Рішення № 108719719, 31.01.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/13749/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому заявлено позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у нездійсненні нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням до складових місячного грошового забезпечення щомісячної винагороди за бойове чергування, передбаченої Додатком 25 Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Державної спецтрансслужби, Управління Державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294, індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, та невиплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повий календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 26 років; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повий календарний рік служби з урахуванням пільгової вислуги років, що разом складає повних 26 років, та з обов`язковим включенням до складових місячного грошового забезпечення посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за класність, надбавки за ОУС, надбавки за виконання особливо важливих завдань, винагороди за бойове чергування, передбаченої Додатком 25 Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Державної спецтрансслужби, Управління Державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року № 1294, індексації грошового забезпечення, встановленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, розрахованої на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року у справі № 380/7202/22, а також премії, та провести виплати з врахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що розрахована та утримана із розміру перерахованої одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

В позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 в період з 14 серпня 1998 року по 14 січня 2016 року проходила службу на різних посадах у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 60ос від 14 січня 2016 року прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії дозиметриста 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 1 категорії (тип Б) звільнено з військової служби у відставку за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпункту «з» (військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено із списків особового складу із 14.01.2016. Вислуга років для отримання пенсії станом на 14.01.2016 становить: календарна 17 років 04 місяці 29 днів; пільгова 08 років 08 місяців 14 днів, загальна 26 років 01 місяць 13 днів. Аналізом карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2016 роки встановлено, що при звільненні зі служби одноразова грошова допомога при звільненні нарахована та виплачена у сумі 29592,75 гривень. При цьому, сума цієї допомоги визначена із грошового забезпечення за грудень 2015 року із врахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за класність, надбавки за ОУС, надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії, виходячи з повних 17 календарних років вислуги. Як встановлено аналізом Особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 на постійній основі щомісячно виплачувалась надбавка за бойове чергування, у тому числі у грудні 2015 року а також нараховувалась індексація грошового забезпечення. Тобто вказані види грошового забезпечення не є одноразовими, а мають постійний характер. Окрім того, вислуга років ОСОБА_1 за час проходження служби з врахуванням пільгового обчислення складає 26 років 01 місяць 13 днів, або повних 26 років.

Позивачка вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення визначеної з врахуванням 26 років пільгової вислуги. Стверджує, що їй протиправно не включено у склад грошового забезпечення для нарахування одноразової грошової допомоги індексацію грошового забезпечення та винагороду за бойове чергування. Крім того, наголошує, що оскільки право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні вона набула у зв`язку з виконанням обов`язків несення військової служби, утримані суми податку з доходів фізичних осіб повинні бути виплачені їй в якості грошової компенсації.

Ухвалою від 06.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позивачка подала заяву про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтовує зокрема тим, що вона звернулась до суду з адміністративним позовом у тримісячний строк після отримання відмови у перерахунку грошової допомоги, а спірні відносини виникли до набрання чинності частиною другою статті 233 КЗпП України в новій редакції.

Суд зазначає, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. Як на момент звільнення позивачки з військової служби, виключення її із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, так і на момент отримання відповіді відповідача, наданої на заяву про здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільнення з військової служби, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Отже, строк звернення до суду позивачкою не пропущено (враховано правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21).

Відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву не подав, про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні повідомлений належним чином.

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази, суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 в період з 14 серпня 1998 року по 14 січня 2016 року проходила службу на різних посадах у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України № 60ос від 14 січня 2016 року прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії дозиметриста 1 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 1 категорії (тип Б) звільнено з військової служби у відставку за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпункту «з» (військовослужбовці, які досягли граничного віку перебування військовозобов`язаних у запасі, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено із списків особового складу із 14.01.2016. У наказі вказано, що вислуга років ОСОБА_1 для отримання пенсії станом на 14.01.2016 становить: календарна 17 років 04 місяці 29 днів; пільгова 08 років 08 місяців 14 днів, загальна 26 років 01 місяць 13 днів.

Згідно особистої картки грошового забезпечення за 2016 рік при звільненні зі служби ОСОБА_1 нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 29592,75 гривень. Сума цієї допомоги визначена з грошового забезпечення за грудень 2015 року із врахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за класність, надбавки за ОУС, надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії (60+740+240+18,50+111+832+1480), виходячи з повних 17 календарних років вислуги.

