Рішення № 108706796, 26.01.2023, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 133/1812/22

Провадження № 2/133/71/23

РІШЕННЯ

Іменем України

26.01.2023 м. Козятин

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Кучерук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 06.04.2020 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу за №bm3517a1к5, відповідно до умов якого застраховано транспортний засіб «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 .

04.04.2021 в м. Києві на бульварі Лесі України відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільна відповідальність якого застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР/20048445 у ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Вказана вище дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.

06.04.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Розмір страхового відшкодування склав 17484,52 грн., яке позивачем було сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно з платіжним дорученням №770515 від 14.04.2021.

02.06.2021 позивач звернувся до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», яка застрахувала відповідальність відповідача, із заявою на виплату страхового відшкодування.

30.08.2021 ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» здійснила неповне відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 12712,12 грн.

Враховуючи наведені вище обставини, позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 4772,40 грн. (17484,52 грн.12712,12 грн. = 4772,40 грн.) в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судовий збір у розмірі 2481 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк суду не надав.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 06.04.2020 між ПАТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу за №bm3517a1к5, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «Renault», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.9-16).

04.04.2021 в м. Києві на бульварі Лесі України відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільна відповідальність якого застрахована за полісом ОСЦПВВНТЗ №ЕР/20048445 у ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (а.с.6-8).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пошкоджено транспортний засіб «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , що був застрахований позивачем.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2021 у справі №757/19638/21-п дорожньо-транспортна пригода сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова суду набрала законної сили (а.с.6).

Страхувальник ОСОБА_2 звернулася до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів від 06.04.2021 (а.с.17).

Відповідно до акту (протоколу) огляду транспортного засобу від 06.04.2021, рахунку-фактури №ВР-0000993 від 06.04.2021, страхового акту №ARX2757145 від 13.04.2021, розрахунку суми страхового відшкодування та умов договору страхування наземних транспортних засобів за №bm3517a1к5 від 06.04.2020 розмір страхового відшкодування склав 17484,52 грн., яке позивачем сплачено ОСОБА_2 за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням №770515 від 14.04.2021 (а.с.19-23, 24).

02.06.2021 ПАТ «Страхова компанія «АРКС» звернулося до ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування, сплаченого страхувальнику у розмірі 17484,52 грн. (а.с.25-26).

30.08.2021 ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування в порядку суброгації частково, а саме у сумі 12712,12 грн., що підтверджується платіжним дорученням №19673 від 30.08.2021 (а.с.27).

16.09.2021 позивач звернувся до відповідача із претензією, відповідно до якої вимагав сплатити суму залишку боргу, яка підлягає оплаті винуватцем дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 4772,40 грн. (а.с.28-29).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (ст. 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (ч. 1 ст. 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у ст. 7 Закону України «Про страхування». До них відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону). Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зст. 988 ЦК Українистрахова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Судом встановлено, що на виконання договору добровільного майнового страхування позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 17484,52 грн.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статті 1191 ЦК України та 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і статті 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Таким чином, вимога позивача (страховика потерпілої особи) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпіла) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно з ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов`язанні.

За правилами ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абзаці першому пункту 4 Постанови від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст.1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За приписами ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст.22ЦК України особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У постанові Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі № 6- 2969цс16 викладено правову позицію, яка зводиться до того, що з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

У даній постанові також зазначено, що якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13.

Аналізуючи наведені норми закону та надані докази у справі, суд приходить до висновку, що позивач набув право вимоги про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди до ОСОБА_1 , як особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, які становлять різницю між завданою шкодою та лімітом відповідальності у розмірі 4772,40 грн. (17484,52 грн.12712,12 грн.)

Також відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2481 грн. понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.258,259,263,268,279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» відшкодування у сумі 4772 (чотири тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ПАТ «Страхова компанія «Страхова компанія «АРКС», адреса: м. Київ, вул.Малопідвальна, 10, оф.2, код ЄДРПОУ 20474912.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП невідомий.

Третя особа: ТДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант», адреса: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 13490997.

Повне судове рішення складено 31.01.2023.

Суддя І.М. Кучерук