Рішення № 108765495, 24.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2023м. ХарківСправа № 922/534/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8) до 1) Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції,7) , 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції 16) , 3) Фізичної особи - підприємця Гапоненко Павла Юрійовича ( АДРЕСА_1 ) про визнання недійсним договору, визнання незаконним та скасування рішення, витребування майна за участю :

прокурора Владимирець А.О.;

відповідача 1 Рєзанов А.Б.;

відповідача 2 не з`явився;

відповідача 3 не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1) Харківської міської ради; 2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради; 3) Фізичної особи - підприємця Гапоненка Павла Юрійовича, в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 58 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.03.2018 № 5563-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Гапоненком Павлом Юрійовичем (код РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємельяновою І.Г. і зареєстрованого в реєстрі за № 3805;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Гапоненко Павла Юрійовича (код РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути, а Харківську міську раду Харківської області (код ЄДРПОУ 04059243) прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4 в житловому будинку літ. "Б-4", загальною площею 71,0 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, пров. Подільський (колишня вулиця Гамарника), 15.

Судові витрати зі сплати судового збору прокурор просить покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання на 04.03.2022 р. о 12:20.

У зв`язку з відпусткою судді Смірнової О.В., яка триває більше чотирнадцяти днів, що перешкоджає розгляду справи у строки, встановлені Господарським процесуальним Кодексом України, розпорядженням керівника апарату суду №95/2022 від 15.08.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/534/22.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справі № 922/534/22 визначено суддю Трофімова І.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.09.2022 cправу №922/534/22 було прийнято до розгляду та розпочато її розгляд спочатку в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.09.2022 об 11:45

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

22.09.2022 до Господарського суду Харківської області від 1-го відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ 10391, в якому останній проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Прокурор 29.09.2022 за вх.№ 10884 надав відповідь на відзив 1-го відповідача, згідно якої просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Харківської міської ради подав до суду заяву (вх.№ 11307 від 06.10.2022) про зупинення провадження у справі.

Крім того, представник Харківської міської ради подав до суду заяву (вх.№ 11306 від 06.10.2022) про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Також Представник Харківської міської ради подав до суду заяву про застосування строку позовної давності у справі вх.№ 11308 від 06.10.2022.

06.10.2021 до Господарського суду Харківської області від Харківської обласної прокуратури надійшли письмові заперечення від 24.10.2022 (вх.12359, 12360, 12361) на вищезазначені заяви відповідача 1, в яких прокурор відхиляє доводи останнього та просить позов задовольнити.

Розглянувши заяви представника відповідача-1 суд постановив ухвалу від 21.11.2022 року в якій відмовив в задоволенні заяв про зупинення провадження вх.№ 11307 від 06.10.2022 та заяви про залишення позову без розгляду вх.№ 11306 від 06.10.2022.

Протокольною ухвалою від 19.12.2022 підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 24.01.2023 о(б) 11:00.

Прокурор у судовому засіданні 24.01.2023 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 24.01.2023 просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник 2-го та 3-го відповідачів у судове засідання не з`явилися, про дату та час та місце розгляду справи по суті були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

11.07.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець, відповідач 2) та ФОП Гапоненком Павлом Юрійовичем (орендар, відповідач 3) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 1957.

На підставі вказаного договору в строкове платне користування орендарю передано нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4 загальною площею 71,0 кв.м. (технічний паспорт від 08.04.2014, інвентаризаційна справа № 35331) (далі-майно), розташовані в житловому будинку за адресою: м. Харків, пров. Подільський, 15, літ "Б", що належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

У пункті 3.1. вказаного договору оренди зазначено, що вартість об`єкту оренди складає 282583 грн, без ПДВ станом на 26.05.2017.

Відповідно до умов договору оренди орендар зобов`язаний: змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою орендодавця (п. 4.7. договору оренди). Здійснювати ремонт та реконструкцію за письмовою згодою орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до чинного законодавства (п. 4.8. договору оренди).

Рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).

Суд установив, що у вищевказаному рішенні Харківська міська рада дозволила приватизувати шляхом викупу нежитлові приміщення першого поверху в житловому будинку, за адресою: м. Харків, Подільський пров., 15, літ. "Б-4" ФОП Гапоненку А.Ю., але в Договорі купівлі-продажу № 5563-В-С нежитлових приміщень, орендованих ФОП Гапоненком Павлом Юрійовичем здійснено посилання саме на рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", як на підставу укладення Договору, тобто, в рішенні Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 № 757/17 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" помилково було надано дозвіл на приватизацію шляхом викупу Фізичній особі-підприємцю Гапоненку А.Ю. замість Гапоненка П.Ю.

На виконання вказаного рішення ФОП Гапоненко П. Ю. звернувся до Управління комунального майна з листом (вх. № 14539 від 02.10.2017), у якому просить доручити проведення оцінки для приватизації вказаного майна суб`єкту оціночної діяльності Прокоп`євій І.Б.

На виконання вказаного листа Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради звертається до суб`єкта оціночної діяльності Прокоп`євої І.Б. (лист від 27.10.2017 № 16058) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ФОП Гапоненко П.Ю.

Фізичною особою-підприємцем Прокоп`євою І.Б. складено звіт про оцінку майна від 31.10.2017, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31.10.2017 без ПДВ складає 247'367 грн.

У вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення.

Після цього, ФОП Гапоненко П.Ю. до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подав заяву про приватизацію № 3527 від 27.10.2017.

У подальшому 07.03.2018 між ФОП Гапоненком Павлом Юрійовичем та Управлінням комунального майна укладено договір купівлі-продажу № 5563-В-С, відповідно до якого ФОП Гапоненко Павло Юрійович приватизував вказані нежитлові приміщення за 247'367 грн без ПДВ (разом з ПДВ за 296 840, 40 грн.).

Як наслідок 06.04.2018 складено Акт прийому-передачі № 5563-В-С, який засвідчує факт передачі за вищевказаним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху № 1-:-4 в житловому будинку літ. "Б-4", загальною площею 71,0 кв. м., розташованих за адресою: м. Харків, провулок Подільський (колишня вулиця Гамарника), 15 та факт сплати коштів у повному обсязі за цим договором.

На підставі вищевикладеного, рішенням приватного нотаріуса Ємельянової І.Г. Харківського міського нотаріального округу Харківської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40039412 від 07.03.2018 зареєстровано право власності за Гапоненком П.Ю. на нежитлові приміщення першого поверху № 1-:-4 в житловому будинку літ. "Б-4", загальною площею 71, кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Дослідивши п. 58 додатку до рішення Харківської міської ради від 20.09.2017 №757/17, суд зазначає, що даний пункт є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням вимогст. 345 ЦК України,ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.1,2,4,29, Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Так, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставізаконів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 (далі - Програма).

Відповідно до п. 3.4 вказаної програми приватизація об`єктів здійснюється шляхом: викупу, продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продаж об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлені спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ч. 2ст. 345 ЦК Українита ч. 1ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно зіст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч. 4 ст. 3Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цьогоЗакону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 6ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч. 1ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч. 2ст. 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна"передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно доЗакону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Згідно зіст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Згідно зіст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з абз. 1 ч. 1ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439 (надалі - Порядок №439).

Згідно з п.п. 3.3., 7.15. Порядку №439 у разі коли на участь в аукціоні з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу. А у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 8.1. Порядку №439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2. Порядку №439 ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Як зазначено вище оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженоїпостановою КМУ №1891 від 10.12.2003 (надалі - Методика).

Відповідно до п. 50 Методики (в редакції від 06.09.2016), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально-культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.

Згідно з п. 70 Методики, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно доЗакону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 71 Методики, вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженийнаказом ФДМУ від 27.02.2004 №377 (надалі - Порядок №377).

Відповідно до п. 2.2. Порядку №377 підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Згідно частини 1статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписомст. 76 Господарського процесуального кодексу Українипредметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1, ч.2ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з цим, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доказів здійснення ФОП Гапоненком П.Ю. жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді.

У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ФОП Гапоненка П.Ю. з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

ФОП Гапоненко П.Ю. до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подавав документи, передбачені п.2.2. Порядку №377 оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.

