Постанова № 1087496, 16.10.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

16.10.07 Справа№ 28/277А

11 год 30 хв

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ-плюс”, с.Комарівка Бродівського району Львівської області

до відповідача: Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області, м. Броди Львівської області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у Бродівському районі від 23.02.2007 року № 0000152311/0/1939

Суддя Морозюк А.Я.

Секретар судового засідання

Онишко І.Р.

м. Львів, вул. Личаківська,128,

Зал судового засідання № 302.

Представники сторін

Від позивача: Попельчук С.О. –представник

Від відповідача: Наконечна С.І. –завідувач юридичного сектору, Максимчук М.А. – головний державний податковий ревізор-інспектор; Заяць Н.В. –головний державний податковий ревізор-інспектор

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Світ-плюс” до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення –рішення ДПІ у Бродівському районі від 23.02.2007 року № 0000152311/0/1939.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених в по зовній заяві та доповненні до пояснення на позовну заяву, просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Бродівському районі від 23.02.2007 року № 0000152311/0/1939, яким ТзОВ “Світ-плюс” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 175500 грн –штрафних (фінансових) санкцій. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі даних, встановлених в Акті від 15.02.2007 року №23/23-0/31475576 про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ “Світ-плюс” з питань правових відносин з ПП „Тім Сервіс” за період з 01.06.2005 року по 30.06.2006 року. Позивач вважає нарахування штрафних санкцій безпідставним, посилаючись на те, що станом на момент укладення та виконання спірного договору ПП „Тім Сервіс” діяло як зареєстрований платник податків, який подавав до ДПІ у Вишгородському районі податкову звітність. Дебіторська та кредиторська заборгованість у позивача по розрахунках з ПП „Тім Сервіс” відсутня. Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. На момент здійснення господарських операцій продавець (ПП „Тім Сервіс”) був в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ. Покупець(позивач) не може нести відповідальність за можливу несплату податків продавцем, як і за можливу недостовірність відомостей про продавця, включених до Єдиного державного реєстру.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених у письмовому поясненні на позовну заяву та доповненні до пояснення на позовну заяву, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що позивачем до податкового кредиту в червні,грудні 2005 року та березні 2006 року включено суми ПДВ по податкових накладних ПП „Тім сервіс” на поставку олії соняшникової. Рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року визнано недійсними та скасовано статут ПП „Тім сервіс”, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 17.12.2003 року. Тому податкові накладні, які були видані ПП „Тім сервіс”, не можуть бути використані позивачем в податковому обліку, так як свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” визнано недійсним, тобто ПП „Тім сервіс” не мало право виписувати податкові накладні, а позивач формувати на їх основі податковий кредит. Позивачем в травні 2006 року було здійснено повернення товару ПП „Тім сервіс”. Тому до ТзОВ “Світ-плюс” згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ податковим органом застосовано штрафні(фінансові) санкції по ПДВ в сумі 175500 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 23.02.2007 року № 0000152311/0/1939.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (податкове повідомлення-рішення, акт перевірки, договір, накладні та податкові накладні, рішення Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

ДПІ у Бродівському районі Львівської області було проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ “Світ-плюс” з питань взаємовідносин з ПП „Тім Сервіс” за період з 01.06.2005 року по 30.06.2006 року, про що складено Акт від 15.02.2007 року №23/23-0/31475576 (далі-Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем визначено порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, що призвело до недоплати (заниження суми податкового зобов”язання) до бюджету податку на додану вартість в сумі 351000 грн, та зазначено, що до ТзОВ “Світ-плюс” будуть застосовані штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, в частині недоплати податку на додану вартість до бюджету за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Бродівському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення –рішення від 23.02.2007 року № 0000152311/0/1939, яким ТзОВ “Світ-плюс” визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 175500 грн –штрафних (фінансових) санкцій із посиланням на п.п. 17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ(із змінами та доповненнями). Податкового зобов’язання по основному платежу даним податковим повідомленням-рішенням не визначалося.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП „Тім сервіс” поставило ТзОВ “Світ-плюс” (позивачу) олію соняшникову по накладних № 80 від 24.06.2005 року, №127 від 27.12.2005 року та №33 від 28.03.2006 року, у зв’язку з чим ПП „Тім сервіс” виписало для ТзОВ “Світ-плюс” податкові накладні № 53 від 24.06.2005 року на суму 930000 грн, в т.ч ПДВ 155000 грн, №127 від 27.12.2005 року на суму 48000 грн, в т.ч.ПДВ 8000 грн, №33 від 28.03.2006 року на суму 1128000 грн, в т.ч.ПДВ 188000 грн. Загальна сума поставки склала 2106000 грн, в т.ч. ПДВ 351000 грн.

Суми ПДВ по зазначених податкових накладних ТзОВ “Світ-плюс” включило до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах (червні,грудні 2005 року, березні 2006 року), всього до складу податкового кредиту ТзОВ “Світ-плюс” було включено суму ПДВ 351000 грн.

В травні 2006 року ТзОВ “Світ-плюс” здійснило повернення товару ПП „Тім сервіс” згідно накладної № 11 від 03.05.2006 року на суму 2106000 грн, в т.ч. ПДВ 351000 грн, за результатами цієї операції ТзОВ “Світ-плюс” в травні 2006 року збільшило собі суму податкового зобов’язання по ПДВ на суму ПДВ 351000 грн (в порядку п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Таким чином, сума податкового кредиту по ПДВ 351000 грн, яка була сформована ТзОВ “Світ-плюс” частинами протягом червня, грудня 2005 року та березня 2006 року, перекрилася в травні 2006 року сумою збільшення податкового зобов’язання ТзОВ “Світ-плюс” по ПДВ в сумі 351000 грн, чим пояснюється відсутність донарахування податковим органом позивачу (ТзОВ “Світ-плюс”) суми основного платежу по ПДВ у спірному податковому повідомленні-рішенні. Як вбачається із таблиці на сторінці 7 акту перевірки, відхилення по основному платежу по ПДВ станом за результатами податкового періоду травня 2006 року не виявлено(відхилення складає 0). Станом на 01.07.2006 року дебіторська та кредиторська заборгованість по розрахунках з ПП „Тім сервіс” відсутня, про що зазначено на сторінці 6 Акту перевірки.

Разом з тим, податковий орган зазначає, що Рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року визнано недійсними та скасовано статут ПП „Тім сервіс”, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” № 13697916 від 17.12.2003 року. З цього податковий орган робить висновок про те, що податкові накладні, які були видані ПП „Тім сервіс”, не можуть бути використані позивачем в податковому обліку, так як свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” визнано недійсним, тобто ПП „Тім сервіс” не мало право виписувати податкові накладні, а позивач формувати на їх основі податковий кредит. Право на складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим платниками податку на додану вартість, і не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Виходячи з наведеного, податковий орган вважає, що ним правомірно застосовані до позивача штрафні санкції відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ в сумі 175500 грн(50% від 351000 грн).

Проте з такими висновками відповідача суд не погоджується виходячи із наступного.

Відповідно до п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97 –ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 351000 грн в червні,грудні 2005 року, березні 2006 року були надані податкові накладні ПП „Тім сервіс” № 53 від 24.06.2005 року, №127 від 27.12.2005 року, №33 від 28.03.2006 року, які не мали недоліків та порядок заповнення якої відповідав встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. Матеріалами справи підтверджується, що ПП „Тім сервіс” в червні, грудні 2005 року та березні 2006 року було зареєстроване як платник податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” № 13697916 від 17.12.2003 року), а відтак мало право виписувати податкові накладні у червні, грудні 2005 року та березні 2006 року.

Відповідно до п.1.3 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. В даному випадку позивач (ТзОВ “Світ-плюс”) в червні, грудні 2005 року та березні 2006 року виступав покупцем товару (послуг), а ПП „Тім сервіс” виступав платником податку, а відтак саме на нього Законом покладено обов’язок з утримання та внесення до бюджету податку, і він (ПП „Тім сервіс”) несе відповідальність за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону( п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»). Покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб.

