Рішення № 108719742, 30.01.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/14025/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2023 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/14025/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви просив:

- Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування ОСОБА_1 періодів її роботи в МПП «Світанок» з 21.12.1995 року по 24.01.2000 року та з 02.02.2000 року по 17.05.2003 рік до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком;

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в МПП «Світанок» з 21.12.1995 року по 24.01.2000 рік та з 02.02.2000 року по 17.05.2003 рік згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 до загального страхового стажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.02.2022 ОСОБА_1 звернулася до управління обслуговування громадян №11 (сервісний центр) Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо підрахунку наявного страхового стажу.

Листом від 13.05.2022 №5995-5597/К-52/8-1300/22 відповідач повідомив позивачку про те що, згідно поданих документів, а саме: паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки, свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження дітей, та з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1998-2022 роки, за інформацією відділу перерахунків пенсій №3 орієнтовно страховий стаж становить 22 років 00 місяців 12 днів. Одночасно повідомлено, що періоди роботи в МПП «Світанок» з 21.12.1995 по 24.01.2000, та з 02.02.200 по 17.05.2003 потребують підтвердження. Таку відмову у зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу позивач вважає протиправною, так як вказані періоди її трудової діяльності підтверджені записами в трудовій книжці, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 11.10.2022 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив. Відзив обґрунтований тим, що трудова книжка позивача заведена з порушенням вимог законодавства та не долучені інші документи, які б підтверджували стаж роботи відповідно до вимог Порядку №637, тому для зарахування періодів роботи в МПП «Світанок» з 21.12.1995 по 24.01.2000 рік та з 02.02.2000 по 17.05.2003 рік згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 до загального трудового стажу підстав не має.

Судом встановлені наступні обставини:

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_2 , 21.12.1995 року позивачка прийнята на роботу в МПП «Світанок» на посаду офіціанта в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі наказу №48 від 21.12.1995 року.

24.01.2000 року на підставі наказу №13 позивач звільнена з роботи за власним бажанням.

02.02.2000 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в СПП «Світанок» на посаду бармена у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі наказу №15 від 02.02.2000 року.

17.05.2003 року на підставі наказу №131 позивачку звільнено за власним бажанням.

07.02.2022 ОСОБА_1 звернулася до управління обслуговування громадян №11 (сервісний центр) Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області із заявою щодо підрахунку наявного страхового стажу

Листом від 13.05.2022 №5995-5597/К-52/8-1300/22 відповідач повідомив позивача про те що, згідно поданих документів , а саме: паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, трудової книжки, свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження дітей, та з урахуванням індивідуальних відомостей про застраховану особу за 1998-2022 роки, за інформацією відділу перерахунків пенсій №3 орієнтовно страховий стаж становить 22 років 00 місяців 12 днів.

Згідно із частиною 1 ст.26 Закону 1058 починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу :

- з 1 січня по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Одночасно повідомлено, що періоди роботи в МПП «Світанок» з 21.12.1995 по 24.01.2000, та з 02.02.200 по 17.05.2003 потребують підтвердження.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у зв`язку з неврахуванням відповідачем часу роботи до страхового стажу, відповідач порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (далі - Закон №1058-ІV)

Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2022 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Так, згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 , 21.12.1995 року позивач прийнята на роботу в МПП «Світанок» на посаду офіціанта в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі наказу №48 від 21.12.1995 року. 24.01.200 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням на підставі наказу №13 від 24.01.2000 року. 02.02.2000 року ОСОБА_1 прийнята на роботу в СПП «Світанок» на посаду бармена у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підставі наказу №15 від 02.02.2000 року. 17.05.2003 року позивача звільнено за власним бажанням на підставі наказу №131 від 17.05.2003 року.

Вказаний період роботи позивачки не зарахований до страхового стажу через те, що трудова книжка позивача заведена з порушенням вимог законодавства та не долучені інші документи, які б підтверджували стаж роботи відповідно до вимог Порядку №637.

На момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення її трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з незарахуванням органом Пенсійного фонду до загального страхового стажу позивача періодів роботи з 21.12.1995 року по 24.01.2000 рік та з 02.02.2000 року по 17.05.2003 рік в МПП «Світанок» у зв`язку з неналежним заповненням її трудової книжки.

Суд враховує, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження її трудового стажу.

За таких обставин суд приходить до переконання, що вказані відповідачем обставини не можуть бути підставою неврахування спірних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Відтак, суд вважає, що позивачу протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи з роботи з 21.12.1995 року по 24.01.2000 рік та з 02.02.2000 року по 17.05.2003 рік в МПП «Світанок», оскільки такі підтверджуються записами трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Відповідачі в свою чергу не надали суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про спірні періоди роботи.

Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за спірні періоди і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо періодів роботи відповідачами суду не надано. При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

З врахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо неврахування ОСОБА_1 періодів її роботи в МПП «Світанок» з 21.12.1995 року по 24.01.2000 року та з 02.02.2000 року по 17.05.2003 рік до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в МПП «Світанок» з 21.12.1995 року по 24.01.2000 рік та з 02.02.2000 року по 17.05.2003 рік згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 до загального страхового стажу, підлягають задоволенню.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, - задоволити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885,79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи в МПП «Світанок» з 21.12.1995 року по 24.01.2000 року та з 02.02.2000 року по 17.05.2003 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885,79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) періоди роботи в МПП «Світанок» з 21.12.1995 року по 24.01.2000 рік та з 02.02.2000 року по 17.05.2003 рік згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 992,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 30.01.2023 року.

Суддя Гавдик З.В.