Крім того, до моменту звернення ФОП Гапоненко П.Ю. із заявою 30.08.2017 з метою приватизації спірних приміщень, останні перебували в оренді менше 2 місяців (з 11.07.2017) та вартість на момент оцінки 31.10.2017 зменшилась на 35216 грн.

Таким чином, Харківська міська рада Харківської області незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

Тобто, відповідний пункт рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а спірний договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства і підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до приписів ч.5ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

При цьомуст.19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Територіальна громада міста Харкова, як власник спірного об`єкта нерухомості, делегує Харківській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Тобто воля територіальної громади, як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Таким чином, здійснення Харківською міською радою розпорядження майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі №916/2130/15.

Статтею 21 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1, 2ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечитиЦивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, визначеною ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності спірних правочинів є недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. 1ст. 203 цього Кодексу, а саме: невідповідність змісту договорів вимогам ч. 2ст. 345 ЦК України, якою передбачено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, який в даному випадку, як зазначено вище, порушено.

Відповідно дост. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, згідно з абз. 2 ч. 1ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Входячи з положень ст.ст.203,216 ЦК Українивимогу щодо реституції за недійсним правочином можливо пред`явити лише стороні договору.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. Зст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

У зв`язку з вищевикладеним, спірний договір купівлі - продажу об`єкту нерухомого майна від 07.03.2018 № 5563-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Гапоненком П.Ю., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ємельяновою І.Г. і зареєстрований в реєстрі за № 3805 підлягає визнанню недійсним, в свою чергу Гапоненко П.Ю. повинен повернути відчужений в порушення вимог чинного законодавства об`єкт нерухомого майна на користь Харківської міської територіальної громади.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у справі.

Разом з тим, відповідачем 1 у справі було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі №348/1237/15-ц, від 10 травня 2018 року по справі №914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Відповідач 1 зазначає, що прокурор мав дізнатися про порушення права з моменту прийняття відповідачем 1 спірного рішення (20.09.2017), тому трирічний строк для звернення з позовом до суду сплив 20.09.2020.

Проте суд не може погодитись з такими висновками відповідача.

Так, 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 року та № 239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 22 квітня 2020 року, № 343 від 04 травня 2020 року, № 392 від 20 травня 2020 року, № 500 від 17 червня 2020 року, № 641 від 22 липня 2020 року, № 760 від 26 серпня 2020 року, № 956 від 13 жовтня 2020 року, № 1236 від 09 грудня 2020 року, № 104 від 17 лютого 2021 року, № 405 від 21 квітня 2021 року, зокрема до 30 червня 2021 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року (з урахуванням останніх внесених до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 19 серпня 2022 року), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, була продовжена до 30 квітня 2023 року.

Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року) викладені у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі №914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21.

Оскільки дію карантину встановлено з 12.03.2020, тобто до спливу строку, встановленого ст. 257 ЦК України для звернення з даним позов до суду (навіть у разі якщо відлік розпочинати з моменту прийняття спірного рішення від 20.09.2017), суд доходить висновку, що прокурором подано позов в межах відповідного строку, а тому заява відповідача 1 про застосування позовної давності відхиляється судом.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керуєтьсяст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів у рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.4,11,12,13,53,73,74,76,77,78,79,86,91,123,129,232,233,236,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 58 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.03.2018 № 5563-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Гапоненком Павлом Юрійовичем (код РНОКПП НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємельяновою І.Г. і зареєстрованого в реєстрі за № 3805.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Гапоненка Павла Юрійовича (код РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути, а Харківську міську раду Харківської області (код ЄДРПОУ 04059243) прийняти нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-4 в житловому будинку літ. "Б-4", загальною площею 71,0 кв.м, розташованих за адресою: м. Харків, пров. Подільський (колишня вулиця Гамарника), 15.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 2481 грн судового збору.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 2481 грн судового збору.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гапоненко Павла Юрійовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, рахунок UA178201720343160001000007171, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 0901010) 2481 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: В.о. керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61036, м. Харків, вул. Тепловозна, 8);

Відповідач 1: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції 16, код ЄДРПОУ 14095412);

Відповідач 3: Фізична особа - підприємець Гапоненко Павло Юрійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "03" лютого 2023 р.

СуддяІ.В. Трофімов