Постанова № 1087140, 31.10.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

31.10.07 Справа№ 12/224А

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Джус Р.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, м. Львів

відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрінвесткабель", м. Львів

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Болас", м. Львів

про визнання недійсним договору

Представники сторін

Від позивача: Демідюк В.В. - старший державний податковий інспектор

Від відповідача 1: не з"явився

Від відповідача 2: не з"явився

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки передбачені статтями 27, 29,49,51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрінвесткабель" та до Товариства з обмеженою відповідальністю „Болас " про визнання недійсним господарського зобов’язання на суму 781 456,21 грн. та про застосування передбачених ст. 208 Господарського кодексу України наслідків.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просить визнати недійсним господарське зобов’язання між відповідачами на суму 781 456,21 грн. ,оскільки головним відділом податкової міліції ДПІ у м. Львові встановлено факт фінансово-господарських взаємовідносин ТзОВ "Укрінвесткабель" (ЄДРПОУ 32053472), що знаходиться на обліку в ДШ у Галицькому районі м. Львова з ТОВ „Болас”, яке містить ознаки фіктивності, а саме встановлено, що протягом 2003-2005 років на підставі угод б/н від 01.03.03, 15.03.03 та 31.12.03 р. а також інших угод ТзОВ "Укрінвесткабель" здійснювало фіктивне придбання товарно-матеріальних цінностей (безтоварні операції) в ТзОВ „Болас”.

Окрім цього вироком Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2006 року по справі № 1-123 було встановлено, що Кріль О.Я у кінці літа 2002 року познайомився з Теплінським С.О., який через деякий час запропонував йому стати директором ряду підприємств, а саме ТзОВ "Болас", ТзОВ "Ламс", ТзОВ "Онтен", зі слів Теплінського С.О., йому необхідно було підписувати деякі банківські документи.

Якою діяльністю займалися ці підприємства він не знав, оскільки участі у ній не брав і йому ніхто нічого не розповідав. Теплінський С.О. обіцяв зарплату у 500 грн., однак платив по 50 грн. за підпис банківських документів. Податкові накладні, видаткові накладні ТзОВ "Болас" не підписував. Додатково позивачем було долучено до матеріалів справи копію протоколу допиту Кріля О.Я., в якому також були перелічені зазначені вище обставини.

Відповідач 1 вимоги ухвал суду не виконав, однак подав заперечення по суті заявлених позовних вимог, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належни чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідач 2 вимоги ухвал суду не виконав, письмових пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (копія листа ГВПМ ДПІ у м. Львові від 11.07.2007 р. № 4031/26-31, копія вироку Франківського районного суду м. Львова від 01 серпня 2006 року по справі № 1-123, протокол допиту Кріля О.Я., свідоцтво про державну реєстрацію, довідки з ЄДРПОУ, податкові та видаткові накладні, та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-ІУ, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Повний текст постанови виготовлено, підписано та оголошено 31.10.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між ТзОВ „Укрінвесткабель” (м. Львів) та ТОВ „Болас” (м. Львів) було укладено угоду в простій письмовій формі.

Згідно податкових накладних доданих до позовної заяви продавець ТОВ „Болас” продає товар ТзОВ „Укрінвесткабель”, умова продажу договір. Факт виконання договору підтверджується податковими та видатковими накладними, згідно переліку наведеного в додатку до позовної заяви. Всього, згідно накладних було поставлено товару на загальну суму 781 456,21грн.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Санкції передбачені ч.і ст. 208 ГК України застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак санкції встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків однією з сторін договору, необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Позивачем не доведено, що спірний договір, укладений відповідачами з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).

Окрім того, пунктом 1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними" № 01-8/481 від 20.04.2001р. передбачено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

Тобто порушення податкового законодавства ТзОВ "Болас не може тягнути за собою визнання недійсним господарського зобов’язання з ТОВ "Укрінвесткабель" , оскільки на момент укладення угоди обоє відповідачів були зареєстровані як платники податків, і знаходились в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

При цьому уповноважений податковий орган (за наявності встановлених законом підстав) не позбавлений права донарахувати необхідну суму податку суб'єкту підприємницької діяльності - порушнику податкового законодавства, оскільки статею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

Таким чином, матеріали справи не вказують на наявність в діях відповідачів наміру (умислу) на приховування від оподаткування доходів при вчиненні господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору б/н від 01.03.03 року.

Статтею 203 ЦК України передбачено - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В частині першій ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин (договір) який виник між відповідачами не суперечить ні ст. 203 ні Цивільному кодексу в цілому

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки не встановлено наміру (умислу) на приховування від оподаткування доходів відповідачами при вчиненні спірного господарського зобов'язання. Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання було вчинене відповідачами з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства.

Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст. 203,215 ЦК України ст.ст.17, 48, 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.2-1, п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-ІУ (із змінами та доповненнями), господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрінвесткабель", та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю „Болас", м. Львів про визнання недійсним договору - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Главою І “Апеляційне провадження” Розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.

Суддя Запотічняк О.Д.