Рішення № 108711611, 16.01.2023, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3480/22

провадження 2/216/788/23

РІШЕННЯ

іменем України

16 січня 2023 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Кацюби В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» звернулося до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 10.01.2018 між АТ «ЮНЕКС БАНК» правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3.47.0118.ФО_К, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 29000,00 грн, терміном користування до 10.01.2021. За умовами кредитного договору позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 12% річних та щомісячну комісію за обслуговування кредиту у розмірі 2,99%. На сьогоднішній день відповідачем належним чином не виконуються взяті на себе зобов`язання, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку. Станом на 31.03.2021 заборгованість відповідача перед Банком становить 54824,96 грн., з яких: 21101,80 грн заборгованість за тілом кредиту, 5892,70 грн. прострочені відсотки, 21677,50 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту, 6152,96 грн штрафи, пеня. Відповідач обов`язки щодо погашення заборгованості в добровільному порядку не виконує, внаслідок чого позивач просить стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати з відповідача у судовому порядку.

Представник позивача, відповідно до ст. 276 ЦПК України, у позові просив здійснити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін судом повідомлялася належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк, не подала суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подала до суду відзив на позовну заяву.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються питання виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що 10.01.2018 між АТ «ЮНЕКС БАНК» правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3.47.0118.ФО_К, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в сумі 29000,00 грн, терміном користування до 10.01.2021. За умовами кредитного договору позичальник сплачує відсотки за користування кредитом у розмірі 12% річних та щомісячну комісію за обслуговування кредиту у розмірі 2,99% (а.с. 16-20). Також погоджено паспорт споживчого кредиту та графік платежів (а.с. 21, 24).

Поряд з цим, за умовами кредитного договору передбачено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором у вигляді штрафу у розмірі 200,00 грн. (п. 3.2.6. кредитного договору) та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 15% суми простроченого платежу (п. 4.1 кредитного договору).

Як встановлено судом, відповідачем умови кредитного договору не виконано.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, за приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи відсутність оплати за кредитом з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту (основний борг) в розмірі 21101,80 грн.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, відповідно до умов укладеного Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти), а саме: 12% річних. Зазначена процентна ставка є фіксованою.

Враховуючи відсутність оплати за відсотками за користування кредитними коштами з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за відсотками, яка згідно з розрахунком становить 5892,70 грн.

Перевіряючи доводи позивача, щодо стягнення з відповідача комісії та пені суд приходить до наступних висновків.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому, згідно зі ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що за умовами кредитного договору в разі порушення строку сплати платежів Позичальник зобов`язаний сплатити пеню та штрафи (п.п. 3.2.6., 4.1. кредитного договору).

Позивач до позову надав розрахунок пені та штрафів відповідно до якого сума пені і штрафів складає 6152,96 грн, який був перевірений судом та визнавши його арифметично та методологічно правильним суд вважає, що вимоги позивача, щодо стягнення пені та штрафів підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача суми комісії, суд, враховуючи особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів», приходить до таких висновків.

Так, за положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які не справедливими. Умови договору є несправедливими, якщо суперечать принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Позивач нарахував відповідачу комісію за послуги, що супроводжують кредит, у розмірі 21677,50 грн, що на думку суду не узгоджується з вищезазначеним, тому суд приходить до висновку, що в даній частині позову слід відмовити, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1746цс16.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 33147,46 грн, з яких: 21101,80 грн заборгованість за тілом кредиту, 5892,70 прострочені відсотки, 21677,50 грн. прострочена комісія за обслуговування кредиту, 6152,96 грн штрафи, пеня, у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії слід відмовити.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі, які складаються з судового збору у розмірі 1500,06 грн.

Поряд з цим, відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Виходячи із системного аналізу положень статті 133, 137, 141 ЦПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які, окрім судового збору, складаються з витрат пов`язаних з наданням правової допомоги у розмірі 6600,00 грн, на підтвердження даних обставин до суду надав розрахункову квитанцію, договір про надання правової допомоги, платіжне доручення на оплату послуг за договором та акт наданих послуг, а тому, вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 133, 136, 137, 141, 197, 258-259, 263, 265, 268, 274, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 1054 ЦК України суд -

ухвалив:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №3.47.0118.ФО_К від 10.01.2018, станом на 31.03.2021 у розмірі 33147,46 грн. (тридцять три тисячі сто сорок сім гривень 46 копійок), з яких: 21101,80 грн. (двадцять одна тисяча сто одна гривня 80 копійок) заборгованість за тілом кредиту, 5892,70 грн. (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 70 копійок) прострочені відсотки, 6152,96 грн (шість тисяч сто п`ятдесят дві гривні 96 копійок) штрафи, пеня.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС» судові витрати по справі у вигляді судового збору, у розмірі 1500,06 грн (одна тисяча п`ятсот гривень 06 копійок) та витрати пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 6600,00 грн. (шість тисяч шістсот гривень).

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 12, офіс 1007, код ЄДРПОУ 42436323;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