Рішення № 108744285, 31.01.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року Справа № 160/14667/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 22.09.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке викладене у виді листа №27833-20666/С-01/8-0400/22 від 13.09.2022 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 08.01.1973 по 16.04.1974 у Виробничому об`єднанні «Воронежодежда»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи з 08.01.1973 по 16.04.1974 у Виробничому об`єднанні «Воронежодежда»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту її первісного звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виплатити заборгованість та виплачувати в подальшому всі раніше призначені виплати без обмеження їх розміру.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. Позивач вказує, що пенсія їй була нарахована, проте до її страхового стажу не було зараховано період роботи з 08.01.1973 по 16.04.1974 у Виробничому об`єднанні «Воронежодежда». У зв`язку з цим, позивач 16.08.2022 звернулась до відповідача з заявою про зарахування вказаного періоду роботи до її страхового стажу. На це звернення листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.09.2022 позивачу було відмовлено у зарахуванні періоду її роботи з 08.01.1973 по 16.04.1974 з огляду на те, що запис про звільнення не засвідчено печаткою. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає їх протиправними, тому й звернулась до суду за захистом своїх прав.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/14667/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду від 27.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали відповідач отримав 11.10.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

28.10.2022 від відповідача через систему «Електронний суд» заяву про неможливість подати доказ у встановлені строки.

28.10.2022 через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач не погоджується з позовними вимогами. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що позивач отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку (є основним документом, що підтверджує стаж роботи) за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відповідно до записів трудової книжки, з 08.01.1973 по 16.04.1974 позивач працювала на ВО «Воронежодежда». Оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою, цей період згідно з записами трудової книжки не враховано до страхового стажу позивача. Страховий стаж позивача, зарахований по 31.08.1993, складає 29 років 2 місяці 1 день. Також відповідач зазначає, що відділом перерахунків пенсій №1 було направлено запит від 23.06.2017 №120/03 21 до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації (державної установи) в м. Воронеж щодо надання допомоги у витребуванні довідки про стаж позивача за період роботи на ВО «Воронежодяг» з 08.01.1973 по 16.04.1974. На виконання зазначеного запиту було отримано інформацію, що до архівних установ міста Воронеж та області документи ВО «Воронежодяг» на зберігання не надавалися. У зв`язку з цим, повернутися до питання зарахування до страхового стажу періоду роботи з 08.01.1973 по 16.04.1974 на ВО «Воронежодяг» можливо за наявності підтверджуючої довідки або членських квитків профспілок з відміткою про сплату. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.09.2022 у відповідача було витребувано належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.

01.12.2022 відповідачем через систему «Електронний суд» були надані матеріали пенсійної справи позивача.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач) та з 03.11.1993 отримує пенсію за віком.

У відповідь на заяву позивача щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 08.01.1973 по 16.04.1974 у Виробничому об`єднанні «Воронежодежда» відповідач повідомив таке (лист від 13.09.2022 №27833-20666/С-01/8-0400/22).

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за результатами розгляду звернення від 16.08.2022 з питання обчислення страхового стажу повідомило, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).

Законом №1058 визначено термін «страховий стаж», а саме відповідно до частини першої статті 24 цього Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону №1058 за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (з 01.01.2004), а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058).

За період до 01.01.2004 обчислення трудового стажу здійснюється згідно із статтями 56-63 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХП «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788).

Статтею 62 Закону №1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записи про прийом та звільнення з роботи повинні проводитися у відповідності із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.

Відповідно до записів трудової книжки з 08.01.1973 по 16.04.1974 ОСОБА_1 працювала на ВО «Воронежодяг». Оскільки запис про звільнення не засвідчено печаткою, даний період згідно записів трудової книжки не враховано до її страхового стажу.

Страховий стаж позивача, зарахований по 31.08.1993, складає 29 років 2 місяці 1 день.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) (із внесеними змінами), за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відділом перерахунків пенсій №1 було направлено запит від 23.06.2017 №120/03-21 до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації (державної установи) в м. Воронеж щодо надання допомоги у витребуванні довідки про стаж за період роботи ОСОБА_1 на ВО «Воронежодяг» з 08.01.1973 по 16.04.1974.

На виконання зазначеного запиту було отримано інформацію, що до архівних установ міста Воронеж та області документи ВО «Вронежодяг» на зберігання не надавалися.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності зазначених у цьому пункті документів, а саме: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Враховуючи зазначене, повернутися до питання зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 08.01.1973 по 16.04.1974 на ВО «Воронежодяг», можливо за наявності підтверджуючої довідки або членських квитків профспілок, з відміткою про сплату.

У цьому листі також роз`яснено право позивача на його оскарження.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх прав. При цьому, спірним періодом роботи позивача у цій справі, який не зарахований до страхового стажу, є період роботи позивача з 08.01.1973 по 16.04.1974.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, виходячи з наведених вище законодавчих актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У трудовій книжці ОСОБА_1 під номерами 16, 17 і 18 містяться такі записи про роботу позивача (мовою трудової книжки):

Производственное объединение «Воронежодежда»

16) 08.01.1973 принята на должность конфекционера-приемщика (Пр 5-к от 08.01.1973);

17) 11.03.1974 переведена на должность мастера запуска (Пр 53-к от 11.03.1974);

18) 16.04.1974 уволена по собственному желанию (Пр №80-к от 15.04.1974г.).

Таким чином, трудова книжка позивача свідчить про те, що у період з 08.01.1973 по 16.04.1974 позивач працювала на Виробничому об`єднанні «Воронежодежда».

Проте, відповідачем цей період не був зарахований до страхового стажу позивача через те, що запис в трудовій книжці про звільнення позивача не засвідчено печаткою.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110:

- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п.1.1);

- записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (п.2.3);

- у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.4.1.).

Такі ж положення щодо заповнення трудових книжок містила й Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.

Суд зазначає, що запис №18 трудової книжки позивача про її звільнення з 16.04.1974 з «Производственного объединения «Воронежодежда»» дійсно не містить печатки підприємства. При цьому такий запис виконаний акуратно та містить дату та номер наказу, на підставі якого звільнено позивача.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.

Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Таким чином, відповідач приймаючи оскаржуване рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період її роботи на Виробничому об`єднанні «Воронежодежда» з 08.01.1973 по 16.04.1974, відповідно, дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача зазначеного періоду роботи є протиправними.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплачувати в подальшому всі раніше призначені виплати без обмеження їх розміру, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на зарахування до стажу позивача певного періоду роботи та здійснення перерахунку та виплати пенсії. Поряд з цим, вимоги щодо здійснення виплати пенсії в майбутньому без обмеження її розміру є передчасними. Суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, тому суд дійшов висновку про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.

Щодо позовних вимог позивача в частині здійснення перерахунку пенсії з моменту призначення такої пенсії, суд ураховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №1140/2132/18.

Так, у постанові Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі №1140/2132/18 зазначено, що судами встановлено, що позивач є пенсіонером МНС та перебуває на обліку в ГУПФУ в Кіровоградській області і отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 73% грошового забезпечення.

Позивач звернувся до ГУ УПФУ в Кіровоградській області із заявою, в якій просив: роз`яснити причини та підстави звуження його конституційних прав після перерахунку пенсії з 01.01.2018, а саме - зменшення основного розміру пенсії із 73 % до 68% грошового забезпечення; поновити конституційні права на отримання пенсії шляхом повернення основного розміру пенсії, здійснити відповідний перерахунок пенсії .

Листом від 15.03.2018 № 4385/04-19 відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії здійснено за чинною на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Підстави для обчислення пенсії виходячи із 73% від сум грошового забезпечення відсутні.

Вважаючи зменшення відсотків протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача в частині зменшення розміру відсотків грошового зобов`язання, з якого обраховується пенсія.

З вказаним висновком погодився апеляційний суд, однак дійшов висновку, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, поважних підстав пропуску строку останнім не наведено, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 15.03.2018 (включно) мають бути залишені без розгляду.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів Верховного Суду зазначила таке.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Суд звертає увагу, що пенсію позивач отримує щомісяця, тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).

В постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже, отримання позивачем листа відповідача від 15.03.2018 №4325/04-19 на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Разом з тим, з позовом про здійснення перерахунку за період з 01.01.2008 позивач звернувся лише 01.08.2018, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду у справі №1140/2132/18 погодилась із висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Так, колегія суддів наголосила, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Однак, суд апеляційної інстанції залишив без розгляду вимоги за період з 01.01.2008 по 15.03.2018, проте враховуючи, що позов подано 01.08.2018, шестимісячний строк розпочинається з 01.02.2018.

Відтак, Колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що період позовних вимог, який залишено без розгляду визначено неправильно, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 червня 2022 року у справі №1140/2132/18, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд має враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд зазначає про таке.

Як свідчать матеріали справи, позивачу призначена пенсія 03.11.1993. З цієї ж дати позивач просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок її пенсії.

Поряд з цим, з позовними вимогами до суду позивач звернулась 22.09.2022, тобто, з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.

Таким чином, позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Суд зауважує, що отримання позивачем листа відповідача від 13.09.2022 №27833-20666/С-01/8-0400/22 на її звернення від 16.08.2022 не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

Отже, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 03.11.1993 по 21.03.2022 підлягають залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

В свою чергу, враховуючи строки звернення з цим позовом до суду, які передбачені ст. 122 КАС України та дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом (22.09.2022) право на перерахунок та виплату пенсії підлягає захисту з 22.03.2022.

Таким чином, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, починаючи з 22.03.2022.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Виробничому об`єднанні «Воронежодежда» з 08.01.1973 по 16.04.19744, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 08.01.1973 по 16.04.1974 на Виробничому об`єднанні «Воронежодежда» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 22.03.2022, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.

Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).

З огляду на зазначені положення процесуального закону, а також часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 03.11.1993 по 21.03.2022 залишити без розгляду.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на Виробничому об`єднанні «Воронежодежда» з 08.01.1973 по 16.04.1974.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період її роботи з 08.01.1973 по 16.04.1974 на Виробничому об`єднанні «Воронежодежда».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 22.03.2022, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).

Суддя Н.В. Кучугурна