Рішення № 108738047, 30.01.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/963/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., секретар судового засідання Феденько Н.М., за участю представника позивача Ружицького В.М., відповідача Драгуна Петра Степановича, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 909/963/22 за позовом фізичної особи-підприємця Латишевського Тараса Олександровича до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 258101,97 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення

Суть спору.

Фізична особа-підприємець Латишевський Тарас Олександрович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Драгуна Петра Степановича про стягнення 258101,97 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, з яких: 115 096,35 грн заборгованості по орендній платі; 86645,16 грн неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України; 20 902,69 грн пені; 2 023,67 грн 3% річних; 13 659,47 грн інфляційних втрат; 19774,63 грн витрат по сплаті комунальних послуг. Як встановив суд, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.09.2022 Драгун Петро Степанович зареєстрував припинення своєї підприємницької діяльності, у зв`язку з чим державну реєстрацію відповідача як фізичної особи - підприємця припинено. Оскільки правовідносини між сторонами виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились, спір належить розглядати господарському суду.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 17.11.2022 для розгляду справи № 909/963/22 визначено суддю Горпинюка І.Є.

22.11.2022 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначив на 21.12.2022; встановив сторонам строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

В судове засідання 21.12.2022 з`явилися представник позивача та відповідач. Після заслухання пояснень представника позивача, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 04.01.2023 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги та необхідністю виконання вимог цивільного захисту населення.

02.01.2023 від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.01.2023 у зв`язку зі смертю його сина.

Судове засідання 04.01.2023 не могло бути продовжене з огляду на оголошення повітряної тривоги з 10:37 год до 12:35 год. Ухвалою від 04.01.2023 суд продовжив перерву в судовому засіданні до 30.01.2023.

Після перерви, в судове засідання 30.01.2023 з`явилися представник позивача та відповідач.

Відповідач в судовому засіданні 30.01.2023 заявив усне клопотання про допит свідка в судовому засіданні. Дане клопотання суд відхилив, оскільки відповідно до вимог частини дев`ятої статті 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. Заяви свідка, оформленої відповідно до вимог статті 88 ГПК України відповідач суду не подавав.

Також у судовому засіданні 30.01.2023 відповідач просив суд долучити до матеріалів справи дві фотографії орендованого приміщення, одна з яких, з його слів, зроблена на час розгляду справи судом, а інша - зроблена ще 28.11.2021, та вони в сукупності підтверджують, що ще станом на 28.11.2021, та по нинішній час, на орендованому приміщенні було розміщено оголошення з пропозицією здачі його в оренду, що свідчить про припинення між сторонами відносин оренди та припинення відповідачем користування приміщенням позивача.

Заслухавши думку учасників справи, які з`явились в судове засідання, суд долучив до матеріалів справи зазначені фотографії, однак до розгляду їх, як докази, не приймає, оскільки такі подані суду з порушенням встановленого частинами третьою статті 80 ГПК України строку, за змістом якої відповідач повинен подати до суду докази разом з поданням відзиву. Ухвалою суду від 22.11.2022 відповідачу встановлено строк 15 днів для подання суду відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами. Відповідач був присутнім у судовому засіданні 21.12.2022, що свідчить про його ознайомлення з даною ухвалою станом на 21.12.2022, однак у передбачений законодавством строк не подав до суду даних доказів, та не обґрунтував неможливості подати їх раніше ніж 30.01.2023. Відповідно до частини 8 статті 80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Після заслухання пояснень відповідача, відповідей сторін, їх представників на питання одна одної та суду, суд, ухваливши в нарадчій кімнаті рішення, проголосив його вступну та резолютивну частину.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № 08/10/21 від 08 жовтня 2021, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі у сумі 115096,35 грн. За прострочення виконання умов договору оренди позивач нарахував відповідачу 20 902,69 грн пені; 2 023,67 грн 3% річних та 13 659,47 грн інфляційних втрат. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 86645,16 грн неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України за несвоєчасне повернення орендованого майна та 19774,63 грн витрат по сплаті комунальних послуг.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Усно в судовому засіданні відповідач заперечив проти позову, пояснивши суду, що договір оренди він підписав з позивачем 08.10.2021 без зазначення у ньому дати, домовившись усно з позивачем, що датою договору буде дата фактичного початку ним діяльності в орендованому приміщенні. Торгівлю в орендованому приміщенні відповідач розпочав 24.10.2021, і цей день мав бути датою укладення договору. Однак уже 26.10.2021 позивач почав вимагати у нього оплати комунальних послуг за жовтень 2021 року та сплати орендної плати за останній місяць оренди. Оскільки відповідач працював у приміщенні лише третій день, такі вимоги позивача були необґрунтовані та суперечили досягнутим домовленостям. Тому він повідомив позивача, що не буде з ним співпрацювати, оскільки той порушує домовленості. У зв`язку з цим відповідач протягом листопада-грудня 2021 року забрав свій товар з орендованого приміщення та виконав косметичний ремонт приміщення, привівши його в стан, який існував до укладення договору оренди. З приводу підписання акту про повернення орендованого приміщення позивачу, він на початку 2022 року мав телефонні розмови та зустрічі з позивачем, однак оскільки позивач відмовлявся підписати акт про повернення приміщення груднем 2021 року, коли приміщення було фактично повернуто, а також необґрунтовано вимагав сплати орендної плати за січень, потім ще за лютий 2022 року, то документи про повернення орендованого приміщення підписані так і не були. Вважає позов необґрунтованим, оскільки фактично користувався приміщенням лише три дні (з 24 по 26 жовтня 2021 року), а оплатив орендну плату за три місяці, крім того, після свого користування приміщенням виконав ремонт у грудні 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

08 жовтня 2021 року між фізичною особою-підприємцем Латишевським Тарасом Олександровичем (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Драгуном Петром Степановичем (орендар) укладено договір оренди № 08/10/21 нежитлового приміщення (далі договір оренди), за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування (оренду) нежитлове приміщення (Об`єкт оренди) за адресою: вул. Галицька, 43 в м. Івано-Франківську, приміщення № 1, згідно Технічного паспорта ОБТІ (приміщення № 4, згідно внутрішньої нумерації торгового центру), загальною площею 65,3 кв.м. В склад об`єкта оренди входять також речі, котрі передаються разом з нежитловим приміщенням у встановленому договором порядку згідно додатків до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 - 2.3 договору оренди, об`єкт оренди повинен бути переданий орендарю протягом 2-х днів з моменту укладення договору. Передача Об`єкта оренди здійснюється на підставі акта прийому-передачі. Повернення об`єкта оренди орендодавцеві відбувається в порядку, визначеному п. 2.2 договору, протягом 2-х днів з моменту закінчення строку дії договору.

У пунктах 3.1-3.2 договору оренди сторони передбачили, що такий укладається строком на 12 місяців. Цей строк починає обчислюватися з моменту підписання акту прийому-передачі. Орендодавець має право відмовитися від цього договору, письмово попередивши про це орендаря за 30 календарних днів до моменту такої відмови. Письмове повідомлення здійснюється рекомендованим (цінним) листом з описом. В цьому випадку даний договір вважається припиненим з моменту отримання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від даного договору, в зв`язку з чим сторони мають підписати акт прийому-передачі приміщення.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору оренди сторони погодили, що орендна плата за користування об`єктом оренди становить 15000,00 грн за один місяць. За перші два місяці: жовтень і листопад 2021 року орендна плата становить 12500 грн. Орендна плата за перший та останній місяць оренди сплачується орендарем в день укладення договору оренди. В подальшому орендна плата перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця або вноситься готівкою орендарем щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним (при цьому першим звітним місяцем рахується місяць укладення договору оренди).

Відповідно до п. 4.3-4.4 договору оренди, до орендної плати не включаються витрати, покладені законодавством на орендодавця, зокрема: комунальні послуги (спожиті електроенергія, газ, послуги водопостачання та водовідведення) тощо. Вказані витрати сплачуються орендарем окремо за рахунок власних коштів. Оплата вищевказаних витрат за надані комунальні послуги та послуги по оплаті охоронної та пожежної сигналізації здійснюється орендарем за рахунок його власних коштів шляхом перерахування відповідних сум на рахунок орендодавця на підставі поданих орендодавцем квитанцій про оплату таких послуг.

Згідно з п. 6.2 договору оренди, у разі прострочення орендарем сплати орендної плати, останній сплачує пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення. В даному випадку пеня розраховується за формулою наприклад, сума боргу становить 10000,00 грн, 5% від 10000,00 грн становить 500,00 грн, тобто розмір пені в день становить 500,00 грн, і тоді 500,00 грн перемножується на кількість днів прострочення.

За п. 6.4 договору, у випадку невиконання орендарем обов`язку щодо повернення орендодавцеві об`єкта оренди відповідно до п. 2.3 цього договору, він сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 10% від місячної орендної плати, встановленої і нарахованої згідно з цим договором, за кожен день безпідставного користування об`єктом оренди. Нарахування пені здійснюється за формулою, визначеною в п. 6.2 договору.

08 жовтня 2021 року між сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв приміщення № 1, згідно Технічного паспорту ОБТІ (приміщення № 4, згідно внутрішньої нумерації торгового центру), загальною площею 65,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 43а. Стан приміщення, що передається в оренду: стіни побілені емульсією; підлога встелена плиткою; двері скло пакет; лічильник на світло 1 шт.; лампа денна велика 16 шт.; лампа денна мала 2 шт.; гніздо витяжки 13 шт.; розетки електричні 12 шт.; вимикачі електричні 2 шт.; щиток електричний АВВ - 1 шт.; вогнегасник 1 шт. Технічний стан приміщення придатний для торгівельної діяльності.

У позовній заяві позивач ФОП Латишевський Т.О. вказав, що загалом відповідачем за час дії договору сплачено 36758,49 грн орендної плати. Вказане, в частині оплати 32758,49 грн, підтверджується доданою до позовної заяви випискою про сплату орендних платежів.

Відповідач доказів проведення ним інших оплат орендної плати, ніж надані позивачем, суду не подав.

16 серпня 2022 року фізична особа-підприємець Латишевський Т.О. направив фізичній особі-підприємцю Драгуну П.С. претензію-повідомлення від 16.08.2022, у якій вимагав сплати боргу по орендній платі в розмірі 135418,93 грн, пені в розмірі, визначеному п. 6.2 договору, інфляційних втрат та 3% річних. Одночасно, цією ж претензією-повідомленням позивач відповідно до статті 782 ЦК України повідомив відповідача про відмову від договору оренди та його розірвання з дня отримання даного повідомлення.

Згідно з доданими до позовної заяви описом вкладення у цінний лист, накладної АТ Укрпошта № 7600803236863, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 7600803236863, Драгун П.С. 20 серпня 2022 отримав претензію-повідомлення позивача від 16.08.2022.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України). Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Оскільки відповідач 20.08.2022 одержав повідомлення-претензію позивача від 16.08.2022, у якій позивач, зокрема, відмовлявся від договору оренди у зв`язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд, то датою односторонньої відмови орендодавця (позивача) від договору оренди є 20.08.2022, що одночасно є і датою розірвання договору.

Отже, обов`язок відповідача сплачувати орендну плату за договором існував з 08.10.2021 по 20.08.2022.

За вказаний період, виходячи з умов п. 4.1 договору оренди, відповідач мав сплатити позивачу 151854,84 грн орендної плати (за жовтень 2021 року 9677,42 грн (12500,00 · 24/31); за листопад 2021 року 12500,00 грн, щомісячно з грудня 2021 року по липень 2022 року по 15000,00 грн, за серпень 2022 року 9677,42 грн (15000·20/31). Однак відповідач сплатив позивачу лише 36758,49 грн орендної плати.

Враховуючи сплачену відповідачем орендну плату в сумі 36758,49 грн, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати становить 115096,35 грн.

Позивач при розрахунку позовних вимог, сплачену відповідачем орендну плату в сумі 36758,49 грн зараховує як оплату за жовтень 2021 9677,42 грн, листопад 2021 12500 грн та часткову оплата за грудень в сумі 14581,07 грн. За такими розрахунками позивача, частина не сплаченого відповідачем боргу за грудень 2021 року становить 418,93 грн. Борг зі сплати орендної плати існує також за всі наступні місяці після грудня 2021 року, аж по 20 серпня 2022 року.

Суд не погоджується з такими календарними періодами виникнення заборгованості зі сплати орендної плати, оскільки п. 4.2 договору оренди сторони передбачили, що в день укладення договору оренди орендар сплачує орендну плату за перший та останній місяць оренди. Наведене положення договору слід тлумачити так, що сторони передбачили обов`язок орендаря сплатити орендодавцеві в день укладення договору орендну плату в сумі 12500 грн за перший місяць оренди (за період з 08.10.2021 по 07.11.2021) та 15000 грн за останній місяць оренди (за період з 08.09.2022 по 07.10.2022). Однак, враховуючи факт дострокового розірвання договору оренди, орендна плата за останній місяць оренди має зараховуватись за останній фактичний місяць дії договору, протягом якого у відповідача існував обов`язок сплати орендної плати (у даному випадку - з 21.07.2022 по 20.08.2022).

Тому, враховуючи положення п. 4.2 договору, а також беручи до уваги, що договір оренди розірвано достроково 20.08.2022, суд вважає, що часткову оплату в сумі 36758,49 грн, яку провів відповідач, потрібно зарахувати в рахунок оплати орендної плати в черговості, у якій у відповідача виникали зобов`язання зі сплати орендної плати за відповідні періоди оренди виходячи з фактичного строку дії договору.

Виходячи з такого принципу розрахунку, сплачені орендарем 36758,49 грн зараховуються в рахунок сплати орендної плати за такі періоди:

12500 грн - за період з 08.10.2021 по 07.11.2021 (перший місяць оренди), з яких 9677,42 грн припадають на період з 08.10.2021 по 31.08.2021, а решту 2822,58 грн зараховується в рахунок загальної орендної плати за листопад 2021 року;

15000 грн за період з 21.07.2022 по 20.08.2022 (останній місяць оренди), з яких 9677,42 грн припадає в рахунок оплати за період з 01.08.2022 по 20.08.2022, а решта 5322,58 грн зараховується в рахунок загальної орендної плати (15000,00 грн) за липень 2022 року;

9258,49 в рахунок часткової оплати за наступний (від дати укладення договору) не оплачений місяць оренди листопад 2021 року. Враховуючи 2822,58 грн, зарахованих в рахунок орендної плати за листопад 2022 року, сплачені в частині платежу за перший місяць оренди, залишок заборгованості з орендної плати за листопад 2021 року становить 418,93 грн (12500 грн - 2822,58 грн 9258,49 грн = 418,93 грн))

Отже, заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 115096,35 грн у відповідача виникла за листопад 2021 року (в частині 418,93 грн), за місяці грудень 2021 року червень 2022 року (по 150000 грн щомісячно) та за липень 2022 року (в частині 9677,42 грн, враховуючи часткове зарахування орендної плати за липень 2022 в сумі 5322,58 грн в платежі за останній місяць оренди).

Визначення судом інших періодів виникнення заборгованості у даному випадку не впливає на загальний розмір заборгованості зі сплати орендної плати, однак впливає на періоди обрахунку пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, які нараховуються на розмір заборгованої орендної плати за відповідний місяць.

Відповідач доказів оплати ним орендної плати у розмірі 115096,35 грн не надав. У контексті цього, суд вважає, що відсутність певних обставин (правових підстав) можна спростувати лише доведенням наявності цих обставин (правових підстав). За вимогами про стягнення орендної плати суд повинен перевірити: наявність договірних відносин оренди; виконання орендодавцем обов`язку з передачі орендованого майна в користування орендаря; виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати. Таким чином, з одного боку, позивач повинен довести укладення договору оренди та передачу майна в користування відповідача, а відповідач - або спростувати якусь з цих обставин, або довести факт повного виконання ним обов`язку зі сплати орендної плати. За наявності встановленого факту виникнення орендних відносин та передачі майна в строкове, платне користування відповідача, виконання обов`язків зі сплати орендної плати має бути доведено відповідачем через подання ним належних та допустимих доказів.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Зазначена позиція узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідач не надав суду належних та вірогідних доказів того, що фактичні орендні відносини між сторонами припинились у грудні 2021 року, і що за домовленістю з позивачем він мав сплачувати орендну плату лише з початку фактичного користування орендованим приміщенням.

Усні пояснення Драгуна П.С., які він надав в судовому засіданні, за змістом статті 73 ГПК України не є доказами, на яких має ґрунтуватися судове рішення. Пояснення надаються сторонами з метою аргументації та переконливості своєї правової позиції, але не є даними, з яких суд може встановлювати наявність чи відсутність обставин, які складають предмет доказування в справі.

За змістом ч. 5 статті 13 ГПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість при розгляді справи: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В той же час, за змістом частин першої-четвертої статті 13 ГПК України, статті 74 ГПК України, обов`язок подання доказів, доведення обставин справи, покладається на сторони. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, викладених у його усних поясненнях, суд оцінивши інші наявні в матеріалах справи докази, визнає доведеним, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо проведення оплати за оренду в повному обсязі, у визначені договором строки.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 115096,35 грн підлягають до задоволення.

Умовами договору оренди, зокрема п. 6.2 передбачено, що за прострочення орендарем сплати орендної плати, останній сплачує пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення пені врахував положення Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, і нарахував пеню виходячи з подвійної облікової ставки НБУ у відповідному періоді.

Позивач нарахував пеню окремо щодо кожного орендного платежу, за перші шість місяців (але не пізніше 15.11.2022), починаючи з 06 числа місяця, за який, за його розрахунками, виникла заборгованість з орендної плати (тобто щодо заборгованості за грудень 2021 починаючи з 06 грудня 2021, за січень 2022 починаючи з 06 січня 2022 і т.д.).

Також, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, позивач теж виходив з того, що датою виникнення заборгованості за відповідний місяць оренди було 06 число місяця, за який, за його розрахунками, виникла заборгованість з орендної плати (тобто що заборгованість за грудень 2021 виникла з 06 грудня 2021, за січень 2022 з 06 січня 2022 і т.д.).

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

Суд перевіривши правильність нарахування позивачем пені зазначає наступне.

Суд вважає, що позивач неправильно визначив дату настання строку платежу орендної плати. Відповідно до змісту положень п. 4.2 договору оренди, орендна плата, за місяці, інші, ніж перший та останній, вносяться щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним. Це означає, що орендну плату за листопад 2021 року відповідач мав сплатити не пізніше 05 грудня 2021 року, за грудень 2021 року не пізніше 05 січня 2022 року, і т.д.

Відтак, у випадку несплати (несвоєчасної сплати) орендної плати за договором, прострочення зі сплати орендної плати у орендаря виникає починаючи з 06 числа наступного місяця, за який мала сплачуватись орендна плата. Саме з цієї дати підлягає нарахуванню пеня.

