Рішення № 10877024, 19.08.2010, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 2 – 485/ 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2010 року смт. Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Шляхова В. І.,

за участю секретаря Прохоренко А. В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в с.м.т. Ріпки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про зобов’язання відповідача вчинити певні дії, неправомірними та відшкодування понесених судових витрат,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила зобов’язати останього провести їй перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення та забезпечити виплату недоплаченої за 2007 – 2009 роки суми щомісячної державної соціальної допомоги за вказаний період та понесені судові витрати. Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього законодавством обов’язків щодо нарахування та виплати належних позивачу сум державного соціального забезпечення.

Позивач в судове засідання не з’явилася, у позові клопотала про розгляд справи без її участі. Письмово відповідач проти задоволення позову заперечує, на обґрунтування заперечень зазначає, що діє правомірно, оскільки керується в своїй діяльності Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, іншими Законами України, що регулюють спірні відносини та Постановами Кабінету Міністрів України, якими й визначаються розміри сум державного соціального забезпечення. Хоча позивач й не просила про перерахунок спірних сум за 2006 рік, відповідач вважає що вимоги про перерахунок пенсії з 01. 01. 2006 р. до 09. 07. 2007 р., тобто до прийняття Конституційним Судом України (далі КС України) від 9 липня 2007 року відповідного Рішення. Посилається в своїх запереченнях на відсутність бюджетного фінансування вказаних витрат, та на те, що ч. 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не застосовується до спірних правовідносин. Клопоче про розгляд справи у відсутність свого представника.

Дослідивши письмові докази, перевіривши наведені у позові його обґрунтування та письмові заперечення відповідача, суд знаходить, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та визнана дитиною війни, оскільки на час закінчення Другої світової війни їй не виповнилось 18 років. Спеціальний правовий статус позивача підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні, копія якого є у справі (а.с. 5 – 10).

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. N 2195-IV (далі ЗУ № 2195 ) встановлено право позивача на підвищення розміру призначеної пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, обов’язок нарахування якого законодавчо покладено на відповідача. Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з ч. 2 ст. 3 ЗУ № 2195 державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» на 2007 рік зупинялася дія ст. 6 ЗУ № 2195. ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесені зміни до ст. 6 вказаного Закону і виплата державної соціальної гарантії дітям війни була передбачена у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зі змісту ст. 152 Конституції України убачається, що рішення КС України зворотньої дії в часі не мають. Рішенням КС України № 6-рп/2007 положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» якими зупинено дію ст. 6 ЗУ № 2195 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 09 липня 2007 року вважаються такими, що втратили чинність. Також, Рішенням КС України №10-рп / 2008 визнано неконституційними положення закону, яким було внесено зміни до ст. 6 ЗУ № 2195 на 2008 рік, а тому з 22 травня 2008 року вони вважаються такими, що втратили чинність. У 2009 році вказане підвищення до пенсії, призначеної позивачу, відповідач нараховував у розмірах передбачених Постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» і які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком визначеної Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. N 1058-IV (далі Закон N 1058).

Доводи відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону N 1058, застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону № 2195 , є непереконливими, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 ст. 28 Закону N 1058 мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати

працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист, отже провівши нарахування позивачу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно і у 2009 році щомісячно надбавки до пенсії у розмірах, що зазначені у запереченнях відповідачем, порушено конституційне право позивача на соціальний захист. Викладене свідчить про потребу задоволення позову частково, що тягне відшкодування відповідачем позивачу понесених судових витрат у розмірах документально підтверджених.

На підставі ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 10; 11; 57 - 61; 88; 208 – 209; 212 - 215; 218; 293 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) з підвищенням її розміру, як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з січня 2009 року по грудень 2009 року включно, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області (МФО 343165, ЄДРПОУ 14249938, р/р 2560830304216 в Ріпкинському відділенні ВАТ «Ощадний банк України») на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) 45 (сорок п’ять) грн. 50 коп. у відшкодування судових витрат.

У задоволенні решти заявлених вимог ОСОБА_1 відмовити через бепідставність.

Рішення набирає законної сили по закінченню строку на його оскарження.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. І. Шляхов