Ухвала суду № 108772874, 03.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 лютого 2023 року Справа № 160/659/23 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (відповідач-1), Фонду державного майна України (відповідач-2) про стягнення середнього заробітку та визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі середнього заробітку за період відсторонення від виконання посадових обов`язків з 01.09.2015 по 11.04.2016 включно в розмірі 58790,43 грн;

- стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12.04.2016 по 19.10.2022 у розмірі 2396519,48 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Фонду державного майна України в частині контролю діяльністю Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях в частині виконання наказів з особового складу та вимог ст. 116 КЗпП України щодо остаточного розрахунку з ОСОБА_1 (наказ Фонду державного майна України від 11.04.2016 № 48-р);

- судові витрати покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем 30.01.2023 надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви до якої долучено: позовну заяву з коректним викладом змісту позовних вимог та їх обґрунтуванням, а також викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до Фонду державного майна України, докази сплати судового збору за подачу даного адміністративного позову у розмірі 1073,60 грн; додатки до позовної заяви засвідчені належним чином для суду та відповідачів у справі.

Спір виник з публічно-правових відносин та згідно зі статтею 19 КАС України належить до юрисдикції адміністративних судів і має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 20 КАС України справа підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

До позовної заяви позивачем долучено заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивачем зазначено, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 у справі № 804/2684/16, якою було визнано протиправним та скасовано наказ Фонду державного майна України № 48-р від 11.04.2016 про звільнення позивача та поновлення її на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області виконано в частині поновлення на посаді у жовтні 2020 року. Про те, що відповідачем-1 під час проведення остаточного розрахунку при звільненні у квітні 2016 року не було виплачено позивачу заробітну плату за період відсторонення її від займаної посади (23.11.2015-07.12.2015, 06.01.2016, 03.03.2016-18.03.2016, 21.03.2016-18.04.2016) їй стало відомо з листа відповідача-1 від 20.06.2022 № 18-11-01852. Таким чином, порушення прав позивача щодо оплати праці відбулося ще до набрання чинності 19.07.2022 змін до КЗпП України коли строк для звернення до суду з такими вимогами був безобмежним.

Вперше позивач звернулась до суду з такою позовною заявою 19.10.2022, тобто у межах тримісячного строку з дня набрання чинності змінами, внесеними до ч. 2 ст. 233 КЗпП України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2022 у справі № 160/16577/22 позовну заяву повернуто .

У подальшому 25.11.2022 повторно звернулась із вказаним позовом та ухвалою від 23.12.2022 у справі № 160/19273/22 позов знову повернуто позивачу.

Крім того, позивач зазначила, що наразі працює на посаді начальника інспекції з питань праці та зайнятості населення ДМР, яка передбачає значний обсяг завдань щодо покращення умов життя в період воєнного стану (розміщення переселенців, співпраця з ООН тощо), а звернення до суду з особистих питань, можливе лише в періоди наявності електропостачання, відсутності повітряної тривоги, закінченням робочого дня.

Суд, дослідивши матеріали справи та подану заяву, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 1 частини 2 наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об`єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за період відсторонення від виконання посадових обов`язків начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з 01.09.2015 по 11.04.2016 та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12.04.2016 по 19.10.2022.

З даним позовом позивач вперше звернулась до суду 24.10.2022.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем публічної служби.

Стаття 233 Кодексу законів про працю України врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Так, відповідно до частин 1 та 2 даної норми (в редакції станом на дату подання позовної заяви до суду) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено спеціальний строк звернення до суду у відносинах публічної служби, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Таким чином, на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється місячний строк.

Разом з цим, до вимог щодо середнього заробітку за період відсторонення від виконання посадових обов`язків застосовуються положення КЗпП України, а саме тримісячний строк з дня одержання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, оскільки вказана вимога є по суті середнім заробітком за час вимушеного прогулу - неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці.

Так, у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 Велика Палата Верховного Суду, з`ясовуючи питання про те, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення частини першої статті 233 КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду, дійшла таких правових висновків.

Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, і не залежить від здійснення роботодавцем нарахування таких виплат.

Вказана позиція Суду підтверджує застосування до вимог щодо стягнення заробітної плати положень КЗпП України, разом з цим, суд наголошує, що при їх застосування слід враховувати зміни, яких зазнала стаття 233 КЗпП України та, які набули чинності 19.07.2022 (чинна редакція вказаної статті неведена вище).

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа №420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа №813/1001/17), одночасно погоджуючись з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа №815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа №620/1982/19).

З огляду на викладене, суд зазначає, що до вимоги щодо стягнення середнього заробітку за період відсторонення від виконання посадових обов`язків з 01.09.2015 по 11.04.2016 (оплата праці) застосовується тримісячний строк звернення до суду визначений КЗпП України (у редакції з 19.07.2022), а до вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні місячний строк визначений ч. 5 ст. 122 КАС України.

При цьому необхідно звернути увагу та те, що правові висновки Верховного Суду про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (наприклад, щодо спорів у подібних правовідносинах, постанови від 29 вересня 2021 року (справа №160/8332/20), від 24 вересня 2020 року (справа №806/2883/17), від 13 січня 2020 року (справа №814/1007/16), від 11 липня 2019 року (справа №814/2789/16), від 1 грудня 2019 року (справа №823/726/16), не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах, оскільки з 19.07.2022 набули чинності зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, які відповідних положень не містять.

Так, суд наголошує, що позиція позивача щодо необмеженого законодавством строку звернення до суду для захисту порушених прав щодо оплати праці була б вірною у разі звернення з вказаним позовом до суду ще до набрання чинності 19.07.2022 змін до КЗпП України.

Частиною 1 статті 121 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Викладене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20, Верховного Суду у постановах від 17 березня 2021 року у справі №160/3121/20, від 18 березня 2021 року у справі №320/2915/20 та ін.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду є поважними, а заява про поновлення строку звернення до суду є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Поданий адміністративний позов відповідає вимогам ст. ст. 160, 161, 172 КАС України, підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі судом не встановлено.

Положеннями ст. 12 КАС України, визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 6 цієї статті визначено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до примітки ст. 51-3 Закону України "Про запобігання корупції", під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в цій статті розуміються, у тому числі, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б".

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державну службу», до державних службовців категорії "Б" належать посади керівників державної служби у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва і Севастополя, одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з проходженням позивачем публічної служби (перебуванням на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області), якого віднесено до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище згідно ст. 51-3 Закону України "Про запобігання корупції", суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження.

Завдання підготовчого провадження визначені ч. 2 ст. 173 КАС України.

За змістом ч. 1 ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

Керуючись ст. 160, ст. 161 ст. 162, ст. 171, ст. 173, ст. 175, ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними.

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.

Здійснювати розгляд та вирішення справи одноособово суддею Калугіною Н.Є. в порядку загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначити на 28 лютого 2023 року о 13:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпро, вул. Академіка Чекмарьова, 5, зала судових засідань № 4 .

Справу розглядатиме суддя Калугіна Н.Є. одноособово.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу разом з ухвалою надіслати копію позовної заяви.

Особам, які беруть участь у справі, направити повістки про виклик до суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.Є. Калугіна