Рішення № 108710041, 01.02.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року Справа № 915/565/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрінтек (29007, Хмельницька обл., Хмельницький район, м. Хмельницький, вул. Трудова, буд. 9 код ЄДРПОУ 37462850) пред`явленою до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546), про стягнення заборгованості за договором.

28.11.2022 року ухвалою суду відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Зазначену ухвалу суду позивач отримав 08.12.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 5400500949046, а відповідач 06.12.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5400500954430.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення грошової суми за договором №53-123-01-19-05795 від 27.09.2019 року у розмірі 80206,92 грн. з яких: 8319,60 грн. заборгованість за договором, 38567, 14 грн. - 3% річних, 33319,78 грн. - втрати від інфляції.

Із змісту позову вбачається, що позивач поставив відповідачу в обумовлений договором постачання №53-123-01-19-05795 від 27.09.2019 року строк товар на суму 3852397,24 грн. разом з ПДВ. Через те, що відповідач в обумовлений договором строк за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі та з простроченням, виникла заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. У зв`язку з простроченням виконання обов`язку по оплаті позивач також просив застосувати до відповідача відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, яка передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України.

09.01.2023 року разом із відзивом на позовну заяву до суду надійшла заява відповідача про поновлення пропущеного строку для надання відзиву.

Ухвалою суду від 23.01.2023 року судом відмовлено відповідачу у поновленні процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву.

12.01.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, судом встановлено наступне.

27.09.2019 року у м. Южноукраїнськ позивач (постачальник) уклав із відповідачем (покупець) договір на постачання товару №53-123-01-19-05795, предметом якого є обов`язок постачальника передати покупцю, а обов`язком покупця є прийняття і оплата товару - аксесуари до робочого одягу (засоби індивідуального захисту) у кількості, асортименті і цінам зазначеним у специфікаціях №1 та №2 (додатки до договору №1 та №2).

На підтвердження цього позивачем приєднано до позову копію договору на постачання товару №53-123-01-19-05795, додатки №1 та № 2 до договору, додаткову угоду № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає 3852397,24 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата відбувається на протязі 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та № 2 (додатки до договору № 1 та № 2) та виконання постачальником умов пунктів 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Відповідно до п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю:

-видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УТК ЗЕД по-позиційно;

-податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УТК ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця Yuaes_pdv@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

-сертифікати перевірки типу або експертизи типу або відповідальності, декларації про відповідність, висновки Державної санітарно-епідеміологічної експертизи (оригінали або копії завірені печаткою постачальника) згідно вимог до тендерної документації.

Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Відповідно до п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 Про порядок приймання продукції по кількості і П-7 Про порядок приймання продукції по якості, СОУ НАЕУ 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЄС.

Відповідно до п. 12.1, п. 12.2 договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою, та закінчується 31.12.2020 року.

У відповідності до специфікації № 1 та № 2 до договору, сторонами погоджено поставку відповідачу товару на загальну суму 3852397,24 грн. разом із ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: №2502 від 22.10.2019 року, №2576 від 30.10.2019 року, №2598 від 30.10.2019 року, №2934 від 11.12.2019 року, №2936 від 11.12.2019 року, №2968 від 12.12.2019 року, №15 від 08.01.2020 року, №130 від 27.01.2020 року, №1310 від 11.09.2020 року, №1739 від 01.12.2020 року, завірені копії яких приєднані позивачем до позовної заяви.

Зазначені поставки товару відображені у податковій звітності шляхом внесення до Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів ДПС України податкових накладних від 22.10.2019 №125; від 30.10.2019 №204; від 11.12.2019 №66, №67; від 12.12.2019 №82; від 08.01.2020 №3; від 27.01.2019 №88; від 11.09.2020 №43, від 01.12.2020 №1, що підтверджується наявними у матеріалах копіями указаних податкових накладних та квитанцій до них.

Вказані докази свідчать про те, що позивачем поставка товару здійснена з дотриманням умов п. 3.2. та 5.1. договору, на підставі чого мала відбутися оплата відповідачем в порядку, передбаченому п. 2.2 Договору.

Відповідач здійснив часткову оплату товару з простроченням на загальну суму 3844077,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №УПТК/609, №УПТК/611, №УПТК/606, №УПТК/605 від 31.01.2020 року; №УПТК/610, №УПТК/608, №УПТК/607 від 03.02.2020 року; №УПТК/813, №УПТК/812 від 10.03.2020 року; №УПТК/877 від 31.03.2020 року; №УПТК/1090, №УПТК/1091, №УПТК/1088, №УПТК/1089 від 31.07.2020 року; №УПТК/1182, №УПТК/1183, №УПТК/1184 від 27.08.2020 року; №УПТК/1220, №УПТК/1221 від 02.09.2020 року, №УПТК/1356 від 05.10.2020 року.

Заборгованість у сумі 8319,60 грн. за поставлений товар залишається не сплаченою відповідачем.

28.05.2020 року та 18.06.2020 року на адресу відповідача позивачем було направлено претензії № 05/20-111 та №06/20-49.

Листом № 07/10909 від 08.07.2020 року відповідач претензійні вимоги визнав, повідомлено про неможливість погашення заборгованості у строк встановлений договором, у зв`язку зі значним зростанням простроченої заборгованості ДП Гарантований покупець перед ним та суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії. Будь-якого документального підтвердження вказаних обставин до листа не додано, пояснень щодо взаємозв`язку між виконанням фінансових зобов`язань перед нами та браком коштів за відпущену електроенергію - не надано.

Оскільки в порушення умов договору оплата продукції була здійснена відповідачем не в повному обсязі і з простроченням, позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 8319,60 грн. заборгованості за договором, 38567,14 грн. 3% річних та 33319,78 грн. інфляційних втрат за прострочення поставки товару.

Надані позивачем письмові докази з огляду на приписи ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України є належними, допустимими та достовірними.

Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору між сторонами існують правовідносини, які врегульовані господарським та цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється:

- виконанням, проведеним належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання;

- у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі;

- за згодою сторін;

- через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем всупереч умов договору та вищенаведених норм законодавства зобов`язання по оплаті отриманого товару виконано з простроченням та не в повному обсязі.

Частиною 2 ст. 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з оплати товару у розмірі 8319,60 грн. є законними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з огляду на те, що невиконане відповідачем зобов`язання по оплаті товару є грошовим зобов`язанням, то на вимогу позивача підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума нарахованих 3% річних за період з 28.12.2019 року по 14.11.2022 року на суму невчасно виконаних грошових зобов`язань згідно розрахунку становить 38567,14 грн.

Сума нарахованих втрат від інфляції, які нараховані за період з 28.12.2019 року по 14.11.2022 року на суму невчасно виконаних грошових зобов`язань згідно розрахунку становить 33319,78 грн.

Отже, з урахуванням обставин справи та положення законодавства вимога позивача по стягненню 3% річних та втрат від інфляції, є законною і підлягає задоволенню.

Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2481,00 грн., що підтверджується квитанцією №TPCA-6AMA-K9M1-9PBE від 15.11.2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 237,238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрінтек (29007, Хмельницька обл., Хмельницький район, м. Хмельницький, вул. Трудова, буд. 9 код ЄДРПОУ 37462850) з державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу Південноукраїнська атомна електрична станція державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) грошові кошти в розмірі 80206,52 грн., з яких: заборгованість 8319,52 грн., 3% річних у сумі 38567,14 грн., втрати від інфляції у сумі 33319,78 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя А.П. Алексєєв