Рішення № 108768800, 30.01.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10144/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря судових засідань Кухар Р.В.,

представника позивача Горбонос І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ГУ ДМС України у Львівській області звернувся до громадянина російської федерації ОСОБА_1 із адміністратвиним позовом, в якому просить примусово видворити громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.

Адміністративний позовобґрунтований тим,що 07.09.2021року завх.№447/4641.8-21на адресуЯворівського районноговідділу ГУДМС уЛьвівській областінадійшло обґрунтованезвернення ЯворівськогоРВП ГУНПу Львівськійобласті пронеобхідність прийняттярішення пропримусове поверненняза межіУкраїни гр.рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .Так,07.09.2021року працівникамиЯворівського РВПГУНИ уЛьвівській областіспільно ізпрацівниками ДМС,прикордонної службита СБУвиявлено громадянинарф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт № НОМЕР_1 .виданий 09.09.2010ТП УФМСРосії поОмській областів Саргагськомурайоні,який перебуваєна територіїУкраїни зпорушенням ст.203КУпАП.Представник позивачавказує,що діїгромадянина російськоїфедерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,порушують законодавствоУкраїни проправовий статусіноземців таосіб безгромадянства,а самевстановлено,що вказанийіноземець,за чассвого перебування на території України перевищив дозволений строк перебування на території України - більше 90 днів протягом 180 днів (а саме, нелегально перебував на території України з 13.12.2011 року згідно даних останнього штампу про продовження строків перебування в паспортному документі іноземця до 12.12.20 і 1 року), чим порушив п. 2 Порядку продовження строку перебування та проживання або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ № 150 від 15.02.2012, а також проживання без документів на право проживання в Україні. Вказаний іноземний громадянин ухилився від виїзду з України, подальші відмітки про продовження терміну перебування на території нашої держави в паспортному документі іноземця відсутні. 07.09.2021 року посадовою особою Яворівського РВ ГУ ДМС у Львівській області, керуючись наказом МВС від 28.08.2013 №825 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України», був складений протокол про адміністративне правопорушення № ПР МЛВ 001094 відносно громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, а саме ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, за що передбачена відповідальність відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП, та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення №ПН МЛВ 001090 від 07.09.2021, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 1700,00 грн. Представник позивача зазначає, що під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , було встановлено, що 07 вересня 2021 р. о 14:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено факт ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування громадянином рф ОСОБА_1 . При розгляді справи додатково встановлено, що гр. рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув на територію України 22.12.2010 року, у 2011 році було продовжено термін перебування на території України до 12.12.2011 року, в подальшому термін перебування продовжений не був, і ОСОБА_1 станом на момент перевірки паспортного документа іноземця територію України не покидав. Копію постанови про накладення адміністративного стягнення було надано позивачу під особистий підпис. Штраф був сплачений ОСОБА_1 , згідно квитанції від 07.09.2021 №0452126 0394634, що додатково свідчить про те, що іноземний громадянин визнав вчинене ним адміністративне правопорушення та поніс фінансовий тягар адміністративної санкції. Винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача відповідно до ст. 23 КУпАП є необхідною мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. З протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення Позивач був ознайомлений, не заперечував, про що свідчить його особистий підпис в цих документах. Крім того в протоколі зафіксовані пояснення стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме «вчасно не покинув території України у зв`язку із незнанням міграційного законодавства». 07.09.2021 року уповноваженою посадовою особою Яворівського РВ ГУ ДМС у Львівській області прийнято рішення про примусове повернення за межі України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язано його покинути територію України у термін до 05.10.2021 року. 07.09.2021 року громадянином російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповнена розписка, в якій зазначено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства прийнято рішення про його примусове повернення в країну походження, під його особистий підпис. З вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку в разі ухилення від виїзду за межі території України у визначений термін ознайомлений, 2-й примірник рішення про примусове повернення отримав. Рішення про примусове повернення було оскаржено ОСОБА_1 до Яворівського районного суду Львівської області, справа №944/5092/21. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 рішення Яворівського районного суду Львівської області у справі №944/5092/21 скасовано, та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Таким чином, рішення про примусове повернення ГУ ДМС у Львівській області від 07.09.2021 станом на день подачі позову с чинне, та не виконане відповідачем, що згідно ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є підставою для примусового видворення нелегального мігранта, а саме якщо іноземець не виконав в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. ОСОБА_1 , будучи громадянином російської федерації, що підтверджується громадянським паспортом, порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців на території України, вчасно на продовживши строки свого перебування або не покинувши території перейшов в статус нелегального мігранта з 2011 року. Подати при наявності законодавчих підстав заяву на оформлення посвідки на тимчасове чи постійне проживання, дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України має лише іноземець, який станом на день подачі відповідної заяви на законних підставах перебуває на території України. Крім того, представник позивача вказує, що станом на день виникнення спірних правовідносин іноземний громадянин не є зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (фактичне місце проживання). Довідки про реєстрацію міця проживання іноземець не надав. Натомість згідно паспорта громадянина рф ОСОБА_1 , з 08.08.2009 року зареєстрований за адресою: рф, омська область, саргатський р-н,с. увальная бития, АДРЕСА_3 . Так, з позовної заяви вбачається, що громадянин рф ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства про правовий статус іноземців на території України, вчасно не продовживши строки свого перебування або не покинувши строку свого перебування або не покинувши території України, перейшов в статус нелегального мігранта з 2011 року, ухилився від виїзду з України, не виконав рішення про примусове повернення від 07.09.2021 року, винесене ГУ ДМС у Львівській області, відсутнє джерело існування та згідно ст.. 4 Закону №3773- VI підстави для перебування громадянина рф ОСОБА_1 на території України відсутні. За наведених обставин, представник позивача просить позов задовольнити.

Ухвалою від 14.12.2021 року адміністративний позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримала повністю, з підстав, викладених у такому.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд постановив проводити розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч.3ст.268 КАС України,неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (даліЗакон).

Частиною 3 ст. 3 Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону).

Згідно з ст. 30 Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (ч. 4 ст. 30 Закону).

З наведеного можна дійти висновку, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилитимуться від виконання такого рішення. Тобто обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Стаття 31 Закону встановлює, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя, де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про примусове повернення було оскаржено ОСОБА_1 до Яворівського районного суду Львівської області, справа №944/5092/21. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 рішення Яворівського районного суду Львівської області у справі №944/5092/21 скасовано, та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, рішення про примусове повернення ГУ ДМС у Львівській області від 07.09.2021 станом на день подачі позову є чинне, та не виконане відповідачем, що згідно ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» є підставою для примусовою видворення нелегального мігранта, а саме якщо іноземець не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обгрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Судом встановлено, що відповідачем не наведено умов, які можуть бути розглянуті в контексті визнання його особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, відповідно до вимог ст.ст. 3, 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року, ст. 3 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність видів поводження та покарання від 1984 року та п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Поряд з цим, відповідачем не надано доказів звернення до повноважних органів ГУ ДМС України для добровільного повернення в країну походження або з заявою про визнання його біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до вимог частини 1статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позов ГУ ДМС України в Львівській області до ОСОБА_1 про примусове видворення громадянина російської федерації, обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,5,7-9,72-79,90,241,242,243,246,250,255,288 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про примусове видворення за межі України задовольнити.

Примусово видворити громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Допустити негайне виконання рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 02.02.2023 року.

Суддя Мисько Х.М.