнення абзацу п`ятого пункту 2 після слова військовослужбовців словом поліцейських відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення є незмістовним, оскільки Порядок № 1078 є підзаконним нормативним актом порівняно з нормами Закону № 580, якими передбачена індексація грошового забезпечення поліцейських. Порядок № 1078 лише деталізує та розвиває норми законів, якими передбачений обов`язок індексувати грошові доходи населення.

У зв`язку з чим вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити суми індексації грошового забезпечення за період часу з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Головне управління Національної поліції в Луганській області про виплатиту Позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року в сумі 3375,17 гривень, слід відмовити, виходячи з такого.

Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Суд у межах цієї справи не вирішує питання про зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію в певному розмірі, оскільки суд не може підміняти в спірних правовідносинах відповідача та визначати належний позивачу певний розмір індексації без надання оцінки правильності нарахування індексації відповідачем.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (пункти перший, другий частини сьомої статті 139 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно висновку Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17 зазначено, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

До позовної заяви представником позивача додано договір про надання юридичних послуг від 02 грудня 2022 року № 41 та акт № 34 здачі-приймання наданої правничої допомоги від 28.12.2022 року.

Згідно з п.п.3.1, 3.2 Договору за роботу виконану юристом клієнт здійснює оплату згідно умов викладених в додатку №1 до цього Договору. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.

З додатку №1 до Договору вбачається, що попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація складає 250 грн; складання і направлення адвокатського запиту, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів складає 250 грн; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, апеляційна скарга, касаційна скарга) складає 1000 грн; підготовка процесуальних документів по справі (відповідь на відзив, клопотання, заява, відповідь на апеляційну скаргу, тощо ) складає 300,00 грн; представництво в судах усіх інстанцій за 1 годину представництва складає 300,00 грн.

Відповідно до акта здачі-приймання наданої правничої допомоги від 28.12.2022 №34 адвокат надав позивачу такі послуги: попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація (250 грн); складання і направлення адвокатського запиту від 02.12.2022 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів (250 грн); підготовка процесуального документу по справі (позовна заява) (1000 грн).

На підтвердження оплати за договором надано копію квитанції № 34 від 28.12.2022 про сплату позивачем 1500,00 грн відповідно до акта здачі-приймання наданої правничої допомоги від 28.12.2022 №34.

Згідно частин 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що адміністративна справа за позовною заявою Позивача визначена судом, як незначної складності, а згідно позовної заяви ціна позову складає 3375,17 грн. в свою чергу заявлено відшкодування на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн., Таким чином хочемо зазначити, що послуги адвоката складають майже 50% від ціни заявлених позовних вимог. З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання а також співмірність вартості послуг адвоката та ціни позову вважаємо вимога, що до стягнення коштів у розмірі 1500,00 грн. необґрунтованою яка суперечить ч. 5 ст. 134 КАС України а тому задоволенню не підлягає.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи часткове задоволення позовної заяви, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 1500,00 грн є неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг.

При цьому, суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, тому судом не вирішується питання про розподіл витрат по судовому збору.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 32, 77, 139, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Луганській області судові витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) А.О. Коренев

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді А.Ю. Сичевська

03.02.2023

Рішення не набрало законної сили 03 лютого 2023 р.