Рішення № 108719030, 01.02.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року Справа № 280/6034/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Деревянко А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:

- визнати дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивача протиправними;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу з 01.04.2019 без обмеження максимальним розміром на підставі довідки Запорізького обласного ТЦК та СП від 21.04.2021 за № 655/с про розмір грошового забезпечення, з урахуванням зазначених у ній складових та основного розміру пенсії у розмірі 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2228/22 зобов`язано відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.04.2021 №655/с, однак при здійсненні перерахунку пенсії відповідач обмежив пенсію позивача максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає такі дії протиправними. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24.10.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви

Ухвалою суду від 24.11.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача (розрахунок пенсії станом на дату призначення, на 31.12.2017, на 01.01.2018, на 05.03.2019, на 01.04.2019 та на 01.01.2022).

09.12.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що дії Управління щодо застосування 70% грошового забезпечення під час проведення перерахунку пенсії позивачу є такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства, оскільки на момент перерахунку пенсії діяла норма ст.13 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала саме такий максимальний розмір. Стосовно позовних вимог щодо виплати перерахованої пенсії без обмеження граничного розміру, вважає такі передчасними та безпідставними, оскільки Управлінням ще не прийнято рішення щодо перерахунку позивачу пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, тому відсутні підстави вважати, що права позивача при здійснення такого перерахунку будуть порушені. Також з посиланням на постанову Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а звертає увагу на пропуск строку звернення до суду з даним позовом. Просить у задоволенні позову відмовити.

13.12.2022 відповідачем подано витребувані судом докази.

30.01.2023 відповідачем подано додаткові докази.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №280/2228/22, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 28.07.2022, визнано протиправними дії Управління щодо зменшення з 01.04.2019 раніше призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону №2262-XII пенсії з 90 % до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Управління здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону №2262-XII, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.04.2021 №655/с, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На відповідне звернення позивача щодо перерахунку пенсії, Управління листом від 02.08.2022 №7840-7121/Ч-02/8-0800/22 повідомило, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/2228/21 Управлінням проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. На теперішній час позивач отримує пенсію в максимальному розмірі. Що стосується порядку виконання зазначеного рішення, крім іншого, повідомлено, що при виконанні рішення суду у справі №280/2228/21 про зобов`язання проведення перерахунку пенсії з урахуванням оновленого розміру грошового забезпечення Управлінням застосовано норми законодавства, чинні на квітень 2019 року, зокрема, норми статті 13 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Слід звернути увагу, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №280/2228/22 зобов`язано Управління здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії позивача з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, водночас у листі Управління від 02.08.2022 №7840-7121/Ч-02/8-0800/22 вказано, що перерахунок здійснено на виконання рішення суду у справі з іншим номером - №280/2228/21, при цьому розмір пенсії позивача обмежено до 70% відповідних сум грошового забезпечення, що прямо суперечить рішенню Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №280/2228/22.

Зважаючи на вказані розбіжності щодо номеру справи та очевидні суперечності щодо наслідків виконання рішення суду з огляду на його резолютивну частину, судом перевірено відкриті дані Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено, що рішення у справі №280/2228/21 прийнято щодо іншої особи ( ОСОБА_2 ) та не стосується прав позивача.

Крім того, судом витребувано у відповідача розрахунки пенсії позивача станом на дату призначення, на 31.12.2017, на 01.01.2018, на 05.03.2019, на 01.04.2019 та на 01.01.2022, з яких встановлено, що з 01.04.2019 і станом на 01.08.2022 пенсія позивача обчислена, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення, однак фактично виплачується з урахуванням максимального розміру пенсії десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром під час перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на виконання рішення суду у справі №280/2228/22, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною 3 статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Предметом спору у цій справі є правомірність обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної позивачу на підставі Закону № 2262-XII.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VI_, який набрав чинності з 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.

Конституційний Суд України у цьому рішенні виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 20.01.2023 у справі №640/2480/19 Верховний Суд зазначив таке:

« на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.».

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що відповідач не зазначив законних підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а викладені у відзиві на позовну заяву аргументи жодним чином не стосуються змісту спірних правовідносин та прямо суперечать фактичним обставинам справи, встановленим на підставі письмових доказів, наданих, у тому числі, відповідачем.

Враховуючи наведене, суд констатує, що всупереч обов`язку, встановленого частиною 2 статті 77 КАС України відповідач не довів, що обмежуючи розмір пенсії позивача діяв відповідно до закону, у зв`язку з чим такі його дії є протиправними.

За наведеного, для належного та ефективного захисту порушеного права у спірних правовідносинах наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром.

Водночас, суд враховує, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2228/22 відповідача зобов`язано перерахувати пенсію позивача, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.04.2021 №655/с. При цьому, судом встановлено, що на теперішній час пенсія позивача обчислюється з 90 % відповідних сум грошового забезпечення.

Отже питання щодо належного відсоткового розміру пенсії позивача вирішено судом, рішення набрало законної сили, а тому відсутні підстави для повторного зобов`язання відповідача перерахувати пенсію позивача, з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 21.04.2021 №655/с, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а, суд зазначає таке.

В постанові Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №553/4276/16-а щодо доводів скаржника про пропуск позивачем строку звернення до суду, Верховний Суд з посиланням на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

За обставинами даної справи судом встановлено, що обмеження максимального розміру пенсії позивача відбулось внаслідок перерахунку пенсії позивача, проведеного Управлінням на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2022 у справі №280/2228/22, яке набрало законної сили 28.07.2022.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позов подано до суду 14.10.2022 засобами поштового зв`язку, тобто до завершення шестимісячного строку від дати набрання законної сили судовим рішенням, на виконання якого пенсія позивача була перерахована із застосуванням обмеження максимального розміру, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», інших судових витрат не заявив, у зв`язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо перерахунку та виплати з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.

Повне судове рішення складено 01.02.2023.

Суддя М.О. Семененко