Отже, позивачем при нарахуванні відповідачу пені за порушення строків виконання зобов`язань зі сплати орендної плати не повністю враховано вимог зазначених вище положень договору та правових норм, у зв`язку з чим частково неправильно визначено розмір заборгованості в окремі місяці оренди (листопад-грудень 2021 року, січень-липень 2022 року), граничний строк оплати; початок прострочення виконання грошового зобов`язання; період нарахування пені, про що суд вказав вище.

Тому суд здійснив власний розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем розмірів боргу, на які проводяться нарахування за відповідні місяці оренди, періоду часу, за який позивач провів нарахування, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Відтак:

а) розрахунок пені на суму боргу з орендного платежу за грудень 2021 року.

Вихідні показники: розмір заборгованої орендної плати за грудень 2021 р. - 418,93 грн (в межах суми нарахування, здійсненої позивачем, хоча фактично встановлена судом сума боргу за грудень 2021 року 15000,00 грн); граничний строк оплати 05.01.2022; період нарахування пені: з 06.01.2022 по 06.06.2022 (в межах періоду розрахунку позивача).

Виходячи з таких даних, сума пені становить: 35,92 грн.

б) розрахунок пені на суму боргу з орендного платежу за січень 2022 року.

Вихідні показники: розмір заборгованої орендної плати за січень 2022 р. - 15000,00 грн (зазначено позивачем, та встановлено судом); граничний строк оплати 05.02.2022; період нарахування пені: з 06.02.2022 по 06.07.2022 (в межах періоду розрахунку позивача).

Виходячи з таких даних, сума пені становить: 1660,27 грн.

в) розрахунок пені на суму боргу з орендного платежу за лютий 2022 року.

Вихідні показники: розмір заборгованої орендної плати за лютий 2022 р. - 15000,00 грн (зазначено позивачем, та встановлено судом); граничний строк оплати 05.03.2022; період нарахування пені: з 06.03.2022 по 06.08.2022 (в межах періоду розрахунку позивача).

Виходячи з таких даних, сума пені становить: 2067,12 грн.

г) розрахунок пені на суму боргу з орендного платежу за березень 2022 року.

Вихідні показники: розмір заборгованої орендної плати за березень 2022 р. - 15000,00 грн (зазначено позивачем, та встановлено судом); граничний строк оплати 05.04.2022; період нарахування пені: з 06.04.2022 по 06.09.2022 (в межах періоду розрахунку позивача).

Виходячи з таких даних, сума пені становить: 2449,32 грн.

ґ) розрахунок пені на суму боргу з орендного платежу за квітень 2022 року.

Вихідні показники: розмір заборгованої орендної плати за квітень 2022 р. - 15000,00 грн (зазначено позивачем, та встановлено судом); граничний строк оплати 05.05.2022; період нарахування пені: з 06.05.2022 по 06.10.2022 (в межах періоду розрахунку позивача).

Виходячи з таких даних, сума пені становить: 2819,18 грн.

д) розрахунок пені на суму боргу з орендного платежу за травень 2022 року.

Вихідні показники: розмір заборгованої орендної плати за травень 2022 р. - 15000,00 грн (зазначено позивачем, та встановлено судом); граничний строк оплати 05.06.2022; період нарахування пені: з 06.06.2022 по 06.11.2022 (в межах періоду розрахунку позивача).

Виходячи з таких даних, сума пені становить: 3164,38 грн.

е) розрахунок пені, на суму боргу з орендного платежу за червень 2022 року.

Вихідні показники: розмір заборгованої орендної плати за червень 2022 р. - 15000,00 грн (зазначено позивачем, та встановлено судом); граничний строк оплати 05.07.2022; період нарахування пені: з 06.07.2022 по 15.11.2022 (в межах періоду розрахунку позивача).

Виходячи з таких даних, сума пені становить: 2732,88 грн.

є) розрахунок пені, на суму боргу з орендного платежу за липень 2022 року.

Вихідні показники: розмір заборгованої орендної плати за липень 2022 р. - 9677,42 грн (встановлено судом виходячи з зарахування внесених орендарем платежів в рахунок сплати за останній місяць оренди (з 21.07.2022 по 20.08.2022), хоча позивач вважає, що заборгованість за липень 2022 року становить 15000,00 грн); граничний строк оплати 05.08.2022; період нарахування пені: з 06.08.2022 по 15.11.2022 (в межах періоду розрахунку позивача).

Виходячи з таких даних, сума пені становить: 1352,19 грн.

Щодо орендного платежу за серпень 2022 року суд не розраховує пеню, оскільки дійшов висновку, що за період з 21.07.2022 по 20.08.2022 заборгованість оплачена орендарем як за останній місяць оренди.

Виходячи з наведеного, загальний розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 16281,26 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат (інфляційних збитків) та 3% річних, то оскільки дані розрахунки позивач провів не виходячи з кожного окремого місячного орендного платежу, щодо якого виникла заборгованість, а за принципом наростання заборгованості, то неправильне визначення позивачем періодів (місяців) за які виникла заборгованість та дати настання прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, не призвело до помилок в виконаних розрахунках.

Так, за висновком суду, заборгованість у відповідача виникла починаючи з орендного платежу за листопад 2021 року у сумі 418 грн 93 коп, яка мала бути сплачена не пізніше 06.12.2021, і в подальшому така заборгованість наростала 06 числа кожного наступного місяця на 15 000 грн до 06.07.2022 (коли настав строк платежу орендної плати за червень 2022 року), та кінцево сформувалась 06.08.2022 збільшившись ше на 9677,42 грн (залишок заборгованості з орендної плати за липень 2022 року, не враховуючи періоду з 21.07.2022 по 20.08.2022 як останнього місяця оренди).

Проведені позивачем розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідають таким висновкам суду, є арифметично вірними, а тому до стягнення з відповідача підлягають 13659,47 грн інфляційних втрат та 2023,67 грн 3% річних, нараховані на заборгованість з орендної плати за період з 06.12.2021 по 15.11.2022.

Щодо стягнення неустойки, нарахованої за невиконання орендарем обов`язку щодо повернення речі після припинення договору оренди, то відповідно до статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 25.05.2022 у справі N 904/4472/20, від 08.06.2021 у справі N 916/1428/19.

Разом з тим, до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Такого правового висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17, від 19.04.2021 у справі N 910/11131/19.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України. Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі N 910/1806/17.

Відповідач в судовому засідання пояснив, що орендованим майном не користується з грудня 2021 року

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував, що в орендованому приміщенні відсутнє майно, товарно-матеріальні цінності Драгуна П.С., як і не заперечив можливості вільного доступу позивача Латишевського Т.О. до належного йому приміщення. Зі слів представника позивача, позивач отримав доступ до приміщення у грудні 2022 року, виявивши що приміщення було вільним. Жодних доказів того, що Драгун П.С. після 20.08.2022 продовжував користуватися орендованим майном, незаконно утримував його в себе, перешкоджав позивачу в доступі до приміщення в матеріалах справи немає, позивач в позовній заяві на такі обставини не покликався.

За таких обставин, саме лише не підписання між орендарем та орендодавцем акту про повернення орендованого майна орендодавцю, за відсутності обставин продовження орендарем фактичного володіння та користування орендованим майном, за наявності в орендодавця вільного доступу до свого майна та можливості його безперешкодного використання власником, не може бути підставою для стягнення з орендаря неустойки у вигляді подвійної орендної плати на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України.

Щодо позовних вимог стягнення 19774,63 грн витрат по сплаті комунальних послуг, то, як уже зазначалось, за змістом п. 4.3 та 4.4 договору оренди, до орендної плати не включаються витрати, покладені законодавством на орендодавця, зокрема: комунальні послуги (спожиті електроенергія, газ, послуги водопостачання та водовідведення) тощо. Вказані витрати сплачуються орендарем окремо за рахунок власних коштів. Оплата вищевказаних витрат за надані комунальні послуги та послуги по оплаті охоронної та пожежної сигналізації здійснюється орендарем за рахунок його власних коштів шляхом перерахування відповідних сум на рахунок орендодавця на підставі поданих орендодавцем квитанцій про оплату таких послуг.

В підтвердження вимог про стягнення 19774,63 грн витрат по сплаті комунальних послуг позивач надав довідку Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий центр від 19.10.2022, яка видана ОСОБА_2 про те, що за нежитлове приміщення № 1 (4) в приміщення Торгового центру, що знаходиться в будинку № 43а по вул. Галицька в м. Івано-Франківську проведена оплата комунальних платежів всього на суму 19774,63 грн. В тому числі, довідка містить інформацію про проведення оплати по місяцях з липня по вересень 2022 року.

Вказана довідка, на думку суду, не доводить обґрунтованості позовних вимог в цій частині, оскільки містить інформацію лише про проведені оплати комунальних послуг у зазначені в ній місяці, однак не містить інформації про те, в який період часу були спожиті комунальні послуги.

Дана довідка не є платіжним (розрахунковим) документом, який підтверджує проведення готівкових чи безготівкових платежів.

Крім того, дана довідка не містить інформації про те, які саме комунальні послуги надавались та за яким тарифом. В матеріалах справи відсутній договір, акти виконаних робіт чи будь-які інші документи, які б підтверджували що ТОВ Торговий центр надає комунальні послуги користувачам орендованого нежитлового приміщення, вартість та порядок розрахунку таких послуг. В той же час, за змістом п. 4.3 та 4.4 договору оренди підставою для сплати орендарем орендодавцю понесених витрат на комунальні послуги (якими за договором є споживання електроенергії, газу, послуг водопостачання та водовідведення), послуги охоронної та пожежної сигналізації є квитанції про оплату орендодавцем таких послуг. Такі квитанції позивач до матеріалів справи не подав.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Позивачем не доведено вартості спожитих відповідачем комунальних послуг, послуг охоронної та пожежної сигналізації, відшкодування яких передбачено умовами договору оренди, а тому суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог за недоведеністю.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3872,00 грн, що підтверджується платіжним документом № 0.0.2743399225.1 від 16.11.2022 (а.с. 4).

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2206,27 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), а судовий збір в сумі 1665,73 грн. покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 73, 74, 80, 86, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Латишевського Тараса Олександровича до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 258101,97 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення, з яких: 115096,35 грн заборгованості по орендній платі; 86645,16 грн неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України; 20902,69 грн пені; 2023,67 грн 3% річних; 13659,47 грн інфляційних втрат; 19774,63 грн витрат по сплаті комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Латишевського Тараса Олександровича ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 115096 (сто п`ятнадцять тисяч дев`яносто шість) грн 35 коп. заборгованості по орендній платі, 16281 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн 26 коп. пені, 2023 (дві тисячі двадцять три) грн 67 коп. 3% річних, 13659 (тринадцять тисяч шістсот п`ятдесят дев`ять) грн 47 коп. інфляційних втрат та 2206 (дві тисячі двісті шість) грн 27 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову фізичної особи-підприємця Латишевського Тараса Олександровича до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення пені в сумі 4621 (чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн 43 коп., неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України в сумі 86645 (вісімдесят шість тисяч шістсот сорок п`ять) грн 16 коп. та 19774 (дев`ятнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн 63 коп. витрат по сплаті комунальних послуг.

Судовий збір в сумі 1665 (одна тисяча шістсот шістдесят п`ять) грн 73 коп. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення: 02.02.2023.

Суддя І.Є. Горпинюк