Постанова № 1087471, 11.10.2007, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 09/4193а

"11" жовтня 2007 р., 14 год. 00 хв. м. Черкаси

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача –Яровий А.П., голова правління, Троян Д.Т., за довіреністю, Процюк О.В. адвокат за довіреністю, відповідача –Пеганова Л.К., Тращенко В.М. головні держподатінспектори за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Ватутінське автотранспортне підприємство 17163»до Державної податкової інспекції у місті Ватутіне про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Подано адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26 березня 2007 року № 0000152301/0 (далі –спірне рішення), за яким позивачу застосований штраф в сумі 355 219,60 грн. за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, із змінами і доповненнями (далі скорочено –Закон Про РРО), з підстав невідповідності його чинному законодавству та фактичним обставинам господарських операцій.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

- висновок відповідача про те, що оплата через касу підприємства за продані автомобілі та інші зношені основні засоби на загальну суму 71 043,92 грн. є порушенням Закону Про РРО, не відповідає змісту господарських операцій та діяльності підприємства, яке не займається торгівлею в розумінні цього Закону;

- у листі ДПА України від 18.11.2004 року №10413/6/23-2119, яким керувався позивач, зазначено, що основні фонди (основні засоби) не є продуктом праці, а також продукцією власного виробництва, що виробляється та/або реалізується суб’єктами підприємницької діяльності через оптову та роздрібну торгівлю, тобто не є товаром, призначеним для торгівлі, тому на операції продажу основних фондів, що належить підприємству і використовується для виробництва товарів, виконання робіт, послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються), дія Закону Про РРО не поширюється.

Відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідно до ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” основні фонди –це матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку „Основні засоби” передбачає вилучення об’єкту основних засобів з активів у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визначення активом. Відповідно до п.п.3.1 п.3 Класифікації видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року №375, товар –це продукція, яка включається до обміну, тобто є предметом купівлі-продажу. Позивач визнає, що укладав неодноразово договори купівлі-продажу, а відповідно до ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути товари, майнові права та право вимоги.

В судовому засіданні:

- представники позивача підтримали позовні вимоги, спростовуючи доводи відповідача посилались на листи ДПА України, практику касаційних інстанцій у аналогічних спорах, також пояснили, що правопорушення у сфері розрахунків позивач не вчинив, оскільки зношені основні засоби не є товаром і не є операцією продажу, що підпадає під ознаки розрахункової операції у сфері торгівлі, в розумінні Закону Про РРО, основні засоби продані через товарну біржу по біржовим контрактам, об’єкт продажу відпущений не там, де прийнята готівка, тому РРО не потрібен, так розтлумачило п.12 ст.9 Закону Про РРО Міністерство фінансів України;

- представник відповідача проти позову заперечив, дотримуючись доводів, викладених у письмових запереченнях та акті перевірки.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі направлень ДПІ у місті Ватутіне (відповідач) від 15.02.2007 року №5 та від 28.02.2007 року №6 проведена виїзна планова перевірка платника податків (позивача) з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.09.2006 року, за результатами якої складений акт від 14 березня 2007 року №56/23-017/03119397 (далі –акт перевірки).

У висновках акту перевірки, з якими не погоджується позивач, вказано на порушення п.1 ст.3 Закону Про РРО, в результаті чого підприємством було реалізовано через касу підприємства товарів (автомобілів, запчастин, напівпричепів, резини-утиль), які не являються продукцією власного виробництва, на суму 71 043,92 грн. без проведення розрахункових операцій через РРО. Сума розрахункових операцій не проведених через РРО визначена по прибуткових касових ордерах, на підставі яких надходили від фізичних осіб кошти в касу підприємства, за період з 04.10.2004 року по 17.08.2006 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне рішення про застосування відповідно до п.1 ст.17 Закону Про РРО штрафу у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів, які не проведено через РРО, що становить 355 219,60 грн. (71043,92 грн. – сума готівкових коштів, яка оприбуткована по касі підприємства, за продані основні засоби х 5) (п.3.1.12.1, аркуші 25 - 26 акту перевірки).

Позивач не заперечує встановлені перевіркою обставини продажу основних засобів, що додатково підтвердив інвентарними картками обліку основних засобів, копіями прибуткових касових ордерів, біржовими угодами купівлі-продажу транспортних засобів Черкаської Центральної товарної біржі, Товарної біржі Агропромислового комплексу Центральних областей України, Української товарної біржі, але вважає, що розрахункові операції за продані основні засоби не потребують проведення через касовий апарат.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Закон Про РРО, на порушення норм якого посилається відповідач, визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ст.263 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарсько-торговельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання у таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення затверджений Постановою Кабінету міністрів України (КМУ) від 15.06.2006 року №833, набула чинності з 05.07.2006 року. До прийняття даної Постанови КМУ діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року, якою затверджений Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення. Відповідно до вказаних Постанов КМУ суб’єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії, торговельного патенту тощо).

За спірним рішенням відповідач застосував до позивача адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу за порушення встановленого Законом Про РРО порядку застосування РРО у сфері торгівлі. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст.218 ГК України).

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст.250 ГК України).

Датою виявлення відповідачем порушень, за які він застосував санкції, є дата складення акту перевірки, тобто 14.03.2007 року. Отже річний термін з дня порушення слід вважати 14.03.2006 року, тому суд вважає, що аналізу та дослідженню підлягають порушення, на які вказує відповідач, починаючи з 14.03.2006 року. Згідно даних, наведених у таблиці акту перевірки, у період: 20.03, 06.05, 01.06, 02.08, 07.08, 07.08, 17.08.2006 року, тобто який підлягає врахуванню в межах встановленого річного строку, до каси підприємства надійшла готівка за продані 5 автомобілів, запчастини, напівпричіп в сумі 14 598,97 грн.

Зі змісту господарських операцій, за які надійшли через касу підприємства грошові кошти, вбачається, що позивач здійснив продаж засобів виробництва (основних засобів), у тому числі транспортних засобів через товарні біржі. Факт продажу позивачем саме основних засобів, відповідач не заперечує.

Таким чином, розрахункова операція за продані позивачем основні засоби мала місце у сфері господарсько-торговельної та торговельно-біржової діяльності.

Позивач посилається на те, що при розрахунках за продані основні засоби він керувався листом ДПА України від 18.11.2004 року №10413/23-2119 щодо застосування РРО при продажі підприємством основних фондів (основних засобів), відповідно, оприбуткував готівку за продані основні засоби в касу підприємства без застосування касового апарату.

Листом від 26.07.2006 року №14109/7/23-8017 «Про продаж основних фондів» ДПА України обґрунтовує необхідність застосування РРО у разі продажі суб’єктами підприємницької діяльності за готівкові кошти основних засобів, які вилучені із активів, опублікований в №31 «Орієнтир», 18 серпня 2006 року. Даним листом відізваний з цього ж питання лист ДПА України від 30.09.2002 року №14975/7/23-2117-10. Однак не відізваний лист ДПА України, на який посилається позивач.

Вищезазначені оприлюднені листи ДПА України, суд оцінює як офіційні роз’яснення вищестоящого по відношенню до відповідача контролюючого органу, надані у межах його компетенції, з питання застосування Закону Про РРО при здійсненні готівкових розрахунків за продані основні фонди (основні засоби), які вилучені із активів підприємства, що не мають сили нормативно-правового акта. Однак суд вважає, що при здійсненні господарських операцій з продажу основних засобів позивач вправі був діяти відповідно до листа ДПА України від 18.11.2004 року №10413/23-2119, до його відкликання або прийняття нового з того ж питання. Лист ДПА від 18.11.2004 року не відкликаний, новий з того ж питання опублікований 18.08.2006 року.

За таких обставин, притягнення позивача до господарсько-правової відповідальності за порушення п. 1 ст. 3 Закону Про РРО суд вважає протиправним, отже спірне рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України з Державного бюджету на користь позивача підлягає відшкодуванню, сплачений ним судовий збір в сумі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у місті Ватутіне від 26 березня 2007 року № 0000152301/0 про застосування до Відкритого акціонерного товариства «Ватутінське автотранспортне підприємство 17163» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 355 219,60 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства України в місті Ватутіне на користь Відкритого акціонерного товариства «Ватутінське автотранспортне підприємство 17163», Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Дружби, 7, ідентифікаційний код 33843077 - 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ Н.М.Курченко

Постанова складена в повному обсязі 17 жовтня 2007 року.