Рішення № 108738171, 18.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2023Справа № 910/1290/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД"

до відповідача Фізичної особи-підприємця СУДИЛОВСЬКОГО ВІКТОРА ВОЛОДИМИРОВИЧА

про стягнення 71 389,41 грн.

за участю представників:

від позивача: Оробченко О.А.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця СУДИЛОВСЬКОГО ВІКТОРА ВОЛОДИМИРОВИЧА про стягнення заборгованості у розмірі 66 180,44 грн., (за невиконання відповідачем зобов`язання за договором підряду №2-е від 02.06.2020), яка складається з: 32 225,00 грн. - суми безпідставно отриманих коштів, 19 657, 25 грн. - суми неустойки, 11 278,75 грн. - суми додаткового штрафу, 3 019,44 грн. - суми 20% річних за весь час користування чужими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив, в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити, а також просить розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

25.03.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 вирішено здійснювати розгляд справи №910/1290/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.05.2021.

У підготовчому засіданні 19.05.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 09.06.2021.

03.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

09.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 прийнято до розгляду заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" про збільшення розміру позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у даній справі на 04.08.2021.

02.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

30.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

02.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати документи або докази.

У підготовчому засіданні 04.08.21 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 07.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 прийнято до розгляду заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" про збільшення розміру позовних вимог.

06.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 прийнято до розгляду заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" про збільшення розміру позовних вимог.

У підготовчому засіданні 07.09.21 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 18.10.2021.

22.09.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

18.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

18.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2021 прийнято до розгляду заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" про збільшення розміру позовних вимог.

У підготовчому засіданні 20.10.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 17.11.2021.

04.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли пояснення по справі та заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що ціна позову збільшилась. Крім того, позивач вказує, що на дату призначеного у справі судового засідання, із врахуванням збільшення, розмір позовних вимог становить 71 389,41 грн. і складається з: 32 225,00 грн. - суми безпідставно отриманих коштів, 19 657,25 грн. - суми неустойки, 11 278,75 грн. - суми додаткового штрафу, 8 228,41 грн. - суми 20% річних за весь час користування чужими коштами.

16.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

16.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2021 прийнято до розгляду заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД" про збільшення розміру позовних вимог, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.12.2021.

14.12.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 розгляд справи по суті відкладено на 14.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 учасників справи повідомлено, що призначене на 14.02.2022 судове засідання не відбудеться у зв`язку із направленням судді Приходько І.В. на навчання згідно з Календарним планом Національної школи суддів України та судове засідання призначено 21.02.2022.

21.02.2022 через електронний суд надійшла заява представника відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 учасників справи було повідомлено, що судове засідання, призначене на 16.03.2022, не відбулось у зв`язку з введенням на території України режиму воєнного стану, а також у зв`язку з існуванням загрози життю та здоров`ю людей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 учасників справи повідомлено, що судове засідання призначене на 28.09.2022.

24.08.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та заява про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2022 учасників справи повідомлено, що призначене на 28.09.2022 судове засідання не відбудеться у зв`язку із направленням судді Приходько І.В. на навчання згідно з Календарним планом Національної школи суддів України та призначено судове засідання на 17.10.2022.

26.09.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява щодо прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

17.10.2022 через електронну пошту надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 учасників справи повідомлено, що судове засідання, яке було призначене на 17.10.2022, не відбулось у зв`язку із знаходженням судді Приходько І.В. на лікарняному та судове засідання призначено на 30.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 розгляд справи по суті відкладено на 18.01.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 18.01.2023 надав усні пояснення щодо предмету спору та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.01.2023 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. При цьому суд враховує доводи відповідача, що були викладені у заявах по суті справи та надавалися у судових засіданнях.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2020 між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір підряду № 2-е (далі - договір), на виконання п. 1.1 якого підрядник взяв на себе обов`язок здійснити своїми силами і засобами роботи на об`єктах замовника (ДК016/2010 37.00), зокрема, по прочищуванню шламопроводу від газоочисної установки печі ДСП-25 №9 до шламової насосної станції № 3 ЕСЦ; по розмиву та видаленню шламу з приймальної камери шламові насосної станції № 3 ЕСЦ; по прочищуванню шламопроводу ФЛЦ (далі - роботи), і здати замовнику у встановлений термін, визначений договором.

Згідно із п.2.1. договору ціна робіт встановлюється у кошторисній документації й складає 161 125,00 грн.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що замовник через три банківські дні після отримання від підряднику підписаного договору та рахунку здійснює попередню оплату за роботи в розмірі 20% загальної вартості робіт, що складає 32 225,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив підрядникові попередню оплату у розмірі 32 225,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №60233 від 14.07.2020.

Згідно з пунктом 4.1. договору роботи повинні бути виконані в термін 20 календарних днів з дня отримання підрядником попередньої оплати.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання у строк передбачений договором не виконав, результати виконаних робіт не надав.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.08.2020 замовник листом №40-07/159 повідомив підрядника про порушення останнім умов договору у зв`язку з недотриманням строків завершення робіт.

Оскільки підрядником роботи так і не були завершені, керуючись п.4.3. договору та ч.2 ст. 879 Цивільного кодексу України, замовник направив підряднику повідомлення № 40-21/244 від 08.12.2020 про відмову від договору, з вимогою про сплату неустойки, штрафу та річних за прострочення виконання робіт та неповернення суми попередньої оплати

Водночас відповідач не відреагував на повідомлення замовника та не здійснив повернення грошових коштів.

Оскільки відповідач не повернув на вимогу позивача суму попередньої оплати у розмірі 32 225,00 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягненням з відповідача цих грошових коштів, а також нарахованих штрафних санкцій та фінансової відповідальності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, права та обов`язки сторін у даній справи виникли на підставі договору, який є змішаним договором, що містить елементи договору надання послуг та підряду.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до договору сторонами погоджено, що позивач сплачує відповідачу попередню оплату - 35 225 грн., що є 20 % від вартості усіх робіт.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору, перерахував на користь відповідача суму попередню оплату у розмірі 32 225,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №60233 від 14.07.2020.

Отже, позивач (як замовник) належним чином виконав свій обов`язок зі сплати на користь відповідача (як виконавця) попередньої оплати у розмірі 20% від вартості робіт.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 4.1. договору роботи повинні бути виконані в термін 20 календарних днів з дня отримання підрядником попередньої оплати.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки виконання зобов`язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 ЦК), то виконання боржником, у даному випадку відповідачем як підрядником за договором (зобов`язаною стороною за договором в частині виконання робіт), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання відповідачем свого обов`язку за договором, а так само обставин, які перешкоджали виконанню цього обов`язку, несе відповідач як боржник у цьому зобов`язанні.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зазначає, що доводи відповідача про начебто невірно оцінений ступінь засміченності шламопроводу, який виявився на початку робіт, не є тими підставами, що звільнюють підрядника від належного виконання умов договору. У цій частині суд враховує, відсутність беззаперечних та належних доказів на підтвердження факту неможливості проведення робіт або суттєвого збільшення їх обсягу. Крім того, суд зазначає, що факт виконання робіт, які перелічені у п.1.1. договору, не ставився у пряму залежність від будь-яких супутніх факторів, зокрема, ступеню засміченості шламопроводу. Та обставина, що підрядник без жодних формальних застережень взяв на себе обов`язок виконати конкретний перелік робіт, у конкретно визначений строк за чітко встановлену плату, презюмує той факт, що відповідач попередньо здійснив належну перевірку обсягу та ступеню складності майбутніх підрядних робіт та свідомо взяв на себе обов`язок забезпечити результати їх виконання на умовах та у строк, що визначені правочином. У випадку, якщо якісна попередня оцінка складності та обсягу робіт здійснена не була, підрядник взяв на себе відповідні зобов`язання на власний ризик, що також не звільняє останнього від виконання умов договору.

Проте, належних і допустимих доказів повного або часткового виконання відповідачем робіт та надання послуг у передбачений договором строк матеріали справи не містять і відповідач таких доказів суду не надав.

У цій частині суд зазначає про обґрунтованість доводів позивача, що згідно п. 11.1. договору будь-які зміни та доповнення (зокрема, щодо збільшення обсягу робіт) дійсні лише за умови, якщо вони вчинені письмово і підписані сторонами. Натомість доказів укладення змін до договору в цій частині матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки, відповідач не виконав роботи у строк, визначений умовами договору, замовник звертався до підрядника листом №40-07/159 від 25.08.2020.

Оскільки підрядником роботи так і не були завершені, керуючись п.4.3. договору та ч.2 ст. 879 Цивільного кодексу України, замовник направив підряднику повідомлення № 40-21/244 від 08.12.2020 про відмову від договору, з вимогою про сплату неустойки, штрафу та річних за прострочення виконання робіт та неповернення суми попередньої оплати

Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним або зміненим.

Згідно із ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно із ч.2 ст.598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд враховує правову позицію, викладену об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19, в якій зазначено, що статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Суд зазначає, що відмовитись від договору підряду і вимагати відшкодувати збитки відповідно до положень частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України є правом замовника в силу закону, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Отже, з урахуванням вищенаведених положень та умов договору суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання ним договірних зобов`язань з виконання підрядник робіт та подальшого неповернення попередньої оплати на суму 32 225,00 грн.

Таким чином, на час ухвалення рішення по даній справі, доведеною та реально існуючою є сума основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 32 225,00 грн., а відтак саме зазначена сума підлягає стягненню на користь останнього .

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору, суд зазначає наступне.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України , суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України ).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу .

Пунктом 10.2. договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 0,1% від загальної вартості робіт за кожний день прострочення; за прострочення виконання робіт понад 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від загальної вартості робіт.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

В цій частині суд зазначає про правомірність обмеження строку нарахування неустойки датою припинення спірного договору, внаслідок чого передбачена договором неустойка правомірно нарахована позивачем, виходячи із загальної кількості днів прострочення виконання робіт (122 дні до моменту припинення договору).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки та штрафу за заявлений період, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов укладеного між сторонами договору. Контррозрахунку та обґрунтованих заперечень з приводу порядку нарахування штрафних санкцій відповідачем подано не було. Отже, вимоги про стягнення з відповідача неустойки на суму 19 657,25 грн. та 7% штрафу на суму 11 278,75 грн. заявлені позивачем правомірно, обґрунтовано, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 20% річних за весь час користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України ) або на відсутність вини (статті 614 , 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України ).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Враховуючи принцип свободи договору, сторони скористалися правом на збільшення розміру процентів річних до 20%, що є правомірною дією у цьому аспекті.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 20% річних за заявлений позивачем період, й встановив часткову помилковість здійсненого розрахунку. За висновком суду арифметично вірною та здійсненою у відповідності до вимог законодавства є сума у розмірі 7 956,55 грн., внаслідок чого позовні вимоги про стягнення 20% підлягають частковому задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути позивачу грошові кошти, сплачені за роботи, які фактично виконані не були, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця СУДИЛОВСЬКОГО ВІКТОРА ВОЛОДИМИРОВИЧА ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ СТАЛЕЛИВАРНИЙ ЗАВОД» (Україна, 39621, Полтавська обл., місто Кременчук, ВУЛИЦЯ ІВАНА ПРИХОДЬКА, будинок 141, ідентифікаційний код 05756783) суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 32 225,00 грн., неустойку в розмірі 19 657,25 грн., 7% штрафу у розмірі 11 278,75 грн., 20% річних у розмірі 7 956,55 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 261,36 грн.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2023.

Суддя І.В. Приходько