Рішення № 108648671, 19.01.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3302/22

Провадження № 2/752/2988/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.01.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Солодовник Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

у лютому 2022 року позивач АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся у суд з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 62 799,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідно до кредитного договору № б/н від 06 березня 2018 року, який був укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останній було видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом в наслідок чого утворилася заборгованість. Згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми повернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюється за домовленістю строків у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4 % для картки «Універсальна», 84,0 % для картки «Універсальна голд». Станом на 14.12.2021 р. у відповідача наявна заборгованість, яка становить 62 799,79 грн., з яких: 51 032,43 грн. - заборгованість за тілом кредита; 32 936,42 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 18096,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 2 509,76 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9 257,60 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.02.2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. (а.с. 122)

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2022 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено повністю (а.с. 127-129).

29.09.2022 року ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення суду від 01.06.2022 року (а.с. 140-144).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.10.2022 року скасовано заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2022. Справу призначено до судового розгляд по суті (а.с. 134-135).

Від представника відповідача надійшла до суду заява про розгляд справи у відсутність відповідача.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Матеріали цивільної справи містять копію анкети-заяви від 06.03.2018 року, складеної від імені ОСОБА_1 про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 13).

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказує, що 21.05.2021 року банком видано ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 50 000 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач ОСОБА_1 заперечує факт укладення кредитного договору з АТ КБ «ПриватБанк», факт отримання кредиту, посилаючись на вчинення кримінального правопорушення відносно неї.

Вказані обставини знайшли своє ствердження в ході судового розгляду та підтверджуються наступним.

27.05.2021 Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві прийнято заяву про кримінальне правопорушення від ОСОБА_1 , зареєстровано за номером 27873, що стверджується протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення, відповідно до змісту якої 22.08.2021 приблизно о 02.10 ночі перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , невідома особа шахрайськими діями взяла кредит на карту ОСОБА_1 та перевела грошові кошти на загальну суму 63 300 грн.

18.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером 12021105010000966 внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України.

01.07.2021 ОСОБА_1 залучено як потерпілу у кримінальному провадженні № 12021105010000966.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 банком дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила обслуговування фізичних осіб в АТ КБ «ПриватБанк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, відсутності в Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, Витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Витяг з Умов та правил обслуговування фізичних осіб в АТ КБ «ПриватБанк» при наданні банківських послуг щодо карткових послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (провадження № 14-131цс19) і не спростована позивачем при розгляді вказаної справи.

Матеріали цивільної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 вчинено 21.05.2021 року дії з метою отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 50 000 грн.

Таким чином, позивачем не було надано в розпорядження суду доказів на підтвердження того, що збільшення кредитного ліміту на платіжній картці відповідача відбулось саме за її бажанням.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження використання відповідачем кредитних коштів та наявності у неї заборгованості. Таким чином, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: