Рішення № 108706786, 30.01.2023, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3225/22

Провадження № 2/132/150/23

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" січня 2023 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позові вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , 1942 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане Калинівським відділом ДРАЦСу у Хмільницькому районі, Вінницької області 03.07.2021 року.

Спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , складається з житлового будинку з господарськими будівлями та присадибної земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею площею 0,32 га, розташованих по АДРЕСА_1 .

Спадщину позивач прийняв, як спадкоємець за законом першої черги та 23.11.2022 року подав заяву про прийняття спадщини до Калинівської державної нотаріальної контори, але, цього ж дня отримав постанову № 611/02-31 державного нотаріуса Калинівського району Вінницької області Василишиної Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо зазначеного вище будинковлодіння.

Однак оформити право власності на житловий будинок в нотаріальній конторі позивач не має можливості, так як він належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 , отже вищевказаний будинок належить колгоспному двору, який припинив своє існування в зв`язку з набранням чинності Законом України «Про власність» від 07.02.1991 року.

Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 до розгляду справи по суті в судовому засіданні подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач уповноважений представник Калинівської міської ради Вінницької області Круліківська М.А. в підготовче засідання не з`явився, надавши письмову заяву, де просить справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , 1942 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане Калинівським відділом ДРАЦСу у Хмільницькому районі, Вінницької області 03.07.2021 року.

Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, позивач як єдиний спадкоємець прийняв спадщину, так як постійно проживав з батьком на день його смерті, що підтверджується довідкою 1045 від 08.09.2022 року, виданою Павлівським старостинським округом Хмільницького району Вінницької області.

Спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , складається з житлового будинку з господарськими будівлями та присадибної земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею площею 0,32 га, розташованих по АДРЕСА_1 .

Спадщину позивач прийняв, як спадкоємець за законом першої черги та 23.11.2022 року подав заяву про прийняття спадщини до Калинівської державної нотаріальної контори, але, цього ж дня отримав постанову № 611/02-31 державного нотаріуса Калинівського району Вінницької області Василишиної Л.В. про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо зазначеного вище будинковлодіння.

Однак оформити право власності на житловий будинок в нотаріальній конторі позивач не має можливості, так як він належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .

Так, із копії свідоцтва про право особистої власності на будівлю № НОМЕР_2 від 30.08.1988 року, виданого на ім`я померлого ОСОБА_2 виконкомом Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області на підставі рішення Калинівської районної ради народних депутатів №108 від 31.03.1988 року, зареєстрованого Вінницьким бюро технічної інвентаризації 30.08.1988 року в реєстровій книзі №1 за реєстровим № 175 записано, що ОСОБА_2 не власник, а голова колгоспного двору.

Відповідно довідки Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради від 08.09.2022 року № 1047, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рахується власником житлового будинку АДРЕСА_1 . В зв`язку з цим рішенням 13 сесії 4 скликання Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 25 червня 2004 року власнику, ОСОБА_2 , і було передано в приватну власність присадибну земельну ділянку орієнтовною площею 0,32 га.

Поняття «колгоспний двір» припинило своє існування в зв`язку з набранням чинності ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 року.

Згідно положень ст. ст. 17, 18, 19 Закону України "Про власність", який регулював відносини до припинення поняття «колгоспного двору», та частини 6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору, мають ті члени колгоспного двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в цьому майні. Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів.

Однак, станом на день припинення існування колгоспного в будинку ОСОБА_2 були зареєстровані крім нього, позивач, його рідний брат ОСОБА_1 , співмешканка брата ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її син ОСОБА_4 , вибувший з будинку в 2015 році. ОСОБА_2 вважався і вважається єдиним власником вказаного будинковолодіння. Вказані обставини підтверджуються довідкою Павлівського старостинського округу Калинівської міської ради від 08.09.2022 року № 1047, та рішенням 13 сесії 4 скликання Павлівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 25 червня 2004 року, яким була передана в приватну власність присадибна земельна ділянка по АДРЕСА_1 .

Згідно до вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Згідно п. 9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлювався виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні,що вбачається із п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» .

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦК України, суб`єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи. Згідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами. Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно до ст. 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Враховуючи, що відповідач позов визнає, не заперечує проти визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом, тому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

За вказаних обставин суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 1216, 1217, 1226, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 13, 82, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадщину в порядку спадкування за законом - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , загальною площею 94,2 кв.м., житловою площею 75,8 кв.м., вартістю 128000 грн., в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 с.Павлівка, Хмільницького району Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: