Постанова № 108770135, 30.01.2023, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/5/23

Провадження № 3/156/14/23

Рядок статзвіту 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2023 року суддя Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусов А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 126, ч. 5 ст. 126, ч.3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є громадянином України, працює гірником у ДП «Шахта № 9 «Нововолинська», раніше притягувався до адміністративної відповідальності, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з матеріалами, які надійшли для розгляду до суду з Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_1 двічі впродовж2022року притягувавсядо адміністративноївідповідальності закерування автомобілему станіалкогольного сп`яніння,за відмовуособи,яка керуєтранспортним засобом,від проходженнявідповідно довстановленого порядкуогляду настан алкогольногосп`яніння (постановасудді Нововолинськогоміського судуВолинської областівід 19.04.2022у справі№ 165/686/22,постанова суддіНововолинського міськогосуду Волинськоїобласті від04.11.2022у справі№ 165/2278/22),однак належнихдля себевисновків незробив іповторно скоїваналогічне правопорушення.Зокрема,22.12.2022о 13год.50хв. повул.Шкільній,37у с.Грибовиця Володимирськогорайону Волинськоїобласті ОСОБА_1 керував автомобілеммарки ВАЗ2106,реєстраційний номернийзнак НОМЕР_2 ,належним ОСОБА_2 ,з явнимиознаками алкогольногосп`яніння,від проходженняогляду настан сп`янінняу встановленомузаконом порядкуводій відмовився. В діянні ОСОБА_1 службові особи територіального органу поліції вбачають порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), таке діяння кваліфіковане за ч.3 ст. 130 КУпАП (протокол від 22.12.2022 серії ААБ № 070609).

Крімтого,22.12.2022о 13год.50хв.по вул.Шкільній,37у с.Грибовиця Володимирськогорайону Волинськоїобласті ОСОБА_1 керував автомобілем,незважаючи навстановлене щодонього як боржника увиконавчому провадженнітимчасове обмеженняу правікерування транспортнимизасобами (постановадержавного виконавцяНововолинського МВДВС Головноготериторіального управлінняюстиції уВолинській областівід 26.03.2018),чим порушиввимоги ст.15Закону України«Про дорожнійрух». Таке діяння ОСОБА_1 кваліфіковане за ч.3 ст. 126 КУпАП (протокол від 22.12.2022 серії ДПР18 № 229900) .

Також 22.12.2022о 13год.50хв.по вул.Шкільній,37у с.Грибовиця Володимирськогорайону Волинськоїобласті ОСОБА_1 керував автомобілем,незважаючи нате,що постановоюсудді Нововолинськогоміського судуВолинської областівід 04.11.2022був позбавленийправа керуваннятранспортними засобамина трироки. В цьому діянні ОСОБА_1 службові особи територіального органу поліції вбачають порушення вимог п.2.1. а) Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), таке діяння кваліфіковане за ч.5 ст. 126 КУпАП (протокол від 22.12.2022 серії ААБ № 070610).

На підставі положень ст. 36 КУпАП матеріали у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 були об`єднані в одне провадження.

Судом були направлені повістки про виклик для участі в розгляд справи на 30.01.2023 на 13 год. 00 хв. на адресу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням; конверт з відправленнями адресату вручений 17.01.2023, що підтверджено зворотним повідомленням відділення ДП «Укрпошта».

За таких обставин суддя вважає, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи. ОСОБА_1 для участі в судовому засіданні 30.01.2023 не прибув, про наявність поважних причини для цього суд не повідомив, заяви (клопотання) щодо необхідності відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 до суду не надходили.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За таких обставин розгляд справи про адміністративні правопорушення є можливим без участі ОСОБА_1 ..

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

Нормами ст. 62 Конституції України визначено основоположні засади презумпції невинуватості. Зокрема, обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Нормами п.2 ст. 6 згаданої Конвенції передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Тлумачення поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Європейського суду з прав людини відрізняється своєю «автономністю». Суд сприймає кримінальне обвинувачення як універсальне поняття, яке є наслідком будь-яких діянь протиправного характеру незалежно від ступеню їх суспільної небезпечності.

Зокрема, «обвинувачення» відповідно до положень ст. 6 п.1 згаданої Конвенції може бути визначено як "офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин", визначення, яке також відповідає критерію, що "ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась" (рішення Європейського суду з прав людини від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заява № 66561/01, п.70).

Також у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, Суд зазначив, що поняття "обвинувачення" має "автономне" значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як "офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин", визначення, яке також відповідає поняттю "впливу важливих наслідків для стану підозрюваного".

У рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, заява № 2689/65, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в п.1 ст. 6 згаданої Конвенції вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером.

Суттєвою ознакою застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що Європейський суд з прав людини не пов`язує термін «обвинувачення» із власне обвинувальним висновком, що складається органами слідства по закінченню досудового слідства. Для визначення кримінального характеру того чи іншого обвинувачення Суд застосовує три послідовні критерії (критерій національного права, критерій адресатів, критерій форми і тяжкості правових наслідків).

Враховуючи, що національним законодавством України діяння, котрі ставляться в вину ОСОБА_1 , розглядаються як делікти (ст. 126, 130 КУпАП), вказані норми поширюють свою дію на невизначене коло осіб, тягнуть за собою застосування до винних осіб значних сум штрафів, позбавлення спеціального права або ж навіть короткострокове позбавлення волі (адміністративний арешт), суддя у цьому випадку оцінює процедуру складання службовими особами територіального органу поліції щодо ОСОБА_1 матеріалів у справах про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зокрема, до протоколів у справі про адміністративні правопорушення від 22.12.2022 були додані та досліджені в судовому засіданні:

- акт від 22.12.2022 огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (алкотестер 6810 «Драгер»), складений в присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; згідно з цим актом водій від продуття алкотестеру відмовився;

- направлення водія ОСОБА_1 до Нововолинської центральної міської лікарні з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, виданого 22.12.2022 о 14 год. 10 хв. ст. лейтенантом поліції В. Циплаковим (в направленні міститься запис «від огляду на стан а/с відмовився»);

- копія постанови від 22.12.2022 серії БАБ № 845373, складеної капітаном поліції Артинюком Р.О., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (згідно з цією постановою ОСОБА_1 керував транспортним засобом, у якого відсутні передбачені конструкцією дзеркала заднього виду, водій не користувався ременем безпеки, перед маневром не подав сигнал світловим покажчиком повороту, не мав при собі чинного полісу страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, в автомобілі відсутня медична аптечка);

- копія постанови судді Нововолинського міського суду Волинської області від 19.04.2022 у справі № 165/686/22, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлено, що водій автомобілем у стані алкогольного сп`яніння;

-копія постановисудді Нововолинськогоміського судуВолинської областівід 04.11.2022у справі№ 165/2278/22, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 130 КУпАП, встановлено, що водій від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння;

- копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, згідно з яким власницею автомобіля марки ВАЗ 2106, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , котрим керував ОСОБА_1 , є ОСОБА_2 ;

- довідка Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 видане посвідчення водія НОМЕР_3 , кат. «В», від 27.08.2015, дійсне до 27.08.2045 (ВРЕР м. Нововолинськ);

- оптичний диск з відеозаписом процедури фіксування співробітниками поліції правопорушень, скоєних 22.12.2022 водієм ОСОБА_1 ;

- копія постанови державного виконавця Нововолинського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 26.03.2018 (виконавче провадження № 21934036) про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами (до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів);

- інформація з бази даних «Адмінпрактика» Національної поліції, згідно з якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності 15.08.2022 за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення по суті, суддя звертає увагу на таке.

Відповідно доп.2.5.Правил дорожньогоруху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Норми ст. 130 КУпАП передбачають настання адміністративної відповідальності не лише за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, але і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Норми ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність, зокрема, за відмову особи, котра керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, якщо така особа двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 двічі впродовж 2022 року притягувався до адміністративної відповідальності за керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (що підтверджено копіями відповідних постанов судді Нововолинського міського суду Волинської області), З огляду на те, що ОСОБА_5 22.12.2022 керував автомобілем і на законну вимогу поліцейського в присутності двох свідків, за умови фіксування на відеозапис, відмовився від проходження в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, в діянні водія вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, докази його вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З огляду на те, що ОСОБА_1 повторно притягується до адміністративної відповідальності, обставин, які б пом`якшували чи обтяжували відповідальність, за скоєння діяння, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, в судовому засіданні не встановлено, суддя вважає за необхідне застосувати до водія адміністративне стягнення в межах санкції ч.3 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок та додаткове стягнення у виді позбавлення права займатися певною діяльністю (права керувати транспортними засобами) на строк 10 (десять років). Додаткове стягнення в виді конфіскації транспортного засобу суддя не застосовує, оскільки автомобіль марки ВАЗ 2106, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , котрим керував порушник, належить ОСОБА_2 , документи, котрі б підтверджували право приватної власності саме ОСОБА_1 на вказаний транспортний засіб, територіальним органом поліції до суду не надані.

Також відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ч.5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується в доход держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок (згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 визначено прожитковий мінімуму для працездатних осіб на рівні 2684,00 грн.).

Відповіднодо ч.10ст.15Закону України«Про дорожнійрух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Норми ч.3 ст. 126 КУпАП передбачають настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Таке обмеження повинно бути чинним на дату фіксування можливої події правопорушення.

Згідно з протоколом від 22.12.2022 серії ДПР18 № 229900 поліцейським встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» (водій керував автомобілем, незважаючи на встановлене щодо нього як боржника у виконавчому провадженні тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами). Водночас зі змісту доданої до протоколу копії постанови державного виконавця Нововолинського МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 26.03.2018 вбачається, що до ОСОБА_1 застосовано тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до повного погашення заборгованості зі сплати аліментів. Така заборгованість виникла станом на 01.03.2018, однак, незважаючи на досить тривалий час, що минув від встановлення такого обмеження до ОСОБА_1 , територіальним органом поліції не доведено, що ця заборгованість не була сплачена на теперішній час, що виконавче провадження не було завершено.

Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин службовими особами територіального органу Національної поліції не доведено наявності в діянні ОСОБА_1 ознак об`єктивної сторони правопорушення, кваліфікованого за ч.3 ст. 126 КУпАП. Отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Згідно з п.2.1. а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У протоколівід 22.12.2022серії ААБ№ 070610поліцейським зафіксовано,що ОСОБА_1 керував автомобілем, незважаючи на те, що постановою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 04.11.2022 був позбавлений права керування транспортними засобами на три роки.

Норми ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачають відповідальність за повторне протягом року керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Зафіксоване в протоколі діяння кваліфіковане органом поліції саме за ч.5 ст. 126 КУпАП за ознакою повторного вчинення правопорушення. Єдиними доказом наявності ознак повторного правопорушення в цьому випадку є постанова (постанови) органу (посадової особи), уповноваженого законом на розгляд відповідних справ, про попередні притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, що набрали законної сили. В матеріалах, наданих відділенням поліції, такі постанови відсутні.

Європейський суд з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофеєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», рішення від 20.09.2016, заява № 926/08) неодноразово зазначав, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За такихобставин службовимиособами територіальногооргану Національноїполіції недоведено наявностів діянні ОСОБА_1 ознак об`єктивноїсторони правопорушення,кваліфікованого зач.5ст.126КУпАП. Отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

При наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КУпАП).

Керуючись ст. 7,9,126, 130, 247, 280, 283,284,285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП, та застосувати відносно нього адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУДКСУ у Волинській області; ЄДРПОУ: 38009371; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998; призначення платежу: 21081300.

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення йому цієї постанови.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 102000 (сто дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнутизі ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106) судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 126 КУпАП.

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її ухвалення.

Постанова набирає законної сили після спливу встановленого строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя А. Є. Бєлоусов