Помилковим є посилання податкового органу на непідтвердження позивачем права на формування податкового кредиту в червні, грудні 2005 року та березні 2006 року з огляду на визнання недійсними та скасування Рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року статуту ПП „Тім сервіс”, свідоцтва про державну реєстрацію, та скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” № 13697916 від 17.12.2003 року вже після здійснення господарських операцій, за якими були видані податкові накладні для позивача. Подальше визнання недійсними та скасування статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, та скасування свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Податкові накладні № 53 від 24.06.2005 року, №127 від 27.12.2005 року, №33 від 28.03.2006 року виписані ПП „Тім сервіс” відповідно в червні, грудні 2005 року та березні 2006 року, а рішення Вишгородського районного суду прийнято 26.04.2006 року, та набрало законної сили 26 травня 2006 року, про що зазначено в тексті рішення.

Щодо Розрахунків коригування кількісних та якісних показників № 6,7,8 від 03.05.2007 року, виданих ПП «Тім сервіс», то вони теж видані до набрання законної сили рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року (яке набрало законної сили 26 травня 2006 року). Водночас слід зазначити, що дані розрахунки навпаки призвели лише до збільшення податкових зобов’язань позивача (ТзОВ “Світ-плюс”) по ПДВ в травні 2006 року на суму 351000 грн.

Додатково слід зазначити, що рішенням Вишгородського районного суду від 26.04.2006 року визнавалися недійсними та скасовувалися лише статут та свідоцтво про державну реєстрацію. Щодо свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” № 13697916 від 17.12.2003 року, то воно(як вбачається із резолютивної частини рішення) було скасовано, недійсним воно не визнавалося, чим спростовується твердження податкового органу в акті перевірки про те, що свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП „Тім сервіс” № 13697916 від 17.12.2003 року було не лише скасовано, але і визнано недійсним.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що з боку позивача були відсутні порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР при формуванні податкового кредиту в червні, грудні 2005 року та березні 2006 року, тому податковий орган безпідставно визначив позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні суму 175500 грн штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість.

Окрім цього, суд відзначає, що у податкового органу взагалі були відсутні правові підстави для застосування до позивача спірним податковим повідомленням-рішенням штрафних(фінансових) санкцій із посиланням на п.п. 17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ. При цьому суд виходить із наступного.

Підпунктом 17.1.3. пункту 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями) встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, за змістом п.п. 17.1.3. п.17.1 ст.17 зазначеного Закону застосування штрафних санкцій здійснюється у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону

Відповідно до п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2 Закону, контролюючим органом у даному випадку виступає податковий орган.

Згідно із п.1.2 ст.1 вказаного Закону, податкове зобов’язання –це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно із п.6.1 ст.6 зазначеного Закону, у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначається, зокрема, сума податку чи збору(обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності.

Враховуючи той факт, що за наслідками перевірки податковим повідомленням- рішенням ДПІ у Бродівському районі Львівської області від 23.02.2007 року № 0000152311/0/1939 позивачу не було донараховано контролюючим органом суми податкового зобов’язання за основним платежем, то й відсутня визначена п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” умова для застосування штрафних санкцій.

Виходячи із усього вищенаведеного, податковий орган безпідставно визначив позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням від 23.02.2007 року № 0000152311/0/1939 суму 175500 грн штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Бродівському районі Львівської області від 23.02.2007 року № 0000152311/0/1939 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді 3 грн 40 коп судового збору присуджуються з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись п.2-1, п.3, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 69-71,86,87,94,98,158,160,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бродівському районі Львівської області від 23.02.2007 року № 0000152311/0/1939.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Світ-плюс” (80610, с. Комарівка Бродівського району Львівської області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31475576) 3 грн 40 коп - судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Морозюк А.Я.