Рішення № 108738958, 24.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2023м. ХарківСправа № 922/1856/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Саєнко А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд", м.Харків (адреса: 61022 м.Харків, вул.Клочківська,98-А) до Приватного підприємства "Бомонд Плюс", сел.Котляри (адреса: 62490, Харківська обл., Харківський р-н, сел. Котляри, вул. Миру, буд.1) про стягнення 959303,64 грн. за участю представників:

позивача - Бевзюк О.О. (адвокат, ордер ВІ №1108512);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

19.10.2022 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Бомонд Плюс" про стягнення заборгованості за договором постачання електричної енергії № ПЕ-213/21 від 23.06.2021 в розмірі 959303,64 грн, з яких: 879552,02 грн - основний борг, 68275,41 грн - інфляційні втрати; 11476,21 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.10.2022 року позовну заяву було залишено без руху.

27.10.2022 року позивач надав заяву про усунення недоліків (вх.№12672).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.10.2022 року відкрито провадження у справі №922/1856/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.11.2022 року, яке протокольною ухвалою суду від 23.11.2022 року було відкладено на 07.12.2022 року.

06.12.2022 року представник позивача надав заяву (вх.№15708) про проведення підготовчого засідання без участі позивача та просив призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.12.2022 року, яке протокольними ухвалами суду було відкладено на 17.01.2023 року та на 24.01.2023 року.

12.01.2023 року та 24.01.2023 року представник позивача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№№830,1770).

Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2023 року позов підтримував.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив не надав.

Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі, як і всі інші ухвали були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 62490, Харківська обл., Харківський р-н, сел. Котляри, вул. Миру, буд.1.

Однак, ухвали суду були повернуті до суду без вручення адресату, з відмітками пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

В процесі розгляду справи та на час винесення рішення у справі судом зроблено витяг з ЄДР ЮО та перевірено юридичну адресу відповідача, яка залишилася незмінною.

Також судом було направлено ухвалу суду від 17.01.2023 року на адресу засновника, проте, згідно з трекінгу "Укрпошти" ухвала суду "не вручена під час доставки". Разом з цим, судом було зроблено телефонограму за номером телефону, який зазначений у витягу з ЄДР ЮО, проте вказаний номер не відповідав.

Частинами 2, 3 статті 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких підстав, враховуючи те, що ухвали суду у даній справі направлялись відповідачу на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (62490, Харківська обл., Харківський р-н, сел. Котляри, вул. Миру, буд.1), судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та про дату, час та місце проведення судового засідання, проте не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні, та його неявка не перешкоджає розгляду справи в порядку ч.1 ст.202 ГПК України. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалася, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього за наявними в справі матеріалами, як це передбачено ст.202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овіс трейд» (позивач) є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої постановою НКРЕКП, № 2270 від 05.11.2019 року.

23.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Бомонд Плюс" (споживач, відповідач) відповідно до наданої відповідачем заяви-приєднання було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №ПЕ-213/21 (надалі - Договір).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2.Договору).

Відповідно до статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято Постанову від 14 березня 2018 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії». відповідно до п.2 якої Укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Постачальник розміщує договір постачання електричної енергії споживачу на своєму офіційному вебсайті. Позивачем на своєму офіційному сайті: ovistrade.com розміщений договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) для загального доступу.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Відповідно до наданої Відповідачем заяви-приєднання Сторонами укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) № ПЕ-213/21 від 23.06.2021 року.

Відповідно до п.1.1. Договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі Споживач) постачальником електричної енергії (далі Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник зобов`язується продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач прийняти та оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору, додатків до цього Договору, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №307, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, Кодексу систем розподілу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №311. Іншими нормативними документами НКРЕКП та чинним законодавством України.

Отже відповідно до пункту 2.1. Договору Постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Овіс трейд» зобов`язався продати електричну енергію Споживачу - Приватному підприємству "Бомонд Плюс" для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач - прийняти та оплатити Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Згідно з п.5.2. Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадку застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказаної в рахунках. відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Згідно з п.5.3. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок постачальника. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, в інший не заборонений законодавством спосіб (п.5.4. Договору).

Відповідно до пункту 5.5. Договору оплату електричної енергії за розрахунковий місяць Споживач зобов`язаний здійснити до 25 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу електричну енергію, що підтверджується актами прийома-передачі електричної енергії, які були підписані відповідачем без зауважень (а.с.20-44).

На підтвердження виконання умов договору позивач надав наступні документи:

- акт прийома-передачі електричної енергії №11845 від 31.07.2021;

- рахунок на оплату №4771 від 31.07.2021;

- акт прийома-передачі електричної енергії №13614 від 31.08.2021;

- рахунок на оплату №5498 від 31.08.2021;

- акт прийома-передачі електричної енергії №15520 від 30.09.2021;

- рахунок на оплату №6429 від 30.09.2021;

- рахунок на оплату №6430 від 30.09.2021;

- акт прийома-передачі електричної енергії №17111 від 31.10.2021;

- рахунок на оплату №7030 від 31.10.2021;

- акт прийома-передачі електричної енергії №19027 від 31.11.2021;

- рахунок на оплату №7969 від 30.11.2021;

- акт прийома-передачі електричної енергії №20551 від 31.12.2021;

- рахунок на оплату №8758 від 31.12.2021;

- акт прийома-передачі електричної енергії №1985 від 31.01.2022;

- рахунок на оплату №950 від 31.01.2022;

- акт прийома-передачі електричної енергії №2821 від 28.02.2022;

- рахунок на оплату №1486 від 28.02.2022;

- акт прийома-передачі електричної енергії №5027 від 31.05.2022;

- рахунок на оплату №2570 від 31.05.2022;

- акт прийома-передачі електричної енергії №5851 від 30.06.2022;

- рахунок на оплату №2811 від 30.06.2022;

- акт прийома-передачі електричної енергії №7120 від 31.07.2022;

- рахунок на оплату №3349 від 31.07.2022;

- акт прийома-передачі електричної енергії №8070 від 31.08.2022;

- рахунок на оплату №3750 від 31.08.2022;

- акт прийома-передачі електричної енергії №9181 від 30.09.2022.

Отже, позивачем зобов`язання за договором виконані належним чином, електрична енергія постачалась на користь Відповідача (Споживача) належним чином. Однак, Відповідач порушив свої зобов`язання з оплати спожитої електричної енергії та не розрахувався за поставлену електричну енергію за період: листопад 2021 (частково); з грудня 2021 по вересень 2022 (повністю).

Як зазначено позивачем в позовній заяві, станом на 18.10.2022 року заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним Договором складає 879552,02 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства. Підставами для виникнення цивільних прав і обов`язків, крім договору, можуть бути і інші юридичні факти (наприклад, фактичне надання житлово-комунальних послуг). Цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються приписист.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Як вже було зазначено вище, за умовами п.5.5 договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 25 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до умов договору оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 25 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.

Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №ПЕ-213/21 від 23.06.2021 з липня 2021 по вересень 2022 року відповідно до Актів прийому-передачі електричної енергії (а.с.20-44).

З огляду на зазначене, строк оплати відповідачем за фактично спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №ПЕ-213/21 від 23.06.2021 року є таким, що настав, в тому числі, на час розгляду справи, й за вересень 2022 року.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивачем надані акти приймання-передачі електричної енергії, які підписані відповідачем та скріплені його печаткою, зокрема, акт за вересень 2022 року, в якому зазначена загальна сума заборгованості в розмірі 879552,02 грн.

Отже підписавши акти приймання-передачі електричної енергії відповідач погодився з обсягом та вартістю наданих послуг.

Відповідачем до суду не надано доказів на спростування позовних вимог або доказів сплати боргу чи контрозрахунку заборгованості.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідач не здійснив оплату за поставлену електричну енергію у період з листопада 2021 по вересень 2022 року, чим порушив умови укладеного між сторонами Договору в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 879552,02 грн.

Отже перевіривши сумарно заявлену суму боргу за актами приймання-передачі електричної енергії з листопада 2021 по вересень 2022 року, з урахуванням часткової оплати за листопад 2021, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 879552,02грн.

Крім суми боргу позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 11476,21 грн та суму інфляційних збитків в розмірі 68275,41 грн.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

14.01.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що вони є арифметично вірними та здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення 11476,21 грн 3% річних та 68275,41 грн інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати спожитої електричної енергії за період з листопада 2021 по вересень 2022 року не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та не спростовані відповідачем, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.

Щодо витрат на правничу допомогу суд встановив наступне.

Позивачем заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн.

Відповідно до чч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ №2166 від 19.06.2018 року;

- ордер адвоката серія ВІ №1108512;

- копію Договору про надання правничої допомоги №10/10 від 10.10.2022;

- копію Акту наданих послуг з правової допомоги від 12.01.2023;

- копію видаткового касового ордеру від 12.01.2023.

Судом встановлено, що 10.10.2022 року між позивачем та Адвокатом Бевзюк О.О. було укладено Договір про надання правової допомоги №10/10 щодо надання правової допомоги в господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі про стягнення з ПП "Бомонд Плюс" суми боргу за договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №ПЕ-213/21 від 23.06.2021 року.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач просить стягнути з відповідача 30000,00 грн. витрат на правничу допомогу, на підставі вищезазначених документів.

З матеріалів справи, а саме з акту наданих послуг, слідує, що адвокатом надана правнича допомога, пов`язана із зустріччю з клієнтом (1000,00 грн), вивченням документів наданих клієнтом, проведенням правового аналізу правочину на відповідність законодавству України з виїздом поза робоче місце адвоката (8000,00 грн), збір та оформлення доказів по справі, визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта (1000,00 грн), складання позовної заяви, здійснення розрахунків штрафних санкцій, ціни позову, оформлення позову, розрахунку, додатків, складання клопотань (12000,00 грн), подання позовної заяви, контроль за рухом справи (2000,00 грн), участь в судових засіданнях (6000,00 грн).

За надану правничу допомогу позивач сплатив 30000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 12.01.2023

За змістом детального опису робіт (наданих послуг), виконаних для надання правничої допомоги, вбачається, що адвокат надав позивачеві юридичні консультації, вивчив матеріали справи і відповідну законодавчу базу, проаналізував практику і склав документи правового характеру, брав участь у судових засіданнях, що узгоджується із обов`язками, визначеними договором про надання правової допомоги.

Отже, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги на суму 30000,00 грн.

Відповідачем клопотання про зменшення чи доказів неспівмірності таких витрат до суду не надано

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати (в т.ч. пов`язані з наданням професійної правничої допомоги) покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-80, 86, 123, 126, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Бомонд Плюс" (адреса: 62490, Харківська обл., Харківський р-н, сел.Котляри, вул.Миру, буд.1; код ЄДРПОУ 32435728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овіс Трейд" (адреса: 61022 м.Харків, вул.Клочківська,98-А; код ЄДРПОУ 34392042) 879552,02 грн боргу за фактично спожиту електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу (приєднання) №ПЕ-213/21 від 23.06.2021 року, 68275,41 грн інфляційних збитків, 11476,21 грн 3% річних, 14389,55 грн судового збору, 30000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" лютого 2023 р.

СуддяК.В. Аріт