Постанова № 108705554, 31.01.2023, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2253/22

Провадження № 3/366/25/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2023року смт. Іванків

СуддяІванківського районногосуду Київськоїобласті Слободян Н.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши справи про адміністративні правопорушення,які надійшливід відділенняполіції №1Вишгородського районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Київськійобласті (смт. Іванків) пропритягнення доадміністративної відповідальності неповнолітнього

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який навчається на столяра в КВПУ, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 та ч. 2 ст. 126 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А:

15.12.2022 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали зазначених справ про адміністративні правопорушення.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183616 від 02.12.2022 року, по суті правопорушення зазначено наступне:

02.12.2022року о14год.00хв.на а/дКиїв-Овруч(110км +400м)водій ОСОБА_1 керуючи тракторомБеларус-892д/н НОМЕР_1 здійсниврух ТЗзаднім ходом,не впевнившись,що цебуде безпечнота нестворить таперешкод іншимучасникам руху,допустив зіткненняз автомобілемPEUGEOYBOXERд/н НОМЕР_2 ,який рухавсяпозаду впопутному напрямку,в результатічого авто PEUGEOYBOXERд/н НОМЕР_2 отримав механічніпошкодження, чим порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183618 від 02.12.2022 року, по суті правопорушення зазначено наступне:

02.12.2022року о14год.00хв.на а/дКиїв-Овруч(110км +400м)водій ОСОБА_1 керуючи тракторомБеларус-892д/н НОМЕР_1 ,залишив місцедорожньо-транспортноїпригоди,до якоїбув причетним, чим порушив вимоги п. 2.10«в» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.

Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 183617 від 02.12.2022 року, по суті правопорушення зазначено наступне:

02.12.2022року о14год.00хв.на а/дКиїв-Овруч(110км +400м)водій ОСОБА_1 керуючи тракторомБеларус-892д/н НОМЕР_1 немаючи посвідченнятракториста-машиністівідповідної категоріїна правокерування такимТЗ, чим порушив вимоги п. 2.1«а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Судове засідання з розгляду цих справ призначене на 26.12.2022 року, у зв`язку з неявкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відкладено на 31.01.2023 року.

Постановою судді Іванківського районного суду Київської області від 31.01.2023 року, зазначені справи об`єднані в одне провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП визнав та пояснив, що як такого контакту з автомобілем Пежо він не відчув, а тому, не залишився на місці ДТП. Стосовно посвідчення тракториста машиніста то він повідомив, що не мав його при собі.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та дослідивши матеріал справ про адміністративні правопорушення, оцінивши наявні у справах докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до наступних висновків.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 1 ст.8КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідност. 245 КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост. 280 КУпАПпри розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За словами судді Верховного суду США Стівена Брайера, викладених у його окремій думціпо справі «Petrella v. Metrogoldwyn-Mayer, Inc., et al.», правові системи містять доктрини, які допомагають судам уникнути несправедливості, яка могла б виникнути, якщо б правові норми застосовувалися суворо в кожному випадку, незалежно від того, наскільки незвичними є обставини.

Такою доктриною у правовій системі України і є практика ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв`язку із чим є обов`язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

За цією статтею Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захистправ людиниі основоположнихсвобод та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Доказуванням за цим принципом має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст.ст. 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Визначення «законності» або «згідно із законом » досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв`язку із чим є обов`язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.

Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».

Однак концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява № 29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства івстановлюють обов`язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства

Враховуючи, що матеріали справ про адміністративні правопорушення об`єднані в одне провадження, відомості, які відображені у протоколах про адміністративне правопорушення стосуються подій, які мали місце в один і той же день, час, місці та відносно однієї і тієї ж особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, докази цих справ повинні досліджуватись разом в рамках одного провадження.

Саме такий порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення є дотриманням засад провадження у справах про адміністративні правопорушення відповідно до норм КУпАП.

Це сприятиме повному, всебічному і неупередженому розгляду справи про адміністративні правопорушення у точній відповідності із законом, при цьому у повній мірі буде досліджено всі без виключення обставини, які підлягають дослідженню, у справі буде прийнято законне та обґрунтоване рішення.

І. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі ПДР України), ці Правила відповідно доЗакону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил

Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 є подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу, яке полягало у порушенні вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху, відповідно до якого під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Його вина у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення ДПР 18 № 183616 від 02.12.2022 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 02.12.2022 року.

ІІ. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП настає у разі залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Суб`єктивною стороною цього правопорушення є умисел, тобто вчинення таких дій, які особа, яка їх вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх настання.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, у цих справах, крім іншого, підлягає доказуванню факт причетності водія до дорожньо-транспортної пригоди та умисел правопорушника, спрямований на залишення місця такої пригоди.

Суддею встановлено, що після ДТП, яка мала місце 02.12.2022 року приблизно о 14 год. 00 хв. на 110 км + 400 м.а/д «Київ-Овруч», ОСОБА_1 залишив місце пригоди.

Згідно долученого до протоколу письмового пояснення ОСОБА_2 , останній пояснив, що після ДТП трактор поїхав з місця події. Він його наздогнав та пояснив водію, що він вчинив ДТП. Водій трактора з цим не погодився.

Відомостей про те, що ОСОБА_1 і в подальшому вчиняв дії, спрямовані на залишення місця ДТП з метою уникнення від відповідальності, матеріали справи не місять.

Отже, з урахуванням наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 та письмових пояснень ОСОБА_2 , у цьому випадку суддя приходить до висновку відсутність у ОСОБА_1 умислу на залишення місця ДТП, до якої він був причетний, оскільки надані до суду матеріали справи в сукупності з показаннями учасників судового засідання свідчать про те, що ОСОБА_1 хоч і вчинив ДТП, однак враховуючи транспортний засіб, яким він керував, він міг не відчути контакту між автомобілями, відповідно не усвідомлював, що вчинив ДТП, а тому, не мав умислу на залишення її місця.

За наведених обставин, суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4КУпАП, а тому, провадження за цієї статтею КУпАП підлягає закриттю.

ІІІ. Щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У такому випадку, єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є лише сам протокол про адміністративне правопорушення.

Суддя звертає увагу, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255цього Кодексу(ч.2ст.251КУпАП).

Отже, у зв`язку з відсутністю будь-яких доказів у справі про адміністративне правопорушення, обов`язок збирання яких покладається на осіб, які за законом уповноважені складати протоколи про адміністративне правопорушення, подія вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП є сумнівною, а тому, провадження за цієї статтею КУпАП підлягає закриттю.

Висновки за результатами розгляду справи

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, а за ст. 122-4 та ч. 2 ст. 126 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно вид і міра адміністративного стягнення повинна застосовуватись за санкцією ст. 124 КУпАП.

Із матеріалів справи не встановлено обставин, що виключали б адміністративну відповідальність ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.

Обставин, які обтяжують його відповідальність, суддею не встановлено.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення у віці від 16 до 18 років, а саме, коли йому було повних 17 років.

Згідно ч. 1 ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбаченіст. 24-1цього Кодексу.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 цієї статті, у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбаченихстаттями44,51,89,121-127,130,статтею 139,частиною третьоюстатті 154,частиною другою статті 156,статтями 173,173-4,174,183-1,185,190-195цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбаченістаттею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбаченістаттею 24-1цього Кодексу.

ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а тому, в силу положень ч. 2 ст. 13 КУпАП, підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Суддя враховує, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, до адміністративної відповідальності притягається вперше (відомостей, які б свідчили про те, що він раніше притягався до адміністративної відповідальності матеріали справи не містять, обов`язок долучення таких відомостей в силу ч. 2 ст. 251 КУпАП покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення), вчинив адміністративне правопорушення на підвищеному джерелі небезпеки, а саме транспортному засобі, що свідчить про суспільну небезпечність цього діяння.

З огляду на встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 124 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.

Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень, його виховання у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків та відповідальності перед суспільством.

Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», а тому, з нього слід стягнути суму судового збору.

Керуючись ст.ст. 13, 33, 34, 35, 122-4, 124,126, 251, 252, 283-285КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 (паспорт громадянина України № НОМЕР_3 від 16.01.2020 року) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

(реквізитидляоплатиштрафу отримувач:ГУКуКиїв.обл./м.Київ/21081300,банкотримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), код ЄДРПОУ 37955989, рахунок отримувача UA488999980313030149000010001, код класифікації доходів 21081300, призначення платежу: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, № протоколу про адміністративне правопорушення).

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 536,80грн. (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок)

реквізитидляоплати - отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 , код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

ОСОБА_1 визнатиневинуватим увчиненні адміністративнихправопорушень,передбачених ст. 122-4 та ч. 2 ст. 126 КУпАП, та на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу зазначених адміністративних правопорушень, закрити провадження у справі.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Строк пред`явлення до виконання три місяці.

Суддя Н.П. Слободян