Рішення № 108744403, 02.02.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Справа № 160/13019/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами з урахуванням уточнення від 05 жовтня 2022 року:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 , а саме відмови у призначенні пенсії як державному службовцю на підставі положень ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби роботи у Новомосковському ОДПІ Дніпропетровської області в періоди, коли ОСОБА_1 були присвоєні звання з 26.06.2003 по 02.03.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 02.03.2016 року призначена пенсія по інвалідності. 08.07.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії державного службовця, згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723, проте листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 0400-010225-8/71509 від 14.07.2022 року повідомлено про відмову в призначенні пенсії державного службовця. Вказує, що відповідачем протиправно не було зараховано до страхового стажу позивача періоди, коли були присвоєні звання та віднесено посаду позивача до відповідних посад державних службовців - з 26.06.2003 р. по 02.03.2016 р. період роботи в Новомосковській ОДПІ Дніпропетровської області. Вказує, що має необхідний страховий стаж для призначення пенсії державного службовця, отже, відповідне рішення про відмову в призначенні пенсії вважає протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.10.2022 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 28.10.2022 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 7420/22), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що з 2019 року позивачу призначена пенсія по інвалідності, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивачу на заяву від 08.07.2022 року про перехід на інший вид пенсії відповідно до Закону України Про державну службу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, враховуючи, що з 01.05.2016 року набув чинності Закон України Про державну службу від 10.12.2015 року №889-VІІІ, у зв`язку з чим положення Закону України Про державну службу від 16.12.1993 року №3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі, норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців. Статтю 37-1 Закону України Про державну службу скасовано, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про державну службу від 10.12.2015 року №889-VІІІ. До стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону №889 зараховуються лише періоди роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців. Законом України Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990 №509- XII було передбачено, що Рада Міністрів Української РСР встановлює для працівників державних податкових інспекцій персональні звання. Подальшими редакціями цього Закону було передбачено, що службовим особам державних податкових інспекцій присвоюються спеціальні звання. Положення про персональні звання та порядок їх присвоєння, розмір надбавок за звання затверджувались Кабінетом Міністрів України (Постанови №559 від 05.10.1992, №258 від 22.02.1999, 1234 від 22.09.2004, №1169 від19.12.2012, №839 від 23.10.2013). Водночас, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №503- р Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців, яке з 06.08.2016 втратило чинність на підставі постанови КМУ від 22.07.2016 №465 Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів КМУ, було віднесено до 4-7 категорій посад державних службовців відповідні посади в місцевих державних податкових адміністраціях. Відтак, періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Документально встановлено, що позивачка працювала зокрема в державній податковій інспекції, їй присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби, і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України Про державну службу №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.

Позивачем 09.11.2022 року подано до суду відповідь на відзив (вх.. № 80787/22), в якій вказує, що позов обґрунтовано статтею 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, а не статтею 37-1. Згідно з частиною 18 статті 37 Про державну службу від 16.12.1993 року №3723-ХІІ період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби та митної служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Крім того вказано, що Законом України Про державну службу від 10.12.2015 року №889-VІІІ встановлено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлений на той час законодавством.

Ухвалою суду від 07.12.2022 року залучено в адміністративній справі № 160/13019/22 як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

21.12.2022 року відповідачем-2 подано до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_1 працювала в державній податковій інспекції, їй присвоєно спеціальне звання інспектора податкової служби і, відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Згідно наданих документів стаж державної служби ОСОБА_1 становить лише 7 років 10 місяців (зараховано період роботи з 03.05.1994 р. по 05.03.2002 р.). У зв`язку з відсутністю передбаченого чинним законодавством стажу державної служби, було прийнято рішення від 12.07.2022 року № 912150169624.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, якій призначена пенсія по інвалідності.

08.07.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про перехід на пенсію державного службовця згідно Закону України Про державну службу.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 912150169624 від 12.07.2022 року про відмову в перерахунку пенсії відмовлено в перерахунку пенсії шляхом переходу на інший вид пенсії, а саме - Закону України Про державну службу. Вказано, що відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII Про державну службу (далі-Закон № 889) право на призначення пенсії відповідно до статті: 37 Закон України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ Про державну службу (далі-Закон № 3723) мають особи, які на день набрання чинності Законом № 889 (1 травня 2016 років) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які на 1 травня 2016 року мають не менш як 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Законом № 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Зараховано до стажу державної служби періоди роботи з 03.05.1994 по 04.03.1996 та з 05.03.1996 по 05.03.2002 роки, стаж складає 7 років 10 місяців.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.07.2022 року повідомлено позивача про прийняте рішення з наданням відповідного рішення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

За приписами статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Пунктом 4-7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV визначено, що особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина 3 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

Так, згідно статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 р. № 622, визначено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Згідно статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи, а саме даними трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 підтверджено, що остання 03.06.2003 року прийнята на посаду держподатінспектора відділу перевірки відшкодування податку на додану вартість тимчасово на період відпустки по догляду за дитиною Новомосковської ОДПІ (наказ № 56-о від 03.06.2003 р.);

- 19.09.2005 року переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору документальних перевірок відділу контрольно-перевірочної роботи за конкурсом (наказ № 112-о від 19.09.2005 р.);

- 05.03.2007 року переведена на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору перевірок відшкодування ПДВ управління аудиту юридичних осіб (наказ № 16-о від 05.03.2007 р.);

- 19.05.2008 року призначена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб (наказ № 42-о від 19.05.2008 р.);

- 15.03.2012 року звільнена по переводу до Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС (наказ № 28-о від 15.03.2012 р.);

- 16.03.2012 року прийнята в порядку переведення на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору спеціальних особливо важливих перевірок та зустрічних звірок управління податкового контролю (наказ № 3-о від 16.03.2012 р.);

- 10.07.2012 року переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ, акцизного податку та контролю за правомірністю бюджетного відшкодування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб як таку, що успішно пройшла стажування на цій посаді (наказ № 55-о від 10.07.2012 р.);

- 01.07.2013 року у зв`язку з реорганізацією Новомосковської ОДПІ призначена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням на додану вартість управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (наказ № 5-о від 01.07.2013 р.);

- 05.01.2015 року у зв`язку з реорганізацією Новомосковської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області призначена в порядку переведення на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Новомосковської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (наказ № 1-о від 05.01.2015 р.);

- 02.03.2016 року звільнена за власним бажанням (наказ № 28-о від 02.03.2016 р.).

Згідно запису трудової книжки позивача № 22, останній присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби ІІІ рангу, згідно запису № 24 позивачу присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби ІІ рангу, згідно запису № 27 позивачу присвоєно спеціальне звання інспектор податкової служби першого рангу; згідно запису № 33 позивачу присвоєно спеціальне звання інспектор податкової та митної справи першого рангу.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 року стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509-XII), а з 12.08.2012 року - Податковий кодекс України.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII, що втратив чинність на підставі Закону № 5083-VI від 05.07.2012 року, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, не визначає посадових осіб органів державної податкової служби як державних службовців.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 року № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців», яке втратило чинність на підставі постанови КМУ № 465 від 22.07.2016 року, встановлено, відповідно до статті 25 Закону України "Про державну службу" віднести посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань, до таких категорій посад державних службовців, зокрема:

- сьома категорія - посади спеціалістів державних податкових інспекцій у районах, районах у містах Києві та Севастополі; спеціалістів державних податкових інспекцій у містах (крім міст Києва та Севастополя), віднесених до I, II, III груп за оплатою праці працівників.

Судом встановлено, що посада позивача у спірний період «податковий ревізор-інспектор» вказаним розпорядженням не віднесена до відповідних категорій посад державних службовців.

Також Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ визначено перелік категорій посад службовців (стаття 25). Зокрема:

- шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

- сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь і відділів та інші прирівняні до них посади.

Віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Суд зауважує, що Закон України «Про державну службу» передбачає прийняття Присяги державних службовців. Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці. Відповідні відомості про прийняття ОСОБА_1 . Присяги у трудовій книжці серія НОМЕР_1 відсутні.

Разом з тим, згідно із пунктом 344.1 статті 344 Податкового кодексу України передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Вказані зміни внесені до Податкового кодексу України згідно із Законом №404-VII від 04.07.2013 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який прийнятий з метою є узгодження положень Податкового кодексу України зі змінами, що відбулися в системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, утворенням Міністерства доходів і зборів України.

Також вказаним Законом доповнено статтю 37 Закону України "Про державну службу" частиною п`ятнадцятою такого змісту: "Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку".

Закон України № 404-VII від 04.07.2013 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» набув чинності 11.08.2013 року.

Отже, саме з 11.08.2013 року стаж позивача на посаді інспектора може бути зарахований до стажу державної служби.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем-2 було протиправно відмовлено в зарахуванні до стажу державної служби період роботи з 11.08.2013 року по 02.03.2016 року.

На підставі викладеного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 912150169624 від 12.07.2022 року про відмову в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем-2 у спірному рішенні № 912150169624 від 12.07.2022 року підтверджено, що стаж державної служби позивача становить 7 років 10 місяців, при необхідному 10 років. Отже позивачем набуто право на призначення пенсії державного службовця.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За частинами 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012; ІК в ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 912150169624 від 12.07.2022 року про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби період роботи ОСОБА_1 з 11.08.2013 року по 02.03.2016 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. № 3723 з моменту подання заяви від 08.07.2022 р.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 02 лютого 2023 року.

Суддя Е.О. Юрков