Вирок № 108650377, 30.01.2023, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 131/712/20

Провадження № 1-кп/930/63/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2023 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирові кримінальне провадження внесене до ЄРДР №12019020150000138 від 01.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сорока Іллінецького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, освіта технічна, не працюючого, на утриманні одна неповнолітня дитина, інвалід ІІІ - групи, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України, суд

В С Т А Н О В И В :

25.04.2017 ОСОБА_4 призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , 25.07.2017 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та проходив її на різних посадах у військових частинах ЗС України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.12.2017 № 243 матроса ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини та призначено на посаду навідника 2 відділення морської піхоти 2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_1 .

У подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.01.2019 № 9-РС матроса ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 1 штурмового відділення 2 десантно- штурмового взводу десантно-штурмової роти указаної військової частини.

Під час проходження військової служби матрос ОСОБА_4 відповідно до ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 1-26 - 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 ^Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та вимоги військових статутів.

Згідно з вимогами ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, та зобов`язує додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів.

Однак, всупереч вищевказаних вимог законодавства, матрос ОСОБА_4 , знаходячись у відпустці за станом здоров`я, 01.07.2019 близько 12 год. 10 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля магазину «Продукти», що розташований по вул. Гагаріна, 4 в селі Сорока Іллінецького району Вінницької області, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи всупереч існуючим в суспільстві елементарним правилам поведінки, моральності та добропристойності, незважаючи на те, що знаходиться в громадському місці, використавши надуманий привід - насміхання над ним, показав непристойний жест середнім пальцем та спровокував конфлікт з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 що супроводжувався брутальною нецензурною лайкою, з вищевказаними особами, діючи з, особливою зухвалістю, що виразилась в насильстві з заподіянням тілесних ушкоджень, безпричинно наніс удар головою в лобну частину голови ОСОБА_8 , від якого останній впав на землю та втратив свідомість, спричинивши йому тим самим фізичну біль.

Він же, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на скоєння хуліганства, протиставляючи себе суспільству та виявляючи зневагу до існуючих у ньому правил і норм поведінки, діючи з особливою зухвалістю, розбив порожню пляшку з-під пива та тримаючи в правій руці фрагмент скляної пляшки у вигляді «розочки», став демонстративно погрожувати та розмахувати нею перед ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Вищевказані дії, привернули увагу ОСОБА_9 , який перебував неподалік конфлікту та спостерігав хуліганські дії ОСОБА_4 , вирішивши припинити їх, підійшов до ОСОБА_4 , який в цей час наступав на ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 , розмахуючи з метою залякування розбитою пляшкою, яку тримав в правій руці. Внаслідок чого ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на вчинення хуліганських дій та грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну зневагу до існуючих елементарних правил і норм поведінки в суспільстві, 01.07.2019 близько 12 год. 20 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля магазину «Продукти», що розташований по вул. Гагаріна, 4 в селі Сорока Іллінецького району Вінницької області, з особливою зухвалістю, застосував предмет, спеціально пристосований для нанесення тілесних ушкоджень, а саме фрІг^Ьтом розбитої скляної пляшки, безпричинно наніс ОСОБА_9 продовжуваний колючий удар з верху до низу в ліву частину обличчя та грудної клітки, та спричинив останньому, тілесні ушкодження у вигляді множинно різано-рваних ран на лівій щоці, шиї зліва з ушкодженням м`язів та на передній поверхні грудної клітки справа по біля-грудинній, середньо-ключичній, передньо-пахвинній лініях, які виникли від дії предмету, чаючого ріжучі властивості, та належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро кається, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, та дав покази, які є послідовними та повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті. Повністю погоджується з обвинуваченням, запевняє, що більше скоювати злочинів не буде, просить суворо не карати. Цивільний позов визнає в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи знаходяться його заяви про те, що будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 немає, просить призначити покарання обвинуваченому без реального позбавлення волі.

А тому, заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшов до висновку про проведення судового розгляду без потерпілих.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспоруються.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою усіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істиною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Оцінюючи в сукупності всі досліджені докази, суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, його дії органами досудового розслідування кваліфіковано правильно за ч.4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття, визнання вини та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обтяжуючих покарання обставин обвинуваченому суд визнає, вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його соціальне становище, який на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, характеризується за місцем проживання посередньо, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, учасник бойових дій, під час яких отримав поранення і являється інвалідом ІІІ-ї групи, раніше не судимий, відсутність даних про попередні притягнення до адміністративної відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують покарання та обставин які обтяжують покарання, відсутність у обвинуваченого будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів буде достатнім призначення покарання згідно санкції ч. 4 ст. 296 КК України із застосуваням вимог ст.ст. 75, 76 КК України.

Вирішуючи позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі КП "Іллінецька центральна районна лікарня" про стягнення витрат на лікування потерпілого які настали внаслідок злочинних дій, суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч.1,3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" №11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженимпостановою КМУ № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно довідки № 1072 від 24.06.2020 КНП "Іллінецька центральна районна лікарня" вартість стаціонарного лікування ОСОБА_8 з 01.07.2019 по склала 2709 (дві тисячі сімсот дев`ять) грн. 48 (сорок вісім) коп.

Згідно довідки № 1073 від 24.06.2020 КНП "Іллінецька центральна районна лікарня" вартість стаціонарного лікування ОСОБА_9 з 01.07.2019 по 09.07.2019 склала 5418 (п`ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 96 (дев`яносто шість) коп.

Зважаючи на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд вважає доведеним та приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого у повному обсязі, тобто у розмірі 8128,44 грн.

Речові докази, процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 75, 76, 296 КК України, ст.ст. 100, 174, 349, 368 - 370, 371, 373, 374, 392-395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 ч.1 п. 1, 2 КК України покласти на засудженого наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства "Іллінецька центральна районна лікарня" до ОСОБА_4 про відшкодування витрат, понесених державним закладом охорони здоров"я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця c. Сороки Іллінецького району Вінницької області, житель: АДРЕСА_1 на користь Комунального підприємства "Іллінецька центральна районна лікарня" МФО 3302689, ЄДРПОУ 01982531, р/р НОМЕР_2 8128,44 гривень витрат на стаціонарне лікування потерпілого.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1