Рішення № 108685333, 16.01.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2327/22Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/2327/21

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України(Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418)

до відповідача: Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672)

про стягнення 1 319 495,12грн.

Представники сторін:

від позивача: Тодорашко А.В. самопредставництво;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України(Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ про стягнення 1 319 495,12грн. .

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором №29-Пп-ЧФ-21 від 15.02.2021р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.2022р. було відкрито провадження по справі №916/2327/22, справи вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2022р. підготовче засідання було закрито, підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

В той же час до суду від відповідача надійшло клопотання від 18.10.2022р. за вх. ГСОО №23042/22 про зменшення пені.

Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" посилається на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та звертає увагу суду на перебування останнього у скрутному становищі, пов`язаного із зниженням попиту на послуги підприємства через складну політично-економічну ситуацію в країні та зазначає, що залишків коштів на рахунках ДП "МТП "Чорноморськ" вистачає лише на обов`язкові платежі і заробітну плату.

Водночас, відповідач зауважує, що позивачем не було понесено збитків (матеріали справи не містять жодних доказів щодо понесений таких збитків), а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності ДП "АМПУ" або її Чорноморської філії.

Окрім того, розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 та зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З огляду на вищенаведені обставини, враховуючи майновий стан підприємства (збитковість), відсутність будь-яких доказів понесення збитків внаслідок допущеного з боку ДП "МТП "Чорноморськ" порушення грошових зобов`язань, незначність прострочення виконання та істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, ДП "МТП "Чорноморськ" просить суд зменшити нараховану позивачем пеню до 1 000 грн.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.02.2021 між Державним підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Чорноморськ) (Виконавець) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (Замовник) укладено договір про надання послуг з користування мережами водовідведення № 29-Пп-ЧФ-21, відповідно до п.1.1 виконавець зобов`язується надати замовнику протягом 2021 року послуги з користування мережами водовідведення, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Найменування послуг: послуги з користування мережами водовідведення. Предмет закупівлі: послуга з користування мережами водовідведення ( код CPV згідно ДК 021:2015 - 65120000-0 експлуатація систем водопостачання)

Згідно з п.1.3 договору всі права та обов`язки державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання - передача товарів, робіт та послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим договором, виконуються Чорноморською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Пунктом 2.1 договору передбачено, що обсяг наданих послуг за даним договором визначається відповідно об`єму використаної води. Облік використання води проводиться: - по об`єктах, на яких встановлені прилади обліку по цим приладам обліку, - по об`єктах, які не мають приладів обліку розрахунковим способом.

Відповідно до п. 3.1. договору ціна даного договору складає 6 848 000 грн без ПДВ, крім того сума ПДВ 20% - 1 369 000 грн, всього ціна договору 8 217 600 грн.

Тариф на надання замовнику послуг виконавцем за даним договором складає 34,24 грн/м.куб. без ПДВ (п.3.2. договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що фактична ціна даного договору визначається відповідно до обсягів надання послуг за даним договором.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Протягом 5-ти робочих днів після закінчення розрахункового періоду виконавець складає акт наданих послуг з зазначенням фактичних обсягів та вартості наданих замовнику послуг за даним договором (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3. договору сторони погодились, що акт наданих послуг є документом, що підтверджує факт надання виконавцем послуг за даним договором замовнику. Прийом-передача акту наданих послуг та рахунку здійснюється сторонами шляхом передачі їх виконавцем до канцелярії замовника. Замовник зобов`язаний, не пізніше 5 робочих днів після отримання акту наданих послуг, повернути виконавцю підписаний та засвідчений власною печаткою належний йому екземпляр акту або, у разі наявності підстав, надати свої мотивовані зауваження.

У п. 4.4 договору встановлено, що замовник оплачує надані за даним договором послуги шляхом здійснення прямого банківського переведення грошових коштів на рахунок виконавця у безготівкової формі після підписання відповідного акту прийому-передачі наданих послуг або акту наданих послуг згідно виставленого виконавцем рахунку, зареєстрованої виконавцем в Єдиному реєстрі податкової накладної виданої в установленому законодавством порядку замовнику, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.11.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31.12.2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання. Сторони досягли згоди, що умови даного договору, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, застосовуються до договірних відносин між ними, які виникли з 01.01.2021.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору № 29-Пп-ЧФ-21 від 15.02.2021р. ДП „АМПУ було надано ДП „МТП „Чорноморськ послуги, загальна вартість яких складає 1 001 396,74грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг, а саме: актом № Пр/11 991 від 31.10.2021 на суму 248 870,02 грн.; № Пр/13 265 від 30.11.2021 на суму 440 093,57 грн.; № Пр/16 059 від 31.12.2021 на суму 312 433,15грн.

Як вказує позивач, для оплати вартості наданих у жовтні-грудні 2021р. послуг ДП „АМПУ було виставлено ДП „МТП „Чорноморськ рахунки № Пр/11991 від 31.10.2021 на суму 248 870,02 грн.; № Пр/13265 від 30.11.2021 на суму 440 093,57 грн.; № Пр/16059 від 31.12.2021 на суму 312 433,15грн.

Проте відповідач в порушення своїх зобов`язань за надані послуги належним чином та в повному обсязі не розрахувався, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 1 001 396,74грн.

Згідно з п. 7.3 договору за порушення замовником строків виконання зобов`язання, виконавець має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Крім того, позивачем за неналежне виконання відповідачем договору № 29-Пп-ЧФ-21 від 15.02.2021р. нараховано 117 894,05грн. пені, 20 600,24грн. 3 % річних та 179 604,09 індексу інфляції.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, Державне підприємство Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, 15.02.2021 між Державним підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту Чорноморськ) (Виконавець) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (Замовник) укладено договір про надання послуг з користування мережами водовідведення № 29-Пп-ЧФ-21, відповідно до п.1.1 виконавець зобов`язується надати замовнику протягом 2021 року послуги з користування мережами водовідведення, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Найменування послуг: послуги з користування мережами водовідведення. Предмет закупівлі: послуга з користування мережами водовідведення ( код CPV згідно ДК 021:2015 - 65120000-0 експлуатація систем водопостачання).

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем прийняті на себе зобов`язання з надання послуг, передбачених умовами договору про надання послуг з користування мережами водовідведення № 29-Пп-ЧФ-21 від 15.02.2021р. протягом жовтня - листопада 2021р. були виконанні у повному обсязі, що підтверджується підписаними між сторонами по справі актами наданих послуг на загальну суму 1 001 396,74грн. Проте, відповідач в порушення своїх грошових зобов`язань за договором вартість наданих послуг не сплатив в наслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 1 001 396,74грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані по договору про надання послуг з користування мережами водовідведення № 29-Пп-ЧФ-21 від 15.02.2021р. в сумі 1 001 396,74грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

При цьому, відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування факту наявності заборгованості за договором про надання послуг з користування мережами водовідведення № 29-Пп-ЧФ-21 від 15.02.2021р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих позивачем послуг позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ДП „МТП „Чорноморськ до сплати інфляційні витрати в розмірі 179 604,09 грн. та 3% річних у розмірі 20 600,24 грн., які були нараховані за кожним рахунком окремо.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ДП „АМПУ до ДП „МТП „Чорноморськ шляхом присудження до стягнення на користь позивача інфляційних витрат в розмірі 179 604,09 грн. та 3% річних у розмірі 20 600,24 грн.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов`язань перед позивачем за договором про надання послуг з користування мережами водовідведення № 29-Пп-ЧФ-21 від 15.02.2021р. що зумовило нарахування останнім пені в сумі 117 894,05грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з п. 7.3 договору за порушення замовником строків виконання зобов`язання, виконавець має право стягнути з Замовника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Так, норми матеріального права, а саме ст.233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Водночас, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені до 1000 грн., суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає таке:

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд, дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем обставини щодо майнового стану дійсно мають місце, про що свідчать в тому числі звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2022р., який засвідчує погіршення фінансового стану підприємства порівняно із аналогічним періодом попереднього року; наказ ДП "МТП "Чорноморськ" №500 від 31.12.2019р. про скасування надбавок за виконання особливо важкої роботи та термін її виконання; наказ ДП "МТП "Чорноморськ" №501 від 31.12.2019р. про скасування надбавок за високі досягнення у праці та особливий характер роботи; накази ДП "МТП "Чорноморськ" №503 та №505 від 31.12.2019р. про заходи щодо подолання фінансової кризи; наказ ДП "МТП "Чорноморськ" №44 від 09.03.2022р. про заходи в період дії воєнного стану; розшифровка дебіторської заборгованості, сума якої складає 186 412 тис грн.

При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання в результаті дій відповідача позивачу збитків, вимоги про стягнення яких взагалі позивачем не заявлялись, матеріали справи не містять.

Доводи позивача про наявність збитків, викладені у запереченнях щодо зменшення пені, не обґрунтовані належним чином.

Суд вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Водночас зменшення розміру пені до заявленого відповідачем розміру фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, що становить 58 947,03 грн.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ) є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи зменшення пені, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємство Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці 6, код ЄДРПОУ 387284118) до Державного підприємства Морський торговельний порт Чорномоськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці 6, код ЄДРПОУ 01125672) задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Морський торговельний порт Чорномоськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці 6, код ЄДРПОУ 01125672) користь на Державного підприємство Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Чорноморськ (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці 6, код ЄДРПОУ 387284118) основний борг в сумі 1 001 396 (один мільйон одна тисяча триста дев`яносто шість)грн. 74коп., інфляційні витрати в сумі 179 604 (сто сімдесят дев`ять тисяч шістсот чотири)грн. 09коп., 3% річних в розмірі 20 600 (двадцять тисяч шістсот)грн. 24коп., пені в сумі 58 947 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок сім)грн. 03 та судовий збір 19 792 (дев`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто дві)грн. 43коп.

3. В решіт позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення з урахуванням відсутності в Господарському суду Одеської області електричної енергії рішення складено 30 січня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна