Вирок № 108677326, 31.01.2023, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/4103/21

Провадження № 1-кп/592/143/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Суми кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Суми, громадянка України, з середньою освітою, не працює та не навчається, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

-вироком Зарічного районного суду м. Суми від 31.05.2019 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 1 місяць;

-вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.03.2021, зміненим ухвалою Сумського апеляційного суду від 03.10.2022 за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць з іспитовим строком 2 роки;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України у кримінальних провадженнях №12021200480000641 від 20.03.2021 та № 12021200480001277 від 14.06.2021,

з участю учасників судового провадження:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_10 ,

потерпілого ОСОБА_11 ,

у с т а н о в и в :

09.03.2021 о 12:22 ОСОБА_6 до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_12 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розглядаючи асортимент товару, у неї виник умисел на незаконне збагачення шляхом вчинення крадіжки посуду, а саме сковороди, що знаходилася на полицях вищевказаного магазину.

Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з метою особистого збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди потерпілому, тобто діючи з прямим умислом, повторно, впевнившись, що за її діями ніхто з працівників магазину та його відвідувачів не спостерігає, таємно від оточуючих, шляхом вільного доступу, ОСОБА_6 , знаходячись поруч з полицею, взяла сковороду вартістю 275,00, тримаючи вказану сковороду в руках, не зупиняючись на вчиненому підійшла до стелажів з постільною білизною та з верхньої полиці взяла до рук комплект постільної білизни в синю смужку, полуторний, вартістю 289,00 грн, після чого повернулась до відділу посуду та перебуваючи перед полицями зі сковорідками та пательнями, поклала комплект постільної білизни та заховала сковорідку під куртку. Потім взявши до рук постільну білизну, пройшла через касу та вийшла з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_12 , не розплатившись за вищевказані товари.

Крім того, 10.06.2021 близько 15:58 ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину № 71 ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_11 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , побачила на полиці торгівельного стелажу жіночу шкіряну сумку та у неї виник злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом вчинення крадіжки чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення матеріальних збитків потерпілій стороні та бажаючи настання таких наслідків, впевнившись, що її дії є таємними та за нею ніхто не спостерігає, 10.06.2021 у період часу з 15:58 по 16:02, перебуваючи в приміщенні магазину № 71 ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_11 , що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , взяла з полиці магазину жіночу шкіряну сумку, артикул РЕ9132, виробник Польща, вартістю - 1454,00 грн, після чого, не розплатившись за вказаний товар, покинула приміщення магазину, та викраденим чужим майном ОСОБА_6 розпорядилася на власний розсуд, спричинивши матеріального збитку ФОП ОСОБА_11 на суму 1454,00 грн.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 за пред`явленим їй обвинуваченням винним себе визнала повністю, не оспорювала обставин, викладених в обвинувальному акті, і суду показала, що дійсно вчиняла зазначені крадіжки у зв`язку з скрутними життєвими обставинами. Зазначила, що крадіжки були джерелом існування, проте зараз донька отримує соціальну допомогу, а вона намагається влаштуватися на роботу, щиро кається у вчиненому, тривалий час не вчиняла крадіжок, цивільний позов визнала, просила призначити покарання, не пов`язане з ізоляцією від суспільства.

Показання обвинуваченої щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, є послідовними, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які підтверджують пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення.

Визнавши на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності її позиції, роз`яснивши їй, що у такому випадку вона буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, враховуючи думку прокурора, суд обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої та необхідних для вирішення питання про стягнення судових витрат та долю речових доказів.

За таких обставин, суд вважає вину ОСОБА_6 у пред`явленому обвинуваченні доведеною повністю.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючою ознакою якої є «вчинене повторно».

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке буде необхідне та достатнє для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів, суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які є нетяжкими злочинами, обсяг викраденого майна, особу обвинуваченої, яка раніше неодноразово судима за вчинення корисливих злочинів, проте належних висновків не зробила та вчинила злочин через 9 днів після ухвалення попереднього вироку, за місцем мешкання характеризується посередньо, офіційно не працює, одружена, проте з чоловіком не проживає, проживає разом з матір`ю похилого віку, яка внаслідок вікової катаракти майже не бачить на одне око, онукою та донькою, яка на момент вчинення злочину була неповнолітньою, з 2018 року перебуває під динамічним наглядом лікаря-нарколога, згідно висновків судово-психіатричних експертиз № 83 від 06.04.2021 та №282 від 15.07.2021 на момент вчинення злочинів ОСОБА_6 будь-якими психічним захворюваннями не страждала, могла усвідомлювати сої дії та керувати ними, на даний час психічними захворюваннями не страждає, примусових заходів медичного характеру не потребує.

Як обставини, які пом`якшують покарання, суд відповідно до ст. 66 КК України визнає: щире каяття обвинуваченої; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

При визначенні виду і розміру кримінального покарання суд також враховує, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «nulla poena sine lege» (ніякого покарання без закону), закріплений у ч. 1 ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 «не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення», а також принцип «пропорційності», коли призначене особі покарання є непропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12).

Згідно прецедентної судової практики ЄСПЛ, «тяжкість вчиненого злочину не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання, а щодо ув`язнення та його строків акценти треба зміщувати в бік досягнення ресоціалізації», тобто незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства. При цьому, суд враховує автономну концепцію поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів» (рішення від 09.10.2003 у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства» (Ezeh and Connors v. UK), заяви № 39665/98, № 40086/98), хоча це не виключає, що покарання може бути спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням це може бути ще й відшкодування.

Враховуючи викладене, передбачені ст. 65 КК України засади, із врахуванням всіх обставин провадження та особи обвинуваченої, суд вважає, що виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливе у разі призначення їй покарання у виді арешту в мінімальному розмірі, в межах санкції статті; підстави для застосування положень ст. 69 КК України не встановлені.

Разом з тим, зважаючи, що злочини були вчинені ОСОБА_6 09.03.2021 та 10.06.2021, тобто після постановлення обвинувального вироку Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.03.2021, за яким обвинувачена не відбула покарання, враховуючи правову позицію, викладену в ухвалі об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 766/39/17 про те, що при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, суд приходить до висновку про необхідність призначення остаточного покарання ОСОБА_6 на підставі ст. 71 КК України.

Цивільний позов, заявлений до обвинуваченої ОСОБА_6 потерпілою ОСОБА_11 на суму 1500 грн про відшкодування майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, відповідно до ст.1166 ЦК України підлягає частковому задоволенню, оскільки визнаний обвинуваченою, проте в судовому засіданні доведена її вина у вчиненні кримінального правопорушення 10.06.2021 і заподіянні матеріальної шкоди в розмірі 1454 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 371, 374, 376, 392 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді арешту строком на 3 (три) місяці.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 01.03.2021, зміненим ухвалою Сумського апеляційного суду від 03.10.2022, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту її фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення експертиз в сумі 1005,21 грн.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 1454 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія виробкунегайно післяйого проголошеннявручається обвинуваченомута прокурору.

Суддя ОСОБА_1