Рішення № 108772843, 02.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Справа № 160/19565/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/19565/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

08.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 13.12.2022 року, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346222 від 06.10.2022 року, що винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 08.12.2022 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 13.12.2022 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 13.12.2022 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, а саме копії:

-постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346222 від 06.10.2022 року, що винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті;

- акт №321554 від 29.08.2022 року;

- відомості/ інформацію що послугувала для прийняття оскаржуваної постанови;

- скарга/заперечення позивача на поставноу/акт;

- листи/відмови відповідача;

- відомості (за наявності) щодо укладення між позивачем та ОСОБА_2 договору найму;

- докази повідомлення позивача про розгляд його справи (докази отримання) та інші докази щодо суті спору.

17.01.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 02.02.2023 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 16.10.2022 року ОСОБА_1 отримав від Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №346222 від 06.10.2022 року, відповідно до якої було притягнено до відповідальності передбаченої абз. 3 ч.1 ст.60 ЗУ «Про автомобільний транспорт в Україні».

Вказує, що 08.11.2022 року отримано листа «Щодо розгляду скарги» вих.№6638/3.1/15-22 від 07.11.2022 року, яким Державна служба України з безпеки на транспорті залишила Постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що, на його думку, оскаржувана постанова винесена без наявності фактів правопорушень та з порушенням передбаченої процедури розгляду справи про автомобільний транспорт.

У оскаржуваній постанові №346222 від 06.10.2022 року не зазначено суті порушення та конкретної норми закону, яка порушена.

Також, позивач вказує, що він не може бути суб`єктом правопорушення, оскільки не є належним перевізником у розумінні законодавства.

Позивач також зазначає, що 07.09.2020 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір найму (оренди) транспортних засобів, відповідно до умов якого він передав останньому в тимчасове платне користування з поміж інших, такий транспортний засіб: вантажний автомобіль марки МЕRSEDES-BENZ, модель 1314, 1995 року випуску, колір жовтий, кузов № НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 .

З огляду на вищевикладене він звернувся за роз`ясненням ситуації до ФОП ОСОБА_2 .

Намйого усну претензію, ФОП ОСОБА_2 було надане повідомлення зі змісту якого виходить, що 29.08.2022 року перевезеннями займався водій ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з яким вони перебувають в трудових відносинах.

З огляду на вищевказане, позивач вважає, що він не є належним суб`єктом правопорушення в розумінні абз.3 ч.1 ст.60 Закону та взагалі не може притягатися до відповідальності за порушення, якого він не скоював.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

На адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/ чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Вказують, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Так, під час перевірки посадовими особами відповідача було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до вимог пункту 25-26 Порядку № 1567 (у чинній редакції, що діяла на час проведення перевірки), справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляд справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 визначено, що у разі неявки уповноваженою особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Повідомлення-запрошення про розгляд справи 06.10.2022 року о 10.00, яке зареєстроване у Державній службі України з безпеки на транспорті 19.09.2022 року за №30281/23/24-22, було направлено та отримано позивачем - 26.09.2022 року.

Вказують, що 06.10.2022 року відбувся розгляд справи про порушення без участі останнього, в результаті якого Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 346222.

Отже, на їх думку, позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді.

За таких обставин, відповідач позов не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні повністю.

Щодо твердження позивача про те, що він є неналежним перевізником, вказують про таке.

Під час рейдової перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки документів про те, що позивач є неналежним перевізником надано не було, тому не є достовірним та допустимим доказом того, що позивач не був автомобільним перевізником під час перевезення вантажу, при перевірці перевезення якого складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Також вказують, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу не повідомляв інспекторів про наявність будь-яких інших договорів: найму (оренди) транспортного засобу, експедиції або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом марки.

Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Відповідач вважає, що надані до позову матеріали відносно оренди іншою особою не є юридично значимими документами для цілей визначення перевізника, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації.

Надання інших матеріалів, зокрема договору оренди згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

З урахуванням наведеного, відповідач вказує, що доводи про те, що позивач не є автомобільним перевізником, не відповідають дійсності.

Враховуюче вищевикладене, вважають що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є такими, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.08.2022 року контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіка проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку № 004343 від 26.08.2022 року проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки 29.08.2022 року 15 год. 29 хв. проводилась рейдова перевірка Хмельницька область, а/д М-30 252 км.

Відповідно до положень п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 1914, держаний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Під час перевірки посадовими особами відповідача було встановлено, що на вказаний транспортний засіб на момент перевірки у водія був відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Водій пояснень не надав, проте з актом був ознайомлений та акт підписав.

У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення, посадовими особами відповідача складено акт № 326995 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 19.01.2022 року. Акт складено в одному примірнику.

Водій зі змістом Акту ознайомлений, та пояснень не надав від підпису відмовився.

У акті № 321554 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.08.2022 року, зокрема зазначено, що під час перевірки виявлено у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України: ч. 1 абз.3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевіри документів визначених ст. 48 цього Закону, а саме відсутній протокол перевіри та адаптації тахографу транспортного засобу.

Пояснень водій не надав.

На виконання положень п.26 Порядку № 1567 Укртрансбезпека надіслала позивачу повідомлення про розгляд справи від 19.09.2022 року за № 30281/23/24-22 в якому зазначалося про необхідність явки на розгляд справи.

Згідно положень п. 27 Порядку №1567 начальником Відділу було проведено розгляд акту та винесено постанову про застосування адміністративно - господарських штрафів №346222 від 06.10.2022 року, відповідно до якої до позивача було застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 17000 гривень.

Копію постанови було надіслано Позивачу, шо останнім не заперечується.

Вважаючи протиправною вказану постанову, позивач звернувся до суду.

Отже, правомірність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №346222 від 06.10.2022 року є предметом позову, який передано на розгляд суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі Закон №2344-III) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; -додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; -оснащення таксі справним таксометром; - відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до ст. 34 Закону № 2344-ІІІ передбачено зокрема, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих та нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно ст. 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є зокрема для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010 року, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/га вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до п. 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Згідно ст. 18 Закону №2344, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Згідно з пунктом 1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, ця інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 3.5. Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

З 20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3, 4 Порядку № 422, був зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ 1914, держаний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Під час перевірки було встановлено, що на вказаний транспортний засіб на момент перевірки у водія був відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Водій пояснень не надав, проте з актом був ознайомлений та акт підписав.

Отже, судом встановлено, що на момент перевірки наявність визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснювалося вантажне перевезення автомобільним транспортом відповідно до вимог законодавства України, зокрема протокол перевіри та адаптації тахографу транспортного засобу», не надано.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III встановлено відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що штрафи накладаються виключно на автомобільного перевізника.

В контексті наведеного суд зазначає, що спірною постановою штраф застосований до позивача, який здійснював перевезення транспортним засобом з порушенням вимог Закону України Про автомобільний транспорт.

Крім того, суд критично оцінює твердження позивача, що автомобіль був переданий ним у оренду ФОП ОСОБА_2 , з огляду на таке.

Так, судом встановлено, шо під час перевірки, так і при розгляді матеріалів та винесенні постанови посадовими особами відповідача, останнім документальних доказів цього надано не було.

Також, слід вказати, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу також не повідомляв інспекторів про наявність будь-яких інших договорів: найму (оренди) транспортного засобу, експедиції або іншого договору, що встановлює правові підстави для користування і (або) розпорядження транспортним засобом марки.

Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки - відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

У цьому випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є зокрема, позивач.

Долучені позивачем до матеріалів справи, зокрема договір оренди, тощо, не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до Закону України № 2344-ІІІ товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998№ 1388 (далі - Порядок № 1388 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.01.2011 за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).

Правова позиція щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловивлена Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 року по справі № 804/8740/16.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами відповідача, що він при накладенні на позивача штрафу діяв у спосіб та у межах повноважень визначених Законами України та відповідними підзаконними актами.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

В контексті перелічених положень КАС України в ході судового розгляду спору відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність застосування до позивача штрафу.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що відповідачем було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Відповідно до ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (01135, м.Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 02.02.2023 року.

Суддя В.В. Ільков