Рішення № 108719501, 31.01.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/2225/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965; адреса: вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)

про визнання протиправним та скасування рішення.

ФОП ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №КР1834/216/АВ/П/ПП від 26 лютого 2021 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що інспекційне відвідування позивачки, внаслідок якого прийнято оскарження рішення, здійснено з численними порушеннями норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V, "Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823; Порядком № 823 не передбачена можливість ініціювання інспекторами праці інспекційного відвідування, а направлення на проведення інспекційного відвідування не відповідає вимогам, що встановлені законодавством. Крім того, виявлені у ході інспекційного відвідування порушення щодо використання позивачкою найманої праці без укладення трудового договору не відповідають дійсності, адже особи, щодо яких зроблено такий висновок, є працівниками іншого ФОП, що провадить господарську діяльність у тому ж магазині, що й ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 17 травня 2021 року відкрите провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач позовних вимог не визнав та у поданому відзиві на позовну заяву вказав, що інспекційною перевіркою ФОП ОСОБА_1 виявлено, що всупереч вимогам Кодексу законів про працю України у магазині позивачки працюють 3 особи без укладення трудового договору. На переконання відповідача, подані позивачкою документи щодо працевлаштування цих трьох осіб у ФОП ОСОБА_2 не можуть бути взяті до уваги, оскільки працівники ФОП ОСОБА_1 , які на час проведення інспекційного відвідування виконували роботу в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 та особи, щодо працевлаштування яких у ФОП ОСОБА_2 позивачкою надані документи ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), є різними особами. За таких умов, вважаючи спірне рішення законним та таким, що грунтується на достеменно встановлених обставинах, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Своїм правом на подання відповіді на відзив позивачка не скористалась.

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець; згідно із відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивачки є « Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах».

На підставі Наказу Управління Держпраці у Кіровоградській області від 24 лютого 2021 року №154 «Про проведення інспекційного відвідування» та направлення від 24 лютого 2021 року №154/02.1 посадовими особами Управління Держпраці у Кіровоградській області проведене інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин за місцем провадження підприємницької діяльності - у магазині одягу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в м. Кропивницькому біля готелю «Київ».

За результатами інспекційного відвідування складено акт №КР1834/216/АВ від 26 лютого 2021 року.

У вказаному Акті зазначено, що під час проведення інспекційного відвідування 24.02.2021 об 11 год. 20 хв. у магазині за робочим місцем, призначеним для відпуску товарів, знаходились продавці, які декілька разів виходили до підсобного приміщення та повертались назад, відмовляючись назвати себе, а потім назвались ОСОБА_6 і ОСОБА_5 . У торгівельному залі перебувала також працівник, яка спочатку не називала себе, а потім назвалась ОСОБА_3 .

За інформацією, що надана відповідачеві органами Пенсійного фонду України, станом на час проведення інспекційного відвідування 24 лютого 2021 об 11 год. 20 хв. відсутні повідомлення про початок трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та працівниками ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .

У зв`язку із відсутністю у магазині кадрових та бухгалтерських документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, заступником начальника відділу Пасічник Т.В. внесено вимогу № КР1834/216/ПД від 24 лютого 2021 року про надання документів до 09 год. 00 хв. 25 лютого 2021 року. Вимогу про надання документів та копію направлення на проведення інспекційного відвідування №154/02.1 від 24.02.2021 вручено працівнику ФОП ОСОБА_1 , яка назвалась ОСОБА_3 , для передачі фізичній особі підприємцю (позивачеві).

На виконання означеної вимоги позивачкою 25 лютого 2021 року надані: копія трудового договору між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 12 лютого 2021 року, повідомлення про прийняття її на роботу з 15 лютого 2021 року, яке подане 12 лютого 2021 року, паспортні дані працівника. Щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_8 позивачка пояснила, що зазначені особи є працівниками ФОП ОСОБА_2 , яка також здійснює підприємницьку діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_2 та додала до пояснень повідомлення про прийняття зазначених працівників на роботу до ФОП ОСОБА_2 , їх паспортні дані, а також копію договору про спільну діяльність від 01 січня 2021 року.

Згідно наявної у відповідача інформації від органів Пенсійного фонду України, станом на 25 лютого 2021 року ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) подано звіт за грудень 2020 року про прийняття на роботу ОСОБА_5 та ОСОБА_10 .

Воднораз, відповідач наполягає на тому, що працівники ФОП ОСОБА_1 , які на час проведення інспекційного відвідування виконували роботу в магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 та особи, щодо працевлаштування яких позивачкою надані документи ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), є різними особами.

Викладене обумовило висновки відповідача про те, що 24 лютого 2021 року у ФОП ОСОБА_1 без оформлення трудових відносин працювали три неідентифіковані відповідачем особи, а отже позивачкою порушені вимоги ч. 1 ст. 21 КЗпП України щодо укладання трудового договору, ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України, якими передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та постанови КМУ від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

За таких умов, 26 лютого 2021 року інспектором праці було винесено припис №КР1834/216/АВ/П, яким ФОП ОСОБА_1 зобов`язано усунути виявлені під час проведення інспекційного відвідування порушення. Також 26.02.2021, винесено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №КР1834/216/АВ/П/ПП від 26.02.2021.

Викладені обставини передували зверненню позивачки до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до частин першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05 квітня 2007 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

З такого правового регулювання слідує, що для органу державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю є обов`язковими не всі положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а лише ті, які визначені у статті 1, статті 3, частинах першої, четвертої, шостої - восьмої, абзаці другому частини десятої, частинах дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частині одинадцятої статті 4-1, частині третьої статті 6, частинах першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статтях 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року (далі - Порядок № 823, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для проведення інспекційного відвідування визначені пунктом 5 Порядку №823.

Так, згідно з цим пунктом (у редакції, чинній станом на момент інспекційного відвідування) інспекційні відвідування проводяться з таких підстав: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДПС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату 30 і більше відсоткам працівників менше мінімальної; - роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, в яких стосовно працівн

Відповідач зазначає, що 24.02.2021 року інспектор праці Пасічник Т.В. отримала інформацію про можливе використання нелегальної праці у ФОП ОСОБА_1 та повідомила про це начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_11 , яка склала відповідну службову записку.

За результатами розгляду інформації, що містилася у вказаній службовій записці, видано Наказ Управління Держпраці у Кіровоградській області від 24 лютого 2021 року №154 «Про проведення інспекційного відвідування», а також направлення від 24 лютого 2021 року №154/02.1

Аналізуючи зазначені обставини у сув?язі із вищевказаними положенями законодавства, суд не вважає обгрунтованими доводи сторони позивача про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування.

Натомість, надаючи оцінку виявленому інспекційним відвідуванням порушенню позивачкою вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною третьою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" визначено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З аналізу цих норм КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 вбачається, що працівник може бути допущений до роботи за трудовим договором лише після подання до територіального органу Державної фіскальної служби повідомлення про прийняття працівника на роботу за таким трудовим договором.

У спірних правовідносинах висновки відповідача про допуск позивачкою до роботи працівників без укладення трудового договору ґрунтуються на доводах перевіряючих осіб про те, що особи, які виконували роботу в магазині, є не тими особами, щодо працевлаштування яких позивачкою надані документи. Відповідач підтверджує це співставленням матеріалів фото- та відеофіксації присутніх у магазині працівників та копіями наданих позивачкою паспортів продавців ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та стверджує про «візуальну розбіжність» зафіксованих на фото- та відеозаписі осіб та осіб, чиї паспортні дані надані позивачкою.

Воднораз, суд вважає неприйнятними такі доводи відповідача, оскільки достеменно ідентифікувати зафіксованих на матеріалах відео- та фотозйомки осіб не видається можливим, адже зйомка проводилася у погано освітленому приміщенні, працівники одягнені у верхній одяг з капюшонами, а їх обличчя майже повністю закриті медичними масками. Більше того, як підтверджує сам відповідач, вказані особи самі назвалися ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 .

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 КАС України, а у силу частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин першої і другої статті 77 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування «баланс вірогідностей».

За таких умов суд не може послуговуватись наданими відповідачем доказами, як такими, що «поза розумним сумнівом» засвідчили б, що під час інспекційного відвідування у належному ФОП ОСОБА_1 магазині працювали інші особи, аніж ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 .

Отже, продовжуючи вирішення спору, суд виходить із того, що саме означені особи працювали у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під час проведення інспекційного відвідування 24 лютого 2021 року.

Як зазначалося, на вимогу інспекторів позивачкою були надані до перевірки копія трудового договору між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 12 лютого 2021 року, повідомлення про прийняття її на роботу з 15 лютого 2021 року, яке подане 12 лютого 2021 року, паспортні дані працівника, тому підстави для висновку про використання позивачкою найманої праці без укладення трудового договору із вказаною особою відсутні.

Щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_5 суд зазначає таке.

01 січня 2021р. позивачкою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений Договір про спільну діяльність. Відповідно до умов вказаного договору сторони уклали його з метою організацію роботи торговельних точок, що розташовані у місті Кропивницькому Кіровоградської області. Спільна діяльність за цим договором здійснюється сторонами без об`єднання вкладів та утворення окремої юридичної особи. При цьому, на ФОП ОСОБА_2 , як на сторону зазначеного договору покладений обов`язок щодо здійснення обслуговування клієнтів (покупців) у відповідності до правил обслуговування клієнтів (покупців), прийом товару, ведення обліку товару, організація збуту продукції та її постачання споживачам (підпункт 5.5. Договору).

У свою чергу, у матеріалах справи наявні докази (також були надані до перевірки), які свідчать про те що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є працівниками ФОП ОСОБА_2 .

Дослідивши та оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 не виступала щодо роботодавцем щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , не наймала їх на роботу та на мала обов`язку укладати з ними трудовий договір, а їхні взаємовідносини не носили характеру трудових відносин та не регулювалися Кодексом законів про працю України.

За наведених обставин суд вважає необгрунтованим твердження відповідача про порушення позивачкою вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 1 та 3 ст. 24 КЗпП України та, як наслідок, задовольняє позовні вимоги шляхом визнання протиправним і скасування попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №КР1834/216/АВ/П/ПП від 26 лютого 2021 року.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати на оплату правової допомоги у сумі 6700,00 гривень та на оплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Відповідач застережень щодо обгрунтованості понесених позивачкою витрат н висловив.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

З огляду на пункт 1 частини 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з частиною 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», п.80 рішення від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», п.88 рішення від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України». заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 року у справі «East/West Aliance Limited» проти України»), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, 22 березня 2021 року між адвокатом Манзюком Т.Ю. (Адвокат) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги.

Актом про надання професійної правової допомоги від 22 березня 2021 року підтверджено, що за означеним договором ФОП ОСОБА_1 отримала від адвоката Мандзюка Т.Ю. послуги щодо консультації клієнта та вивчення документів стосовно порядку та строків судового розгляду, обговорення правової позиції вартістю 700 грн, щодо підготовки позовної заяви, вивчення нормативної бази, виготовлення скан-копій документів, подачі документів до суду вартістю 5000 грн, консультацію стосовно порядку розгляду справи у суді, дистанційного супроводу розгляду справи у суді, доведення норм діючого законодавства до відома клієнта, інформування про хід розгляду справи вартістю 1000 грн.

ФОП ОСОБА_1 сплатила вказані послуги в сумі 6700,00 грн 25 березня 2021 року адвокату Мандзюку Т.Ю., що підтверджується розрахунковою квитанцією ЛВК 764907.

З огляду на критерії реальності витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що відображені в акті про надання професійної допомоги за Договором від 22 березня 2021 року види наданих адвокатом послуг є достовірними та необхідними, оскільки підлягали вчиненню при зверненні до суду та під час розгляду справи у суді. Окрім того, співвідносячи надані послуги зі з їх обсягом та витраченим часом, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір правничої допомоги відповідає критерію розумності.

Таким чином, надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги відповідають вимогам частини 5 статті 134 КАС України. При цьому відповідачем відповідно до приписів частини 7 статті 134 КАС України не доведено, що витрати позивача на правничу допомогу є неспівмірними в розумінні частини 5 статті 134 КАС України.

На підставі викладеного та враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для сторін, суд вважає обґрунтованими, співмірними, пов`язаними з розглядом даної справи та такими, що підтверджені належними доказами витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі

За таких умов, судові витрати у справі (судовий збір в сумі 2270,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6700,00 грн.) належить розподілити відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачці з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965; адреса: вул. Дворцова, 24, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №КР1834/216/АВ/П/ПП від 26 лютого 2021 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові вирати, а саме, судовий збір у розмірі 2270,00 грн грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6700,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965).

Копію рішення скерувати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі - безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук