Рішення № 108709700, 01.02.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.02.2023Справа № 910/11772/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС ЦЕНТР»

про стягнення 70 335,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС ЦЕНТР» про стягнення 70 335,00 грн, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором закупівлі товару № 243-22 від 18.07.2022 в частині поставки не у повному обсязі оплаченого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.11.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11772/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу та його представнику на електронні адреси, вказані у позові.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Також, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/11772/22 була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 0105493141755), однак конверт повернувся на адресу суду 27.12.2022 неврученим із зазначенням причин «за закінченням терміну зберігання».

Положеннями ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі № 910/11772/22 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022 між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС ЦЕНТР» (постачальник) укладено договір закупівлі товару № 243-22 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити: Квадрат 35 сталь 3, г/к (код за ДК 021:2015-14620000-3 - Сплави) (надалі - товар).

Найменування, асортимент, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру визначена сторонами у Специфікації (Додаток № 1 до Договору), яка є його невід`ємною частиною (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 249 998,40 грн, у тому числі ПДВ - 41 666,40 грн.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що покупець проводить оплату товару шляхом 100% передоплати згідно рахунку.

Термін поставки товару: до 01.08.2022 (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.6. Договору, місце поставки товару - провулок Дежньова, 9, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально-Міський район, 50000.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками, діє до 31.12.2022 з дати його підписання, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та наданих гарантій (п. 11.1 Договору).

Також, 18.07.2022 сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору, у якій визначено найменування товару: Квадрат 35 ст. 3, г/к ГОСТ 2591-2006, вартістю 249 998,40 грн з ПДВ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним у відповідності до умов Договору було сплачено на рахунок відповідача 100% передоплати за товар у розмірі 249 998,40 грн, проте відповідачем в порушення умов Договору здійснено лише часткову поставку товару на суму 190 623,78 грн, а вартість недопоставленого товару складає 59 374,62 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині дотримання строків поставки товару, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу, пеню у розмірі 8660,04 грн, інфляційні у розмірі 1781,24 грн та 3% річних у розмірі 519,60 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини поставки врегульовано §§ 1, 3 Глави 54 «Купівля-продаж» Цивільного кодексу України та § 1 «Поставка» Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов п. 4.1. Договору та Специфікації № 1 до Договору позивачем сплачено на користь відповідача 100% передоплати за товар у розмірі 249 998,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1832 від 20.07.2022, призначення платежу «За квадрат, зг. рах. №АЦ-908 від 19.07.2022, дог. №243-22 від 18.07.2022, не потреб. конкурсу, в т.ч. ПДВ 20% - 41 666,40 грн.».

Виходячи із положень п. 5.1. Договору, відповідач мав поставити товар до 01.08.2022.

Водночас, із видаткової накладної № АЦ-0908-01 від 09.08.2022 вбачається, що відповідачем фактично поставлено товару згідно умов Договору на суму 190 623,78 грн.

Тобто, відповідач свої зобов`язання за Договором виконав частково, оскільки увесь обсяг товару, передбачений умовами Договору, не поставив, а саме, на суму 59 374,62 грн.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували здійснення відповідачем поставки товару у встановлений договором строк на суму 59 374,62 грн.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 669, ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Положення цієї норми кореспондуються з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, яка також передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець не передав товар у встановлений строк. Згідно з ч. 3 названої статті на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З аналізу викладених норм вбачається, що за договором поставки у продавця (постачальника) виникає обов`язок передати відповідний товар у власність покупця, якому відповідає обов`язок покупця прийняти цей товар, а також оплатити його. Тобто у постачальника на підставі договору виникає негрошове зобов`язання перед покупцем, і лише в разі порушення цього зобов`язання та за наявності відповідної вимоги покупця в постачальника може виникнути обов`язок щодо повернення суми попередньої оплати.

Як зазначає позивач, останній неодноразово звертався до відповідача листами з проханням поставити товар на суму 59 374,62 грн або повернути зазначені кошти на рахунок позивача. Проте, суд не бере до уваги вказані листи, а саме: №1708/10 від 17.08.2022 та № 0109/10 від 01.09.2022, оскільки відсутні докази направлення їх відповідачу.

Водночас, судом встановлено, що 22.09.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією № 151/07 (поштове відправлення 5000025431519), у якій просив виконати у місячний термін належним чином зобов`язання за Договором та поставити залишок товару на суму 59 374,62 грн з одночасною сплатою суми пені, нарахованої за прострочення поставки товару з 02.08.2022 по 08.08.2022 в розмірі 2 397,24 грн, та у разі нездійснення поставки товару на вказану суму, повернути на рахунок позивача зазначені кошти у розмірі 59 374,62 грн.

Жодних відповідей від відповідача на зазначену претензію матеріали справи не містять. За твердженнями позивача, будь-яких дій відповідачем щодо поставки товару на суму 59 374,62 грн або повернення цих коштів, здійснено не було.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором, не здійснив поставку товару у повному обсязі та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 59 374,62 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8660,04 грн за період прострочення поставки за Договором з 02.08.2022 по 24.10.2022.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).

Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).

Відповідно до статей 628, 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 7.2. Договору сторонами узгоджено, що у випадку порушення зобов`язання щодо строку поставки товару постачальник сплачує на рахунок покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язання зі своєчасної поставки за Договором. При цьому, суд звертає увагу, що вказаний пункт Договору стосується саме порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасної поставки товару та не стосується повернення попередньої оплати.

Отже, з урахуванням положень ст. 670 Цивільного кодексу України, а також вимоги позивача щодо виконання відповідачем договірного зобов`язання із поставки залишку товару на суму 59 374,62 грн у місячний термін та повернення вказаної суми у разі нездійснення поставки товару, враховуючи дату надсилання відповідачу претензії № 151/07 від 22.09.2022, суд дійшов висновку про те, що у відповідача було наявне негрошове зобов`язання з поставки товару до 23.10.2022, натомість, починаючи з 24.10.2022 у відповідача виникло грошове зобов`язання із повернення суми попередньої оплати у розмірі 59 374,62 грн.

У зв`язку з наведеним позивачем неправильно визначено період, за який нараховується пеня на підставі п. 7.2. Договору, оскільки правильним періодом прострочення відповідачем виконання негрошового зобов`язання з поставки товару у даному випадку є період з 02.08.2022 по 23.10.2022.

Таким чином, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 8578,71 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 519,60 грн за період з 02.08.2022 по 24.10.2022, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд звертає увагу, що положення вказаної статті застосовується лише за порушення грошового зобов`язання між кредитором та боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання за договором.

Таким чином, з урахуванням встановлених вище обставин, а саме, виникнення у відповідача грошового зобов`язання лише з 24.10.2022, суд дійшов висновку, що прострочення відповідачем саме грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати відбулося, починаючи з указаної дати.

Отже, з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми лише за 24.10.2022, а саме, у розмірі 4,88 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 1781,24 грн за період з серпня по вересень 2022 року, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення цієї вимоги, оскільки позивачем визначено період нарахування, за який у відповідача було наявне негрошове зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТЕКС ЦЕНТР» (вул. Оранжерейна, 3, офіс № 103, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 42583743) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (пров. Дежньова, 9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50000, ідентифікаційний код 03342184) борг за непоставлений товар у розмірі 59 374,62 грн, пеню у розмірі 8578,71 грн, 3% річних у розмірі 4,88 грн та судовий збір у розмірі 2397,39 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.02.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко