Рішення № 108709530, 25.01.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2023Справа № 910/5267/22Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного підприємства "ЮНОНА" (61105, м. Харків, вул. Морозова, 18, код ЄДРПОУ 30754241)

до 1) Акціонерного товариства "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045)

2) Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 38301210)

про визнання Гарантії виконання зобов`язань № 12420/21-ГВ від 02.07.2021 такою, що не підлягає виконанню,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача-1: Соболь М.П.

Від відповідача-2: Мартиненко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ЮНОНА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "УКРПОШТА" та Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" про визнання Гарантії виконання зобов`язань № 12420/21-ГВ від 02.07.2021 року, яка видана Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та Заощаджень", як Гарантом такою, що не підлягає виконанню.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 05.07.2022 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/5267/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2022.

09.08.2022 від відповідача-2 на електронну пошту Господарського суду міста Києва надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення "EasyCon".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" про участь у судовому засіданні 31.08.2022 на 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі № 910/5267/22 відмовлено.

09.08.2022 на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Також 26.08.2022 засобами поштового зв`язку через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки буду брати участь в іншому судовому засіданні у справі № 910/5139/22.

Разом з тим, 29.08.2022 на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про проведення засідання суду без участі представника відповідача-2.

Крім того, 30.08.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення засідання суду без участі представника позивача.

Представники учасників судового процесу у засідання суду 31.08.2022 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання позивача та відповідача-2 щодо проведення засідання суду без участі їх представників, суд їх задовольняє.

Розглянувши клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки відповідач-1 не обмежений у виборі повноважного представника для участі в судовому засіданні, а також те, що відповідачем-1 надано перевагу одному засіданню над іншим.

При цьому, судом зазначено, що в разі неможливості направити уповноваженого представника до Господарського суду міста Києва, заявник не позбавлений права направити письмові пояснення, в яких викласти свою правову позицію, разом з клопотанням про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 відкладено підготовче зсідання на 28.09.2022.

27.09.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання суду без участі представника позивача, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача у засідання суду 28.09.2022 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У засіданні суду 28.09.2022 представник відповідача-1 подав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 910/7948/22, також надав примірник даного клопотання представнику відповідача-2.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення даного клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 відкладено підготове засідання на 10.10.2022.

04.10.2022 через відділ діловодства суду відповідачем-2 подані заперечення щодо зупинення провадження, які залучено до матеріалів справи.

Судове засідання 10.10.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у відпустці та задля збереження життя і здоров`я учасників судового процесу та працівників апарату суду.

11.10.2022 на електрону адресу суду позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 підготовче засідання призначено на 19.10.2022

14.10.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронної системи відеоконференцзв`язку "EASYCON".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 клопотання представника Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень", Олександра Мартиненка про участь у судовому засіданні по справі № 910/5267/22 в режимі відеоконференції повернуто заявнику без розгляду.

18.10.2022 на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання суду без участі представника відповідача-2, в якому також представник просив клопотання про зупинення провадження у справі залишити без задоволення.

19.10.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання суду без участі представника позивача.

У засіданні суду 19.10.2022 представник відповідача-1 заперечень проти клопотань позивача та відповідача-2 не навів, підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.

Розглянувши клопотання представників позивача та відповідача-2, суд їх задовольняє.

Розглянувши подане клопотання про зупинення провадження у справі від 28.09.2022 суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на наступне.

Клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №910/7948/22 мотивовано тим, що у провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа про стягнення 114 885,56 грн пені та 73 987,62 грн штрафу.

У заяві про зупинення провадження позивачем не доведено дійсної об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/7948/22, оскільки в даній справі предметом позову є визнання банківської гарантії виконання зобов`язань № 12420/21-ГВ від 02.07.2021 такою, що не підлягає виконанню, а обставини, що унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду даної справи і встановлення відповідних фактів, відсутні.

З огляду на викладене, суд не вбачає, визначених статтею 227 Господарського процесуального кодексу України, підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №910/7948/22.

Позивач та відповідач-2 участь своїх представників у засідання суду 19.10.2022 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

У підготовчому засіданні 19.10.2022 присутнім представником відповідача-1 надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 відкладено розгляд справи на 07.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 відкладено розгляд справи на 25.01.2023.

Відповідач-1 у судовому засіданні 25.01.2023 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 25.01.2023 підтримав заявлені позовні вимоги.

25.01.2023 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством «УКРПОШТА» (далі - відповідач, покупець або бенефіціар) проводився відбір за рамковою угодою № 080621-02/200 1ш від 08 червня 2021 на закупівлю ДК 021:2015 - 39150000-8 Меблі та приспособи різні (меблі для відділень поштового зв`язку), ідентифікатор відбору ІІА-2021-06-14-013433-Б. Переможцем закупівлі стало Приватне підприємство "ЮНОНА".

02 липня 2021 року між АТ «Укрпошта» та Приватним підприємством «ЮНОНА» було укладено договір поставки № 020721-02/200Пс, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити покупцю у власність товар, найменування, асортимент, кількість, ціна товару з інша інформація щодо товару, технічної документації до нього, наведені в специфікації, яка є додатком № 1 до цього договору, виконати роботи з його монтажу та встановлення на об`єкті покупця (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його в порядку та на умовах договору (п.1.1. договору)

Відповідно до специфікації загальна вартість товару разом з ПДВ становить 4 254 420,00 грн.

Згідно з п.3.1 договору поставка товару здійснюється партіями, за заявкою покупця, у строк, що передбачений у специфікації. Заявка є невід`ємною частиною договору, в якій зазначається найменування товару, кількість (обсяг) партії поставки, об`єкт поштового зв`язку відокремлених підрозділів покупця, яким буде здійснюватися поставка товару, тощо.

Відповідно до п.3.9 договору датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на товар є дата фактичного приймання товару та відповідних документів уповноваженим представником покупця після завершення робіт з його монтажу і встановлення на об`єкті, визначеному в заявці, згідно з проектом.

Згідно з п. п. 3.3, 3.3.1 договору заявка або будь-який інший документ (кореспонденція, повідомлення) за договором, які оформлюються виключно за підписом покупця або постачальника, окрім повідомлень про зміну (припинення, доповнення) договору або будь-яких актів, які передбачають підписання обома сторонами та не можуть направлятися електронною поштою або з використанням сервісу, подається покупцем або постачальником на адресу відповідної сторони, одним із способів на вибір сторони, що направляє документ:

- шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного покупцем, в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електрону адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Відповідно до п.6 специфікації постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту надання заявки.

Згідно з п. 3.5 договору поставки покупець повинен разом з заявкою надати постачальнику план-схему приміщення об`єкту поштового зв`язку відокремленого підрозділу покупця в форматі PDF разом із розподілом по зонам (операційний зал, службове приміщення тощо) товару згідно з кількістю та найменуванням, наведеними у Заявці.

Відповідно до п. 3.6. договору постачальник на підставі наданої заявки та плану-схеми з розподілом товару створює проект (візуалізацію) схеми розміщення товару у приміщенні об`єкту поштового зв`язку відокремленого підрозділу покупця у строк протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання постачальником вищенаведених документів покупця та надсилає в цей же строк його на погодження до покупця, у спосіб, визначений договором.

Згідно з п. 3.17.2. договору у разі поставки партії товару з порушенням строку поставки, асортименту, якості, умов пакування, маркування, транспортування покупець має право відмовитись від приймання партії такого товару без здійснення спільної прийомки, при цьому покупець не відповідає за негативні наслідки Постачальника, що сталися у результаті такої відмови.

Відповідно до п. 7.1. договору постачальник для забезпечення виконання його зобов`язань за договором перед покупцем надає останньому, на момент підписання покупцем договору, оригінал банківської гарантії забезпечення виконання договору в валюті платежу - гривня. Обставинами, що зумовлюють право покупця за договором звернутись до банка - гаранта з вимогою про сплату суми банківської гарантії є невиконання або неналежне виконання постачальником будь-якого власного зобов`язання за договором або дії (бездіяльність)постачальника, що призвели до неможливості подальшого виконання договору.

На виконання умови п. 7.1. договору позивачем, в забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки, було одержано від AT «Банк інвестицій та Заощаджень» (відповідач-2), як гаранта, Гарантію виконання зобов`язань №12420/21-ГВ від 02.07.2021 року на суму 212 721,00 грн.

Банківською гарантією передбачено, що відповідач-2 безвідклично та безумовно зобов`язується виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 212 721,00 грн, після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не виконав зобов`язання за договором, або неналежно виконав зобов`язання за договором, або дії (бездіяльність) принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору.

Гарант зобов`язаний розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму даної банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання письмової вимоги бенефіціара.

Розмір грошової суми, що підлягає сплаті гарантом бенефіціару не залежить від розміру заборгованості принципала за договором або розміру невиконаного чи неналежно виконаного принципалом зобов`язання за договором.

Гарантія набуває чинності з дати підписання та діє до 30 липня 2022 року включно і будь-яка письмова вимога бенефіціара на оплату має бути отримана гарантом за адресою: Україна, 04119, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 83-Д, не пізніше цієї дати.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним, як постачальником було в повному обсязі виконано умови договору поставки на доставку товарів № 020721-02/200Пс від 02.07.2021 року відповідно до умов договору поставки.

Однак, 01.06.2022 року позивачем від AT «Банк Інвестицій та Заощаджень» отримано повідомлення - вимогу за вих. № 03-9/02/1487 Від 01 червня 2022 про отримання письмової вимоги по банківській гарантії №12420/21-ГВ від 02.07.2021 бенефіціара та про сплату гаранту гарантійної суми та про сплату гаранту гарантійної суми в розмірі 212 721,00 грн.

За результатами аналізу та вивчення вимоги бенефіціара за вих. № 101.004.002.001-2119-22 від 19.05.2022 року про сплату гарантійного платежу за гарантією виконання зобовязань, позивачем було встановлено, що бенефіціар в обґрунтування вимоги посилається на порушенням ПП «ЮНОНА» своїх зобов`язань за договором поставки, у вигляді неповної та несвоєчасної поставки товару покупцю за заявками.

Зокрема, відповідач-1 вказує про прострочення за заявками покупця №30,31,40,41. За заявками №22,23,42,43,44 відповідач-1 зазначає, що товар не поставлено саме з вини постачальника.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що при відвантаженні товару постачальником, відповідачем-1 було зменшено його обсяги, про що покупцем не було направлено відповідного повідомлення, чим було порушено п. 1.6. договору поставки.

Також позивач зазначає, що AT «Укрпошта» стверджує про те, що обрало спосіб направлення повідомлень шляхом відправки з електронної пошти покупця на електронну пошту постачальника у відповідності до п. 3.1.1 договору поставки. Проте, на думку позивача, саме такий порядок направлення та отримання заявок не узгоджувався сторонами, окрім цього, в порушення п. 3.5, 3.6 відповідач-1 не направляв план-схему приміщення об`єкту поштового зв`язку відокремленого підрозділу покупця в форматі PDF разом із розподілом по зонам.

Отже, позивач вважає, що покупцем до своєї вимоги про сплату гарантійного платежу за гарантією виконання зобов`язань № 12420/21-ГВ від 02.07.2021 не було надано доказів відправки заявок на поставку товару направлених відповідно до вимог Договору поставки, які б були завірені та оформлені належним чином, підписані кваліфікованим електронним підписом.

Тому, на думку позивача, звідси випливає висновок, що заявки за № 22 від 14.09.2021 року; № 23 від 14.09.2021 року; № 30 від 29.09.2021 року; № 31 від 29.09.2021 року; № 40 від 29.09.2021 року; № 41 від 29.09.2021 року; № 42 від 26.10.2021 року; № 43 від 26.10.2021 року; № 44 від 26.10.2021 року не були належним чином оформлені відповідно до вимог договору поставки.

Позивачем до матеріалів позовної заяви було долучено копію скріншотів з мобільного додатку «Viber», з яких, на думку позивача, вбачається, що куратором AT «УКРПОШТА» було анульовані його заявки на поставку товару, а саме зазначено (в оригіналі на російські мові): «Прохання анулювати заявки по Договору від 02.07.2021 року, а саме: заявка № 30 від 29.09.2021 року, відділення 88017, заявка № 45 від 12.01.2022 року, відділення 89611, заявка № 46 від 12.01.2022 року, відділення 90201.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач зазначає, що гарантія виконання зобов`язань №12420/21-ГВ від 02.07.2021 року, що видана AT «Банк Інвестицій та Заощаджень» від 02.07.2021 року має бути визнана такою, що не підлягає виконанню у судовому порядку, у зв`язку із неналежним представленням гарантії та відсутністю гарантійного випадку.

Проаналізувавши матеріали справи, норми чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, судом встановлено наступне.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з положеннями ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

За змістом ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У відповідності до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004 (надалі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії.

Відповідно до гарантії №12420/21-ГВ від 02.07.2021 гарант безвідклично та безумовно зобов`язався виплатити на користь бенефіціара суму, що становить 212 721,00 грн, після одержання письмової вимоги бенефіціара, що містить твердження про те, що принципал не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за договором або дії (бездіяльність) Принципала призвели до неможливості подальшого виконання договору.

Гарант зобов`язався розглянути письмову вимогу бенефіціара та сплатити суму банківської гарантії у строк, що не перевищує 5 (п`яти) робочих днів з моменту одержання письмової вимоги бенефіціара.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 565 ЦК України передбачено, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Враховуючи наведене, до обставин, які є предметом доказування у даній справі, належать наступні обставини: порушення принципалом основного зобов`язання; вимога бенефіціара і додані до неї документи відповідають умовам гарантії; належна вимога подана гаранту до закінчення строку дії гарантії

Судом встановлено, що відповідно до п. 6 специфікації (додаток № 1 до договору) постачальник зобов`язаний поставити товар протягом 20 календарних днів з моменту надання заявки.

Відповідно до п. 3.3. договору заявка або будь-який інший документ (кореспонденція, повідомлення) за договором, які оформлюються виключно за підписом покупця або постачальника подається покупцем або постачальником на адресу відповідної сторони, одним із способів на вибір сторони, передбачений цим же п. 3.3 договору, зокрема, шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного покупцем, в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу (пп. 3.3.1. договору). У даному випадку відповідний документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

В порядку, визначеному пп. 3.3.1. договору, з електронної пошти покупця на електронну пошту постачальника надіслано для виконання ряд заявок на поставку товару Серед них, зокрема, наступні:

- заявка № 22 від 14 вересня 2021 на поставку 14 одиниць товару та аявка № 23 від 14 вересня 2021 на поставку 14 одиниць товару (зазначені заявки, відповідно до п. 3.3.1 договору, отримані постачальником 14 вересня 2021 року, кінцевою датою для поставки товару, згідно п. 6 специфікації, є 04 жовтня 2021);

- заявка № 30 від 29 вересня 2021 на поставку 21 одиниці товару та заявка № 31 від 29 вересня 2021 на поставку 49 одиниць товару (зазначені заявки, відповідно до п. 3.3.1 договору, отримані постачальником 29 вересня 2021 року, кінцевою датою для поставки товару, згідно п. 6 специфікації, є 19 жовтня 2021);

- заявка № 40 від 26 жовтня 2021 на поставку 25 одиниць товару, заявка № 41 від 26 жовтня 2021 на поставку 22 одиниць товару, заявка № 42 від 26 жовтня 2021 на поставку 14 одиниць товару, заявка № 43 від 26 жовтня 2021 на поставку 21 одиниці товару та заявка №44 від 26 жовтня 2021 на поставку 17 одиниць товару (зазначені заявки, відповідно до п. 3.3.1 договору, отримані постачальником 26.10.2021, а враховуючи, що 14.11.2021 є вихідним днем, кінцевою датою для своєчасної поставки товару, згідно п.6 специфікації, є 15 листопада 2021).

Тоді як фактично постачальник поставив товар за заявкою №30 від 29.09.2021 - 01.03.2022, за заявкою №31 від 19.10.2021 - 18.12.2021, за заявкою №40 від 15.11.2021 - 05.02.2022, за заявкою № 41 від 15.11.2021 - 28.01.2022.

Дані обставини підтверджуються актами приймання передачі товару, зокрема, №РН-0000150 від 01.03.2021, №РН-0000152 від 20.12.2021, № РН-0000163 від 05.02.2022, № РН 0000164 від 28.01.2022.

Більш того, товар за заявками № 22,23,42,43 та 44 станом на дату розгляду справи постачальником поставлено не було.

Всі зазначені вище обставини, які стосуються строків поставки товару, були предметом дослідження у справі №910/7948/22, яка розглядалась Господарським судом Харківської області за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" до Приватного підприємства "ЮНОНА" про стягнення заборгованості за договором поставки № 020721-02/200Пс від 02 липня 2021 у розмірі 188873,18 грн.

Зокрема, в рішенні Господарського суду Харківської області від 25.11.2022 судом встановлено, що постачальником поставлено з порушенням строків. Ряд заявок, станом на 23 лютого 2022 року не виконано взагалі. Таким чином, судом встановлено, що постачальником неналежним чином, несвоєчасно і не в повному обсязі виконано умови договору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2022 позов задоволено повністю; стягнуто з Приватного підприємства "ЮНОНА" на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" неустойку за несвоєчасно поставлений (непоставлений) товар за договором поставки від 02 липня 2021 року № 929721-02/200 Пс в розмірі 188873,18 грн, яка складається з: 114885,56 грн пені та 73987,62 грн штрафу.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою.

Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Обов`язок держави у забезпеченні права кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини договірних Сторін.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто, поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008).

Таким чином, обставини, встановлені у справі №910/7948/22, обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Відповідно до п.п. 11 п. 3 Розділу 1 «Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 41/10321, зазначено, що належне представлення - представлення документів за гарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії.

За висновком суду, вищенаведені вище порушення принципалом своїх зобов`язань за договором, у вигляді неповної та несвоєчасної поставки товару покупцю за заявками, є гарантійним випадком, з настанням якого в бенефіціара виникає право на виплату гарантом гарантійної суми.

Таким чином, враховуючи, що AT «Укрпошта» своєчасно, в межах строку дії гарантії надано гаранту всі документи, які підтверджують достовірність гарантії та її належне представлення (згідно умов гарантії), жодних підстав для невиконання вимоги відповідач-2 не мав.

Відповідно до п. 36 - п. 38 Положення, банк-гарант, отримавши від бенефіціара вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення та сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги та згідно з реквізитами, зазначеними в гарантії, якщо інші реквізити не визначені у вимозі.

Таким чином, відповідач-2, як банк гарант, 23 червня 2022 року оплатив суму гарантійного платежу за банківською гарантією від 02 липня 2021 року № 12420/21- ГВ у розмірі 212721,00 грн. Отже вимога AT «Укрпошта» від 19 травня 2022 року № 101.004.002.001-2119-22 була прийнята банком та ним виконана.

Враховуючи викладене та те, що постачальником було неналежним чином (несвоєчасно і не в повному обсязі) виконано умови договору, а також надані банком зобов`язання щодо безумовної виплати гарантійних платежів, щодо сплатити коштів AT «Укрпошта», як бенефіціару за першою вимогою без подання будь-яких інших документів чи інформації, сума гарантійного платежу у розмірі 212 721,00 грн була перерахована на рахунок AT «Укрпошта» на законних підставах.

Разом з тим, відповідно до п. 5.10 договору сторони договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажор), які не існували під час укладання договору, виникли поза волею сторін , якщо ці обставини вплинули на виконання договору. Відсутність у боржника коштів потрібних для виконання зобов`язань за договором або відсутність у сторони відповідних дозвільних документів необхідних для виконання договору не є обставинами непереборної сили.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача-1 з повідомленнями про наявність об`єктивних причин неналежного виконання постачальником вищезазначених заявок, зокрема, невиконання покупцем своїх зобов`язань, передбачених договором або наявність обставин, передбачених п. 5.10 договору, що свідчить про відсутність таких об`єктивних причин.

Посилання позивача у позовній заяві на обставини непереборної сили пов`язаними з карантинними обмеженнями про виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, суд визнає необргунтованими, оскільки станом на 02 липня 2021 року (дату укладення договору) обставини непереборної сили у вигляді карантину, пов`язаного з дією коронавірусу SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) вже діяли (відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (станом на 02 липня 2021 року - день укладення договору), з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2021 року (тобто, включаючи і дату укладення договору), на території України встановлено карантин (чим продовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»). Згодом, відповідно до змін до зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, дія карантину неодноразово продовжувалася (станом на 23 серпня 2022 року дію карантину продовжено до 31 грудня 2022 року).

Враховуючи вищезазначене, твердження позивача в позовній заяві про обставини непереборної сили (форс-мажор) у вигляді поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, що спричинило захворювання робітників принципала, не можуть бути підставою для застосування положень п. 5.10. договору, оскільки дані обставини непереборної сили (карантин, спричинений COVID-19) вже діяли на дату укладення договору, тоді як обов`язковою умовою для застосування положень п. 5.10. договору є відсутність таких обставин непереборної сили станом на день укладення договору.

Щодо твердження позивача про відміну та заміну відповідачем-1 пріоритетів заявок щодо термінів та надання на підтвердження зазначених обставин скріншотів з мобільного додатку Viber, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3. договору заявка або будь-який інший документ (кореспонденція, повідомлення) за договором, які оформлюються виключно за підписом покупця, або Постачальника окрім повідомлень про зміну (припинення, доповнення) договору або будь-яких актів, які передбачають підписання обома сторонами та не можуть направлятися електронною поштою або з використанням сервісу, подається покупцем або постачальником на адресу відповідної сторони, одним із способів на вибір сторони, що направляє документ:

- шляхом відправлення електронного листа на електронну пошту постачальника з додаванням до такого листа сканкопії відповідного документу, підписаного покупцем, в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. У даному випадку відповідний документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електрону адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (п. 3.3.1. договору);

- шляхом направлення відповідного документу в електронному вигляді за допомогою сервісу, при цьому такий документ вважається отриманим постачальником з моменту присвоєння сервісом статусу документу «Відправлений». Документ направлений за допомогою сервісу підписується за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноважених осіб покупця. Доказом належного отримання документів за допомогою сервісу є відповідна роздруківка повідомлення з сервісу з поміткою зазначеного статусу документа або лист відповідної особи що здійснює надання послуг за сервісом з відповідним підтвердженням (п. 3.3.2. договору);

- шляхом надіслання оригіналу відповідного документу у паперовому вигляді на адресу постачальника, зазначену в договорі та/або передачі її уповноваженому представнику постачальника, що підтверджується власноручним підписом такого представника (п. 3.3.3. договору).

Відповідно до п. 5.4. договору у випадку направлення відповідного документу декількома з перелічених у договорі способів, датою отримання постачальником документу покупця вважається найбільш рання дата отримання документу.

Отже, сторонами у договорі було чітко визначений порядок листування, яким також повинен застосовуватись сторонами щодо документів та/або повідомлень.

Крім того, у розділі 11 договору визначені електронні адреси та адреси для листування між сторонами.

Тоді як листування чи направлення будь-яких повідомлень із застосуванням мобільного додатку Viber чи інших Messenger сторонами у договорі визначено не було.

Роздруківка електронного листування не може вважатися електронним документом відповідно до положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто, не може вважатися доказом, адже не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому випадку неможливо ідентифікувати відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19.

Більш того, з наданого позивачем стріншоту з мобільного додатку Viber суд позбавлений можливості встановити номери мобільних телефонів та осіб які ними користуються. А також, у них відсутнє будь яке посилання між ким ця переписка велася, чи є ці особи працівниками AT «Укрпошта», чи були вони уповноважені для ведення цього листування.

Встановленими вище обставинами спростовуються доводи позивача про те, що неможливість виконати заявки покупця виникла з вини постачальника, оскільки самим покупцем було порушено умови договору поставки № 020721-02/200Пс від 02.07.2021.

Відтак, відповідачем-1 правомірно направлено вимогу від 19 травня 2022 №101.004.002.001-2119-22 до AT "Банк Інвестицій та Заощаджень" щодо стягнення гарантійного платежу за банківською гарантією № 12420/21-ГВ.

За таких обставин доводи позивача про наявність підстав для визнання банківської гарантії № 12420/21-ГВ від 02.07.2021 такою, що не підлягала виконанню, не знайшли свого підтвердження, з огляду на що суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог Приватного підприємства "ЮНОНА".

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства "ЮНОНА" відмовити повністю.

Позивач - Приватне підприємство "ЮНОНА" (61105, м. Харків, вул. Морозова, 18, код ЄДРПОУ 30754241)

Відповідачі - Акціонерне товариство "УКРПОШТА" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045), Акціонерне товариство "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код ЄДРПОУ 38301210)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 31.01.2023

Суддя І.О. Андреїшина