Згідно особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 на постійній основі щомісячно виплачувалась надбавка за бойове чергування, у тому числі у грудні 2015 року, а також нараховувалась індексація грошового забезпечення.

Не погодившись з визначенням розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивачка звернулась до суду.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII.

Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закон №1282-XII).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі Порядок №1078).

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пп.2) пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260).

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Аналогічні норми містить пункт перший розділу XXXII Порядку №260.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування при визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні пільгової вислуги позивачки суд виходить з насутпного.

У позовній заяві позивачка зазначила, що відповідач здійснив обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні лише за 17 календарних років служби, у той час як вказана допомога мала бути розрахована виходячи із 26 років пільгової вислуги.

Суд зазначає, що частина друга статті 15 Закону №2011 не містить вказівки на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.

Так, поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги, а саме: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 №2011 є наявність «вислуги 10 років і більше».

Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.04.2021 у справі №380/2427/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96441548), від 24.11.2020 у справі №822/3008/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93080938) та від 11.04.2018 у справі №806/2104/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 73359546).

Отже, з огляду на вищевказану позицію Верховного Суду, одноразова грошова допомога при звільненні нараховується за кожний повний календарний рік служби, а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги, у разі, якщо у нього немає 10 і більше років календарної вислуги.

Таким чином, поняття «умова набуття права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги» і поняття «обчислення розміру одноразової грошової допомоги», є відмінними, адже до складу першого включається як календарна так і пільгова вислуги років, а до складу другого - лише календарна.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.04.2022 у справі №580/2497/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -104129986).

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, оскільки позивачці правомірно при визначенні розміру одноразової грошової допомоги взято до уваги календарний період вислуги років, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

При вирішенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення з урахуванням індексації грошового забезпечення та винагороди за бойове чергування суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 9 цього ж Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що спеціальним законодавством, яке регламентує соціальні гарантії військовослужбовців, передбачено необхідність включення до складу грошового забезпечення особи, з якого здійснюється обчислення її одноразової грошової допомоги при звільненні, всіх видів додаткового забезпечення, які отримувалися нею на постійній основі (не одноразово та не періодично).

Тож, індексація є складовою частиною додаткового грошового забезпечення, яке особа отримує щомісячно, а тому також підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17.

Згідно матеріалів справи індексація грошового забезпечення позивачці за період 2015-2016 р.р. нараховувалась військовою частиною, проте така складова грошового забезпечення, при звільненні, не була включена до розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Крім того, рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/7202/22 від 07.06.2022 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01 лютого 2008 року по 14 січня 2016 року. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 лютого 2008 року по 14 січня 2016 року з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення").

Правовий висновок щодо систематичного характеру індексації грошового забезпечення та включення індексації, зокрема, до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року по справа №240/10130/19.

07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), яка набрала чинності із 01.01.2008.

Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі винагорода за бойове чергування.

Зі змісту довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення, в тому числі й додаткові види грошового забезпечення слідує, що винагорода за бойове чергування носить систематичний характер та належить до додаткових видів грошового забезпечення, а тому, за жодних обставин така складова не може вважатись одноразовою.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що нарахування та виплата позивачці одноразової грошової допомоги при звільненні повинна бути здійснена з врахуванням винагороди за бойове чергування та індексації грошового забезпечення.

31.05.2017 Кабінет Міністрів України посилив соціальний захист військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового та начальницького складу, які звільняються зі служби, а також членів їх сімей та вніс зміни до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 №375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових нагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового та начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум ПДФО з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, суд погоджується з позивачкою, що нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні слід проводити з урахуванням пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення та винагороди за бойове чергування та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, з урахуванням індексації грошового забезпечення та винагороди за бойове чергування, з урахуванням раніше виплаченої суми та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 94, 242-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та винагороди за бойове чергування.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, з урахуванням індексації грошового забезпечення та винагороди за бойове чергування, з урахуванням раніше виплаченої суми та із одночасною компенсацією при виплаті сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судовий збір стягненню із сторін не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько О.В.