Рішення № 108745855, 01.02.2023, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/3853/22

2-а/683/10/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Лугового О.М.

з участю: секретаря Градомської Д.Р.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Старокостянтинів адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області із позовом про скасування постанови серії ЕАО №5289573 від 05 лютого 2022 року про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтуванняпозову позивачзазначав,що 23грудня 2022року завих.№45440 ОСОБА_1 отримав відСтарокостянтинівського відділудержавної виконавчоїслужби копіюпостанови серіїЕАО №5289573від 05лютого 2022року пронакладення адміністративногостягнення заправопорушення усфері забезпеченнябезпеки дорожньогоруху,зафіксоване нев автоматичномурежимі,складеної поліцейським Відділу поліції №1 (м.Старокостянтинів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області капралом поліції Бабієм Дмитром Михайловичем, згідно якої «05.02.2022 року о 15 год. 06 хв. в с.Калинівка, траса автодорога Н03-км, ОСОБА_1 здійснив рух транспортним засобом ДТЗ 244.3, д.н.з НОМЕР_1 , при цьому не мав при собі посвідчення тракториста-машиніста на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1.А ПДР України, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.126 КУпАП».

Спірною постановою було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Позивач не погоджується з даною постановою, та зазначає, що 05.02.2022 року дійсно його спиняли працівники поліції, однак ніяких документів не просили, та ніяких постанов відносно нього не складалося працівниками поліції в його присутності, а також зазначає, що на його адресу не направлялися ніякі постанови тобто про існування їх він не знав, а тому звертається до суду для захисту своїх прав, та просить позов задовольнити.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк для оскарження постанови серії ЕАО №5289573 від 05.02.2022 року та справу прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з врахуванням особливостей, визначених ст.286 КАС України.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Представник позивача адвокат Якимчук Н.П. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомллася своєчасно та належним чином, однак подала до суду заяву згідно якої просить, розгляд справи здійснювати без її участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримує повністю, а також просила стягнути витрати на правову допомогу за консультацію та підготовку документів і складання позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду відзив на позовну заяву, яким просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ч. 4ст. 229 КАС України,у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 05.02.2022 року поліцейським Відділу поліції №1 (м.Старокостянтинів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області капралом поліції Бабієм Дмитром Михайловичем було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №5289573 від 05 лютого 2022 року, стосовного того, що «05.02.2022 року о 15 год. 06 хв. в с.Калинівка, траса автодорога Н03-км, ОСОБА_1 здійснив рух транспортним засобом ДТЗ 244.3, д.н.з НОМЕР_1 , при цьому не мав при собі посвідчення тракториста-машиніста на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п.2.1.А ПДР України, п.2.1 ПДР керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка), за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст.126 КУпАП», згідно якої до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Згідно супровідного листа Старокостянтинівського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області №45440 від 23.12.2022 року, вбачається, що стягнення по постанові серії ЕАО №5289573 від 05.02.2022 року перебуває на виконанні в державній службі, а саме по стягненню подвійного штрафу в розмірі 850 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

З огляду на викладене, між сторонами склалися правовідносини з приводу оскарження постанов суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно із ч. 1ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначені постанови судом перевірялися на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Крім того, відповідно дост. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так,згідно зп.1ст.247КУпАП обов`язковоюумовою притягненняособи доадміністративної відповідальностіє наявністьподії адміністративногоправопорушення.Наявність подіїправопорушення доводитьсяшляхом наданнядоказів.Статтею 251КУпАП передбачено,що доказамив справіпро адміністративнеправопорушення,є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно дост. 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

У частині першійстатті 3 Закону України «Про національну поліцію»закріплено, що у своїй діяльності поліція керуєтьсяКонституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно доКонституціїта законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У статті73КАС Українизазначено,що належнимиє докази,які містятьінформацію щодопредмета доказування.За приписамист.72КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

При цьому суд зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17, провадження № К/9901/15804/18.

Однією з правових презумпцій є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.

Однак, відповідачем, не доведено правомірність прийняття рішення, щодо винесення постанови серії ЕАО №5289573 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, приймаючи до уваги, що матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів (відеозапис чи фотофіксація такого правопорушення тощо) щодо порушення позивачем правил дорожнього руху України, а саме підтвердження факту відсутності при собі посвідчення тракториста-машиніста на право керування транспортним засобом відповідної категорії, та керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката Зелена картка)

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 126 КУпАП, є недоведеним.

Європейський Суд з прав людини своїх рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

За наведеного, а також ураховуючи заявлені вимоги та приписи ч.3ст.286 КАС України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.126 КУпАП, не доведена, відповідачем не надано суду достатньо належних доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, рішення пропритягнення позивачадо адміністративноївідповідальності працівникомполіції прийнятез порушеннямнорм матеріальногоправа,і завідсутності достатніхдоказів провчинення позивачемправопорушення та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Крім того, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання дій протиправними, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено ч. 3ст. 286 КАС України, відповідно до якої такі повноваження в суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України встановлено, що до судових витрат належать витрати на сплату судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно наявної в матеріалах справи квитанції від 28.12.2022 року за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 496грн.20коп., а отже відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає вищевказана сума.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно доч.1та ч.5-6ст.134Кодексу адміністративногосудочинства Українивитрати,пов`язаніз правничоюдопомогою адвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 3ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст.139КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 820/4263/17.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 700 грн. 00 коп., оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, крім того відповідач відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України не заявляв клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Керуючись ст.ст.2,19,72-77,94, 132, 134, 139, 211,241-246,250 КАС України,суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського Відділу поліції №1 (м.Старокостянтинів) Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області капрала поліції Бабія Дмитра Михайловича про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №5289573 від 05 лютого 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.126 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушеннязакрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 496 грн. 20 коп. судового збору та 700 грн. витрат за професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області, місцезнаходження: 29017, вул.Зарічанська, 7, м.Хмельницький, код ЄДРПОУ 40108824.

Повний текст рішення складено 01 лютого 2023 року.

Суддя