Рішення № 108685639, 23.01.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023м. ХарківСправа № 922/1859/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Татаурова В.А.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області (61004, м. Харків, вул. Конєва, буд. 20) в інтересах держави, в особі : 1. Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) 2. Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, ідентифікаційний код 43501242) 3. Північно-Східного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (61010, м. Харків, вул. Нетіченська, буд. 14, ідентифікаційний код 40867285) 4. Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" (61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 99, ідентифікаційний код 08564587) 5. Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, 4 під`їзд, ідентифікаційний код 40478572) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергопроект" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд. 38, літ "А-5", ідентифікаційний код 39796845) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 257832,29 грн. за участю представників учасників справи:

прокурора - Хряк О.О.

позивача-1 - Колотілової Н.В. (самопредставництво)

позивача - 2 - не з`явився

позивача - 3 - не з`явився

позивача - 4 - не з`явився

позивача - 5 - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою в інтересах держави, в особі Міністерства юстиції України (позивач-1), Департаменту з питань виконання кримінальних покарань (позивач-2), Північно-Східного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (позивач-3), Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" (позивач-4), Північно-східного офісу Держаудитслужби (позивач-5) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергопроект" (відповідач), в якій просить суд:

1. Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 10.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 15.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу №1/34-01К/К-2 від 22.01.2021.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 18.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу №1/34-01К/К-2 від 22.01.2021.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" (вул. Тобольська, буд. 38, літ. "А-5", місто Харків, 61072, код ЄДРПОУ: 39796845) на користь Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" (вул. Полтавський шлях, буд. 99, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ: 08564587) кошти в сумі 257 832,29 грн.

Прокурор також просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 11 310,50 грн на користь Харківської обласної прокуратури.

Позовні вимоги обгрунтовані зокрема тим, що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" та Державною установою "Харківський слідчий ізолятор" всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень Договору про закупівлю природного газу № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021 Додаткові угоди № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021 та № 4 від 18.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021, якими підвищено ціни на предмет закупівлі природного газу більш ніж на 10% від ціни, зазначеної в Договорі (на 32,06%), жодним чином не відповідають принципу максимальної економії та ефективності, що призвело до неефективного, безпідставного витрачання бюджетних коштів, з одночасним зменшенням обсягів поставленого природного газу, що є підставою для визнання Додаткових угод до Договору недійсними та стягнення з відповідача на користь Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" на підставі ч.1 ст. 670 ЦК України отриманих за Договором грошових коштів у розмірі 257 832,29 грн за непоставлений природний газ.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1859/22. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.11.2022 об 11:00 год.

04.11.2022 на електронну адресу суду від позивача-1 надійшли письмові пояснення по справі (вх.№13304), в яких він зазначає про те, що у спірних правовідносинах належним позивачем є Північно-Східне міжрегіональне Управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, тому просить суд врахувати вказане при вирішенні спору.

В підготовчому засіданні 21.11.2022 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 21.11.2022, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі на 10.01.2023 о 10:30 год.

03.01.2023 до відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив на позовну заяву (вх.95).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2023 відзив на позовну заяву залишено без розгляду.

В підготовчому засіданні 10.01.2023 судом постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 10.01.2023, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.01.2023 о 12:00 год.

Прокурор та представник позивача-1, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримали в судовому засіданні 23.01.2023 позовні вимоги.

Представник позивача-3 в судове засідання 23.01.2023 не з`явився. 10.11.2022 до суду від позивача-3 надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх.№13783). В підготовчому засіданні 21.11.2022 судом було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 21.11.2022, про задоволення клопотання позивача-3 про розгляд справи без участі його представника.

Представники позивачів-2, 4, 5 в судове засідання 23.01.2023 не з`явились, про дату, час і місце цього засідання повідомлені належним чином.

Судом встановлено, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 10.01.2023 надіслано за адресою місцезнаходження позивача-2: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, позивача-4: 61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 99 та позивача-5: 61022, м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, 4 під`їзд, які вказані у позовній заяві прокурором та які відповідають відомостям про місцезнаходження позивачів-2, 4, 5, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана копія ухвали суду від 10.01.2023 відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271821211) отримана позивачем-2 18.01.2023, (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271819241) отримана позивачем-4 17.01.2023, (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271819268) отримана позивачем-5 12.01.2023.

Представник відповідача в судове засідання 23.01.2023 не з`явився, про дату, час і місце цього засідання повідомлений належним чином, відзив у встановлений судом строк до суду не надав.

Судом встановлено, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 10.01.2023 надіслано за адресою місцезнаходження відповідача: 61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд. 38, літ "А-5",яка вказана у позовній заяві прокурором та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до відомостей з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштових відправлень (штрих-кодовий ідентифікатор 6102271819276) вказанаухвала суду отримана відповідачем 16.01.2023.

Також, суд звертає увагу, що ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.10.2022 відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 165 ГПК України, який становив п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.10.2022 надіслано відповідачу за його місцезнаходженням, проте її повернуто до суду за зворотною адресою з відміткою пошти від 04.11.2022 "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

З моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки, починається обрахунок строку, обумовленого ст. 251, 165 ГПК України, для подачі відповідачем відзиву.

Отож відлік строку на подання відзиву на позовну заяву починається з 05.11.2022 та спливає 19.11.2022.

03.01.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№95), який відповідно до відбитку поштового штемпеля направлено відповідачем до суду 23.12.2022, тобто з пропуском встановленого строку, без клопотання про його поновлення (продовження).

Як вищезазначено ухвалою суду від 10.01.2023 відзив на позовну заяву (вх.№95 від 03.01.2023) було залишено без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин та враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора та 1-го позивача, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2020 Державною установою "Харківський слідчий ізолятор" на веб-порталі "Рrozoro - публічні закупівлі" опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-12-03-011996-b щодо закупівлі природного газу у обсязі 750 тис. м3 за ДК 021:2015:09120000-6 - "Газове паливо" (природний газ) з очікуваною вартістю 4 149 750,00 грн.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону обрано ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" - з остаточною пропозицією 4 122 900,00 грн, у тому числі ПДВ 68 7150,00 грн, з ціною 5497,20 грн (з ПДВ) за 1000 м3 природного газу.

22.01.2021 між ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" (Постачальник) та Державною установою "Харківський слідчий ізолятор" (Споживач) було укладено Договір про закупівлю природного газу № 1/34-01К/К-2 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити (передати у власність) Споживачу до 31 грудня 2021 року (включно), а саме протягом 2021 року природний газ (код за ДК 021:2015 - 09120000-6 - Газове паливо (природний газ)) (далі - газ/товар) належної якості та кількості у порядку, передбаченому Договором, а Споживач зобов`язується прийняти і оплатити газ в розмірах, строки та порядку, визначених Договором.

Відповідно до п. 1.5. Договору передача газу здійснюється за адресою Споживача: 61093, Україна, Харківська область, м.Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 99.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що ціна газу становить 5497,20 грн за 1000 м3, у тому числі ПДВ - 916,20 грн.

Згідно з п. 3.3. Договору ціна на товар (газ) включає складові послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування, укладеного Постачальником з Оператором ГТС, у тому числі витрати на бронювання/перевищення потужностей на точках виходу з ГТС (відповідно до Постанови НКРЕКП від 22.04.2019 № 580) та вартість позитивного/негативного небалансів (які можуть виникати відповідно до вимог Кодексу ГТС).

Згідно з п. 3.1. Договору загальна вартість усього договору складає 4 122 900,00 грн, у томі числі ПДВ 687 150,00 грн.

Пунктом 1.2. Договору передбачений плановий обсяг передачі природного газу - 750 тис. м3.

Згідно з п. 1.2.1. Договору планові обсяги постачання газу по місяцях (в тис. м3): січень -120 тис. м3, лютий -120 тис. м3, березень - 100 тис. м3, квітень - 45 тис, м3, травень - 20 тис. м3, червень - 20 тис. м3, липень - 20 тис. м3, серпень - 20 тис. м3, вересень - 20 тис. м3, жовтень - 45 тис. м3, листопад - 100 тис. м3, грудень - 120 тис. м3.

Пунктом 11.1. Договору встановлено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині постачання газу з 22.01.2021 до 31 грудня 2021 (включно), але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих за цим Договором зобов`язань.

Відповідно до п. 12.1., підпункту 12.1.2. Договору істотні умови цього Договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону Учасника та не повинні змінюватися після підписання цього Договору до повного виконання зобов`язань Сторонами, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання Договору про закупівлю.

Крім того, відповідно до п. 12.2. Договору у разі настання причин для зміни умов Договору на підставі підпунктів 12.1.2. та 12.1.5. пункту 12.1. цього розділу Договору, для узгодження можливості внесення таких змін до Договору, Постачальник повинен надати відповідні підтверджуючі документи, у тому числі, документи, що підтверджуються факт коливання ціни газу на ринку по відношенню до ціни газу, яка була встановлена в Договорі, у разі настання причин для зміни умов Договору на підставі підпункту 12.1.2. пункту 12.1. цього розділу Договору. Коливання ціни товару на ринку підтверджується документом органу, установи чи організації, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати зміни ціни товари на ринку.

Також, пунктом 12.3. Договору передбачено, що Постачальник несе відповідальність, у тому числі, у разі заподіяння збитків Споживачу, за надання недостовірних документів, що підтверджують факт коливання ціни газу на ринку по відношенню до ціни газу, яка була встановлена у Договорі, стосовно необхідності зміни ціни за одиницю газу та, відповідно, розрахунків, що може бути встановлено у ході перевірки контролюючими органами. При цьому, Постачальник зобов`язаний сплатити Споживачу штраф у розмірі 100 % від суми неправомірно сплаченої Постачальнику у результаті зміни ціни за одиницю газу, а також повністю відшкодувати завдані збитки Споживачу.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами Договору було укладено низку Додаткових угод до Договору, зокрема:

- Додаткову угоду № 1 від 29.01.2021, згідно з якою плановий обсяг постачання природного газу зменшився до 241,461217 тис. м3, а ціна Договору зменшилась до 1 327 360,60 грн, у томі числі ПДВ - 221 226,77 грн. Ціна на газ за 1 тис. куб. м. не змінювалась.

- Додаткову угоду № 2 від 10.02.2021, згідно з якою ціна за 1000 м3 природного газу з 25.01.2021 становила 6030,00 грн, у тому числі ПДВ - 1005,00 грн, у зв`язку з чим плановий обсяг постачання природного газу зменшився до 220,861718 тис. м3. Тобто ціна газу за 1000 м3 зросла на 532,8 грн або на 9,69%, а обсяг постачання газу зменшився на 20,59 тис. м3.

- Додаткову угоду № 3 від 15.02.2021, згідно з якою ціна за 1000 м3 природного газу з 30.01.2021 становила 6616,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 102,67 грн, у зв`язку з чим плановий обсяг постачання природного газу зменшився до 202,527568 тис. м3. Тобто ціна газу зросла на 568,0 грн за 1000 м3 або на 9,71 % порівняно з умовами Додаткової угоди № 2 від 10.02.2021 та на 20,35 % порівняно з первинними умовами Договору № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021, а обсяг постачання газу зменшився на 38,933648 тис.м3.

- Додаткову угоду № 4 від 18.02.2021, згідно з якою ціна за 1000 м3 природного газу з 09.02.2021 становила 7260,00 грн, у тому числі ПДВ - 1210,00 грн, у зв`язку з чим плановий обсяг постачання природного газу зменшився до 192,766232 тис. м3. Тобто ціна газу зросла на 644,00 грн за 1000 м3 або на 9,73 % порівняно з умовами Додаткової угоди № 3 від 15.02.2021 та на 32,06 % порівняно з первинними умовами Договору № 1/34-01 К/К-2 від 22.01.2021, а обсяг постачання газу зменшився на 48,694985 тис.м3.

- Додаткову угоду № 5 від 31.05.2021, згідно з якою зменшено ціну Договору до 1 327 360,60 грн, у тому числі ПДВ -221 226,77 грн.

- Додаткову угоду № 6 від 06.10.2021, згідно якої п. 3.1. Розділу III Договору викладено в іншій редакції, згідно з якою ціна Договору становить 1 327 360,60 грн, у тому числі ПДВ -221 226,77 грн.

- Додаткову угоду № 7 від 11.10.2021, згідно якої п. 3.1. Розділу III Договору викладено в іншій редакції, згідно з якою ціна Договору становить 1 327 360,60 грн, у тому числі ПДВ -221 226,77 грн.

При цьому, Додаткові угоди № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021 та № 4 від 18.02.2021 до Договору, які є предметом цього спору, укладені впродовж стислого терміну (8 днів) - в період з 10.02.2021 по 18.02.2021, ціну газу у цей період збільшено на 32,06 %, а обсяг поставленого газу істотно зменшено.

Отже, внаслідок укладення Додаткових угод № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.202 та № 4 від 18.02.2021 до Договору ціну за кубічний метр газу збільшено з 5497,20 грн до 7260,00 грн (з ПДВ) за 1 тис.куб.м., тобто на 1762,8 грн (32,06 % від первинної ціни), відповідно обсяг постачання газу зменшено з 241,461217 тис.куб.м. до 192,766232 тис. куб. м., що на 48,694985 тис.куб.м. менше від запланованого.

Загальний обсяг фактично поставленого природного газу з врахуванням всіх Додаткових угод до Договору становить 187,176389 тис.куб.м., в тому числі за Додатковими угодами до Договору поставлено 178,854389 тис.куб.м., що на 54,284828 тис.куб.м. менше, ніж встановлено первісними умовами Договору.

Водночас, подані ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" документи не підтверджують коливання ціни природного газу за 1 тис.м3 в сторону збільшення, а лише зазначають середню ринкову ціну газу за 1 тис.м3.

Так, в якості обгрунтування при укладанні Додаткової угоди від 10.02.2021 № 2 до Договору були використані лист від ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" з наміром укладення додаткової угоди щодо підвищення ціни на постачання природного газу від 02.02.2021 №1834/09 та довідка від ТБ "Українська енергетична біржа" № 01/02-90 від 01.02.2021.

Згідно довідки ТБ "Українська енергетична біржа" № 01/02-90 від 01.02.2021, котирувальна ціна природного газу ресурсу січня 2021 року станом на 22.12.2020 на умовах післяплати склала 7320,70 грн/тис.куб.м. з ПДВ. Котирувальна ціна природного газу ресурсу січня 2021 року станом на 22.01.2021 на умовах після плати склала 8080,00 грн/тис.куб.м. з ПДВ. Відсотковий приріст котирувальної ціни ресурсу січня 2021 року 22.01.2021 до котирувальної ціни ресурсу січня 2021 року 22.12.2020 склав 10 %.

При цьому, в довідці ТБ "Українська енергетична біржа" № 01/02-90 від 01.02.2021 наведені котирувальні ціні газу січня 2021 року станом на 22.12.2020 та 22.01.2021, тобто ціни на газ вказані на конкретні дати грудня та січня, що свідчить про відсутність документального підтвердження коливання ціни на природний газ на дату укладання Додаткової угоди №2 від 10.02.2021 до Договору.

В якості обгрунтування при укладанні Додаткової угоди від 15.02.2021 № 3 до Договору були використані: лист від ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" з наміром укладення додаткової угоди щодо підвищення ціни на постачання природного газу від 03.02.2021 № 1842/09, цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 03.02.2021 № 247/21 щодо дослідження ціни на природний газ станом на 30.01.2021.

У ціновій довідці № 247/21 від 03.02.2021 зазначені ціни на природний газ регіональних газопостачальних товариств Черкаської, Хмельницької та Тернопільської областей з 01 січня 2021 року станом на 30.01.2021, а саме ТОВ "Черкасигаз збут", ДП "ГАЗПОСТАЧ" ТОВ "Тернопільміськгаз", ДП "Шепетівкагаз".

Дана довідка носить фактографічно - інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів. Вищезазначене свідчить про те, що укладанням Додаткової угоди № 3 від 15.02.2021 до Договору безпідставно підвищена ціна на природний газ, враховуючи, що наведені у ціновій довідці № 247/21 від 03.02.2021 Харківської торгово-промислової палати відомості жодним чином не доводять коливання ціни на природний газ.

В якості обґрунтування при укладанні Додаткової угоди від 18.02.2021 № 4 до Договору були використані: лист від ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" з наміром укладення додаткової угоди щодо підвищення ціни на постачання природного газу від 10.02.2021 № 1878/09, цінова довідка Харківської торгово-промислової палати від 09.02.2021 № 305/21 щодо дослідження ціни на природний газ станом на 08.02.2021.

У ціновій довідці № 305/21 зазначені ціни на природний газ регіональних газопостачальних товариств, в тому числі Чернівецької та Одеської областей у лютому 2021 року, а саме ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", ТОВ "Чернівцігаз збут", ТОВ "Харківгаз збут".

Вказана довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів. Вищезазначене свідчить про те, що укладанням Додаткової угоди № 4 від 18.02.2021 до Договору безпідставно підвищена ціна на природний газ, враховуючи, що наведені у цінової довідці № 305/21 від 09.02.2021 Харківської торгово-промислової палати відомості жодним чином не доводять коливання ціни на природний газ.

Таким чином, в довідках Харківської торгово-промислової палати та ТБ "Українська енергетична біржа", не зазначено вартість природного газу на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише зазначено вартість на конкретну дату. Крім того, у вказаних довідках не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на природний газ на території окремих регіонів України. Вказані довідки не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Також, вищезазначені документи, надані ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ", не містять доказів на підтвердження ринкової вартості газу на момент укладення Договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни впродовж року.

Вказані довідки не містять інформації щодо коливання ціни природного газу на ринку в сторону його збільшення після укладення Договору та за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, та фактично дублюють дані із сайту ТБ "Українська енергетична біржа", в якому не міститься точної інформації про коливання цін на газ станом як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних Додаткових угод.

Отже, Додаткові угоди № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021 та № 4 від 18.02.2021 до Договору не мають належного документального обгрунтування та підтвердження, укладені в порушення вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягають визнанню їх недійсними з огляду на наступне.

Законом України "Про публічні закупівлі" встановлюються правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Одними з основних засад (принципів) бюджетного законодавства та Закону України "Про публічні закупівлі" є максимальна економія, ефективність та пропорційність, добросовісна конкуренція серед учасників.

Так, згідно з тендерною документацією позивача-4 (Замовника) у закупівлі UА-2020-12-03-011996-b, останнім чітко визначена ціна та кількість товару, який планується придбати (750 м3). Визначено період, протягом якого планується купувати товар.

Крім того, в п. 4 розділу 3 Тендерної документації Замовника "Тендерна документація для процедури закупівлі - відкриті торги щодо закупівлі: код за ДК 021:2015-09120000-6-Газове паливо (природний газ)" (знаходиться у відкритому доступі за посиланням: https://www.dzo.com/tenders/8313252 - Тендерна документація.соm) передбачено, що тендерні пропозиції вважаються дійсними протягом не менше ніж 90 календарних днів із дати кінцевого строку подання тендерних пропозицій. До закінчення цього строку замовник має право вимагати від учасників процедури закупівлі продовження строку дії тендерних пропозицій. Учасник має право: відхилити таку вимогу, не втрачаючи при цьому наданого ним забезпечення тендерної пропозиції; погодитися з вимогою та продовжити строк дії поданої ним тендерної пропозиції та наданого забезпечення тендерної пропозиції. У складі пропозиції Учасник надає файл, відсканований з оригіналу гарантійного листа про термін дії його пропозиції.

На виконання вказаного пункту тендерної документації ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" надано Форму "Заява учасника" (Додаток 2 до тендерної документації), відповідно до якого ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ", як учасник закупівлі, повідомляє, що погоджується дотримуватися умов тендерної пропозиції 90 днів з дати розкриття тендерних пропозицій, а також те, що Товариство має можливість та гарантує виконати всі вимоги замовника за ціною, визначено за результатами електронного аукціону.

Згідно гарантійного листа № 1584/09-28 від 16.12.2020, ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" гарантує порядок формування своєї цінової пропозиції за ринковими цінами на природний газ.

Згідно гарантійного листа № 1584/09-29 від 16.12.2020, ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" погоджується з проектом договору про закупівлю, наведеним у Додатку 4 до тендерної документації та у разі укладання із замовником договору про закупівлю, гарантує належне виконання взятих зобов`язань за цим договором.

Крім того, згідно гарантійного листа № 1660/09 від 13.01.2021, ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" повідомило, що до укладання договору про закупівлю не надає Замовнику відповідний перерахунок тендерної пропозиції, оскільки ціна за результатами електронного аукціону тендерної пропозиції учасника залишилась незмінною.

Згідно з п. 1 розділу 5 "Оцінка тендерної пропозиції" тендерної документації чітко визначено критерії оцінки тендерних пропозицій - Єдиним критерієм оцінки згідно даної процедури відкритих торгів є ціна (питома вага критерію - 100%).

Таким чином, учасник закупівлі до моменту подачі своїх тендерних пропозицій мав можливість ретельно ознайомитися з істотними умовами відповідного Договору про закупівлю природного газу, який, в тому числі, передбачав можливість зміни ціни предмета закупівлі у бік збільшення лише на 10 % визначеної в Договорі ціни, та вирішити для себе питання щодо можливості участі у вищевказаній закупівлі товарів за державні кошти саме на умовах, які є найбільш вигідними для держави.

Враховуючи те, що в момент підписання Договору ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" погодилось з усіма істотними умовами вищевказаного Договору, можна зробити висновок, що такі умови для ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ", як Постачальника товару, були прийнятними, можливими та економічно вигідними.

При цьому, ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отож рішення переможця про підписання Договору є його добровільним волевиявленням, яке виражає згоду останнього на умови Договору, в тому числі на ціну за одиницю товару на день підписання Договору та на порядок її зміни у майбутньому.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до вимог ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 627, 628 ЦК України передбачає свободу договору, а саме, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 632, 638 ЦК України ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, станом на момент підписання Договору про закупівлю природного газу № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021 сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну, в тому числі, порядок зміни ціни, та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", які передбачали можливість зміни ціни товару, з урахуванням усіх укладених додаткових угод, максимально на 10 %.

Крім того, Верховним Судом під час розгляду справи № 927/491/19 зазначено, що метою регулювання змін ст. 36 (нині ст. 41) Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Так, ст. 652 ЦК передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до ст. 5 Закону "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 5 наведеної норми - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Крім цього, у п. 124 постанови Верхового Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №927/491/19, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Крім того, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.

Згідно інформації, що міститься на сайті ТБ "Української енергетичної біржі" щодо вартості природного газу на умовах післяплати на європейських хабах до кордону України, то станом на час укладання Договору № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021 та дати, з якої почала діяти Додаткова угода № 2 від 10.02.2021 - 25.01.2021 - відсутнє збільшення ціни на газ (ціна станом на 22.01.2021 складала 8040,77 грн, станом на 25.01.2021 - 8040,77 грн), але з 22.01.2021 до 25.01.2021 згідно умов Додаткової угоди № 2 від 10.02.2021 ціна збільшилась на 9,69 %.

За період з 25.01.2021 по 30.01.2021 ціна на газ на європейських хабах до кордону України не збільшувалась (ціна станом на 25.01.2021 складала 8040,77 грн, станом на 29.01.2021 - 8040,77 грн). В той же час, внаслідок укладення 15.02.2021 Додаткової угоди № 3 до Договору ціна збільшилась на 9,71 %.

Крім того, за період з 30.01.2021 по 09.02.2021 ціна на газ на європейських хабах до кордону України збільшилась на 2,13 % (ціна станом на 30.01.2021 складала 8040,77 грн, станом на 09.02.2021 - 8212,55 грн). Внаслідок укладання 18.02.2021 Додаткової угоди № 4 до Договору ціна збільшилась на 9,73 %).

Таким чином, посилання сторін Договору на зростання закупівельних цін за одиницю товару на ринку є безпідставним.

Статтею 20 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачені повноваження НКРЕКП щодо здійснення моніторингу, зокрема, функціонування ринку природного газу, який забезпечується шляхом проведення аналізу та оцінки ряду параметрів (показників).

Відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 06.12.2021 № 10970-21, щодо середньозваженої ціни на природний газ, (без ПДВ та без урахування тарифів на послуги транспортування та розподілу природного газу) з січня 2021 по лютий 2021, для бюджетних установ спостерігалась наступна динаміка цін січень 2021 - 6582 грн. за тис. куб.м., лютий 2021 - 6626 грн. за тис. куб.м.

Враховуючи зазначене, НКРЕКП надало наявну інформацію щодо максимальних цін на природний газ (без урахування ПДВ, тарифів на послуги транспортування та розподілу природного газу) для споживачів України (які не підпадають під дію Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187), за якими було здійснено постачання природного газу суб`єктами господарювання, які в установленому порядку отримали ліцензії на право провадження діяльності з постачання природного газу.

Крім того, згідно інформації розміщеної на загальнодоступному ресурсі ТБ "Українська енергетична біржа" упродовж січня-лютого 2021 року на дату укладання Договору № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021 ціна природного газу демонструвала стабільність на ринку.

Інформація про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на ТБ "Українська енергетична біржа":

- лютий 2021 - 8040,77 грн/тис. куб. м.,

- січень 2021 - 8040,77 грн/тис. куб. м.

Укладення Додаткових угод № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021, № 4 від 18.02.2021 до Договору за значно короткий проміжок часу, вказує на те, що не могло бути підтвердженої підстави для внесення змін до умов Договору щодо ціни товару, оскільки, розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості.

Таким чином, сторонами Договору, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм та положень укладеного Договору, укладено Додаткові угоди № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021, № 4 від 18.02.2021 до Договору, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі та саме збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості закуповуваного товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Отже, завдяки тому, що ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" у тендерній пропозиції запропонувало найнижчу ціну товару, свідомо занизивши відпускну ціну газу порівняно з ринковою, це дозволило йому перемогти у тендері. ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ", будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" за цінами згідно з договором.

Ураховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" під час участі у відкритих торгах, ігноруючи принцип добросовісної конкуренції, умисно занизило ціни на продукцію - природний газ, з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому безпідставно збільшило ціну із 5497,20 грн з ПДВ (ціна за договором від 22.01.2021 № 1 /34-01К/К-2) до 7260,00 грн з ПДВ за 1 тис.куб.м. газу (ціна за Додатковою угодою № 4 від 18.02.2021) або на 32,06 % від первинної ціни за договором.

Тобто, ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" при укладенні кожної з зазначених угод мало на меті тільки збільшити ціну на газ до 10 %, незалежно від реального відсотка її коливання на ринку .

Важливо також розуміти, що існування різниці між ціною на закуповуваний товар, запропонованою учасником відкритих торгів, та середньою ринковою ціною на цей товар, не свідчить про наявність коливання ціни на ринку, а лише про подання останнім тендерної пропозиції за ціною, що не відповідає ринковій.

При цьому, така невідповідність не позбавляє переможця торгів обов`язку виконувати умови поставки товару, на який той добровільно погодився при подачі тендерної пропозицію та підписанні договору про закупівлю.

На застосуванні тотожної правової позиції неодноразово наголошувалося судом касаційної інстанції при вирішенні аналогічних справ, що відображено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 21.03.2019 у справі №912/898/18.

Із врахуванням наведеного, а саме у зв`язку зі збільшенням ціни газу, обсяги постачання газу зменшилися та склали 192,766232 тис.куб.м., загальною вартістю 1 327 360,60 грн з врахуванням Додаткових угод до Договору, що жодним чином не узгоджується із загальними принципами, визначеними у Законі України "Про публічні закупівлі".

Так, за Договором № 1/34-01 К/К-2 від 22.01.2021 газ за первісною ціною 4581,00 грн без ПДВ фактично поставлено в об`ємі лише 8,322 м.куб. з загального об`єму 192,766232 тис.куб.м.

Враховуючи те, що оспорювані Додаткові угоди до Договору щодо підвищення ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, укладені в короткий проміжок часу між укладенням, тим самим спотворено результати торгів та знівельовано економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Відтак, ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" не поставлено замовнику 48,6949 куб.м. газу, як це визначено сторонами Договору та Додатковою угодою № 1 від 10.02.2021 (із розрахунку 4581,00 грн без ПДВ, 5497,20 грн з ПДВ за 1 тис.куб.м газу), а лише призвело до недоотримання Державною установою "Харківський слідчий ізолятор" природного газу, на яким розраховувала при укладенні вказаного договору, адже постачання газу склало лише 77,52 % від обумовленого об`єму.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції на час укладення договору).

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній на час укладання додаткових угод), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Зазначене кореспондується вимогам, визначеним у п.4.3 розділу VI Тендерної документації замовника.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, Закон встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону, зокрема, - у випадку коливання цін товару на ринку чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 7 Закону України "Про публічні закупівлі" уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом.

Положенням про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459, визначено, що вказане Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державних та публічних закупівель.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства економічного розвитку торгівлі України, як уповноваженого органу щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору" внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обгрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Аналогічну правову позицію щодо підстав зміни ціни за одиницю товару у договорі про закупівлю підтримав суд касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17 та від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Так, суди переглядаючи справи за касаційними скаргами відповідачів погодились із висновками судів апеляційної інстанції, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Суд звернув увагу, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Разом з тим, внесення таких змін до основного договору без належного обгрунтування коливання ціни на ринку з використанням підтверджуючих документів є підставою для визнання правочинів, якими підвищується ціна, - недійсними.

Інформація ТБ "Української енергетичної біржі" № 01/02-90 від 01.02.2021 та цінові довідки Торгово-промислової палати України № 247/21 від 03.02.2021, № 305/21 від 09.02.2021, якими постачальник обгрунтовував підвищення ціни за одиницю товару у закупівлі UА-2020-12-03-011996-b, не містять інформації щодо коливання ціни на ринку природного газу. Дані висновки жодним чином не пов`язані з оспорюваними Додатковими угодами №№ 2, 3, 4 до Договору, початковою тендерною пропозицією, а також первинними умовами Договору. Також, вони взагалі не містять інформації про певне відсоткове (пропорційне) коливання ціни на ринку природного газу по відношенню до певних дат.

Укладення Додаткових угод до Договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримав замовник за результатами аукціону та під час підписання Договору.

До того ж, законодавець не пов`язує підвищення закупівельних цін для постачальника як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлю, передбачену ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до норм ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тому постачальник вільний у виборі контрагентів для забезпечення виконання ним зобов`язань за договором поставки перед Державною установою "Харківський слідчий ізолятор" та підвищення цін одним з виробників продукції не є безумовною підставою для збільшення ціни на товар за відповідним договором поставки.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив на тому, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що с прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та Законом України "Про публічні закупівлі".

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

До того ж, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18).

Таким чином, коливання ринкової ціни на природний газ станом на дату змін (№2 від 10.02.2021, №3 від 15.02.2021, №4 від 18.02.2021 до Договору), а саме станом на 25.01.2021, 30.01.2021 та 09.02.2021, документально підтверджено не було, що вказує на пряме порушення при їх укладенні, вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно норм частини 1 статті 216 названого Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Сторонами, всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного Договору, укладено додаткові угоди до Договору, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі та збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості закуповуваного товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.

Ураховуючи вищенаведене, Державною установою "Харківський слідчий ізолятор" та ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ", всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень Договору № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021 про закупівлю товарів за державні кошти, укладено Додаткові угоди № 2 від 10.02.2021, №3 від 15.02.2021, №4 від 18.02.2021 до Договору, якими підвищено ціни па предмет закупівлі більш ніж на 10 % від ціни, зазначеної в Договорі (на 32,06 %), що жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності та призвело до неефективного, безпідставного витрачання бюджетних коштів, з одночасним зменшенням обсягів поставленої продукції, що є підставою для визнання вказаних Додаткових угод до Договору недійсними судом.

Відтак, суд вважає позовні вимоги прокурора про визнання недійсними Додаткових угод № 2 від 10.02.2021, №3 від 15.02.2021, №4 від 18.02.2021 до Договору № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021 про закупівлю товарів за державні кошти є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 257 832,29 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, ч. 2 ст. 208 ГК України визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду під час розгляду справи № 927/491/19 дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі". Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК України, а ст. 1212 ЦК України застосуванню до цих правовідносин не підлягає.

Оскільки між сторонами на момент укладення існували договірні відносини, то правовою підставою для стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, нормами ЦК України та ГК України, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором № 1/34-01-К/К-2 від 22.01.2021. Отримана відповідачем оплата в сумі 257 832,29 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України - і поставка газу, і його оплата здійснювалися сторонами відповідно до умов укладеного Договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 та вказав, що оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Враховуючи недійсність укладених Додаткових угод до Договору - вартість за одиницю поставленого товару має визначатися положеннями первісної редакції Договору, укладеного 22.01.2021, що відповідає тендерним пропозиціям учасника від 16.12.2020, а також проведеному електронному аукціону.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі актів прийому-передачі природного газу до договору постачання природного газу від 12.02.2021 № 1, від 16.02.2021 № 2, від 22.02.2021 № 3, № 4 від 19.04.2021, №20/2 від 20.05.2021, № 20/3 від 12.08.2021, № 5 від 06.10.2021, № 6 від 06.10.2021, № 10 від 11.10.2021 ДУ "Харківський слідчий ізолятор" (споживач) сплатив кошти у загальній сумі 1 286 778,34 грн за поставлений ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" (постачальником) протягом 2021 року природний газ в обсязі 187,176389 м3 за Договором.

Факт сплати ДУ "Харківський слідчий ізолятор" на рахунок ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" коштів у розмірі 1 286 778,34 грн підтверджується платіжними дорученнями від 15.02.2021 № 188 на суму 45 747,70 грн, від 16.02.2021 № 189 на суму 33 454,44 грн, від 08.04.2021 № 561 на суму 329 665,45 грн, від 22.02.2021 № 238 на суму 190 449,16 грн, від 20.04.2021 № 682 на суму 118 994,77 грн, від 24.05.2021 № 974 на суму 51016,02 грн, від 24.05.2021 № 975 на суму 5000,00 грн, від 12.08.2021 № 1542 на суму 12000,00 грн, від 07.10.2021 № 2020 на суму 471 463,97 грн, від 07.10.2021 № 2021 на суму 11986,83 грн та від 11.10.2021 № 2039 на суму 17000,00 грн.

Отже за період з січня 2021 по грудень 2021 року ДУ "Харківський слідчий ізолятор" спожито 187,176389 м3 та сплачено 1 286 778,34 грн, з них - за Додатковими угодами до Договору поставлено 178,854389 куб.м. газу.

Натомість, за первісними умовами Договору за 178,854389 м3 газу замовник повинен був сплатити 983 198,347 грн, що дорівнює обсягу поставленого газу за Договором та Додатковими угодами 178,854389 м3 помноженого на 5497,20 грн з ПДВ - ціна за 1000 м3 газу.

Таким чином, переплата за спожитий газ за цінами, передбаченими Додатковими угодами № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021, № 4 від 18.02.2021 до Договору складає:

1. 33 454,44 +520 114,61 +687 461,59 = 1 241 030,64 грн.

2. 1 241 030,64 -983 198,347 = 257 832,29 грн.

Отже, на підставі Додаткових угод № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021, № 4 від 18.02.2021 до Договору на рахунок ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" (Постачальника) надмірно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 257 832,29 грн.

Державна установа "Харківський слідчий ізолятор", самостійно укладаючи договори, оплата яких здійснюється за бюджетні кошти, прийняла запропоновані постачальником умови, якими збільшується ціна за одиницю товару, що фактично призвело до зменшення обсягів закупівлі, та, як наслідок, надмірну переплату бюджетних коштів.

Виходячи з вищевикладеного, на підставі Додаткових угод № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021, № 4 від 18.02.2021 до Договору ДУ "Харківський слідчий ізолятор" надмірно та безпідставно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 257 832,29 грн, які підлягають стягненню з ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" відповідно до наведених вище положень законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 1, 9 Положення, Державна установа "Харківський слідчий ізолятор" є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах казначейської служби, печатку із зображенням Державного Герба України із своїм найменуванням, може мати інші печатки і штампи. ДУ "Харківський слідчий ізолятор" має цивільну правоздатність і дієздатність, від свого імені набуває майнових та особистих немайнових прав, несе обов`язки, є бюджетною неприбутковою установою.

Крім того, начальник слідчого ізолятора діє від імені слідчого ізолятора, представляє його в усіх органах, підприємствах, установах та організаціях, а також у судах України, забезпечує ефективне, результативне та цільове використання бюджетних коштів.

Відповідно до п. 3 Положення, Державна установа "Харківський слідчий ізолятор" є установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції.

Однак, Державна установа "Харківський слідчий ізолятор", самостійно укладаючи договори, оплата яких здійснюється за бюджетні кошти, прийняла запропоновані постачальником умови, якими збільшується ціна за одиницю товару, що фактично призвело до зменшення обсягів закупівлі, та, як наслідок, надмірну та безпідставну сплату бюджетних коштів.

Враховуючи визнання судом недійсними Додаткових угод № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021, № 4 від 18.02.2021 до Договору, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" коштів в сумі 257 832,29 грн є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо порушень інтересів держави у даному спорі та підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, яким є Закон України "Про прокуратуру".

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

(а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

(б) у разі відсутності такого органу.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, у зв`язку із чим у законодавстві встановлено, що, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

При цьому, під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Згідно з ч. ч. 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, розкрите Конституційним Судом України поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

В обгрунтування наявності порушення інтересів держави внаслідок укладення Додаткових № 2 від 10.02.2021, № 3 від 15.02.2021, № 4 від 18.02.2021 до Договору та безпідставно сплачених постачальнику бюджетних коштів прокурор зазначає наступне.

Під час укладення вказаних Додаткових угод до Договору сторонами не дотримані вимоги Бюджетного кодексу та Закону України "Про публічні закупівлі" та визначені у ньому принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, максимальної ефективності та економії.

Внесення вказаних змін призвело до збільшення вартості одиниці товару, що є предметом Договору, при фактичному зменшенні обсягу запланованого для споживання природного газу.

Збільшення вартості одиниці товару за Договором має наслідком додаткове навантаження на джерело коштів, за рахунок яких вказані послуги оплачуються, що призводить до неефективного та нераціонального використання запланованих коштів. Оскільки Додаткові угоди передбачають незаконне вибуття бюджетних коштів, це є безсумнівним порушенням інтересів держави.

Такі дії при закупівлі за бюджетні кошти нівелюють інститут публічних закупівель, як засобу забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, ст. 7 Бюджетного кодексу України, зокрема, принцип ефективності та результативності, який полягає у тому, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Так, сторонами, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав та в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" укладено недійсні Додаткові угоди до Договору, згідно яких збільшено ціну за одиницю товару, що призвело до зайвого витрачання бюджетних коштів на закупівлю природного газу за договором.

Зазначене в свою чергу порушує основні принципи, що передбачені ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме максимальної економії та ефективності на всіх стадіях закупівель.

У даному випадку порушенням інтересів держави є те, що відповідачем під час здійснення закупівлі природного газу порушено вимоги чинного законодавства, принципи ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції у сфері закупівлі, принципи максимальної ефективності та економії, що створило ризик до протиправного витрачання коштів бюджету.

Виконання зобов`язань за недійсними додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання коштів державного бюджету, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 5 даного Закону.

Крім того, укладення недійсних додаткових угод до первісного договору всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі" є прямим порушенням законності в бюджетній системі, яке сприяє розвитку інфляційних процесів у країні, підриває довіру громадян і наносить вагомий матеріальний збиток.

Відповідно до Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету; розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, середньострокових зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Таким чином, Державна установа "Харківський слідчий ізолятор" є учасником бюджетного процесу та мала б ефективно розпоряджатися бюджетними коштами, у даному випадку на оплату природного газу.

Тому, наявні інтереси держави у відносинах, що виникли між Державною установою "Харківський слідчий ізолятор" (одержувачем бюджетних коштів) та ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ", яке безпідставно отримало бюджетні кошти, що відповідає положенням щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, визначеним Конституційним судом України.

Держава як гарант верховенства права в Україні гарантує, що укладення договору про закупівлю товарів за бюджетні кошти відповідно до вимог законодавства про публічні закупівлі сприятиме ефективному, прозорому та цільовому використанню бюджетних коштів. Реалізація вказаних гарантій впроваджується через діяльність спеціально уповноважених органів.

Тому, підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави, що виразилась у вчиненні незаконного правочину і, як наслідок, проведення бюджетного фінансування з порушенням законодавчо встановленого порядку.

З метою усунення порушень бюджетного законодавства та законодавства у сфері публічних закупівель, та повернення незаконно сплачених бюджетних коштів, що призвело до їх нераціонального використання, такі інтереси держави потребують захисту.

Закон України "Про публічні закупівлі" установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Отже правильне, в порядку, визначеному законодавством, використання бюджетних коштів беззаперечно становить державний інтерес.

Суперечності, які виникають у бюджетних правовідносинах, зачіпають як інтереси держави, так і суспільні інтереси, тож порушення інтересів держави у цій сфері є порушенням загальнодержавних інтересів, що у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді.

Спеціальним законом, який визначає виключні випадки представництва інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру", згідно ст. 23 якого представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.1994 № 1-1/99 зазначив, що таким органом може бути як орган державної влади, так і орган місцевого самоврядування.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" та відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99з інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Означене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Менчинська проти Російської Федерації" зазначено, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.

Одночасно із цим, за змістом установленої практики Верховного Суду прокурор не може замінювати лише належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

При цьому, належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів, про що, зокрема, вказано у правовій позиції у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №905/803/18.

З огляду на викладене, прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, Північно-Східного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" та Північно-східного офісу Держаудитслужби, виходячи з наступного.

Відповідно до Положення про Державну установу "Харківський слідчий ізолятор", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 березня 2020 року № 886/5, органом управління слідчого ізолятора є Міністерство України. Слідчий ізолятор є державною установою, яка входить до Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до Положення Міністерства юстиції України, затвердженого Головою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 (далі - ліня) Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику, в тому числі, у сфері виконання кримінальних покарань пробації.

Згідно зі ст. 5 Положення, Мін`юст з метою організації своєї діяльності:

забезпечує контроль за організацією охорони установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, дотриманням правопорядку та забезпеченням безпеки в них;

організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;

здійснює у межах повноважень, передбачених законом, разом з відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за цільовим використанням державних коштів, передбачених для реалізації проектів, виконання програм, зокрема міжнародних;

визначає потребу органів і установ у матеріально-технічних ресурсах, енергоносіях, продуктах харчування, капітальних вкладеннях для будівництва, реконструкції, розширення, технічного переоснащення і капітального ремонту, виконання проектно-вишукувальних робіт і робіт з типового проектування об`єктів органів і установ.

Крім того, Мін`юст забезпечує представництво, самопредставництво інтересів Мін`юсту в судах України, зокрема через територіальні органи Мін`юсту.

Згідно з Положенням про Державну установу "Харківський слідчий ізолятор", діяльність слідчого ізолятора контролюється та координується Північно-східним міжрегіональним управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та Департаментом з питань виконання кримінальних покарань.

Відповідно до Положення про Департамент з питань виконання кримінальних покарань. Департамент є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції з питань виконання покарань та є органом Державної кримінально-виконавчої служби України, діяльність Департаменту спрямовується та координується заступником Міністра юстиції України.

Крім того, відповідно до Положення, Департаменту підпорядковуються міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що є територіальними органами Мінюсту нижчого рівня (крім фінансового забезпечення).

Пунктом 5 Положення передбачено, що Департамент з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу, здійснює контроль за використанням фінансових та матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку, забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів.

Згідно з Положенням про Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, територіальний орган є міжрегіональним територіальним органом Міністерства юстиції України нижчого рівня та підпорядковується Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, здійснює керівництво оперативно-службовою діяльністю підпорядкованих йому установ та виконує функції, передбачені Положенням.

Відповідно до п. 4 Положення територіальний орган відповідно до покладених на нього завдань організовує господарську діяльність, планово-фінансову роботу підпорядкованих установ, підприємств установ виконання покарань та складає консолідовану звітність, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, фінансує установи, підпорядковані територіальному органу, відповідно до мережі в межах затверджених асигнувань, на підставі власних розрахунків забезпечує проведення в межах повноважень закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до вимог законодавства для забезпечення власних потреб.

Пунктом 5 Положення передбачено, що територіальний орган з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організовує планово-фінансову роботу, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів.

Згідно з Положенням про Державну установу "Харківський слідчий ізолятор", слідчий ізолятор є установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції, він є розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, забезпечує організацію і ведення бухгалтерського обліку, складання фінансової, бюджетної, статистичної та іншої звітності у порядку, встановленому нормативно-правовими актами, забезпечує законність фінансових і господарських операцій, ефективне, результативне та цільове використання виділених на його утримання бюджетних коштів, розробляє проект кошторису на утримання слідчого ізолятора.

Відповідно до п. 13 Положення слідчий ізолятор утримується за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до п. 22 ч. 5 Положення про Державну установу "Харківський слідчий ізолятор" слідчий ізолятор розробляє проект кошторису на утримання слідчого ізолятора, який відповідно до ст. 13 Положення, затверджується Управлінням (Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції).

Враховуючи, що джерелом фінансування коштів на оплату за природний газ є кошти державного бюджету - Міністерство юстиції України, Північно-Східне міжрегіональне Управління з питань виконання кримінальних покарань, Департамент з питань виконання кримінальних покарань, Державна установа "Харківський слідчий ізолятор", яка наділена владними управлінськими функціями, що дозволяє її віднести до суб`єкта владних повноважень, є заінтересованими особами щодо законного та раціонального витрачання бюджетних коштів, однак, будучи наділеними відповідними повноваженнями із захисту інтересів держави, не мають наміру вживати усіх необхідних дій щодо виявлених порушень законодавства у сфері публічних закупівель та їх усунення.

Крім того, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, згідно з п.п. 3, 4 та 9 ч. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Згідно вимог ст. 7-1 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи.

Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби.

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком, згідно додатку 1, утворюються як юридичні особи публічного права. Наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 затверджено Положення про Південний офіс Держаудитслужби, згідно якого Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

Повноваження Південного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом, кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Верховний суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №924/1256/17 від 07.12.2018 висловив позицію, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України та Державна фінансова інспекція України мають право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Держаудитслужба є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №921/524/18, від 29.07.2020 у справі 924/316/18.

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п. 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Луганський, Сумській, Харківській та Полтавській областях. Повноваження Північно-східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

На запит прокуратури від 26.01.2022 № 52-99-599вих-22, Північно-східний офіс Держаудитслужби листом від 07.02.2022 № 202031-17/1326-2022 повідомив, що розпочато моніторинг процедури № UА-2020-12-03-011996-b. Станом на 08.09.2022 результати моніторингу відсутні.

Попри виявлені порушення вимог законодавства про державні закупівлі, органами, уповноваженими на здійснення відповідних функцій держави у даних правовідносинах, не вжито належних заходів шодо звернення до суду з вказаними позовними вимогами про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю природного газу та повернення надмірно сплачених коштів.

Оскільки фінансування за оспорюваними Додатковими угодами до Договору здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, з рахунків Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" виділено кошти на оплату за відповідним договором, а тому, безпідставно та незаконно витрачені бюджетні кошти у розмірі 257 832,29 грн підлягають поверненню на користь саме Державної установи "Харківський слідчий ізолятор".

Таким чином, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а недійсність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Сплата грошових коштів на виконання оспорюваних Додаткових угод до Договору, а також виконання зобов`язань за вказаними Додатковими угодами до Договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Виплата коштів у зв`язку з укладенням Додаткових угод до Договору зумовило втрату бюджетних коштів у розмірі 257 832,29 грн, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як суспільний, так і державний інтерес, який шляхом представництва інтересів держави в суді захищає Новобаварська окружна прокуратура м. Харкова в особі Міністерства юстиції України, Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, Північно-Східного міжрегіонального Управління з питань виконання кримінальних покарань, Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" та Північно-східного офісу Держаудитслужби, оскільки останніми до цього часу не вжито та не планується вживати заходи до оскарження додаткових угод до договору закупівлі та повернення безпідставно витрачених коштів до бюджету у судовому порядку.

Зазначене свідчить про "нездійснення захисту" органом, уповноваженим державою на захист інтересів держави, яке виявляється у необгрунтованій сплаті бюджетних коштів та незабезпеченні їх повернення як безпідставно сплачених, що вказує на усвідомлену пасивну поведінку такого уповноваженого органу, оскільки останній усвідомлює факт порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам не звертається до суду для їх захисту, хоча і має такі повноваження.

З огляду на викладене, за таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом, оскільки за таких обставин у прокурора виникає обов`язок виконати субсидіарну роль по захисту інтересів держави.

Отже, Міністерство юстиції України, Департамент з питань виконання кримінальних покарань. Північно-Східне міжрегіональне Управління з питань виконання кримінальних покарань, Державна установа "Харківський слідчий ізолятор" та Північно-східний офіс Держаудитслужби є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, за умови існування декількох органів, що можуть здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Закон не визначає перевагу одних над іншими при виборі відповідного органу прокурором.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави.

Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженими органами державної влади допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову прокурором в інтересах держави.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб`єктами владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.

Правова позиція щодо одночасного визначення двох позивачів за позовами даної категорії викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18.

Також, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справі "Коrolev V. Russia" пункт 33; рішення у справі "Меnchinsкауа V. Russia", пункт 35).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а недійсність (якщо така буде встановлена) оспорюваних Додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за Договорами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 5 даного Закону.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави, оскільки пасивна поведінка позивачів такому відновленню не сприяє.

Окремо слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.

Зокрема, Велика Палата зазначила, що прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова повідомлено Міністерство юстиції України про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України "Про публічні закупівлі" під час збільшення ціни за одиницю товару при проведенні закупівлі природного газу, а саме при укладенні Державною установою "Харківський слідчий ізолятор" та ТОВ "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" оспорюваних Додаткових угод до Договору, що призвело до незаконного та безпідставного витрачання коштів державного бюджету, а також з вимогою вжити заходи щодо усунення встановлених порушень та повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів (лист № 52-99-745вих-22 від 08.08.2022).

Згідно отриманої відповіді від Міністерства юстиції України від 01.09.2022 74869/89570-7-22/9.2.3 вказаним органом заходи судового захисту інтересів держави в частині зазначених вище позовних вимог не вживались.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова повідомлено Департамент з питань виконання кримінальних покарань про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України "Про публічні закупівлі" (лист від 08.08.2022 № 52-99-743вих-22).

Згідно відповіді Департамент з питань виконання кримінальних покарань від 08.09.2022 № 8590/Гр/ВС, Департамент не є головним розпорядником бюджетних коштів, а відтак не може виступати в статусі юридичної особи, якій правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова повідомлено Північно-Східне міжрегіональне Управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України "Про публічні закупівлі" (лист від 08.08.2022 № 52-99-744вих-22). Відповіді станом на дату подання позову не надійшло.

На виконання вимог ст. 23 ЗаконуУкраїни "Про прокуратуру" Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова повідомлено Північно-східний офіс Держаудитслужби про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України "Про публічні закупівлі" (лист від 08.08.2022 № 52-99-746вих-22). Відповіді станом на дату подання позову не надійшло.

На виконання вимог ст. 23 ЗаконуУкраїни "Про прокуратуру" Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова повідомлено Державну установу "Харківський слідчий ізолятор" про встановлені порушення бюджетного законодавства та Закону України "Про публічні закупівлі" (лист від № 52-99-742вих-22).

Згідно отриманої відповіді від Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" від 06.09.2022 № 12/9-1764/Бр, Державна установа "Харківський слідчий ізолятор" не заперечує про подання прокуратурою позову, оскільки на має можливості сплачувати судові витрати.

Таким чином, намір позивачів вжити заходи щодо захисту інтересів держави в судовому порядку не простежується, що в даному випадку свідчить як бездіяльність уповноважених органів та є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Крім того, слід зазначити, що оспорюванні Додаткові угоди були укладені у період з 10.02.2021 по 18.02.2021. Станом на день подання позову вказані компетентні органи упродовж тривалого часу не вжили відповідних заходів щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду про визнання Додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Отже, подальше зволікання із вжиттям відповідних судових заходів, на думку прокурора могло призвести до втрати можливості судового захисту інтересів держави у зв`язку із закінченням перебігу строку позовної давності.

Враховуючи викладене, вбачались підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із позовом у зв`язку із доведеною бездіяльністю вказаних компетентних органів та необхідністю невідкладного захисту інтересів держави в даному випадку.

Тобто прокурором зібрано докази та перед зверненням до суду перевірено, що захист законних інтересів держави не здійснюють суб`єкти владних повноважень до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, що покладає на органи прокуратури обов`язок захистити порушені інтереси держави шляхом внесення вказаного позову.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

З викладеного слідує, що порушені державні інтереси є незахищеними. Суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені повноваження щодо здійснення необхідного захисту інтересів держави, бездіють та свої обов`язки не виконують, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову.

Водночас у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17 зазначено, що згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а не можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутись із цим позовом до суду.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що дослідивши подані прокурором позовну заяву та долучені до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для здійснення прокурором представництва у справі, виходячи з того, що прокурором у поданій до суду позовній заяві зазначено, що шкода, яка спричиняється органу державної влади у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом спричиняє безпосередню шкоду інтересам держави, і невжиття відповідних заходів, спрямованих на захист державних інтересів, обумовлює необхідність звернення прокурора до суду із позовом на підставі ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України (у редакції до 15.12.2017).

Отже, у виниклих правовідносинах підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженими державними органами покладених на них законом обов`язку із захисту державних інтересів.

Крім того, згідно правової позиції, що викладена в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 справа № 910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Крім цього, обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду саме прокурором слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, у якій Верховний Суд зазначає, що сам факт не звернення до суду спеціально уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічна правова позиція також міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.10.2019 у справі № 911/1107/18, постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 911/1110/18 та від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.

Враховуючи те, що судом задоволено позов повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі у розмірі 11 310,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129, 131-1 Конституції України, ст. 13-1, 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 5, 41, 43 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 6, 203, 215, 616, 632, 670 Цивільного кодексу України, ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 10.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу № 1/34-01К/К-2 від 22.01.2021.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 15.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу №1/34-01 К/К-2 від 22.01.2021.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 18.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу №1/34-01 К/К-2 від 22.01.2021.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" (вул. Тобольська, буд. 38, літ. "А-5", місто Харків, 61072, код ЄДРПОУ 39796845) на користь Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" (вул. Полтавський шлях, буд. 99, м. Харків, 61093, код ЄДРПОУ 08564587) кошти в сумі 257 832,29 грн (двісті п`ятдесят сім тисяч вісімсот тридцять дві гривні 29 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 11310,50 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" (вул. Тобольська, буд. 38, літ. "А-5", місто Харків, 61072, код ЄДРПОУ 39796845).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗЕНЕРГОПРОЕКТ" (вул. Тобольська, буд. 38, літ. "А-5", місто Харків, 61072, код ЄДРПОУ 39796845) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800; 61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4) судовий збір у розмірі 11 310,50 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "31" січня 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова