Рішення № 108664601, 30.01.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

30.01.2023 р. справа №520/27777/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участю секретаря судового засідання - Стрєлка О.В., позивача - подав клопотання про слухання справи у відсутність, представника відповідача - Лущан І.Р., представника КМУ - Богуцької В.В., представника Міністерства соціальної політики України - подав клопотання про слухання справи у відсутність, представника Адміністрації ДПС України - Дубас В.В. не взяв участі у режимі відеоконференції із використанням власних технічних засобів, розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)до треті особи -Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - відповідач, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації) Адміністрація Державної прикордонної служби України, Кабінет Міністрів України, Міністерство соціальної політики України,провизнання дій протиправними та спонукання до перерахунку індексації грошового забезпечення, -

встановив:

Позивач в порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо застосування лютого 2015 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно; 2) зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 66015.55 гривень із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.03.2020 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4462.65 гривень відповідно до абзаців 4. 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; 4) зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4462.65 гривень за період з 01.03.2018 по 01.03.2020 включно в сумі 107247.56 гривень відповідно до абзаців 4. 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум; 5) зобов`язання військової частини НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.

Вимоги позову умотивовані тим, що орган публічної адміністрації створив штучні перешкоди у належній оплаті часу військової служби громадянина за рахунок неправильного обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідач, аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що управлінські волевиявлення з приводу обчислення і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця у спірних правовідносинах були вчинені відповідно до закону.

Залучена за ініціативою суду третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України, зазначила, що норми Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078) у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 не містять правової категорії «базовий місяць» та не передбачають збереження фіксованої суми індексації. Також зазначала, що після підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовців за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 у березні 2018р. для проведення подальшої індексації показник індексу споживчих цін повинен розраховуватись з квітня 2018р.

Залучена за ініціативою суду третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Адміністрація Державної прикордонної служби України, зазначила, з 01.12.2015р. і включно до 01.03.2018р. посадові оклади військовослужбовців не змінились, а базовими місяцями для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців залишились ті місяці, коли відбувались крайні зміни розмірів складових грошового забезпечення.

Залучена за ініціативою суду третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кабінет Міністрів України, зазначила, що з 01.01.2023р. зупинена дія Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до громадянства України, період часу 01.12.2015р.-01.03.2020р. охоплюється тривалістю проходження заявником військової служби на штатній військовій посаді у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з наданою на вимогою суду відповідачем довідкою у грудні 2015р. заявнику було виплачено - 401,00грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця; у період січень-квітень 2016р. заявнику було виплачено - 427,18грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; у травні 2016р. заявнику було виплачено - 449,50грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця; у період червень-листопад 2016р. заявнику було виплачено - 559,70грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; у період у грудень 2016р.-лютий 2017р. заявнику було виплачено - 708,80грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; у період березень-квітень 2017р. заявнику було виплачено - 796,80грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; за травень 2017р. заявнику було виплачено - 838,63грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця; у період червень-серпень 2017р. заявнику було виплачено - 931,25грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; у період вересень-листопад 2017р. заявнику було виплачено - 1.013,77грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; у період грудень 2017р.-лютий 2018р. заявнику було виплачено - 1.147,06грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; у період квітень 2018р.-листопад 2018р. нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не відбувалось; у період грудень 2018р.-лютий 2019р. заявнику було виплачено - 71,08грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; у період березень -червень 2019р. заявнику було виплачено - 134,47грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця; у період липень-листопад 2019р. заявнику було виплачено - 206,72грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; у період грудень 2019р.-лютий 2020р. заявнику було виплачено - 216,51грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця щомісячно; за березень 2020р. заявнику було виплачено 6,98грн. індексації грошового забезпечення військовослужбовця.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 05.02.2020р. №39-ос заявник був звільнений із військової служби в запас у зв`язку із закінченням строку контракту (п.п. «а» п.2 ч.2 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»).

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) від 02.03.2020р. №76-ос заявник з 01.03.2020р. був виключений із списків особового складу військової частини із показником вислуги років 39р. 00м. 28дн. (загальна), 26р. 05м. 06дн. (календарна), 12р. 07м. 22дн. (пільгова).

На вимогу суду відповідачем - суб`єктом владних повноважень були повідомлені обставини того, що під час обчислення індексації грошового забезпечення заявника як військовослужбовця використовувався індекс споживчих цін квітня 2014р., лютого 2015р., березня 2018р.

Отже, згідно з ч.1 ст.78 КАС України учасниками спору визнані обставини ненарахування та невиплати заявникові індексації грошового забезпечення військовослужбовця у період 01.12.2015р.-28.02.2018р. із застосуванням індексу споживчих цін січня 2008 року.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу невірного обчислення розміру індексації грошового забезпечення військовослужбовця, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті (позаяк вимоги заявника підпадають під режим правового захисту за ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України і тому клопотання про залишення позову підлягає відхиленню), суд вважає, що до відносин, які склались на підставі установлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ст.ст.1, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку та утримуватись від використання права на «зло», а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Частиною 1 ст.43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю і ці відносини у сфері проходження людиною військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі за текстом - Закон України №2232-XII) та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ).

Як указано у ч.7 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом і ці відносини деталізовані приписами ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ, згідно з якою до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Рівень, склад та умови виплати військовослужбовцям грошового забезпечення визначені ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), а структура, розміри та механізми обчислення грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2008р. були регламентовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294, а з 01.03.2018р. - приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

Згідно з ч.3 ст.9 Закону України №2011-ХІІ грошове забезпечення військовослужбовця підлягає індексації відповідно до закону.

За визначенням ст.1 Закону України від 03.07.1991р. №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.ч.1 і 6 ст.2 означеного закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру (зокрема і оплата праці та грошове забезпечення) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Як указано у ч.1 ст.4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у редакції Закону України від 24.12.2015р. №911-VIII (набрав чинності з 01.01.2016р.), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Попередня редакція означеного положення закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Згідно з ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Згаданий Порядок був затверджений постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі за текстом - Порядок №1078).

У період часу 17.07.2003р. - подія набрання чинності постановою КМУ від 13.06.2012р. №526 діяло правило події збільшення розміру мінімальної заробітної чи події зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (що має місце у випадку підвищення винагороди за працю) як правової підстави для припинення раніше розпочатої процедури індексації наростаючим підсумком, так і правової підстави для початку нової процедури індексації з наступного календарного місяця.

У період часу 21.06.2012р. (як календарна дата, на яку припала подія набрання чинності постановою КМУ від 13.06.2012р. №526) - подія набрання чинності постановою КМУ від 09.12.2015р. №1013 діяло правило визначення базового календарного місяця для початку процедури індексації - календарний місяць прийняття найманого працівника на роботу.

У період часу 01.12.2015р. (як календарна дату, на яку припала подія набрання чинності постановою КМУ від 09.12.2015р. №1013) і до теперішнього часу діє уніфіковане правило визначення місяця початку процедури індексації - від наступного місяця, коли мала місце подія підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, юридична конструкція "базового місяця" використовувалась законодавцем у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.07.2003р. №1078, у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 17.05.2006р. №690, у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 12.03.2008р. №170, у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 29.01.2014р. №36.

Між тим, вже у положеннях Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 відсутня будь-яка згадка законодавця про застосування величин "базового місяця".

З 01.01.2008р. умови грошового забезпечення військовослужбовців (тобто структура та розміри складових елементів грошового забезпечення) були деталізовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294 (далі за текстом - Постанова КМУ №1294).

30.08.2017р. КМУ з цього ж самого питання було прийнято постанову №704, котра у початковій редакції п. 10 набирала чинності з 01.01.2018р. (далі за текстом - Постанова КМУ №704).

Відповідно до п.10 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції постанови КМУ від 27.12.2017р. №1052 дата набрання чинності припадала на 01.01.2019р.

Згідно з п.3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103, п.10 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 був викладений у новій редакції, яка передбачала набрання чинності з 01.03.2018р.

Отже, до 28.02.2018р. умови грошового забезпечення військовослужбовців були унормовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294, а з 01.03.2018р. почали регламентуватись приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

Відтак, до настання календарної дати 01.03.2018р. жоден із діючих військовослужбовців не отримував грошового забезпечення за правилами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

За змістом наведених норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку №1078 єдиною легітимною причиною не застосування до грошового забезпечення діючого військовослужбовця процедури індексації грошового доходу громадянина є неперевищення індексом інфляції визначеного законом арифметичного значення.

Частиною 5 ст.242 КАС України передбачено, що вибір і застосування норм права здійснюється судом із врахуванням висновків постанов Верховного Суду.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 26.01.2022р. у справі №400/1118/21 індекс споживчих цін січня 2008 року повинен використовуватись про процедурі обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця до 28.02.2018р.

Тому позов за цим епізодом підлягає задоволенню відносно періоду часу 01.12.2015р.-28.02.2018р.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з абз.4 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацем абз.5 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 визначено, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Згідно з абз.6 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

Водночас із цим, у силу імперативного правила абз.3 п.5 Порядку №1078 у редакції постанови КМУ від 09.12.2015р. №1013 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Таким чином, вимога про зобов`язання здійснити перерахунок, доплату та виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період після 01.03.2018р. із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, заявлена наперед у часі і задоволенню у межах даної справи не підлягає, позаяк наразі відсутнє управлінське волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу обчислення арифметичного значення показника індексації грошового забезпечення військовослужбовця за лютий 2018р. із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

До того ж і у силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

З огляду на положення ч.5 ст.242 КАС України суд зважає, що за правовим висновком постанови Верховного Суду від 27.07.2021р. у справі №380/1513/20 Порядок №1078 в редакції постанови Кабінету Міністрів України №141 від 28.02.2018р. (яка набула чинності з 15.03.2018р.), не пов`язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця.

Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі №369/8087/17 за повідомленням Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) за період з 01.01.2016 по 31.05.2017 року перевищив поріг індексації тільки у квітні 2017 (103,5%), а у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.12.2022р. у справі №380/14479/21 індекс споживчих цін (індекс інфляції) з березня 2018р. по грудень 2018р. включно не перевищив 103 відсотки.

Загалом індекс споживчих цін (індекс інфляції) з 01.03.2018р. перевищив 103 відсотки у березні 2022р. (104,5%), у квітні 2022р. (103,1%), у червні 2022р. (103,1%).

Оцінивши доводи сторін та добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку орган публічної адміністрації не довів додержання вимог ч.2 ст.19 Конституції України в частині фінансового забезпечення заявника як військовослужбовця за період 01.12.2015р.-28.02.2018р.

Суд вичерпно реалізував усі діючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини.

У ході розгляду справи органом публічної адміністрації не наведено доводів та не подано доказів відповідності закону вчиненого управлінського волевиявлення з приводу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення заявника як військовослужбовця за період 01.12.2015р.-28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень та обираючи належний, дієвий та ефективний спосіб захисту права приватної особи, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов`язків, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.

У спірних правовідносинах суб`єктом владних повноважень була вчинена саме бездіяльність з приводу нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.12.2015р.-28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Тому за цим епізодом позов підлягає до задоволення, із застосуванням положень ч.2 ст.9 КАС України, застосування інституту виходу за межі позову, застосуванням сформульованого у резолютивній частині судового акту способу захисту, зокрема, шляхом обтяження органу публічної адміністрації обов`язком належної реалізації управлінської функції.

За епізодом обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період після 01.03.2018р. із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, вимоги позову слід визнати недоведеними і спрямованими у часі наперед, адже стосуються ще не вчиненого волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Вимога про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу (затверджений постановою КМУ від 15.01.2004р. №44; далі за текстом - Порядок №44) заявлена наперед у часі, стосується майбутніх правовідносин і невчиненого управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень, не доведена неспростовними доказами про наявність у органу публічної адміністрації наміру на порушення закону, а тому підлягає відхиленню.

Підстав для застосування у даному конкретному випадку положень ч.1 ст.382 КАС України як виняткового заходу державного примусу до виконання судового акту поза межами процедур, визначених Законом України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" суд не знаходить.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція); рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії", вичерпно реалізував усі діючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; забезпечив здобуття достатнього для вирішення спору по суті обсягу доказів; надав всебічну оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав достатній поза розумним сумнівом обсяг міркувань з приводу конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Клопотання про залишення позову без розгляду - залишити без задоволення.

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.12.2015р.-28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.12.2015р.-28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року та провести виплату із урахуванням раніше здійснених платежів.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення у повному обсязі складено (виготовлено) у порядку ч.3 ст.243 КАС України - 30.01.2023р.; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко